Рішення

від 12.09.2018 по справі 810/1370/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2018 року м. Київ № 810/1370/18

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Волощук В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 ОСОБА_3»

до Головного управління державної фіскальної служби у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 ОСОБА_3» з позовом до Головного управління державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 06.12.2017 № НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено фактичну перевірку кафе, яке належить суб'єкту господарювання Товариству з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 ОСОБА_3» , під час якої працівниками контролюючого органу було виявлено пошкодження акцизної марки на пляшці горілки особливої Неміров преміум 0.5 л. 40% об., у звязку з чим встановлено порушення вимог статті 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон від 19.12.1995 № 481/95-ВР).

З встановленим порушенням позивач не погоджується та зазначає, що у позивача є ліцензія серії АА № 020874 від 16.06.2017 на право здійснювати роздрібну чи оптову торгівлю алкогольними напоями, на підставі чого позивач здійснює реалізацію алкогольних напоїв на розлив.

Також позивач зазначив, що з пляшці горілки особливої Неміров преміум про яку йде мова в Акті перевірки в кафе здійснювалась роздрібна торгівля горілкою, у звязку з чим, при багаторазовому відкритті та закритті марка пошкодилась та частково відірвалась, в той же час рештки акцизної марки залишались на пляшці під час перевірки.

Крім того, позивач вказав, що законодавство України не містить норм, які б зобов'язували при торгівлі алкогольних напої на розлив зберігати марки акцизного збору.

Так, позивач зазначає, що в Акті перевірки відсутній підпис головного бухгалтера позивача, а саме ОСОБА_4 яка була присутня під час перевірки, у зв'язку з тим, що Акт не складався 14.11.2017, а був складений 15.11.2017.

Крім того, позивач зазначив, що Акт про відмову від підписання Акта перевірки та Акт про відмову від отримання також були складені 15.11.2017, а не 14.11.2017 коли проводилась перевірка.

За наведених обставин, позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.04.2018 було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

29.05.2018 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач не погоджувався з позовною заявою та посилаючись на обставини, та висновок Акта фактичної перевірки, стверджував, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято правомірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач у судовому засіданні 12.09.2018 підтримав доводи викладені в адміністративному позові та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача позову не визнав та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивача зареєстровано юридичною особою 28.12.2011 (№ 13301020000001937), як платник податків на час проведення перевірки перебував на обліку у Бориспільському відділенні Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

Судом встановлено, що 14.11.2017 працівниками контролюючого органу на підставі наказу ГУ ДФС у Київській області від 26.10.2017 № 1939 та направлень на перевірку від 14.11.2017 № 1316, № 1317 була проведена фактична перевірка кафе, що розташований за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Чубинське, вул. Бориспільська, 5, та належить суб'єкту господарювання Товариству з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 ОСОБА_3» (код за ЄДРПОУ 37905283).

Перевірку здійснено у присутності головного бухгалтера ОСОБА_4, за результатами якої складений Акт фактичної перевірки від 15.11.2017 № 631/10-36-40/37905283.

Висновком зазначеного Акта було встановленно, порушення позивачем положень статті 11 ЗУ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів № 481/95-ВР від 19.12.1995 року .

Вказаних висновків відповідач дійшов у зв'язку з тим, що в ході проведення перевірки було встановлено …факт зберігання пляшки горілки особливої Неміров преміум 0.5 л. 40% об., виробництва ТОВ ЛВН Лімітед , 11.10.17 розливу по ціні 300,00 грн., яка маркована маркою акцизного податку, на які відсутні (внаслідок пошкодження) індекс регіону України, серію із чотирьох літер і шестизначний номер, два двозначних числа (місяць і рік у якому вироблено марку акцизного податку) через скісну риску, сума акцизного податку сплаченого за одиницю маркованої продукції з точністю до тисячного знака, що передбачено аб. 7 п. 5 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого Постановою КМУ від 27.12.2010 № 1251 (далі - Положення).Відповідно до п. 20 Положення, дана пляшка горілки важається немарковано, чим порушено вимоги статті 11 ЗУ № 481/95-ВР від 19.12.1995р.

Алкогольний напій залишено на місці торгівлі.

Під час перевірки проводилась фото фіксація… .

06.12.2017 Головним управлінням ДФС у Київській області на підставі висновків Акта фактичної перевірки від 15.11.2017 № 631/10-36-40/37905283 прийнято податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1, яким застосовано до позивача суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені, у розмірі 17 000 грн. (на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-V і абзацу 16 ч.2 ст. 17 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ).

Позивач не погоджуючись з вказаним рішенням, вважаючи, що воно прийнято відповідачем за відсутності порушень, звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Основним законодавчим актом, який урегульовує відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Права контролюючого органу визначені статтею 20 Податкового кодексу України, так підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 вказаної статті встановлено, що контролюючий орган має право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Положеннями пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки встановлено статтею 80 Податкового кодексу України.

Так, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 зазначеної статті).

Згідно з пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів (підпункт пункт 80.2.1 пункту 80.2); у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підпункт пункт 80.2.2 пункту 80.2); письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (підпункт пункт 80.2.3 пункту 80.2); неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (підпункт пункт 80.2.4 пункту 80.2); у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (підпункт пункт 80.2.5 пункту 80.2); у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (підпункт пункт 80.2.6 пункту 80.2); у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (підпункт пункт 80.2.7 пункту 80.2).

Відповідно до пункту 80.5 статті 80 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Положеннями пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Як встановлено судом, позивач не заперечує проти того, що представниками контролюючого органу було проведено перевірку кафе за адресою Київська область, Бориспільський район, с. Чубинське, вул. Бориспільська, 5, проте, позивач зазначає про порушення позивачем процедури оформлення результатів перевірки.

Так, позивач зазначає, що в Акті перевірки відсутній підпис головного бухгалтера позивача, а саме ОСОБА_4 яка була присутня під час перевірки, у зв'язку з тим, що Акт не складався 14.11.2017, а був складений 15.11.2017.

Крім того, позивач зазначив, що Акт про відмову від підписання Акта перевірки та Акт про відмову від отримання також були складені 15.11.2017, а не 14.11.2017 коли проводилась перевірка.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 86.5 статті 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його законними представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.

Як встановлено судом, Акт перевірки зареєстровано податковим органом 15.11.2017, а саме на наступний день після проведення перевірки, що відповідає вимогам ПК України.

В той же час, з наданих відповідаче копій Акта про відмову від підписання Акта перевірки, та з Акта про відмову від отримання Акта перевірки вбачається, що вони були складені 14.11.2017, а не 15.11.2017, як це ствердує позивач.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що відповідач при складання Акта перевірки, його реєстрації, направленні позивачу та складанні Актів про про відмову від підписання Акта перевірки, та про відмову від отримання Акта перевірки, діяв відповідно до положень ПК України.

Стосовно посилань позивача про хибність висновку про порушення ст. 11 закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів (із змінами і доповненнями), суд зазначає про таке.

Відповідно до преамбули Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - ЗУ від 19.12.1995 № 481/95-ВР) цей закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Згідно з положеннями частини 4 статті 11 ЗУ від 19.12.1995 № 481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

За визначеннями підпунктів 14.1.107, 14.1.109 пункту 14.1 статті 14 ПК України марка акцизного податку - це спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів; маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - це наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

Згідно з пункту 226.11 статті 226 ПК України ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж на митній території України не маркованих в установленому порядку алкогольних напоїв та тютюнових виробів забороняються.

Пунктом 226.1та 226.2 статті 226 ПК України передбачено, що у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

З аналізу наведених положень можна зробити висновок, що марка акцизного податку є обов'язковим спеціальним знаком, що підтверджує легальність реалізації товару на території України, відсутність якої на алкогольних чи тютюнових виробах є підставою для притягнення до відповідальності у випадку виробництва, зберігання, транспортування та реалізації таких товарів.

Згідно положень абз. 15 частини 2 статті 17 Закону до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень за виробництво, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку.

З Акта перевірки вбачається, що під час перевірки встановлено факт зберігання пляшки горілки особливої Неміров преміум 0.5 л. 40% об., виробництва ТОВ ЛВН Лімітед , 11.10.17 розливу по ціні 300,00 грн., яка маркована маркою акцизного податку, на які відсутні (внаслідок пошкодження) індекс регіону України, серію із чотирьох літер і шестизначний номер, два двозначних числа (місяць і рік у якому вироблено марку акцизного податку) через скісну риску, сума акцизного податку сплаченого за одиницю маркованої продукції з точністю до тисячного знака

Позивачем надано пояснення, що видами діяльності ТОВ ОСОБА_2 ОСОБА_3 є Код КВЕД 79.90 Надання інших послуг бронювання та пов'язана з цим діяльність; Код КВЕД 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; Код КВЕД 55.10 Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування (основний); Код КВЕД 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; Код КВЕД 56.30 Обслуговування напоями.

Також позивач зауважив, що кафе є закладом громадського харчування та відповідно до обраних видів діяльності може виготовляти, зберігати протягом установленого терміну зберігання за визначених умов як продукти харчування так і алкогольні напої, з метою продажу алкогольних напоїв на розлив.

Крім того, в Акті перевірки, відповідач зазначає, що пляшка горілки маркована, але внаслідок пошкодження, не містить певну інформацію.

З даного приводу суд зазначає, що пошкодження марок акцизного збору на алкогольних напоях після їх відкупорювання не є тотожним відсутності або фальсифікації таких марок.

Таким чином, наявність в кафе відкритої пляшки горілки з пошкодженою маркою акцизного податку не може вважатися порушенням вказаних вимог статті 11 Закону від 19.12.1995 № 481/95-ВР, у зв'язку з чим висновки Акта перевірки є необґрунтованими і, відповідно, прийняте на їх підстав податкове повідомлення-рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 15 Закону від 19.12.1995 № 481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Згідно із статтею 15-3 Закону від 19.12.1995 № 481/95-ВР продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, суб'єктів господарювання з універсальним асортиментом товарів.

Відповідно до положень абз. 9 частини 2 статті 17 Закону від 19.12.1995 № 481/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів - 6800 гривеньза порушення статті 15-3.

Також позивач зазначив, що ТОВ ОСОБА_2 ОСОБА_3 має ліцензію серії АА № 020874 від 16.06.2017 на право здійснювати роздрібну чи оптову торгівлю алкогольними напоями.

Вказана обставина, підтверджується відомостями Акта перевірки (акр. 2).

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що кафе за адресою Київська область, Бориспільський район, с. Чубинське, вул. Бориспільська, 5, має статус закладу громадського харчування, тому суд не може визнати обґрунтованими висновки Акта перевірки та прийняте на їх підставі підстав податкове повідомлення-рішення.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку суду, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконано та не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 1 762,00 грн, підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління державної фіскальної служби у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 69, 73 - 77, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління державної фіскальної служби у Київській області від 06.12.2017 № НОМЕР_1.

3. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260, місцезнаходження: вул. Народного Ополчення, 5-а, м. Київ, 03151) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 ОСОБА_3» (код ЄДРПОУ 37905283, місцезнаходження: вул. Бориспільська, 5, с. Чубинське, Київська область, 08321) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 24 вересня 2018 р.