Рішення

від 22.10.2018 по справі 911/1593/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2018 р. м. Київ Справа № 911/1593/18

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект

до Товариства з обмеженою відповідальністю А.Б. Метал

про стягнення грошових коштів та штрафних санкцій у загальному розмірі 89418,03 грн. за непоставлений товар за договором № 1797 від 20.02.2017 р.

секретар судового засідання: Мамчур А.О.

Представники сторін:

від позивача: Семещенко М.О. (довіреність № 17/1-3434 від 15.05.2018 р.);

від відповідача: не з'явився.

Обставини справи:

Державне підприємство Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект (далі - ДП Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект , позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю А.Б. Метал (далі - ТОВ А.Б. Метал , відповідач) про стягнення грошових коштів та штрафних санкцій у загальному розмірі 89418,03 грн. за непоставлений товар за договором № 1797 від 20.02.2017 р.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення поставки товару на виконання умов договору № 1797 від 20.02.2017 р., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 70282,08 грн. сплачених грошових коштів за непоставлений товар, 11432,87 грн. пені, 4919,75 грн. штрафу, 1986,16 грн. інфляційних втрат, 797,17 грн. 3% річних, а також 1762,00 грн. судового збору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.07.2018 р. було відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче засідання на 20.08.2018 р.

Підготовче засідання відкладалось.

10.09.2018 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява № 17/1-6387 від 06.09.2018 р. (вх. № 18623/18 від 10.09.2018 р.) про долучення доказів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 17.09.2018 р. представник позивача позовні вимоги підтримував та заявив про надання до матеріалів справи усіх наявних доказів, які мають значення для вирішення спору, представник відповідача у судове засідання не з'явився. Водночас, про дату, час і місце судового засідання відповідач був повідомлений в порядку, передбаченому ГПК України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.09.2018 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.10.2018 р.

У судовому засіданні 22.10.2018 р. представник позивача позовні вимоги підтримувала; представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про дату, час і місце судового засідання відповідач був повідомлений в порядку, передбаченому ГПК України.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Поряд з цим, відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У судовому засіданні 22.10.2018 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

20.02.2017 р. між Державним підприємством Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю А.Б. Метал (постачальник) було укладено договір № 1797, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити кольорові метали та прокат кольорових металів (товар) згідно Специфікації.

У відповідності з п. 3.1 договору оплата за партію товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у даному договорі, на умовах: передоплата 50% від суми Специфікації здійснюється покупцем на протязі 10 банківських днів з моменту отримання рахунку постачальника на оплату; остаточний розрахунок здійснюється покупцем за фактично поставлений товар, вказаний в розрахунковій накладній, на протязі 20 календарних днів від дати поставки товару.

Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунку покупця (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору термін поставки товару - 10 календарних днів від дати здійснення покупцем 50% попередньої оплати.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що у випадку порушення терміну повернення раніше оплачених грошових коштів за товар, який не був поставлений, постачальник оплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення повернення, за кожен день прострочення. Крім того, постачальник зобов'язаний оплатити 3% річних від простроченої суми з урахуванням інфляційних втрат, які нараховуються з дня здійснення покупцем повної/часткової попередньої оплати і до дня повернення грошових коштів.

Згідно з п. 6.4 договору у випадку порушення строків поставки товару постачальник оплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості товару, по якому було допущено прострочення, за кожен день прострочення, а за прострочення більше 30 календарних днів додатково стягується штраф в розмірі 7% вказаної вартості. Крім того, у випадку порушення строків поставки товару більш ніж на 30 календарних днів покупець має право відмовитись від подальшого отримання та оплати товару, а також вимагати повернення раніше оплачених коштів, які постачальник зобов'язаний повернути на протязі 3 банківських днів з моменту отримання повідомлення постачальника.

Пунктом 6.11 договору передбачено, що неустойка (штраф, пеня), штрафні санкції за даним договором нараховуються на протязі всього періоду порушення.

ДП Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект та ТОВ А.Б. Метал було підписано додаткову угоду № 1 до договору № 1797 від 20.02.2017 р., відповідно до п. 2 якої п. 3.1 було викладено в наступній редакції: п. 3.1 оплата за партію товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах 100% передоплати від суми Специфікації та здійснюється покупцем на протязі 10 банківських днів з моменту отримання рахунку постачальника на оплату .

Водночас, згідно з п. 3 угоди № 1 п. 4.1 договору було викладено в наступній редакції: п. 4.1 термін поставки товару - 5 робочих днів від дати здійснення покупцем 100% попередньої оплати .

ДП Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект та ТОВ А.Б. Метал було підписано Специфікацію № 5 від 30.01.2018 р. до договору № 1797 від 20.02.2017 р. на суму 70282,08 грн.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання умов договору № 1797 від 20.02.2017 р., ТОВ А.Б. Метал було виставлено ДП Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект рахунок на оплату № 7 від 29.01.2018 р. на суму 70282,08 грн.

ТОВ А.Б. Метал було надіслано на адресу ДП Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект лист № 2018-0010/5 від 06.02.2018 р., відповідно до якого товариство підтверджувало готовність поставки товару згідно Специфікації № 5 на суму 70282,08 грн., включаючи ПДВ 11713,68 грн.

ДП Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект було перераховано на користь ТОВ А.Б. Метал 70282,08 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 104 від 08.02.2018 р. з призначенням платежу Оплата за провід мідний. Згідно рахунку № 7 від 29.01.2018 р., дог № 1797 від 20.02.2017 р. .

ТОВ А.Б. Метал було надіслано на адресу ДП Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект лист № 2018-0010/13 від 20.02.2018 р., відповідно до якого постачальник повідомляв покупця щодо затримки поставки товару.

Також ТОВ А.Б. Метал було надіслано на адресу ДП Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект лист № 2018-0010/14 від 22.02.2018 р., відповідно до якого постачальник повідомляв покупця про планування поставити товар 26-27.02.2018 р.

ДП Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект було надіслано на адресу ТОВ А.Б. Метал лист № 06-1529 від 02.03.2018 р., відповідно до якого покупець просив постачальника здійснити поставку товару згідно Специфікації № 5, оплаченої підприємством 08.02.2018 р. згідно рахунку № 7 від 29.01.2018 р.

ТОВ А.Б. Метал було надіслано на адресу ДП Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект лист № 2018-0010/25 від 15.03.2018 р., відповідно до якого постачальник повідомив покупця, що ТОВ А.Б. Метал , у зв'язку з неможливістю поставити товар, було прийнято рішення про повернення грошових коштів, перерахованих ДП Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект в розмірі 70282,08 грн., включаючи ПДВ 11713,68 грн., а також у своєму листі постачальник просив покупця надіслати лист про повернення грошових коштів із зазначенням точних банківських реквізитів.

ДП Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект було надіслано на адресу ТОВ А.Б. Метал претензію № 17/1-1874 від 16.03.2018 р., відповідно до якої позивач зазначав, що ТОВ А.Б. Метал пропустило строки поставки та не здійснило поставку товару за специфікацією № 5 за договором № 1797 від 20.02.2017 р., чим було порушено умови договору, у зв'язку з чим позивач просив відповідача сплатити пеню та штраф у сумі 7168,78 грн. за порушення строків поставки товару та здійснити поставку товару відповідно до умов договору.

У подальшому, ДП Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект було надіслано на адресу ТОВ А.Б. Метал претензію № 17/1-2786 від 18.04.2018 р., відповідно до якої позивач просив відповідача в строк, встановлений ч. 6 ст. 222 ГК України, сплатити пеню та штраф в розмірі 9206,96 грн. Крім того, позивач просив повернути сплачені грошові кошти в розмірі 70282,08 грн. протягом 3-х банківських днів з моменту отримання даної претензії згідно з умовами договору.

Претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання і не поставив ДП Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект товар за договором поставки № 1797 від 20.02.2017 р. та не повернув сплачені кошти, останнє і звернулось з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач доказів поставки товару згідно договору № 1797 від 20.02.2017 р. суду не надав, як і доказів повернення попередньої оплати позивачеві.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене та встановлення судом факту непостачання відповідачем товару на суму здійсненої позивачем попередньої оплати та неповернення здійсненої попередньої оплати на вимогу покупця, вимога позивача про стягнення 70282,08 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 11432,87 грн. пені та 4919,75 грн. штрафу.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Як зазначалося вище, в силу умов п . 6.4 договору у випадку порушення строків поставки товару постачальник оплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості товару, по якому було допущено прострочення, за кожен день прострочення, а за прострочення більше 30 календарних днів додатково стягується штраф в розмірі 7% вказаної вартості. Крім того, у випадку порушення строків поставки товару більш ніж на 30 календарних днів покупець має право відмовитись від подальшого отримання та оплати товару, а також вимагати повернення раніше оплачених коштів, які постачальник зобов'язаний повернути на протязі 3 банківських днів з моменту отримання повідомлення постачальника.

Поряд з цим, пунктом 6.3 договору передбачено, що у випадку порушення терміну повернення раніше оплачених грошових коштів за товар, який не був поставлений, постачальник оплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення повернення, за кожен день прострочення. Крім того, постачальник зобов'язаний оплатити 3% річних від простроченої суми з урахуванням інфляційних втрат, які нараховуються з дня здійснення покупцем повної/часткової попередньої оплати і до дня повернення грошових коштів.

Визначений позивачем розмір пені, нарахованої відповідно до п. 6.4 договору на заборгованість відповідача в сумі 70282,08 грн. за період 16.02.2018 р. до 26.06.2018 р., становить 9206,95 грн., а також відповідно до п. 6.3 договору за період з 24.05.2018 р. до 26.06.2018 р. на суму 70282,08 грн. в сумі 2225,92 грн., є обґрунтованим та арифметично вірним.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача 11432,87 грн. пені підлягає задоволенню в повному обсязі.

Визначений позивачем розмір 7% штрафу (7% від суми вартості непоставленого товару) в сумі 4919,75 грн., нарахованого на суму 70282,08 грн., є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим штраф підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що розмір 3% річних було визначено позивачем у сумі 797,17 грн., нарахованих на 70282,08 грн. за період з 09.02.2018 р. по 26.06.2018 р., а розмір інфляційних втрат було визначено позивачем в сумі 1986,16 грн. за період з 09.02.2018 р. по 26.06.2018 р. на суму 70282,08 грн.

Положеннями частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Наведена позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 р. у справі № 918/329/16/3-1522гс16.

Водночас, у постанові Верховного Суду України від 16.09.2014 р. у справі № 3-90гс14 була викладена позиція, згідно якої обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках, зокрема, повернення сум авансу та завдатку, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Разом із тим, у даному випадку виникнення грошового зобов'язання з повернення сплачених коштів у відповідача перед позивачем передбачене п. 6.4 договору у зв'язку з пред'явленням претензії з вимогою повернути кошти. Відповідно, цей обов'язок є грошовим зобов'язанням, до якого з моменту пред'явлення претензії щодо повернення попередньої оплати слід застосовувати положення ст. 625 ЦК України щодо порядку виконання грошового зобов'язання з врахуванням процентів річних та інфляційних втрат.

Поряд з цим, як вбачається з матеріалів справи, позивач направив відповідачу претензію № 17/1-2786 від 18.04.2018 р., відповідно до якої позивач просив відповідача повернути сплачені грошові кошти в розмірі 70282,08 грн. протягом 3-х банківських днів з моменту отримання даної претензії згідно з умовами договору.

Отже, позивачем невірно визначено період прострочення, оскільки прострочення даного грошового зобов'язання настало 24.05.2018 р. (в порядку п. 6.4 договору) після спливу 3-х банківських днів після отримання претензії (повернення претензії за терміном закінчення строку зберігання, оскільки поштове відправлення відповідачу вручено не було).

Відтак, здійснивши власний розрахунок процентів річних та інфляційних втрат, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобов'язання, суд встановив, що з відповідача на користь позивача належать до стягнення 196,40 грн. 3% річних:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 70282.08 24.05.2018 - 26.06.2018 34 3 % 196.40 Водночас, слід зазначити, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць , а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу, з урахуванням індексу інфляції, визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 сума боргу, з урахуванням індексу інфляції, повинна розраховуватися виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Як зазначено у п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція . При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З урахуванням наведеного, згідно з вірним визначенням періоду прострочення грошового зобов'язання з 24.05.2018 р. до 26.06.2018 р. інфляційні втрати підлягають нарахуванню з 01.06.2018 р., у зв'язку з чим нарахування інфляційних втрат є неможливим, оскільки період прострочення становить менше місяця (з 01.06.2018 р. до 26.06.2018 р.).

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог ДП Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект .

Решта долучених до матеріалів справи доказів була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Б. Метал" (08151, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Б. Хмельницького, 71, код 39950013) на користь Державного підприємства Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект (54018, Миколаївська обл., м. Миколаїв, пр-т Богоявленський, 42А, код 31821381) 70282 (сімдесят тисяч двісті вісімдесят дві) грн. 08 коп. основного боргу, 4919 (чотири тисячі дев'ятсот дев'ятнадцять) грн. 75 коп. штрафу, 11432 (одинадцять тисяч чотириста тридцять дві) грн. 87 коп. пені, 196 (сто дев'яносто шість) грн. 40 коп. 3% річних, 1711 (одну тисячі сімсот одинадцять) грн. 02 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складене 30.10.2018 р.

Суддя В.М. Бабкіна