Ухвала

від 30.10.2018 по справі 611/1009/18

БАРВІНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 611/1009/18

Провадження № 4-с/611/6/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2018 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Андросова О.М.

за участю секретаря - Сторчай С.В.,

заявника - ОСОБА_1

державного виконавця - Мєдвєдєвої І.М.

стягувача - ОСОБА_2,

розглянувши скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Харківської області у виконавчому провадженні № 44850660,

ВСТАНОВИВ:

16.10.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Харківської області ОСОБА_4 у виконавчому провадженні № 44850660, відкритому за виконавчим листом Барвінківського районного суду № 2-593 від 13.06.2005 року, та просив суд визнати неправомірними дії державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському району та місту ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_4 з накладення арешту у виконавчому провадженні № 44850660 на земельну ділянку площею 8,2194 гектарів, кадастровий № 6320483500:06:000:0011, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Іванівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, належну на праві власності ОСОБА_1, та скасувати постанову державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському району та місту ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_4 від 24.01.2017 про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 44850660.

Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що боржнику на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 22.03.2016 держаним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області ОСОБА_5 у спадковій справі № 158/2014, зареєстрованого в реєстрі за № 325, на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 8,2194 гектарів кадастровий № 6320483500:06:000:0011, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Іванівської сільської ради Барвінківського району Харківської області.

Право власності боржника на зазначену вище земельну ділянку зареєстровано в державному реєстрі прав 22.03.2016 державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області ОСОБА_5, номер запису 13803600, про що свідчить Інформація Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, надана Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.10.2018.

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавче провадження проводиться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 48 Закону України Про виконавче провадження заходами примусового виконання рішення є звернення стягнення на майно боржника, яке полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Згідно зі статтею 56 Закону України Про виконавче провадження арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Таким чином, основною метою, з якою застосовується арешт майна (коштів) боржника є забезпечення реального виконання рішення суду, тобто - для наступної реалізації арештованого майна в установленому законом порядку і погашення заборгованості перед стягувачем.

Пунктом 15 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2019 року, не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок, які перебувають у власності громадян для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також, крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок, з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Земельна ділянка кадастровий № 6320483500:06:000:0011, на яку оскаржуваною постановою було накладено арешт, має цільове призначення 01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а отже віднесена законодавцем до майна, обіг якого на даний час (принаймні до 01.01.2019) не допускається.

Таким чином, боржник вважає, що накладення оскаржуваною постановою арешту на зазначену вище земельну ділянку не забезпечує реального виконання рішення суду, що підлягає примусовому виконанню, оскільки не призводить до реалізації арештованого майна в установленому законом порядку і наступного погашення заборгованості перед стягувачем, чим, у першу чергу, порушуються інтереси стягувана у виконавчому провадженні.

Окрім того, дії державного виконавця з накладення арешту на зазначену вище земельну ділянку, оформлені оскаржуваною постановою, порушують також право власності боржника, оскільки протиправно позбавляють боржника права розпорядитися своєю власністю шляхом укладення договору оренди та отримати доходи з наступним їх спрямуванням, окрім іншого, на погашення заборгованості перед стягувачем, що, у свою чергу, є грубим порушенням норм статті 41 Конституції України, за якою право приватної власності є непорушним.

ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав доводи скарги.

Державний виконавець МВ ДВС по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_6 зі скаргою не згодна і вважає свої дії щодо накладення арешту на належну боржнику земельну ділянку правомірними, а відповідну постанову від 24.01.2017 р. такою, що відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження» , тому прохає відмовити в задоволенні скарги.

Стягувач - ОСОБА_2 не заперечує проти задоволення скарги скарги.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що скаргу слід задовольнити з таких підстав.

В провадженні міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському району та місту ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Харківській області знаходиться виконавче провадження № 44850660, відкрите на підставі виконавчого листа № 2-593, виданого 13.06.2005 року Барвінківським районним судом Харківської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на дитину в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісяця, починаючи з 19.08.2002 і до досягнення дитиною повноліття.

На виконання судового рішення державним виконавцем міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському району та місту ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_6 24 січня 2017 року винесено постанову про накладення арешту у виконавчому провадженні № 44850660 на земельну ділянку площею 8,2194 гектарів, кадастровий № 6320483500:06:000:0011, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Іванівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, належну на праві власності ОСОБА_1.

Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Відповідно до статті 48 Закону України Про виконавче провадження заходами примусового виконання рішення є звернення стягнення на майно боржника, яке полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.

Статтею 50 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Відповідно до статті 55 Закону України Про виконавче провадження не допускається звернення стягнення на майно, зазначене в Додатку до цього Закону. В зазначеному Додатку земельні ділянки не значаться.

Згідно зі статтею 56 Закону України Про виконавче провадження арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Особливий правовий режим встановлений законодавством для земельних ділянок сільськогосподарського призначення, оскільки відповідно до п. 15 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2019 року, не допускається: а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Таким чином, у законодавстві закріплено мораторій на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що перебувають у власності держави, територіальних громад, юридичних осіб та громадян України. Наявність такої заборони виключає звернення стягнення на земельні ділянки, що належать на праві власності вказаним суб'єктам до моменту набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель.

Неможливість звернення стягнення в порядку виконавчого провадження на земельні ділянки сільськогосподарського призначення додатково підтверджується наступними аргументами: а) законодавча заборона, закріплена в ЗК України, пов'язується із неприпустимістю будь-якого відчуження таких земельних ділянок; б) відчуження є родовим поняттям, що включає в себе вчинення різного роду правочинів (купівлі-продажу, дарування тощо); в) заборона стосується саме відчуження як родової категорії; г) цивільно-правовими наслідками звернення стягнення виступає примусова реалізація майна боржника, що здійснюється за допомогою такого способу як укладення договору купівлі продажу на прилюдних торгах. Виключення із наведеної вище заборони стосуються звернення стягнення на земельні ділянки сільськогосподарського призначення тільки шляхом їх вилучення у боржника і передачі стягувачеві (ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» ), внаслідок виконання рішення суду щодо: передачі такої ділянки спадкоємцям її власника; обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку; вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.

На підставі викладеного вище суд доходить висновку, що накладення оскаржуваною постановою арешту на зазначену вище земельну ділянку не забезпечує реального виконання рішення суду, що підлягає примусовому виконанню, оскільки не призводить до реалізації арештованого майна в установленому законом порядку і наступного погашення заборгованості перед стягувачем, чим, у першу чергу, порушуються інтереси стягувана у виконавчому провадженні.

Згідно ст. 74 ч. 1 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ст. 449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Заявник вказав, що оскаржувана постанова державного виконавця, в порушення вимог Правил надання поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, була вручена установою зв'язку у другій половині вересня 2018 року не особисто йому, як стороні виконавчого провадження та адресату поштового відправлення, а його дружині, яка не є його представником ні у розумінні глави 17 Цивільного кодексу України, ані у розумінні статті 16 Закону України Про виконавче провадження , про що свідчить її підпис про отримання у відповідному журналі, тобто була вручена неналежній особі.

Про отримання оскаржуваної постанови в установі зв'язку його дружина згадала лише 09.10.2018 та надала її йому для ознайомлення.

Тому суд вважає, що строк звернення до суду зі скаргою заявником не пропущено.

Частиною 2 статті 451 передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 447, 449, 451 ЦПК України, ст.ст. 68, 70, 74 Закону України Про виконавче провадження , суд

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії державного виконавця міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському району та місту ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_4 з накладення арешту у виконавчому провадженні № 44850660 на земельну ділянку площею 8,2194 гектарів, кадастровий № 6320483500:06:000:0011, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Іванівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, належну на праві власності ОСОБА_1

Зобов'язати державного виконавця міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Харківської області ОСОБА_6 скасувати постанову від 24.01.2017 року про накладення арешту у виконавчому провадженні № 44850660 на земельну ділянку площею 8,2194 гектарів, кадастровий № 6320483500:06:000:0011, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Іванівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, належну на праві власності ОСОБА_1.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали виготовлено 30 жовтня 2018 року.

Суддя О.М. Андросов