Рішення

від 23.10.2018 по справі 903/547/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 жовтня 2018 р. Справа № 903/547/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОДІЛЛЯ АГРОПРОМСЕРВІС»

до відповідача: Державного підприємства «Шахта №1 «Нововолинська»

про стягнення 198153,96 грн.

Суддя Шум М.С.

Секретар с/з ОСОБА_1

Представники сторін : н/з

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОДІЛЛЯ АГРОПРОМСЕРВІС» просить стягнути з Державного підприємства «Шахта №1 «Нововолинська» 198153,96 грн., з них 139825,81 грн. - основна заборгованість, 45744,15 грн. - інфляційні втрати, 12584 грн. - 3% річних. Позов обґрунтований невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно договору постачання №143 від 03.09.2012р. в частині оплати за отриманий товар.

Ухвалою суду від 25.09.2018р. розгляд справи по суті призначено на 23.10.2018р.

Відповідач у судове засідання уповноваженого представника не направив, відзиву на позов не подав. Останній належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що стверджується даними пошукової системи відправлення ПАТ Укрпочта (www.ukrposhta.ua) (а.с. 44, 48).

Згідно ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Беручи до уваги приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, господарський суд визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами, -

встановив:

03 вересня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОДІЛЛЯ АГРОПРОМСЕРВІС» (Постачальник, позивач) та ВП "Шахтоуправління "Нововолинське" ДП "Волиньвугілля" (Покупець, відповідач), правонаступником якого є Державне підприємство "Шахта №1 "Нововолинська" (Наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості №839 від 25.11.2014р.) було укладено договір постачання №143 згідно з умовами якого, Позивач взяв на себе зобов'язання щодо поставки продукції в обумовлені цим договором терміни у власність Покупця , а ВП "Шахтоуправління "Нововолинське" ДП "Волиньвугілля", в свою чергу, зобов'язання відносно прийняття товару та здійснення його оплати у визначеному угодою порядку.

На виконання умов договору позивачем поставлено, а ВП "Шахтоуправління "Нововолинське" ДП "Волиньвугілля", прийнято продукцію відповідно до видаткових накладних №РН-0000472 від 03.10.2012р. на загальну суму - 58 000,00 грн., 04.10.2012р. за №РН-0000475 на загальну суму 30 536,00 грн., 18.10.2012р. за №РН-0000504 на загальну суму 111 600,00 грн., 15.11.2012р. за №РН-0000581 на суму 49853,81 грн., 13.11.2012р. за РН-0000570 на суму 30810,00 грн., 26.11.2012р. за №РН-0000606 на суму 48100,00 грн., 24.01.2013р. за №РН -0000035 на суму 9606,00 грн., 19.12.2013р. за №РН - 0000933 на суму 48000,00 грн, 25.12 2013р. за №РН - 0000960 на суму 48000,00 грн. та від 26.12.2013р. за №РН - 0000967 на суму 33200,00 грн.

Судом встановлено, що зазначені вище накладні на поставку відповідачу товару та його отримання ВП "Шахтоуправління "Нововолинське" ДП "Волиньвугілля" підписана уповноваженими представниками сторін, містить в собі всі визначені законодавством обов'язкові реквізити, в повному об'ємі відображає зміст та обсяги здійснених сторонами на її підставі, згідно умов підписаного договору постачання №143 від 03.09.2012р. господарської операції.

Проте, ВП "Шахтоуправління "Нововолинське" взяті на себе згідно договору постачання №143 від 03.09.2012р. зобов'язання в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті відпущеного товару (у порядку, строки та розмірах, визначених угодою) не виконало, його вартість не оплатило у зв'язку з чим та згідно Акту звірки взаєморозрахунків від 31.07.2018р. заборгувало - 139 825,81 грн.

Відповідно до ст. ст. 174, 181 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

З положень ст. 509 ЦК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Суд встановив, що в даному випадку, відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОДІЛЛЯ АГРОПРОМСЕРВІС» та ВП "Шахтоуправління "Нововолинське" ДП "Волиньвугілля" правонаступником якого є Державне підприємство "Шахта №1 "Нововолинська" носять договірний характер, укладений між ними договір постачання №143 від 03.09.2012р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, договірними сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Щодо стягнення 3% річних в сумі 12 584,00 грн. від простроченої суми, а також інфляційних втрат в сумі 45 744,15 грн. , суд зазначає таке.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевіривши методику та правильність розрахунків позивача щодо нарахування 45 744,15 грн. інфляційних втрат, 12 584,00 грн. - 3% річних, приходить висновку, що останні підставні та підлягають до задоволення.

При цьому судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У зв'язку з тим, що спір до розгляду судом доведено з вини відповідача, відповідно до ст. 129 ГПК України, на нього слід покласти судові витрати по справі.

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Шахта №1 "Нововолинська" (45400, м.Нововолинськ, вул. Шахтарська, 42, код ЄДРПОУ 39806601) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОДІЛЛЯ АГРОПРОМСЕРВІС» (32000, Хмельницька обл., Городоцький р-он., м. Городок, вул. Тельмана, 137 код ЄДРПОУ 31819482) 198 153,96 грн., з яких:139 825,81 грн. заборгованості, 12 584,00 грн. 3% річних, 45 744,15 грн. інфляційних втрат та 2 973,00 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст.ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається до апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу якого знаходиться місцевий господарський суд, протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено

29.10.2018

Суддя М. С. Шум