Рішення

від 20.10.2010 по справі 2-1593/10

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Київський районний суд м. Одеси

м. Одеса, вул.Варненська, 3б, 65080, (0482) 718-99-43

Справа №2-1593/10 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2010 року Київський районний суд м. Одеси у складі: головуючого - судді Гниличенко М.В.

при секретарі - Марковій О.С.

за участю адвоката - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, суд -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом в яком просить стягнути з ОСОБА_3 матеріальну шкоду у сумі 323803 грн. та моральну шкоду у сумі 60000 грн.

Свої позовні вимоги позивач ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що вироком Біляївського районного суду Одеської області від 26 жовтня 2006 року відповідача ОСОБА_3 було визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 21 грудня 2005 року. В результаті ДТП автомобіль ОСОБА_2 марки БМВ-525, 1986 року випуску, державний номер 397960Е отримав механічні ушкодження та відповідно до автотоварознавчої експертизи матеріальна шкода склала 15578 грн. Крім того, внаслідок ДТП ОСОБА_2 отримав черепно-мозкову травму, струс головного мозку з мікроорганічним пошкодженням центральної нервової системи та інші тілесні ушкодження. У зв'язку з чим позивача було госпіталізовано до ООМЦ лікарні водників, де він перебував на лікуванні з 27.12.2005 року по 24.01.2006 року, після лікарні він продовжив лікування під наглядом місцевого лікаря майже до 29.05.2006 року, загалом на лікування та реабілітацію після ДТП позивач витратив 11225 грн. Також ОСОБА_2 у своєму позові зазначає, що під час лікування він не міг працювати, не отримував прибуток, хоча є приватним підприємцем і його прибуток залежить від пропорційно вкладеної праці та на думку ОСОБА_2 він не отримав за період лікування 297000 грн. Позивач зазначає, що внаслідок неправомірних дій з боку відповідача йому була спричинена моральна шкода, які він оцінює в 60000 грн. та просить у повному обсязі стягнути з відповідача ОСОБА_3

У травь і 2008 року відповідач ОСОБА_3 подав до суду зустрічну позовну заяву, якою просив суд стягнути на його користь з ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 20000 грн. та моральну шкоду у розмірі 30000 грн., посилаючись на те, що ОСОБА_2 запропонував йому та сусіду ОСОБА_4 поїхати на автомобілі, належному ОСОБА_2Я, до селища Маяки. ОСОБА_3 вказує, що він відмовлявся від поїздки, але позивач вмовив його сісти за кермо автомобіля, однак на думку ОСОБА_3 ДТП сталося caме з вини ОСОБА_2, оскільки останній допустив недбалість доручивши керування несправним транспортним засобом (відмова гальм, 100% зношення протекторів шин коліс та інше) ОСОБА_3 та взагалі дії ОСОБА_2 . знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з ДТП. Матеріальну шкоду ОСОБА_3 оцінює в 20000 грн., а моральну в 30000 грн.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити позов, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні посилаючись на безпідставність.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_2 не визнав у повному обсязі додатково пояснивши, що він не вважає себе винним у скоєнні ДТП, оскільки ОСОБА_2 сам вмовив ОСОБА_3 сісти за кермо його автомобіля та безпосередньо ДТП сталася внаслідок несправності автомобіля позивача, а тому винним в ДТП є ОСОБА_2 До того ж ОСОБА_3 зазначив, що ОСОБА_2 була надана медична документація, яка на його думку є сумнівною, а вимоги щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди недоказаними. Крім того, ОСОБА_3 вважає, що ОСОБА_2 не довів суду факт нанесення йому збитків через недотриманий прибуток у сумі 297000 грн. у зв'язку зі знаходженням на лікуванні та непрацездатністю, тому просить у позові ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення позивача та відповідача, адвоката, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 слід відмовити з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивачу ОСОБА_2 на праві приватної власності належить автомобіль БВМ-525, 1986 року випуску, державний номер НОМЕР_1.

21 грудня 2005 року на автодорозі Одеса-Рені, відповідач ОСОБА_3 керуючи автомобілем БВМ - 525, державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2, при здійсненні обгону автомобіля ВАЗ, який рухався попереду, не вибравши безпечний швидкісний режим, не впорався з управлінням та допустив з'їзд в ліву обочину та кювет де трапилось перевертання автомобілю.

Вироком Біляївсь.&?в;ого районного суду Одеської області від 26.10.2006 року, ОСОБА_3 було визнано винним у скоєнні злочину передбаченого ч.І ст.286 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. та позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік (а.с. 2-4). Вирок Біляївського районного суду м. Одеси набрав законної сили 10.11.2006 року та не був оскаржений сторонами в апеляційному порядку.

Відповідно до ч.4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином вирок Біляївського районного суду Одеської області має преюдиціальне значення при вирішенні справи по суті.

Відповідно до ч.І ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями га бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.І ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, суд вважає, що оскільки керував автомобілем ОСОБА_3 та внаслідок неправомірних дій якого сталася дорожньо-транспортна пригода, то він повинен нести відповідальність за шкоду завдану іншим особам, адже сідаючи за кермо автомобіля він здійснював його оперативне керування, тому і відповідальність за спричинену шкоду повинен нести він.

В результаті ДТП автомобіль ОСОБА_2 марки БМВ-525, державний номер 397960Е отримав механічні ушкодження. Так, відповідно до висновку автотоварознавчої експертизи №5238 від 19 червня 2006 року про визначення ринкової вартості транспортного засобу, проведеного Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз, вартість відновлюваного ремонту та матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля марки БМВ-525, державний номер 397960Е склала 15578 грн. (а.с. 15-24). Сторони з вказаним висновком погодились, клопотань щодо правильності розрахунків при визначенні розміру матеріальної шкоди суду заявлено не було, до того ж у суду не виникає сумнівів щодо кваліфікації судового експерта, тому висновок експерта є цілком об'єктивним та законним.

Таким чином, матеріальна шкода завдана власнику автомобіля марки БМВ-525, державний номер 397960Е ОСОБА_2 у зв'язку з пошкодженням його автомобіля в результаті ДТП складає 15578 грн. та повинна бути стягнута з винної особи, а саме ОСОБА_3

Доводи адвоката ОСОБА_1 про те, що у разі стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, зокрема вищевказаною експертизою встановлено, що автомобіль позивача не підлягає відновленню, необхідно вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду, суд до уваги не приймає, у зв'язку з тим, що з 2005 року ОСОБА_3 не було здійснено будь-яких виплат на користь ОСОБА_2 щодо відшкодування збитків внаслідок ДТП та у судовому засіданні вимог щодо передачі майна відповідачем заявлено не було, а підставою для вирішення питання про передачу майна є саме відшкодування збитків потерпілій особі.

У судовому засіданні було встановлено, що внаслідок ДТП ОСОБА_2 отримав черепно-мозкову травму, струс головного мозку з мікроорганічним пошкодженням центральної нервової системи та інші тілесні ушкодження, у зв'язку з чим тривалий час перебував на лікуванні, що підтверджується виписними епікризами №6780, №1619, довідкою комунальної установи Одеський обласний медичний центр від 10.10.2006 року, та випискою з амбулаторної карти хворого ОСОБА_2, виданою поліклінікою №20 м. Одеси (а.с.25-28).

ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що у зв'язку з отриманням тілесних ушкоджень внаслідок ДТП, він був змушений нести витрати пов'язані з купівлею ліків та отриманням медичних послуг, вартість яких у повному обсязі просить стягнути з ОСОБА_3

Однак, суд при дослідженні судових доказів по справі уважно перевірив надані ОСОБА_2 медичні документи і фіскальні чеки, та враховуючи допустимість доказів, вважає, що документально підтверджені витрати на суму 2969,97 грн. (квитанції №356983, №356982 на а.с.30, а.с.31-32, 38).

Проте, суд не приймає до уваги інші докази, зокрема квитанцію про сплату за медикаменти, оскільки не зазначені найменування медикаментів та не відомо чи відповідають вони поставленому позивачу діагнозу (а.с.29); рецептурні бланки та інформаційні листки, оскільки вони не відповідають вимогам платіжних документів та взагалі в них не зазначено ціну медичних препаратів, відсутні печатки медичних установ, які реалізують дані ліки та інше (а.с.29); квитанцію про переказ готівки на благодійну допомогу, оскільки вона немає ніякого відношення до лікування ОСОБА_2 (а.с.30); квитанцію до прибуткового касового ордеру медичного центру Інто-сана за медичні послуги, оскільки не зазначено які саме медичні послуги надавалися позивачу та чи відповідають вони поставленому діагнозу (а.с.30); квитанцію про сплату за санаторно- курортне лікування та проїзні документи, оскільки вони ніяким чином не пов'язані з діагнозом позивача (а.с.33-34); копії чеків, оскільки суду не надано оригіналів даних чеків, до того ж вони не відповідають вимогам платіжних документів (а.с.36-37).

Суд критично ставиться до вимог позивача ОСОБА_2 про стягнення недоотриманого прибутку та не приймає до уваги договори суборенди торговельного місця від 16 вересня 2005 року та додаток до нього, договір суборенди частини приміщення від 01 вересня 2005 року та доповнення до нього, договір про передачу в користування нежитлового приміщення від 05 лютого 2003 року та довідки з державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси за 2005-2006 роки, оскільки позивач не надав суду будь-яких доказів щодо розірвання з ним вищевказаних договорів, та не довів суду, що мав збитки у вигляді недоотриманого прибутку у розмірі 297000 грн.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Вчинення протиправних дій, в результаті яких сталась ДТП та було пошкоджено автомобіль позивача, втрата звичайного життєвого укладу, душевні страждання, тілесні ушкодження, які ОСОБА_2 зазнав внаслідок ДТП, тривале лікування, відмова відповідача від добровільного відшкодування матеріальної шкоди, що зумовила звернення позивача до суду за захистом своїх прав - все це завдало моральних страждань позивачу.

Однак, виходячи з принципу розумності та справедливості, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню у розмірі 2000 грн.

Суд вважає, що у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 слід відмовити у повному обсязі, оскільки саме ОСОБА_3 визнаний винним у скоєнні ДТП. У діях ОСОБА_2 суд не вбачає порушення закону, а посилання відповідача, що ОСОБА_2 вмовив його сісти за кермо автомобіля, доручивши керування несправним транспортним засобом, чим допустив ДТП, суд не бере до уваги, оскільки вони спростовуються вироком Біляївського районного суду Одеської області, який є для суду обов'язковим та особистими поясненнями ОСОБА_5, наданими у судовому засіданні про те, що він особисто оглянув перед поїздкою автомобіль позивача та виявив його незадовільний стан, але незважаючи на це, та маючи достатній стаж водія, внаслідок власної недбалості, не відмовився від керування несправним автомобілем, а погодився їхати на дальню відстань за межі міста ОСОБА_4. Враховуючи той факт, що шкода завдана особі внаслідок безпосередньо її противоправних дій не відшкодовується, суд не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_3

До того ж суд не вбачає підстав для зменшення розміру відшкодування шкоди ОСОБА_3 відповідно до ч.4 ст. 1193 ЦК України, оскільки дана шкода була завдана позивачу внаслідок злочину.

Таким чином позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди у розмірі 18547,97 грн. (15578 грн. - шкода завдана внаслідок пошкодження автомобіля та 2969,97 грн. - витрати пов'язані з купівлею ліків і отриманням медичних послуг), моральної шкоди у розмірі 2000 грн., у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 слід відмовити за безпідставністю.

Відповідно до ч. ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи тої факт, що позивач ОСОБА_2 є інвалідом II групи та відповідно до Декрету Кабінету Міністрів Про державне мито звільнений від сплати державного мита, відповідно до ч.З ст. 88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_3 в дохід держави державне мито пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 90,95 грн.

Зважаючи на те, що позивачем ОСОБА_2 при зверненні до суду не було сплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, тому враховуючи пропорційність задоволених вимог, з ОСОБА_3 підлягають стягненню в дохід держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 6,40 грн., а з ОСОБА_2 в дохід держави 113,60 грн.

Також ОСОБА_2 було сплачено витрати на проведення експертизи, тому суд приходить до висновку, що з ОСОБА_3 слід стягнути на користь ОСОБА_2 витрати пов'язані з проведенням експертизи пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 24,20 грн.

Керуючись ст.ст. 1166, 1167, 1187 ЦК України, ст.ст. 60, 61, 88, 213-215, 218, 223

ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 18547 (вісімнадцять тисяч п'ятсот сорок сім) гривень 97 копійок, моральну шкоду у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень та витрати пов'язані з проведенням експертизи у розмірі 24 (двадцять чотири) гривні 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати у розмірі 97 гривень 35 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 113 гривень 60 копійок.

В решті позову відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя М.В.Гниличенко