Рішення

від 20.02.2007 по справі 2350-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2350-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

20.02.2007Справа №2-7/2350-2007

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цітадель-Юг» (98100, м. Феодосія, Сімферопольське шосе, 56, ідентифікаційний код 33373041)

До відповідача Республіканського підприємства «Феодосійське міжрайпаливо» (98100, м. Феодосія, вул. Геологічна, 18В, ідентифікаційний код 01885162)

Про стягнення 251000,00 грн.

Суддя Дворний І. І.

                                        представники:

Від позивача – Міліцина Є. О., предст., дов. від 20.02.2007 р.

Від відповідача  - Смаілова Е. С., предст., дов. №15 від 20.02.2007 р.

         Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Цітадель-Юг» звернулось до Господарського суду АР Крим із позовом до Республіканського підприємства «Феодосійське міжрайпаливо» про стягнення 251000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що заборгованість РП «Феодосійське міжрайпаливо» перед ТОВ «Цітадель-Юг» за поставлений за договором купівлі-продажу №50 від 29.12.2005 р. товар станом н 11.12.2006 р. складає 191626,66 грн. та в добровільному порядку не погашена. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню і розмірі 2107,89 грн., 15% річних у розмірі 36071,54 грн., а також 21193,91 грн. інфляційних витрат.

У судовому засіданні представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно якої просить стягнути з Республіканського підприємства «Феодосійське міжрайпаливо» заборгованість у розмірі 212632,36 грн., пеню в розмірі 4252,65 грн., 15% річних у сумі 63789,70 грн. та інфляційні витрати у розмірі 23517,14 грн. Вказані уточнення прийняті судом до розгляду.

Крім того, в заяві про збільшення позовних вимог ТОВ «Цітадель-Юг» також просило суд вжити заходи до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно, активи та грошові кошти відповідача. Вказана заява була залишена судом без задоволення з огляду на наступне. Так, ст. 66 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський  суд  за  заявою  сторони,  прокурора  чи  його заступника, який подав позов, або з  своєї  ініціативи  має  право вжити  заходів  до  забезпечення   позову.   Забезпечення   позову допускається  в  будь-якій  стадії  провадження  у  справі,   якщо невжиття  таких  заходів  може  утруднити  чи  зробити  неможливим виконання рішення господарського суду. Відповідно до Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» №02-5/611 від 23.08.1994 р. умовою  застосування  заходів  до  забезпечення  позову  є достатньо обґрунтоване припущення,  що майно (в тому числі грошові суми, цінні   папери   тощо),   яке  є  у  відповідача  на  момент пред'явлення позову  до  нього,  може  зникнути,   зменшитись   за кількістю або  погіршитись  за якістю на момент виконання рішення. Позивачем не надано суду відповідних доказів, які дозволяють зробити висновок про наявність підстав, що унеможливлюють виконання рішення в майбутньому, через що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Відповідач у судове засідання з'явився, однак відзив на позов не надав.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

    Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення  представників сторін, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

29.12.2005 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Цітадель-Юг» (Постачальник) та Республіканським підприємством «Феодосійське міжрайпаливо» (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу №50, згідно розділу 1 якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупцеві товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити згідно умовам цього Договору. Предметом поставки є вугільна продукція.

Відповідно до п. 2.2 Договору кількість та асортимент товару, що поставляється Покупцеві, визначається згідно з залізничними накладними, актами приймання-передачі або іншими товарносупровідними документами.

П. 5.1 Договору передбачено, що розрахунки за кожну фактично поставлену партію товару здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок або в касу Постачальника в строки, оговорені в специфікації.

Перехід права власності на товар здійснюється в момент передачі товару перевізнику вантажу в пункті поставки (п. 6.2 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем належним чином виконувались свої зобов'язання за договором, що підтверджується наявними в матеріалах справи специфікаціями, видатковими накладними та актами приймання-передачі продукції. Проте, відповідачем несвоєчасно здійснювалась оплата за придбаний товар, через що заборгованість РП «Феодосійське міжрайпаливо» перед ТОВ «Цітадель-Юг» станом на 01.02.2007 р. складає 212632,36 грн. та підтверджується відповідним актом звірки взаємних розрахунків, підписаним обома сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння міна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідач  не представив суду доказів оплати заборгованості за договором перед позивачем у розмірі 212632,36 грн., у той час як   відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При таких обставинах  матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по остаточній оплаті поставленого йому за договором №50 від 29.12.2005 р. товару, через що  вимоги позивача в цій частині  підлягають задоволенню.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В п. 10.4 Договору купівлі-продажу №50 від 29.12.2005 р. сторони передбачили, що у випадку порушення Покупцем умов п. 5.1 цього Договору Покупець сплачує пеню в розмірі 0,1% від неоплаченої суми за кожен день простроченння платежу.

Проте, оскільки ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” №543/96-ВР від 22.11.1996 р. передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, сума пені, яка заявлена позивачем до відшкодування, підлягає наступному коригуванню.

Так, враховуючи те, що позивачем заявлена вимога про стягнення пені за прострочення платежу на 20 днів (за період з 01.02.2007 р. по 20.02.2007 р.), то стягненню з РП «Феодосійське міжрайпаливо» на користь ТОВ «Цітадель-Юг» підлягає пеня у сумі 1980,68 грн. (212632,36 грн. х 17% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 дн. х 20 дн.).

Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з РП «Феодосійське міжрайпаливо» 23517,14 грн. інфляційних витрат суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Положення ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі ст. 536 ЦК України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Однак, позивачем допущені певні помилки при розрахунку суми річних. Так, в п. 10.4 Договору розмір річних встановлений сторонами на рівні 15%, що не суперечить нормам чинного законодавства та є легітимним. Проте, приймаючи до уваги те, що позивачем заявлена до відшкодування сума річних лише за період з 01.02.2007 р. по 20.02.2007 р., стягненню з РП «Феодосійське міжрайпаливо» на користь ТОВ «Цітадель-Юг» підлягають річні у розмірі 1747,66 грн. (212632,36 грн. х 15% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 дн. х 20 дн.).

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Цітадель-Юг» підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України. В разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціною позову. До заяви про збільшення розміру позовних вимог додається документ, що підтверджує сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі, за винятком випадків звільнення від сплати цього мита, відстрочки або розстрочки його сплати.

Враховуючи те, що при збільшенні позовних вимог ТОВ «Цітадель-Юг» не було доплачено державне мито, суд вважає за необхідне стягнути з позивача в дохід Державного бюджету України суму недоплаченого держмита у розмірі 531,92 грн. Вказаний висновок суду відповідає п. 4.2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №02-5/78 від 04.03.1998 р. (з наступними змінами та доповненнями), яким визначено, що у разі якщо позивач на підставі частини четвертої статті 22 ГПК до прийняття рішення зі справи збільшив розмір позовних вимог і не сплатив державне мито зі збільшеної суми, господарський суд повинен стягнути з позивача суму недоплаченого державного мита в доход державного бюджету.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

          З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84  ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Республіканського підприємства «Феодосійське міжрайпаливо» (98100, м. Феодосія, вул. Геологічна, 18В, ідентифікаційний код 01885162) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цітадель-Юг» (98100, м. Феодосія, Сімферопольське шосе, 56, ідентифікаційний код 33373041) суму заборгованості у розмірі 212632,36 грн., пеню у розмірі 1980,68 грн., 23517,14 грн. інфляційних витрат, 1747,66 грн. річних, 2398,78 грн. державного мита та 93,05 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Цітадель-Юг» (98100, м. Феодосія, Сімферопольське шосе, 56, ідентифікаційний код 33373041) в доход державного бюджету України (р/р 31115095700002, код платежу 22090200, в банку одержувача: Управління держказначейства в АР Крим, МФО 824026, одержувач: Держбюджет, м. Сімферополь, ОКПО 22301854)  державне мито в сумі 531,92 грн.

5.          Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.