Рішення

від 22.10.2018 по справі 924/710/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" жовтня 2018 р. Справа № 924/710/18

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Танасюк О.Є., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Український дистрибуційний центр» , м. Київ

до фермерського господарства „Нікагро» , Хмельницька область, Полонський район, с. Москвитянка

про стягнення 219853,83 грн., з яких: 191700,00 грн. - основний борг; 28153,83 грн. - пеня

Представники сторін:

позивач: не з'явився

відповідач: не з'явився

Рішення приймається 22.10.2018р., оскільки в судовому засіданні 26.09.2018р. оголошувалася перерва.

Процесуальні дії по справі.

13.08.2018 року до господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю „Український дистрибуційний центр» , м. Київ до фермерського господарства „Нікагро» , Хмельницька область, Полонський район, с. Москвитянка про стягнення 219853,83 грн., з яких: 191700,00 грн. - основний борг; 28153,83 грн. - пеня

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2018р. зазначена позовна заява передана для розгляду судді Танасюк О.Є.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 17.08.2018р. відкрито провадження у справі №924/710/18, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду від 26.09.2018р. закрито підготовче провадження у справі №924/710/18, призначено до судового розгляду по суті на 11:00 год. 16.10.2018р.

В підготовчому засіданні 16.10.2018р. постановлено усну ухвалу про відкладення розгляду справи на 12:30 год. 22.10.2018р.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача 219853,83 грн., з яких: 191700,00 грн. - основний борг; 28153,83 грн. - пеня.

В обґрунтування позовних вимог посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за договором поставки традиційних мінеральних добрив №103/003 від 10.03.2016р., зокрема, щодо оплати товару на суму 191700,00 грн., поставка якого підтверджується видатковою накладною №ВН-20003-00298 від 15.11.2016р.

Відповідач в підготовче засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, правом на подання відзиву не скористався. Про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали від 27.09.2018р.

Дослідивши фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, надані по справі докази та пояснення, судом встановлено та приймається до уваги таке.

10.03.2016р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Український дистрибуційний центр» (постачальник) та фермерським господарством „Нікагро» (покупець) був укладений договір поставки традиційних мінеральних добрив №103/003 (далі - договір), відповідно до п. п. 1.1., 1.2. якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар (продукти хімічного виробництва) та оплатити його на умовах даного договору.

Згідно з п. 1.3. договору загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікаціями, що є невід'ємними додатками даного договору.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що поставка відбувається після проведення попередньої оплати покупцем в місце та на адресу одержувача, реквізити якого вказуються в заявці покупця на поставку конкретної партії товару.

Поставка постачальником кожної окремої партії товару відбувається в термін, що вказується в специфікації на кожну окрему партію товару після проведення попередньої оплати покупцем (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. п. 3.3., 3.5. договору датою поставки вважається дата штемпельної відмітки залізничної накладної при прийомі вантажу до перевезення. Право власності на товар переходить до покупця при поставці товару постачальником першому перевізнику.

В п. 4.2. договору визначено, що ціна за одиницю товару остаточно встановлюється сторонами за кожною позицією та відображається у специфікації на конкретну партію товару, яка підписується представниками сторін.

Згідно положень п. 5.1. договору попередня оплата в розмірі 100% вартості партії товару має бути перерахована постачальнику протягом строку, вказаного в рахунку-фактурі та специфікації до даного договору

Пунктом 9.1. договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати за товар, строків надання транспортної інструкції щодо постачання товару, строків постачання - винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, обчислену від вартості партії товару за кожний календарний день прострочення виконання зобов'язань. Загальний розмір пені не повинен перевищувати 20% від вартості партії товару, що підлягає поставці або оплаті.

При виникненні суперечок сторони зобов'язуються пред'являти претензії (п. 10.3. договору).

В п. 10.4. договору передбачено, що відсутність претензій у встановлений строк тягне за собою втрату права на стягнення штрафних санкцій та збитків.

Відповідно до п. 8.1. договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2006р., окрім випадків, що передбачені в п. 4.4. даного договору в частині взаєморозрахунків - до повного виконання.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

В додатку №1 до договору №103/003 від 10.03.2018р. передбачено, що товар купується на умовах 100% передоплати. Сторонами визначено назву, кількість та вартість товару, що підлягає поставці, а саме: аміачна селітра на суму 191700,00 грн.

В додатку також встановлено графік оплати вказаного товару - 100% оплати в розмірі 191700,00 грн. до 10.08.2018р.

15.11.2016р. позивачем було здійснено поставку відповідачу товару (аміачна селітра) на суму 191700,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №ВН-20003-00298 від 15.11.2016р.

10.04.2018р. товариством з обмеженою відповідальністю „Український дистрибуційний центр» (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги №АD-0001 з адвокатським об'єднанням „Легаллітіс» (адвокатське об'єднання).

Додатковою угодою №26 від 14.05.2018р. до договору про надання правової допомоги№АD-0001 від 10.04.2018р. столони передбачили, що клієнт доручає адвокатському об'єднанню здійснити представництво та інші види правової допомоги щодо стягнення з боржника (ФГ „Нікагро» , код 38305131) грошових коштів (суми основної заборгованості, штрафних санкцій та інших нарахувань) за договором поставки традиційних мінеральних добрив №103/003 від 10.03.2016р. (п. 1 додаткової угоди).

В п. 2 додаткової угоди сторони погодили суму витрат на правову допомогу (гонорар) в розмірі 15000,00 грн.

Позивач посилаючись на те, що відповідач повинен був провести остаточну оплату за поставлений товар в термін до 10.08.2016р., звернувся з позовом до суду про стягнення 191700,00 грн. основного боргу за фактично поставлений товар та 28153,83 грн. пені.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 11 ЦК України та ст. 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.03.2016р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Український дистрибуційний центр» (постачальник) та фермерським господарством „Нікагро» (покупець) був укладений договір поставки традиційних мінеральних добрив №103/003 (далі - договір), відповідно до п. п. 1.1., 1.2. якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар (продукти хімічного виробництва) та оплатити його на умовах даного договору.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Положення аналогічного змісту міститься в ст. 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що поставка відбувається після проведення попередньої оплати покупцем в місце та на адресу одержувача, реквізити якого вказуються в заявці покупця на поставку конкретної партії товару.

Поставка постачальником кожної окремої партії товару відбувається в термін, що вказується в специфікації на кожну окрему партію товару після проведення попередньої оплати покупцем (п. 3.2. договору).

В додатку №1 до договору №103/003 від 10.03.2018р. сторонами визначено, що оплата товару в розмірі 191700,00 грн. (100% передоплати) повинна бути здійснено до 10.08.2018р.

Однак відповідач у визначений договором (додатком до договору) строк не здійснив 100% передоплату товару в розмірі 191700,00 грн.

Як слідує з матеріалів справи, позивач без отримання 100% передоплати, здійснив поставку товару відповідачу на суму 191700,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №ВН-20003-00298 від 15.11.2016р.

Таким чином, ТОВ „Український дистрибуційний центр» відступило від умов договору та за усною домовленістю (про що повідомлено представником позивача в судовому засіданні) здійснило поставку товару відповідачу.

З огляду на зазначене, враховуючи, що товар поставлявся не на виконання укладеного між сторонами договору, до даних правовідносин застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Як передбачено ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, відповідач повинен був оплатити вартість товару після його фактичної поставки (15.11.2018р.). Тому вимоги позивача про стягнення з ФГ „Нікагро» 191700,00 грн. основного боргу є правомірними та підлягають задоволенню.

З приводу заявленої позивачем до стягнення пені суд зазначає таке.

За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як слідує із розрахунку позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 28153,83 грн. за період з 11.08.2016р. по 11.02.2016р.

Пунктом 9.1. договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати за товар, строків надання транспортної інструкції щодо постачання товару, строків постачання - винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, обчислену від вартості партії товару за кожний календарний день прострочення виконання зобов'язань.

Враховуючи, що договором передбачено можливість нарахування пені у випадку порушення строків оплати за товар, який був поставлений 15.11.2016р., фактично не на виконання договору, відсутні підстави для нарахування пені з 11.08.2016р.

Також суд не вбачає підстав для нарахування пені з моменту фактичної поставки товару, оскільки позивач поставивши товар без 100% попередньої оплати, відступив від умов договору. При цьому, претензії щодо оплати поставленого товару на адресу відповідача, як це передбачено п. 10.3. договору, не надіслав.

Пунктом 10.4. договору встановлено, що відсутність претензій у встановлений строк тягне за собою втрату права на стягнення штрафних санкцій та збитків.

Таким чином, у стягненні пені суд відмовляє в повному обсязі.

З приводу вимоги позивача про стягнення судових витрат на оплату професійної правничої допомоги, суд бере до уваги таке.

Згідно зі ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно п. 1 ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Так, у матеріалах справи знаходиться ордер серії КС № 449691 на надання правової допомоги позивачу адвокатом ОСОБА_1 адвокатського об'єднання „Легаллітіс» м. Київ.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

10.04.2018р. товариством з обмеженою відповідальністю „Український дистрибуційний центр» (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги №АD-0001 з адвокатським об'єднанням „Легаллітіс» (адвокатське об'єднання).

Додатковою угодою №26 від 14.05.2018р. до договору про надання правової допомоги№АD-0001 від 10.04.2018р. столони передбачили, що клієнт доручає адвокатському об'єднанню здійснити представництво та інші види правової допомоги щодо стягнення з боржника (ФГ „Нікагро» , код 38305131) грошових коштів (суми основної заборгованості, штрафних санкцій та інших нарахувань) за договором поставки традиційних мінеральних добрив №103/003 від 10.03.2016р. (п. 1 додаткової угоди).

В п. 2 додаткової угоди сторони погодили суму витрат на правову допомогу (гонорар) в розмірі 15000,00 грн.

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката за договором про надання правової допомоги необхідним є як факт їх надання позивачу, так і те, що зміст наданих послуг є необхідним для розгляду справи у господарському суді.

Частиною 8 ст.126 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи. Встановлюється судом на підставі поданих сторонами договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Однак, позивачем не надано доказів сплати товариством з обмеженою відповідальністю „Український дистрибуційний центр» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн. За таких обставин, заява (вимоги) позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн. залишається без розгляду.

Згідно зі ст. ст. 73, 76-79 Господарського кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення основний борг за поставлений товар в розмірі 191700,00 грн.

В решті позову щодо стягнення 28153,83 грн. пені суд відмовляє.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 73, 74, 76-79, 129, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю „Український дистрибуційний центр» , м. Київ до фермерського господарства „Нікагро» , Хмельницька область, Полонський район, с. Москвитянка про стягнення 219853,83 грн., з яких: 191700,00 грн. - основний борг; 28153,83 грн. - пеня задовольнити частково.

Стягнути з фермерського господарства „Нікагро» (30540, Хмельницька область, Полонський район, с. Москвитянка, код ЄДРПОУ 38305131) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Український дистрибуційний центр» (03115, м.Київ, пр-т Перемоги, 121В, код ЄДРПОУ 37339531) 191700,00 грн. (сто дев'яносто одна тисяча сімсот гривень 00 коп.) основного боргу, 2875,50 грн. (дві тисячі вісімсот сімдесят п'ять гривень 50 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю „Український дистрибуційний центр» , м. Київ про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн. залишити без розгляду.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено 30.10.2018р.

Суддя О.Є. Танасюк

Віддрук. 3 прим. :1 - до справи,

2 - ТОВ „Український дистрибуційний центр» (03115, м. Київ, пр-т Перемоги, 121В);

3 - ФГ „Нікагро» (30540, Хмельницька область, Полонський район, с. Москвитянка).

Всім рекомендованим з повідомленням.