Рішення

від 23.10.2018 по справі 920/613/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.10.2018 Справа № 920/613/18 Господарський суд Сумської області у складі судді Спиридонової Н.О. при секретарі судового засідання Гребенюк С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/613/18 в порядку загального позовного провадження

за позовом: заступника керівника Шосткинської місцевої прокуратури (вул. Соборна, буд. 65, м. Шостка, Сумська область, 41100) в інтересах держави в особі позивачів:

1) Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (вул. Петропавлівська, буд. 108, м. Суми, 40021, ідентифікаційний код 39765885),

2) Воздвиженська сільська рада Ямпільського району Сумської області (вул. Неплюєва, буд. 2, с. Воздвиженське, Ямпільський район, Сумська область, 41242, ідентифікаційний код 04391960),

до відповідача: Приватного підприємства Воздвиженське (АДРЕСА_1, 41100, ідентифікаційний код 38094526),

про стягнення 15559,78 грн. шкоди та зобов'язання звільнити земельну ділянку на підставі статей 3, 116, 125, 152, 211, 212 Земельного кодексу України та статті 1166 Цивільного кодексу України.

представники сторін:

прокурор: Вортоломей М.Ф. згідно посвідчення № 035621 від 07.09.2015,

перший позивач: ОСОБА_1 за довіреністю № 9-18-0.6-14/62-18 від 12.01.2018,

другий позивач: не з'явився,

відповідач: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

В серпні місяці 2018 року заступник керівника Шосткинської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної форми власності (пасовище) на території Воздвиженської сільської ради (контур 190) кадастровий номер 5925680400:10.003 площею 12 га; стягнути з відповідача на користь Воздвиженської сільської ради Ямпільського району Сумської області 15559,78 грн. шкоди; а також прокурор просить суд стягнути з відповідачів витрати по сплаті судового збору в сумі 3524,00 грн. на користь Прокуратури Сумської області.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокуратура посилається на те, що відповідачем без правовстановлюючих документів використовується земельна ділянка загальною площею 12 га земель державної власності (пасовище) в контурі 190, кадастровий номер 5925680400:10:003 на території Воздвиженської сільської ради Ямпільського району Сумської області, що є порушенням вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України.

10.10.2018 від відповідача до суду електронною поштою надійшов відзив б/н, б/д (вх. № 7448 від 10.10.2018), в якому відповідач зазначає, що позовні вимоги прокурора визнає в повному обсязі та просить суд розгляд справи провести без участі представника відповідача, та зазначає, що відповідачем звільнено самовільно зайняту земельну ділянку на території Воздвиженської сільської ради Ямпільського району Сумської області кадастровий номер 5925680400:10:003. Крім наведеного у відзиві відповідач повідомляє про намір сплатити на користь другого позивача шкоду в розмірі 15559,78 грн.

18.10.2018 від відповідача до суду надійшов електронний лист б/н, б/д (вх. № 7601 від 18.10.2018), в якому відповідач зазначає, що позовні вимоги прокурора визнає в повному обсязі та просить суд розгляд справи провести без участі представника відповідача.

Від другого позивача 16.10.2018 до суду надійшов лист № 02-12/600 від 10.10.2018, в якому другий позивач зазначає, що підтримує позов прокурора, просить суд провести судовий розгляд дано справи без участі представника другого позивача та зазначає, що відповідач усунув порушення, земельну ділянку звільнив.

23.10.2018 представником першого позивача разом із клопотанням б/н, б/д (вх. № 7750 від 23.10.2018) надано суду для долучення до матеріалів справи документи складені в результаті повторної перевірки земельної ділянки, яку самовільно зайнято відповідачем, а саме: копію постанови № 499-ДК/0162/ПО/08/01/-18 від 06.07.2018 про накладення адміністративного стягнення на керівника відповідача у зв'язку з невиконанням припису № 382-ДК/0096/ПР/03/01/-18 від 05.04.2018 щодо звільнення земельної ділянки; копію протоколу про адміністративне правопорушення № 499-ДК/0160/П/07/01/-18 від 06.07.2018; копію припису № 499-ДК/0165/ПР/03/01/-18 від 06.07.2018; копію акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки № 499-ДК/524/АП/09/01/-18 від 06.07.2018 та копію квитанції № 8 від 11.07.2018 про сплату керівником відповідача штрафу в сумі 340,00 грн.

Ухвалою від 01.10.2018 у справі № 920/613/18 продовжено строк проведення підготовчого засідання на тридцять днів з 15.10.2018 до 14.11.2018 та призначено підготовче засідання на 23.10.2018.

Прокурор у справі та представник першого позивача у судовому засіданні 23.10.2018 підтримали позовні вимоги та просять суд задовольнити позов у повному обсязі, з підстав викладених у ньому.

Згідно частини першої статті 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Відповідно до частини третьої статті 177 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною третьою статті 185 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно статті 114 Господарського процесуального кодексу України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

Відповідно до статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обоввЂ�язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначитися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савченко проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивність господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними в ній матеріалами.

В підготовчому засіданні 23.10.2018 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора у справі та представника першого позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до пункту 3 Положення про Головне управління Держгеокадастру в Сумській області, наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, перший позивач - Головне управління Держгеокадастру в Сумській області, відповідно до покладених на нього завдань, окрім іншого,:

- розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством;

- обстежує земельні ділянки, яким заподіяна шкода внаслідок їх самовільного зайняття;

- розраховує розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок та вживає заходів щодо її відшкодування в установленому законодавством порядку;

- здійснює державний нагляд (контроль) в агропромисловому комплексі у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Відповідно до вимог статей 6, 10 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області № 382 від 31.05.2018, державним інспектором відділу контролю за використанням та охороною земель у Глухівському, Середино-Будському, Ямпільському, Шосткинському районах Держгеокадастру у Сумській області ОСОБА_2 з 01.06.2018 по 13.06.2018 проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства стосовно земельної ділянки площею 12 га на території Воздвиженської сільської ради Ямпільського району нормативною грошовою вартістю 353137,68 грн. (12 га X 29428,14 грн. нормативної грошової оцінки 1 га ріллі по Сумській області).

Під час перевірки встановлено, що відповідачем - Приватним підприємством Воздвиженське без правовстановлюючих документів самовільно зайнято (засіяно соняшником) земельну ділянку загальною площею 12 га земель державної власності (пасовище) в контурі 190, кадастровий номер 5925680400:10:003 на території Воздвиженської сільської ради Ямпільського району Сумської області, що є порушенням вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України.

За результатами перевірки 05.06.2018 державним інспектором відділу контролю за використанням та охороною земель ОСОБА_2 складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 382/-ДК/358/АП/69/01/-18, акт обстеження земельної ділянки № 382/-ДК/89/АО/40/01/-18, припис № 382/-ДК/0096/ПР/03/011, а також протокол про адміністративне правопорушення за статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно керівника відповідача - директора Приватного підприємства Воздвиженське ОСОБА_3, винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення на ОСОБА_3

Крім того, відповідно до вимог статей 6, 10 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області № 499 від 04.07.2018 державним інспектором відділу контролю за використанням та охороною земель у Глухівському, Середино-Будському, Ямпільському, Шосткинському районах Держгеокадастру у Сумській області ОСОБА_2 06.07.2018 проведена повторна перевірка відповідача щодо дотримання останнім вимог припису № 382/-ДК/0096/ПР/03/011 від 05.06.2018 стосовно звільнення земельної ділянки ділянку загальною площею 12 га земель державної власності (пасовище) в контурі 190, кадастровий номер 5925680400:10:003 на території Воздвиженської сільської ради Ямпільського району Сумської області.

В ході повторної перевірки встановлено, що приватним підприємством Воздвиженське не виконано вимоги вищезазначеного припису та не звільнено самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 12 га земель державної власності (пасовище) в контурі 190, кадастровий номер 5925680400:10:003 на території Воздвиженської сільської ради Ямпільського району Сумської області, що є порушенням вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України.

За результатами повторної перевірки 06.07.2018 державним інспектором відділу контролю за використанням та охороною земель ОСОБА_2 складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 499-ДК/524/АП/09/01/-18, припис № 499-ДК/0165/ПР/03/01/-18, а також протокол № 499-ДК/0160/П/07/01/-18 про адміністративне правопорушення за статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно керівника відповідача ОСОБА_3, винесено постанову № 499-ДК/0162/ПО/08/01/-18 про накладення адміністративного стягнення за статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення на ОСОБА_3

Прокурор зазначає, що станом на 10.07.2018 відповідачем припис № 382/ДК/0096/ПР/03/011 від 05.06.2018 та припис № 499-ДК/0165/ПР/03/01/-18 від 06.07.2018 в частині звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки в термін до 06.08.2018 року не виконано.

У зв'язку з відмовою відповідача добровільно відшкодувати шкоду в сумі 15559,78 грн. перший позивач письмово звернувся до Шосткинської місцевої прокуратури щодо стягнення вищезазначеної шкоди в судовому порядку.

Підстави звернення прокурора з даним позовом обґрунтовані наступним.

Згідно статті 131-1 Конституції України, на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до статті 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною третьою статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право також звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до частини першої статті 55 Господарського процесуального кодексу України, органи та особи, які відповідно до Господарського процесуального кодексу України звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у встановленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, яке здійснюється з порушенням вимог чинного законодавства.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства у конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Трегубенко проти України від 02.11.2004 категорично ствердив, що Правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес (пункт 54 рішення).

Підставою подання до суду даного позову є необхідність захисту інтересів держави, в основі яких, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99, завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих, у даному випадку на охорону землі як національного багатства.

Відповідно до вимог пунктів 3 - 5 вищевказаного рішення Конституційного Суду України, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів, в їх основі завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (зокрема, економічних, соціальних) дій, програм, спрямованих на гарантування її економічної безпеки, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо; інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді; із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту і зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах; поняття орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

У даному випадку, самовільне використання земельних ділянок порушує права держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, як розпорядника земель державної власності та інтереси держави у сфері забезпечення раціонального використання та охорони земель. Крім того, в результаті самовільного зайняття земельної ділянки до місцевого бюджету Воздвиженської сільської ради не надходять кошти за користування земельною ділянкою, що призводить до фактичного ослаблення економічних основ місцевого самоврядування та не можливості спрямувати ці кошти на реалізацію програм соціально-економічного розвитку, а також розподіляти видатки місцевого бюджету на охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, соціальне забезпечення громадян, охорону навколишнього природного середовища.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

Згідно статті 20 Закону України Про центральні органи виконавчої влади , міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості грунтів.

Пунктом 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру в Сумській області , затвердженого Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру 17.11.2016 за № 308 (далі - Положення) передбачено, що Головне управління Держгеокадастру у Сумській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Відповідно до підпункту 30 пункту 4 Положення передбачено повноваження Головного управління Держгеокадастру щодо здійснення державного нагляду (контролю) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель сіх категорій та форм власності, в тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Згідно підпункту 31 пункту 4 Положення, Держгеокадастр розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальними органами.

Таким чином органом, уповноваженим державою здійснювати повноваження у спірних правовідносинах та наділеним Законом правом на звернення до суду, є Головне управління Держгеокадастру у Сумській області.

Разом з цим, незважаючи на тривалість факту порушення відповідачем земельного законодавства, позивачі не зверталися до суду щодо захисту інтересів держави.

Статтею 3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Згідно статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За статтею 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з угод або в наслідок заподіяння шкоди.

Приписами статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків (шкоди).

Відповідно до пунктів 12 і 16 постанови пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , у випадках самовільного зайняття земельних ділянок шкода (збитки) відшкодовуються відповідно до статей 22, 1166, 1192 Цивільного кодексу України, статей 156, 211, 212 Земельного кодексу України у повному обсязі особами, що її заподіяли.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням земельного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). При цьому, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність всіх складових правопорушення: протиправної поведінки особи; настання шкоди; причинного зв'язку між двома першими елементами; вини завдавача шкоди.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода. Разом з тим, у відносинах, що розглядаються, шкода це не тільки обов'язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, завдана шкода відшкодовується у повному обсязі. Мова йде про реальну шкоду та упущену вигоду.

Виходячи з загальних принципів цивільного права для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди потрібна наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Згідно статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. (постанови Верховного Суду України від 22.01.2013 у справі № 3-72 гс 12 та від 28.01.2015 у справі №5023/3993/12, постанови Верховного Суду від 12.10.2018 у справі № 925/119/18, від 28.02.2018 у справі № 922/1340/17 та від 13.03.2018 у справі № 920/984/15).

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Зазначена норма кореспондується з положеннями статті 224 Господарського кодексу України, якою встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України Про оренду землі , орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки виявлено перевірками вимог дотримання земельного законодавства, проведеними першим відповідачем, зафіксовано актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 382/-ДК/358/АП/69/01/-18 від 05.06.2018, актом обстеження земельної ділянки № 382/-ДК/89/АО/40/01/-18 від 05.06.2018, актом повторної перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 499-ДК/524/АП/09/01/-18 від 06.07.2018, протоколом про адміністративне правопорушення № 382-ДК/0091/П/07/01/-18 від 05.06.2018, протоколом про адміністративне правопорушення № 499-ДК/0160/П/07/01/-18 від 06.07.2018 та встановлено постановами про накладення адміністративного стягнення № 382-ДК/0093/ПО/08/01/-18 від 06.06.2018, № 499-ДК/0162/ПО/08/01/-18 від 06.07.2018, які є чинними на момент розгляду судом даної справи.

Розрахунок шкоди, заподіяної внаслідок вчинення вказаного вище порушення чинного законодавства, проведений на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року за № 963 і складає, згідно розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки земель сільськогосподарського призначення державної власності Сумської області (за межами населеного пункту) від 05.06.2018 на території Воздвиженської сільської ради Ямпільського району (а.с. 31), загальну суму 15559,78 грн.

Завдана шкода, заподіяна внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, відповідачем добровільно не погашена. Отже підлягає стягненню в судовому порядку.

Відповідно до частини другої статті 16 Закону України Про оренду землі , укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Статтею 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно статті 174 Господарського кодексу України, однією із підстав виникнення господарських зобов'язань є заподіяння шкоди суб'єктом господарювання.

Відповідно до статті 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки може відбуватись у тому числі шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (пункт д частини першої статті 156 Земельного кодексу України).

За змістом статті 157 Земельного кодексу України, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм вбачається, що користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів позбавляє орендодавця права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який він міг би отримувати, якби його право не було порушено.

Згідно з пунктом 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин , відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Стаття 211 Земельного кодексу України передбачає, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення, зокрема самовільне зайняття земельних ділянок.

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджується як наявність в діях відповідача по самовільному зайняттю земельної ділянки площею 12 га земель державної власності (пасовище) в контурі 190, кадастровий номер 5925680400:10:003 на території Воздвиженської сільської ради Ямпільського району Сумської області повного складу цивільного правопорушення, так і розмір заявлених до стягнення збитків, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь другого позивача в сумі 15559,78 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частин першої, другої статті 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Відповідач не надав суду доказів виконання приписів Головного управління Держгеокадастру у Сумській області № 382/-ДК/0096/ПР/03/011 від 05.06.2018 та № № 499-ДК/0165/ПР/03/01/-18 від 06.07.2018 щодо звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності (пасовище) на території Воздвиженської сільської ради (контур 190) кадастровий номер 5925680400:10.003 площею 12 га, так і не надав доказів їх оскарження чи оскарження постанов про накладення адміністративного штрафу № 382-ДК/0093/ПО/08/01/-18 від 06.06.2018, № 499-ДК/0162/ПО/08/01/-18 від 06.07.2018.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає доведеним факт використання відповідачем земельної ділянки загальною площею 12 га земель державної власності за межами населеного пункту (пасовище) контур 190 на території Воздвиженської сільської ради Ямпільського району без відповідних правовстановлюючих документів, а отже визнає факт самовільного її зайняття відповідачем. Визнає цей факт і відповідач.

Крім того, належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів, в розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки відповідачем суду не надано.

Тому, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокуратури обґрунтовані, підтверджуються матеріалами, які містяться в справі та поясненнями наданими учасниками справи, а тому підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до вимог частини дев'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 3524,00 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 130, 185, 233, 236-238, 240, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Зобов'язати Приватне підприємство Воздвиженське (АДРЕСА_1, 41100, ідентифікаційний код 38094526) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної форми власності (пасовище) на території Воздвиженської сільської ради Ямпільського району Сумської області (контур 190) кадастровий номер 5925680400:10.003 площею 12 га.

3. Стягнути з Приватного підприємства Воздвиженське (АДРЕСА_1, 41100, ідентифікаційний код 38094526) на користь Воздвиженської сільської ради Ямпільського району Сумської області (вул. Неплюєва, буд. 2, с. Воздвиженське, Ямпільський район, Сумська область, 41242, ідентифікаційний код 04391960; отримувач Воздвиженська сільська рада 21081100 код 36789180, банк отримувача УДКСУ в Ямпільському районі, МФО 837013, рахунок № 31414542700435) шкоду в сумі 15559,78 грн.

4. Стягнути з Приватного підприємства Воздвиженське (АДРЕСА_1, 41100, ідентифікаційний код 38094526) на користь Прокуратури Сумської області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 33; код 03527891, рахунок № 35214005002983 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172) витрати по сплаті судового збору в сумі 3524,00 грн.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 30 жовтня 2018 року.

Суддя ОСОБА_4