Рішення

від 19.10.2018 по справі 922/2002/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/2002/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрорегіонгаз", смт. Слобожанське до Товариства з обмеженою відповідальністю "КСВ-Груп", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 343472,80 грн за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. № 88 від 14.08.2018;

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрорегіонгаз", смт. Слобожанське, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "КСВ-Груп", м. Харків, про стягнення заборгованості в розмірі 343472,80 грн., підставою нарахування якої стало порушення відповідачем умов договору поставки скрапленого газу № 16/к від 22.07.2014, в частині вчасної та в повному обсязі сплати за поставлений позивачем скраплений газ. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 23.07.2018 відкрито провадження у справі № 922/2002/18, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 20.08.2018 о 12:40 год.

Протокольними ухвалами від 20.08.2018, 10.09.2018 розгляд підготовчого засідання відкладався, в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 20.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.09.2018 об 11:15 год.

Протокольною ухвалою від 24.09.2018 у судовому засіданні 24.09.2018 оголошувалась перерва, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України, до 19.10.2018 о 14:00 год.

У судовому засіданні 19.10.2018 представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

У судове засідання 19.10.2018 представник відповідача не з'явився, відзив на позов не надав. При цьому суд зазначає, що відповідач про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: 61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 23/25, а з матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 23.07.2018 про відкриття провадження у справі була надіслана відповідачу за вищезазначеною адресою, але не була ним отримана та повернута Укрпоштою до суду із зазначенням підстав невручення - "інші причини".

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів по справі покладено на сторони, суд, враховуючи ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, згідно ч.9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, 22 липня 2014 року між TOB Дніпрорегіонгаз (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю КСВ-ГРУП (відповідач, покупець) укладений договір поставки скрапленого газу № 16/к (далі - договір), відповідно до розділу 1 якого, позивач зобов'язався передати у власність відповідачу, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити газ вуглеводний скраплений у відповідності з умовами договору та додатковими угодами до нього. Поставка товару проводиться окремими партіями. Обсяги, терміни поставки та умови транспортування визначаються відповідними додатковими угодами.

Згідно з п. 3.1. договору, ціна товару узгоджується на кожну партію товару і фіксується шляхом підписання додаткової угоди між сторонами.

Відповідно до п. п. 3.3, 3.4. договору, оплата за товар здійснюється у вигляді 100 % попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на підставі рахунку, виставленого постачальником. Датою здійснення оплати вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

На виконання вищевказаних умов договору, позивачем було відвантажено відповідачу товар (скраплений газ), а саме:

- 23.07.2014 у кількості 19600 кг. на загальну суму 248 920,00 грн., який був отриманий відповідачем, що підтверджується видатковою накладною від 23.07.2014 № 00004310 та актом прийому-передачі від 23.07.2018 № ДПГ00004310;

- 25.07.2014 у кількості 20420 кг. на загальну суму 259334,00 грн., який був отриманий відповідачем, що підтверджується видатковою накладною від 25.07.2014 № 00004343 та актом прийому-передачі від 25.07.2014 № ДПГ00004343;

- 25.07.2014 у кількості 20180 кг. на загальну суму 256 286,00 грн., який був отриманий відповідачем, що підтверджується видатковою накладною від 25.07.2014 № 00004344 та актом прийому-передачі від 25.07.2014 № ДПГ00004344;

- 28.07.2014 у кількості 19760 кг. на загальну суму 250952,00 грн., який був отриманий відповідачем, що підтверджується видатковою накладною від 28.07.2014 № 00004365 та актом прийому-передачі від 28.07.2014 № ДПГ00004365;

- 30.07.2014 у кількості 20 940 кг. на загальну суму 270126,00 грн., який був отриманий відповідачем, що підтверджується видатковою накладною від 30.07.2014 № 00004418 та актом прийому-передачі від 30.07.2014 № ДПГ00004418;

- 04.08.2014 у кількості 19180 кг. на загальну суму 262766,00 грн., який був отриманий відповідачем, що підтверджується видатковою накладною від 04.08.2014 № 00004581 та актом прийому-передачі від 04.08.2014 № ДПГ00004581;

- 05.08.2014 у кількості 20560 кг. на загальну суму 281672,00 грн., який був отриманий відповідачем, що підтверджується видатковою накладною від 05.08.2014 № 00004598 та актом прийому-передачі від 05.08.2014 № ДПГ00004598;

- 13.08.2014 у кількості 120 кг. та 21 520 кг. на загальну суму 311 616,00 грн., який був отриманий відповідачем, що підтверджується видатковою накладною від 13.08.2014 № 00004748 та актом прийому-передачі від 13.08.2014 № ДПГ00004748;

- 18.08.2014 у кількості 20 500 кг. на загальну суму 297250,00 грн., який був отриманий відповідачем, що підтверджується видатковою накладною від 18.08.2014 № 00004824 та актом прийому-передачі від 18.08.2014 № ДПГ00004824;

- 26.08.2014 у кількості 16 220 кг. та 2660 кг. на загальну суму 273760,00 грн., який був отриманий відповідачем, що підтверджується видатковою накладною від 26.08.2014 № 00004977 та актом прийому-передачі від 26.08.2014 № ДПГ00004977;

- 20.10.2014 у кількості 17 940 кг. на загальну суму 269100,00 грн., який був отриманий відповідачем, що підтверджується видатковою накладною від 20.10.2014 № 00006396 та актом прийому-передачі від 20.10.2014 № ДПГ00006396.

Отже, ТОВ "Дніпрорегіонгаз" здійснило поставку відповідачеві скрапленого газу згідно договору № 16/к від 22.07.2014 на загальну суму 2981782,00 грн.

Як зазначає позивач, відповідачем, всупереч умовам договору, було частково здійснено оплату за договором на загальну суму 2666960,00 грн.

Таким чином, сума заборгованості за поставлений товар склала 314822,00 грн., в зв'язку з чим, 07.05.2018 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 107 про необхідність сплати суми заборгованості в розмірі 314882,00 грн. за договором № 16/к від 22.07.2014.

Направлена на адресу відповідача претензія залишилась без відповідного реагування, сума заборгованості відповідачем сплачена не була, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Харківської області.

Таким чином, станом на 20.07.2018 відповідно до розрахунку, сума заборгованості відповідача за договором поставки від 22.07.2014 складає 343472,80 грн., з яких: 314882,00 грн. - основна заборгованість, 21353,08 грн. - інфляційні витрати, 7296,97 грн. - 3% річних.

На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем зазначеної суми заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, відповідно до наданих до матеріалів справи видаткових накладних, відповідач (покупець) у липні-серпні 2014 року отримав від позивача товар на загальну суму 2981782,00 грн. Проте, всупереч вимогам договору поставки скрапленого газу від 22.07.2014, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати за отриманий товар виконав не в повному обсязі. Відповідач розрахувався за поставлений товар частково в сумі 2666960,00 грн., та не надав суду доказів на підтвердження оплати суми боргу в розмірі 314822,00 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати товару за договором поставки скрапленого газу від 22.07.2014.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати суму боргу за договором поставки від 22.07.2014 в сумі 314822,00 грн., суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача даної заборгованості за договором поставки належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 7296,97 грн. 21353,83 грн. - інфляційних витрат, нарахованих згідно ч.2 ст.625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання, підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані (здійснений позивачем розрахунок перевірено судом).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент: Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 11 ГПК України, суд, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав та основоположних свобод 1959 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною ОСОБА_2 України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, в процесі повного і всебічного з'ясування обставин, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд дійшов висновку щодо задоволення заявлених ТОВ "Дніпрорегіонгаз" позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 177, 183, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КСВ-ГРУП" (61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 23/25, код ЄДРПОУ 39216634) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрорегіонгаз" (52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Виробнича, 23, код ЄДРПОУ 38873258) суму заборгованості за договором від 22.07.2014 в розмірі 314822,00 грн., 3% річних в розмірі 7296,97 грн., інфляційні втрати в розмірі 21353,83 грн., судові витрати в розмірі 5152,09 грн.

Видати наказі після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрорегіонгаз" (52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Виробнича, 23, код ЄДРПОУ 38873258);

Відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю "КСВ-ГРУП" (61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 23/25, код ЄДРПОУ 39216634).

Повний текст рішення складено 29.10.2018.

Суддя ОСОБА_2

справа № 922/2002/18