Рішення

від 26.02.2007 по справі 351-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

351-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

26.02.2007Справа №2-7/351-2007

За позовом Санаторію ім. М. О. Семашко Державного комітету України усправах ветеранів (98680, м. Ялта, смт. Симеїз, вул. Луговського, 6, ідентифікаційний код 05450268)

До відповідача – Комунального підприємства „Симеїз” (98680, м. Ялта, смт. Симеїз, вул. Горького, 50, ідентифікаційний код 32198887)

Про стягнення 1500,00 грн.

Суддя Дворний І. І.

                                        представники:

Від позивача – Ситник О.А., предст., дов. №547 від 05.12.06 р..

Від відповідача –  не з'явився.

         Суть справи: Санаторій ім. М. О. Семашко Державного комітету України у справах ветеранів звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Комунального підприємства „Симеїз” про стягнення 1500,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання укладеного між сторонами договору №38 від 25.04.2003 р. на підставі рахунку №1 від 04.12.2003 р. позивачем платіжним дорученням №823 від 08.12.2003 р. була перерахована КП „Симеїз” попередня оплата за вивіз та утилізацію твердих побутових відходів в сумі 1500,00 грн. Крім того, платіжним дорученням №907 від 25.12.2003 р. відповідачу було перераховано 10086,00 грн. Однак, при звірки взаємних розрахунків було встановлено, що відповідачем не були виконані роботи на суму 1500,00 грн., що підтверджується відповідним актом звірки. Враховуючи неповернення відповідачем безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 1500,00 грн., позивач просить стягнути з КП „Симеїз” зазначену суму в примусовому порядку.

Відповідач проти позову заперечував та пояснив, що 14.05.2004 р. Рішенням Симеїзської селищної ради №27 КП „Симеїз” було ліквідовано. 08.06.2004 р. в газеті „Кримська газета” було опубліковано оголошення про ліквідацію КП „Симеїз” та було зазначено, що претензії кредиторів приймаються протягом двох місяців з дня опублікування оголошення про ліквідацію. Проте, у вказаний строк позивач з відповідними вимогами до ліквідаційної комісії не звертався.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

          Розгляд справи відкладався у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

    Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення  представника позивача, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

25.04.2003 р. між Санаторієм ім. М. О. Семашко Державного комітету України у справах ветеранів (Замовник) та Комунальним підприємством „Симеїз” (Виконавець) був укладений договір на обслуговування підприємств всіх форм власності з вивозу та утилізації твердих побутових відходів №38, п. 1.1 якого передбачено, що предметом договору є вивіз сміття Виконавцем за місцем дислокації Замовника. Виконану роботу Замовник зобов'язується оплати в розмірах та в строки , визначені цим договором.  

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вказаного договору на підставі виставлених відповідачем рахунків позивачем було перераховано КП „Симеїз” оплата за послуги на загальну суму 11586,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №823 від 08.12.2003 р. та №907 від 25.12.2003 р. Проте, при звірки взаємних розрахунків було встановлено, що кредиторська заборгованість КП „Симеїз” перед Санаторієм ім. М. О. Семашко станом на 01.03.2004 р. складає 1500,00 грн., про що свідчить відповідний акт звірки.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа,  яка набула майно  або  зберегла  його  у  себе  за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно),  зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне   набуття   або  збереження  майна  було  результатом поведінки набувача майна,  потерпілого,  інших осіб  чи  наслідком події. Частиною третьою вказаної статті встановлено, що положення цієї глави застосовуються також, зокрема, до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Відповідач  не надав суду доказів повернення позивачу вартості ненаданих послуг, у той час як ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем своїх зобов'язань, а тому вимоги позивача про стягнення з Комунального підприємства „Симеїз” безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 1500,00 грн. суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання КП „Сімеїз” на проведення його ліквідації не є переконливими, оскільки відповідно до ч. 7 ст. 59 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу. Відповідач не надав суду ліквідаційний баланс, який би свідчив про ліквідацію КП „Сімеїз”, а тому посилання відповідача на процедуру ліквідації як на підставу звільнення від обов'язку повернення безпідставно отриманих грошових коштів визнаються судом хибними.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

          З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84  ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Комунального підприємства „Симеїз” (98680, м. Ялта, смт. Симеїз, вул. Горького, 50, ідентифікаційний код 32198887) на користь Санаторію ім. М. О. Семашко Державного комітету України у справах ветеранів (98680, м. Ялта, смт. Симеїз, вул. Луговського, 6, ідентифікаційний код 05450268) заборгованість у розмірі 1500,00 грн., 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.