Рішення

від 25.10.2018 по справі 910/8811/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.10.2018Справа № 910/8811/18

Господарський суд міста Києва у складі: судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Коваленко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/8811/18

За позовом Дочірнього підприємства Житомирський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України

до Товариства з обмеженою відповідальністю Старк+

про стягнення 1 434 591,44 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: Скиданчук І.В. (дов. №25 від 04.01.2018);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство Житомирський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Старк+ про стягнення заборгованості у розмірі 1 434 591,44 грн., з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору про виконання робіт б/н від 24.03.2017 в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих позивачем послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2018 відкрито провадження у справі №910/8811/18 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

В судовому засіданні 18.09.2018 суд, у відповідності до ч. 4 ст. 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про продовження строку підготовчого провадження на тридцять днів та відкладення підготовчого засідання на 16.10.2018, про що свідчить протокол судового засідання від 18.09.2018.

04.10.2018 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог відповідно до змісту якої просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1 434 591,44 грн., з якої: 893 390,00 грн. - основна заборгованість, 86 195,03 грн. - інфляційні втрати, 32 454,46 грн. - 3% річних, 336 914,65 грн. - пеня та 85 637,30 грн. - штраф.

В судовому засіданні 16.10.2018 суд, у відповідності до ч. 4 ст. 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про прийняття заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог до розгляду та виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в цей же день на підставі письмової заяви сторін. В судовому засіданні, у відповідності до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 25.10.2018.

У судовому засіданні 25.10.2018 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Відповідач, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить протокол судового засідання від 16.10.2018, в судове засідання 25.10.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про судове засідання для розгляду справи по суті і не повідомив суду про причини неявки, суд на місці постановив розгляд справи по суті проводити за його відсутності.

Приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 25.10.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На виконання приписів ст. 223 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду справи складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.03.2017 між Дочірнім підприємством Житомирський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (надалі - підрядник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Старк+ (надалі - замовник, відповідач) було укладено Договір б/н про виконання робіт (надалі Договір), відповідно до умов п. 1.1 якого замовник, в порядку та на умовах, визначених цим договором доручає, а підрядник зобов'язується надати послуги фрезою Wirtgen-2000 (надалі - роботи), замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі роботи.

Загальна вартість робіт за договором визначається договірною ціною і складає 2 250,00 грн. - з ПДВ, за 1 машино-годину роботи фрези Wirtgen-2000 без вартості палива та 600,00 грн. з ПДВ за 1 машино-годину простою при 8-ми годинному робочому дні та 40-ка годинному робочому тижні. Додатково оплачується вартість відрядження, що становить 200 грн. за 1 люд.день (п.п. 3.1, 3.2 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунки за виконані роботи по цьому Договору здійснюються шляхом перерахування відповідних коштів на рахунок підрядника протягом 5 днів після одержання від підрядника Акту приймання виконаних підрядних робіт (форма №КБ-2в).

За умовами п. 4.4 Договору датою передачі робіт від підрядника замовнику вважається дата підписання Акту приймання виконаних підрядних робіт (форма №КБ-2в).

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання, а в частині грошових зобов'язань - до повного їх виконання (п. 10.1 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, на виконання умов даного Договору, позивач надав відповідачу обумовлені Договором послуги на загальну суму 1 223 390,00 грн., що підтверджено актами здачі - приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000029 від 31.03.2017, №ОУ-0000037 від 28.04.2017, №ОУ-0000054 від 31.05.2017, №ОУ-0000066 від 30.06.2017, №ОУ-0000077 від 31.07.2017, №ОУ-0000101 від 31.08.2017, №ОУ-0000116 від 30.09.2017, №ОУ-0000121 від 31.10.2017 та №ОУ-0000129 від 28.11.2017, які підписані представниками обох сторін Договору без заперечень.

Тоді як, відповідач свого обов'язку з оплати наданих послуг належним чином не виконав, сплативши лише 330 000,00 грн., що підтверджується виписками по рахунку позивача, у зв'язку з чим виник борг за надані послуги в сумі 893 390,00 грн.

26.09.2018, з метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено відповідачу лист-вимогу №488 від 17.04.2018 про погашення заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, а відповідно до п. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто, а замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.1 Договору визначено, що розрахунки за виконані роботи по цьому Договору здійснюються шляхом перерахування відповідних коштів на рахунок підрядника протягом 5 днів після одержання від підрядника Акту приймання виконаних підрядних робіт (форма №КБ-2в).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту п. 4.1 Договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати виконаних робіт за Договором на момент розгляду справи настав.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем зобов'язання з оплати виконаних робіт за Договором було виконано не належним чином, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 893 390,00 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, зокрема, сплати пені, штрафу.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 7.2.2 Договору визначено, що замовник за порушення строків перерахування коштів зобов'язаний сплатити підряднику неустойку у розмірі 1% від неоплаченої суми за кожний день прострочення та штраф в розмірі 7% від простроченої суми. Строк нарахування неустойки складає за весь період порушення та може бути більшим за строк, ніж 6 місяців (ст. 232 ГК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, ст. 3 вказаного Закону закріплює, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, за приписами Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки і відповідно, якщо розмір пені, встановлений договором, є меншим від подвійної облікової ставки НБУ застосовується розмір пені встановлений договором.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків за Договором, йому на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 7.2.2 Договору позивачем нараховано, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, та заявлено до стягнення неустойку в розмірі 336 914,65 грн. та 85 637,30 грн. штрафу.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №910/6046/16.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки та штрафу, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині в заявленому позивачем розмірі, оскільки він відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить умовам укладеного Договору.

Окрім цього, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано три відсотка річних в сумі 32 454,46 грн. та інфляційні втрати в загальній сумі 86 195,03 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині в сумі, за розрахунком суду, 74 052,76 грн., оскільки при розрахунку інфляційних втрат позивачем не було враховано, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Також за результатом перевірки наданого позивачем розрахунку 3% річних, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог і в цій частині в сумі, за розрахунком суду, 32446,78 грн., оскільки позивач не врахував вимоги ст. ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, яка визначає, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, за розрахунком суду, стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати в сумі 74 052,76 грн. та 3% річних в сумі 32446,78 грн., в іншій частині цих позовних вимог позивачу належить відмовити.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у відповідача обов'язку сплати заборгованості у заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені в судовому засіданні, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, а також зважаючи на помилки, які допустив позивач під час проведення розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 21336,62 грн.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Дочірнього підприємства Житомирський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України до Товариства з обмеженою відповідальністю Старк+ про стягнення 1434591,44 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Старк+ (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 12 оф. 26; ідентифікаційний код 40648358) на користь Дочірнього підприємства Житомирський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (10003, м. Житомир, вул. Перемоги, 75; ідентифікаційний код 32008278) основний борг у розмірі 893 390 (вісімсот дев'яносто три тисячі триста дев'яносто) грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 74 052 (сімдесят чотири тисячі п'ятдесят дві) грн. 76 коп., 3% річних у розмірі 32 446 (тридцять дві тисячі чотириста сорок шість) грн. 78 коп., неустойку у розмірі 336 914 (триста тридцять шість тисяч дев'ятсот чотирнадцять) грн. 65 коп., штраф у розмірі 85 637 (вісімдесят п'ять тисяч шістсот тридцять сім) грн. 30 коп. та судовий збір у розмірі 21 336 (двадцять одна тисяча триста тридцять шість) грн. 62 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 30.10.2018.

Суддя Т.В.Васильченко