Рішення

від 26.10.2018 по справі 809/1100/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2018 р. Справа № 809/1100/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Могили А.Б.

за участі:

секретаря судового засідання Чижевської І.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Деревообробна компанія "ВУД-ІФ" до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№0004911401, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 від 12.06.2018,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Деревообробна компанія "ВУД-ІФ" звернулося в суд із позовом Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№0004911401, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 від 12.06.2018.

Судом вирішено спір по суті позовних вимог, шляхом прийняття 16.10.2018 рішення про задоволення позову.

До закінчення судових дебатів представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Деревообробна компанія "ВУД-ІФ" зроблено заяву про намір подання клопотання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, а 19.10.2018 представником подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, що підтверджують витрати сторони пов'язані з розглядом справи та відшкодування витрат на правничу допомогу.

В судовому засіданні представник позивача вимоги поданого клопотання підтримала в повному обсязі, на підставі долучених до заяви доказів просила стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 15700 грн.

Представник відповідача щодо задоволення клопотання заперечив вказавши, що розмір витрат на правову допомогу є не обґрунтовано великим.

Заслухавши пояснення представника позивача, думку представника відповідача, суд приходить до наступних висновків.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.10.2018 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Деревообробна компанія "ВУД-ІФ" задоволено повністю. Визнано протиправним і скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС України в Івано-Франківській області №№0004911401, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 від 12.06.2018.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС України в Івано-Франківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Деревообробна компанія "ВУД-ІФ" сплачений судовий збір у розмірі 33052,67 грн.

Судом, 16.10.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення. В повному обсязі рішення складене 25.10.2018.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частинами 1 та 3 статті 132 Кодексу передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед інших, і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною 3 статті 134 Кодексу розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Водночас, частиною 9 статті 139 Кодексу визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

До клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача надано копію договору №2-1/18 від 30.05.2018, за предметом якого адвокат ОСОБА_1 взяла на себе зобов'язання щодо надання правничої допомоги позивачу по оскарженню акта Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №402/09-19-14-06/34084832 від 22.05.2018. Долучено також копії акту надання послуг №1 від 02.07.2018 до даного договору, рахунку фактури від 02.07.2018. Згідно акту надання послуг, виконана робота полягала в ознайомленні із актом перевірки, а також складанні письмового заперечення на нього.

Окрім того, представником позивача надано копію договору №3/18 від 22.06.2018, за предметом якого адвокат ОСОБА_1 взяла на себе зобов'язання щодо надання правничої допомоги позивачу, щодо представництва інтересів в суді у даній справі. На виконання умов даного договору сторонами сформовано рахунок фактуру №2 від 02.07.2018 та акт наданих послуг №2 від 18.10.2018.

Згідно даного акту, виконавцем були надані послуги складання позовної заяви від 22.06.2018, складання письмової заяви від 06.07.2018, підготовка та участь у судових засіданнях 30.07.2018, 08.08.2018, 03.09.2018, 02.10.2018, 05.10.2018 та 16.10.2018.

Згідно виписки по картковому рахунку адвоката ОСОБА_1, безготівкове зарахування коштів по договорах №2-1/18 від 30.05.2018 та №3/18 від 22.06.2018 позивачем здійснено 12.07.2018 в загальному розмірі 13500 грн.

Відповідно до вимог частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті статті 134 Кодексу).

У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 Кодексу).

За правилами частини 7 статті 134 Кодексу, обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Дослідивши подані представником позивача документи, суд зазначає, що в них не міститься детальний опис наданих послуг, зокрема, не конкретизовано які нормативно-правові акти опрацьовувалися адвокатом ОСОБА_1 при наданні письмового заперечення на акт перевірки, підготовці до кожного судового засідання, складання позовної заяви, в чому конкретно полягала підготовка до кожного судового засідання.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до ст. 30 цього Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України", заява №19336/04, п. 269).

З положень статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України випливає, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина 3 статті).

Отже, з аналізу даної норми вбачається, що умовами для прийняття додаткового рішення про відшкодування позивачу судових витрат є наявність поважних причин неможливості надання доказів, що підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу та зазначення про них у поданій до закінчення судових дебатів, заяві.

Суд зазначає, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Представником позивача не вказано на наявність об'єктивних причин за яких сторона позивача позбавлена можливості надати суду докази понесених довірителем судових витрат, оскільки, за умовами укладених договорів про надання правової допомоги, сума гонорару адвоката останньому зарахована на карткових рахунок 12.07.2018, в той час як рішення по даній справі прийняте 16.10.2018.

Отже, до закінчення судових дебатів, розмір понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу адвоката ОСОБА_1 був відомий.

Представником позивача не наведено об'єктивних обставин неможливості до закінчення судових дебатів подання доказів, що підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу, в тому числі безпосередньо після оплати таких 12.07.2018.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в клопотанні про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Керуючись статтями 132, 134, 139, 142, 143, 241-246, 250, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Деревообробна компанія "ВУД-ІФ" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі №809/1100/18 - відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне додаткове рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження додаткового рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ ОСОБА_3

Додаткове рішення складене в повному обсязі 30.10.2018 року.