Рішення

від 26.10.2018 по справі 910/11175/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26.10.2018Справа №  910/11175/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи за позовом  Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортіс-Україна"  про  стягнення 5 473, 22 грн. Без повідомлення (виклику) учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортіс-Україна" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 5 473, 22 грн., з яких: 3 965, 42 грн. - пені та 1 507, 80 грн. - штрафу. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 11-1/08666-18 від 03.05.2018. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу – для подання відповіді на відзив. При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності). Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Відповідно до ч.   6 ст.  242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Так, з метою повідомлення відповідача   про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 27.08.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 8А, офіс 406.           З матеріалів справи вбачається, що до суду повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення представнику відповідача 05.09.2018 ухвали Господарського суду міста Києва від 27.08.2018 про відкриття провадження у справі. Згідно з ч.  6 ст.  242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відтак, в силу положення пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі. Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва – ВСТАНОВИВ: 03.05.2018 між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - покупець) та   Товариством з обмеженою відповідальністю "Фортіс-Україна"  (далі - постачальник) укладено договір поставки № 11-1/0866-18, за предметом закупівлі (за ДК 021:2015) 33760000-5 Туалетний папір, носові хустини, рушники для рук і серветки. Папір туалетний та інші паперові вироби. За договором постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю у порядку та строки, що встановлені договором, товар (за предметом закупівлі згідно з абзацом першим цього пункту) у кількості, за переліком (номенклатура), за ціною, з характеристиками (якістю) згідно з додатком 1 до договору, з іншими умовами договору, а покупець зобов'язується здійснити оплату належно поставленого товару на умовах договору. Найменування, асортимент, одиниця вимірювання, опис (характеристика) та інші вимоги щодо товару, його якості, гарантії якості, документів щодо товару – згідно з додатком 1 до договору, іншими умовами договору відповідно (п. 1.2. договору). Відповідно до п. 2.4 договору, ціна договору (сума, визначена у договорі) складається з загальної вартості товару на умовах його поставки згідно з Міжнародними Правилами Інкотермс 2010. Ціна договору (згідно з додатком 1 до договору) становить 165  496, 15 грн., ПДВ (20 %) – 33  099, 23 грн., а разом з ПДВ – 198  595, 38 грн. Пунктом 3.1. договору визначено, що оплата постачальнику здійснюється в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів через банк на поточний рахунок постачальника протягом 25 банківських днів з дати підписання ним акту приймання-передачі товару (партії товару) та за наданими постачальником рахунком-фактурою та з урахуванням, що така оплата здійснюється після реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України. Оплата здійснюється з поточного рахунку ДП «НЕК «Укренерго» (згідно з платіжними реквізитами, зазначеними в розділі відомостей щодо сторін). Згідно п. 4.1. договору, постачальник здійснює поставку товару за адресами (місцями) поставки (передачі) товару зазначеними у додатку 1 до договору, не пізніше 15.12.2018 року та з періодичністю за заявкою (ами) покупця. В заявці покупця зокрема зазначається дата та номер договору, дата та номер заявки, строк поставки товару (10 днів, якщо більший строк не буде зазначений в заявці), найменування, асортимент, кількість товару, що підлягає поставці згідно з заявкою, з урахуванням переліку товару в специфікації, його загальна вартість (за такою заявкою), адреса поставки. Заявка надсилається факсимільним зв'язком за номером (044) 206-32-38 та електронною поштою за адресою; 41387@ukr.net. Датою отримання заявки вважається дата передання її факсимільним зв'язком. Постачальник протягом одного робочого дня з дня отримання заявки повинен підтвердити її отримання (на факс та/або е-mail покупця, які будуть зазначені в заявці покупця). За умовами п. 4.3.2. договору покупець засвідчує приймання-передачу товару шляхом підписання акту. Акт передається покупцю (одержувачу) постачальником під час поставки (передачі) товару. В акті зазначається номер та дата договору, дані щодо заявки покупця, інформація щодо найменування, кількість, вартість прийнятого покупцем товару, адреса (місце) поставки, інші відомості при необхідності); акт також повинен мати інші визначені реквізити первинних документів. Датою поставки (передачі) товару визнається дата підписання покупцем акту. З дати підписання покупцем акту до покупця переходить право власності, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару (п. 4.4. договору). Підпунктом 5.1.1.3. пункту 5.1. договору визначено, що покупець має достроково в односторонньому порядку розірвати договір. Відповідно до п. 7.3. договору, за порушення строків поставки постачальник сплачує покупцю згідно з ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, строк поставки якого порушений, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів постачальник повинен додатково сплатити покупцю штраф у розмірі семи відсотків від вказаної вартості. За порушення умов зобов'язання щодо якості товару постачальник повинен згідно з ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України сплатити покупцю штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісного товару. За ненадання забезпечення виконання зобов'язання у встановлений договором строк постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі подвійної суми забезпечення виконання договору. Договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 28.02.2019 (п. 10.1. договору). Специфікацією 33760000-5 Туалетний папір, носові хустини, рушники для рук і серветки. Папір туалетний та інші паперові вироби (за ДК 021:2015), що є додатком № 1 до договору  № 11-1/08666-18 від 03.05.2018 сторони погодили найменування, кількість, вартість, місця поставки товару. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем засобами електронної пошти на електронну адресу відповідача  41387@ukr.net були надіслані заявки на поставку товару № 10/19088 від 11.05.2018, № 10/19572 від 15.05.2018 та № 10/19791 від 16.05.2018 в додатках до яких перелік товарів, що необхідно поставити. В подальшому, позивачем 15.06.2018 була направлена заявка від 14.06.2018 № 10/24047 та заявка № 10/24049 від 14.06.2018, якими змінено термін поставки до 19.06.2018. Проте, відповідачем товар не поставлено. 04.06.2018 позивачем  на адресу відповідача направлялась претензія № 01/22083 від 01.06.2018, відповідно до якої позивачем у зв'язку з нездійсненням Товариством з обмеженою відповідальністю "Фортіс-Україна"   поставки товару нараховано відповідачу пеню за порушення строків поставки товару, яку позивач просив сплатити на поточний рахунок Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в АТ «Укрексімбанк», яка отримана відповідачем 06.06.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Проте, відповідач на зазначену вище претензію відповіді не надав. Крім того, у зв'язку з систематичним невиконанням відповідачем зобов'язань з поставки товару,  позивачем надіслано на адресу відповідача лист № 10/28386 від 13.07.2018 про дострокове розірвання договору поставки № 11-1/08666-18 від 03.05.2018, в якому позивач повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортіс-Україна" про дострокове розірвання договору з 16.07.2018 року, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку від 18.07.2018 та отриманий відповідачем 07.08.2018 згідно відстеження пересилання поштових відправлень за штрихкодовим ідентифікатором 0103265530200. Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не здійснив поставку товару у визначений договором строк, тому  просить суд стягнути з відповідача 3 965, 42 грн. - пені за період з 21.05.2018 по 15.07.2018 та 1 507, 80 грн. - штрафу у розмірі 7 % від вартості непоставленого товару. Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного. Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору поставки № 11-1/08666-18 від 03.05.2018, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки. Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору. У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно  до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.   Договір, відповідно до  ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Судом встановлено, що на виконання умов договору, позивачем засобами електронної пошти на електронну адресу відповідача  41387@ukr.net були надіслані заявки на поставку товару № 10/19088 від 11.05.2018, № 10/19572 від 15.05.2018 та № 10/19791 від 16.05.2018 в додатках до яких перелік товарів, що необхідно поставити. В подальшому, позивачем 15.06.2018 була направлена заявка від 14.06.2018 № 10/24047 та заявка № 10/24049 від 14.06.2018, якими змінено термін поставки до 19.06.2018. Згідно п. 4.1. договору, постачальник здійснює поставку товару за адресами (місцями) поставки (передачі) товару зазначеними у додатку 1 до договору, не пізніше 15.12.2018 року та з періодичністю за заявкою (ами) покупця. В заявці покупця зокрема зазначається дата та номер договору, дата та номер заявки, строк поставки товару (10 днів, якщо більший строк не буде зазначений в заявці), найменування, асортимент, кількість товару, що підлягає поставці згідно з заявкою, з урахуванням переліку товару в специфікації, його загальна вартість (за такою заявкою), адреса поставки. Заявка надсилається факсимільним зв'язком за номером (044) 206-32-38 та електронною поштою за адресою; 41387@ukr.net. Датою отримання заявки вважається дата передання її факсимільним зв'язком. Постачальник протягом одного робочого дня з дня отримання заявки повинен підтвердити її отримання (на факс та/або е-mail покупця, які будуть зазначені в заявці покупця). Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Проте, відповідачем товар не поставлено. При цьому, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань з поставки товару,  позивачем було надіслано на адресу відповідача лист № 10/28386 від 13.07.2018 про дострокове розірвання договору поставки № 11-1/08666-18 від 03.05.2018, в якому позивач повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортіс-Україна" про дострокове розірвання договору з 16.07.2018 року, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку від 18.07.2018 та отриманий відповідачем 07.08.2018 згідно відстеження пересилання поштових відправлень за штрихкодовим ідентифікатором 0103265530200. Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Стаття 613 Цивільного кодексу України встановлює, що кредитор є таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 2 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Відповідно до  ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається. Якщо інше не передбачено законом або договором. Підпунктом 5.1.1.3. пункту 5.1. договору визначено, що покупець має право достроково в односторонньому порядку розірвати договір. Частинами 2, 3 статті 653 Цивільного кодексу України визначено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. За таких обставин, суд зазначає, що позивачем вчинено односторонній правочин стосовно розірвання договору, що є самостійною та достатньою підставою для припинення правовідносин сторін, а відтак договір вважається розірваним (припиненим) з моменту вчинення такого правочину, тобто з 16.07.2018 року. Так, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 965, 42 грн. - пені за період з 21.05.2018 по 15.07.2018 та 1 507, 80 грн. - штрафу у розмірі 7 % від вартості непоставленого товару. Згідно п. 7.3. договору, за порушення строків поставки постачальник сплачує покупцю згідно з ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, строк поставки якого порушений, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів постачальник повинен додатково сплатити покупцю штраф у розмірі семи відсотків від вказаної вартості. За порушення умов зобов'язання щодо якості товару постачальник повинен згідно з ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України сплатити покупцю штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісного товару. За ненадання забезпечення виконання зобов'язання у встановлений договором строк постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі подвійної суми забезпечення виконання договору. Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності   учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського   зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на  правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові  наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК). Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК), Видами забезпечення виконання зобов'язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України). В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним. Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців. Отже, сторонами у договорі погоджено, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 % від вартості товару, строк поставки якого порушений, за кожний день прострочення, у разі прострочення постачання понад 30 днів постачальник повинен додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого товару. Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). За таких обставин, суд дійшов висновку, що сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов'язань за договором, беручи до уваги той факт, що дані зобов'язання з приводу поставки товару не є грошовими зобов'язаннями та положення щодо обмеження розміру штрафних санкцій законом на них не поширюються. Зазначена позиція кореспондується з висновками Верховного Суду України, викладені у постановах від 27.09.2005 у справі № 35/475-04 та від 08.02.2017 у справі № 3-1217гс/16. Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені і встановив, що у розрахунку допущені помилки у визначенні періоду та відповідно розміру нарахування пені. Тож, за розрахунком суду, обґрунтованою до стягнення є сума пені у розмірі 3  943, 88 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання зобов'язання з поставки товару за період з 22.05.2018 по 15.07.2018 нарахована на суму боргу 21  540, 00 грн. та за період з 25.06.2018 по 15.07.2018 нарахована на суму боргу 131  389, 38 грн., а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню. Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 507, 80 грн. – штрафу у розмірі 7 % від вартості непоставленого товару, суд відзначає наступне. У випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою  ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього  Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 у справі №42/252, від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011 та від 09.04.2012 у справі №20/246-08, а також у постанові Вищого господарського суду України від 16.02.2016 у справі № 910/20528/15. Суд перевірив наданий позивачем розрахунок штрафу і встановив, що сума відповідає вимогам законодавства, зокрема розрахована з моменту виникнення прострочення виконання зобов'язання та з урахуванням приписів п. 7.3. договору, а тому визнається обґрунтованою вимога позивача про стягнення з відповідача 1 507, 80 грн. – штрафу у розмірі 7 % від вартості непоставленого товару. Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання. Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України,   належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково. Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись   статтями 74, 76-80, 129, 236-242  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва. ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" – задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортіс-Україна" (01135, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 8 А, офіс 406, ідентифікаційний код - 41387104) на користь Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, ідентифікаційний код - 00100227)  3 943 (три тисячі дев'ятсот сорок три) грн. 88 коп. – пені, 1 507 (одну тисячу п'ятсот сім) грн. 80 коп. – штрафу та 1  755 (одну тисячу сімсот п'ятдесят п'ять) грн. 07 коп. – судового збору. 3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. 4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Згідно з пунктом  17.5 розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.              Суддя                                                                                                         С. О. Щербаков