Рішення

від 11.10.2018 по справі 826/13700/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

11 жовтня 2018 року справа №826/13700/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С. та представників:

позивача: Баланьова А.О.;

відповідача: Щуренко Ю.С.;

розглянувши у судовому засідання адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Промислові інновації України" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Промислові інновації України") доГоловного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 липня 2017 року №№0035231404, 0035241404 На підставі частини третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11 жовтня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення).

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправними оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки господарські операції із контрагентами ТОВ "Маркет Торг", ТОВ "Баден Сервіс", ТОВ "Зарін-Груп", ПП "Ахілес Груп", ТОВ "Ком Тех Україна" та ТОВ "Ахілес Груп" підтверджені належним чином оформленими первинними та податковими документами, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а ТОВ "Промислові інновації України" дотримано передбачені законодавством умови для формування податкового кредиту.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/13700/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених в акті перевірки.

В судовому засіданні 11 жовтня 2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 17 липня 2017 року №0035231404 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ "Промислові інновації України" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 344 875,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями на 1 075 900,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 268 975,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 17 липня 2017 року №0035241404 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ "Промислові інновації України" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2016 року на суму 89 522,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 22 червня 2017 року №441/26-15-14-03-04/38801073 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові інновації України" (код 38801073) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Маркет Торг", ТОВ "Баден Сервіс", ТОВ "Зарін-Груп", ПП "Ахілес Груп", ТОВ "Ком Тех Україна" та ТОВ "Ахілес Груп" з 01.07.2015 по 31.01.2016" (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за вересень 2015 року на суму 494 189,00 грн., листопад 2015 року на суму 126 211,00 грн., за грудень 2015 року на суму 455 500,00 грн. та завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за січень 2016 року у сумі 89 522,00 грн.

Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані безпідставним віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум вартості товарів, придбаних у ТОВ "Маркет Торг", ТОВ "Баден Сервіс", ТОВ "Зарін-Груп", ПП "Ахілес Груп", ТОВ "Ком Тех Україна" та ТОВ "Ахілес Груп", у зв'язку із тим, що вказані підприємства зареєстровані з метою надання послуг та реалізації товарів по ухиленню від сплати податків реально діючим суб'єктам підприємницької діяльності шляхом незаконного формування податкового кредиту від суб'єктів підприємницької діяльності з ознаками фіктивності, а позивач не проявив розумної обережності при укладенні договорів із вказаними постачальниками. Зокрема в акті перевірки зазначено, що згідно з протоколом допиту засновників та директорів постачальників вони не причетні до фінансово-господарської діяльності; у Єдиному реєстрі податкових накладних відсутні зареєстровані податкові накладні, виписані постачальниками; аналізом Єдиного реєстру податкових накладних встановлено відсутність реального джерела походження товару.

Згідно усталеної судової практики при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій позивачем з його контрагентами - ТОВ "Маркет Торг", ТОВ "Баден Сервіс", ТОВ "Зарін-Груп", ПП "Ахілес Груп", ТОВ "Ком Тех Україна" та ТОВ "Ахілес Груп"; мету придбання та обставини використання придбаних робіт/товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ "Промислові інновації України" (покупець) та ТОВ "Маркет Торг" (постачальник) укладено договір купівлі-продажу від 10 липня 2015 року №10/07 та договір поставки від 01 жовтня 2015 року №1/10, за умовами яких постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар згідно специфікацій.

Відповідно до специфікацій та видаткових накладних протягом липня, вересня, жовтня та листопада 2015 року постачальник поставив позивачу товар - провід, шайба, затискач, вушко, фіксатор, провід, дріт, ізолятор та інше.

ТОВ "Маркет Торг" виписало позивачу податкові накладі, перелік яких наведено на стор. 6-7 акта перевірки, на загальну суму 3 564 092,84 грн. у тому числі податок на додану вартість 594 015,47 грн.

Між ТОВ "Промислові інновації України" (покупець) та ТОВ "Баден Сервіс" (постачальник) укладено договір купівлі-продажу від 25 серпня 2015 року №25/08-2015, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар згідно специфікацій.

Відповідно до специфікацій та видаткових накладних протягом серпня та вересня 2015 року постачальник поставив позивачу товар - кабель, провід, трос.

ТОВ "Баден Сервіс" виписало позивачу податкові накладі, перелік яких наведено на стор. 12 акта перевірки, на загальну суму 2 028 022,00 грн. у тому числі податок на додану вартість 338 003,70 грн.

Згідно з видатковими накладними від 31 грудня 2015 року №№74, 77 та податковими накладними від 31 грудня 2015 року №№74, 77 ТОВ "Зарін-Груп" поставило позивачу канцелярські товари на загальну суму 176 110,00 грн. у тому числі податок на додану вартість 29 018,24 грн.

Як зазначено в акті перевірки, між ТОВ "Промислові інновації України" (замовник) та ПП "Ахілес Груп" (виконавець) укладено договір про надання рекламних послуг від 15 липня 2015 року №529, договір про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжміському сполученні від 12 січня 2016 року №ТЕ-12/01 та договір про надання консультаційних послуг від 08 січня 2016 року №ІК-0801.

У вересні, жовтні 2015 року, січні 2016 року між сторонами складено акти здачі-прийняття робіт щодо надання рекламних послуг, інформаційно-консультаційних послуг, транспортно-експедиційних послуг, клінингових послуг та комплексного прибирання приміщень; виконавець виписав позивачу податкові накладні на загальну суму 536 631,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 89 438,50 грн.

Однак, копій вказаних договорів, укладених із ПП "Ахілес Груп", актів здачі-прийняття робіт щодо надання інформаційно-консультаційних послуг, транспортно-експедиційних послуг, клінингових послуг та комплексного прибирання приміщень позивачем до суду не надано.

Між ПП "Промислові інновації України" (замовник) та ТОВ "Ахілес Груп" (виконавець) укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжміському сполученні від 03 серпня 2015 року №541, згідно з яким експедитор надає послуги по організації перевезення вантажів замовника найманим вантажним транспортом.

Згідно з актом надання послуг від 30 вересня 2015 року №522 виконавець надав позивачу транспортно-експедиційні послуги по території України та виписав податкову накладну від 30 вересня 2015 року №108 на загальну суму 197 900,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 32 983,33 грн.

Між ТОВ "Промислові інновації України" (покупець) та ТОВ "Ком Тех Україна" укладено договір про виконання маркетингових досліджень від 02 листопада 2015 року №02-11/2015, за умовами якого виконавець зобов'язався провести роботу з дослідження ринку збуту/придбання товару.

Згідно з актом надання послуг від 30 листопада 2015 року №48 виконавець надав позивачу з маркетингових досліджень та виписав податкову накладну від 30 листопада 2015 року №48 на загальну суму 208 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 34 666,67 грн.

Крім того, згідно з видатковими накладними від 26 січня 2016 року №53, від 31 січня 2016 року №№67, 68 ТОВ "Ком Тех Україна" поставило позивачу канцтовари, туалетний папір, швабру, сумки, папір офісний, одноразові стакани та інше.

ТОВ "Ком Тех Україна" виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 491 780,00 грн. у тому числі податок на додану вартість 81 963,34 грн.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з обставин справи, позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість відображено, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних, ТОВ "Маркет Торг", ТОВ "Баден Сервіс", ТОВ "Зарін-Груп", ПП "Ахілес Груп", ТОВ "Ком Тех Україна" та ТОВ "Ахілес Груп", у зв'язку із придбанням товарів та послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг, а податкові накладні, виписані по спірним операціям формально відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Разом з тим, наявність у позивача належним чином формально оформлених податкових накладних не є безперечною підставою для формування податкового кредиту.

Так, відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, суд звертає увагу, що позивач не надав суду будь-яких доказів, які б підтверджували реальність (товарність) господарських операцій із ТОВ "Маркет Торг", ТОВ "Баден Сервіс", ТОВ "Зарін-Груп", ПП "Ахілес Груп", ТОВ "Ком Тех Україна" та ТОВ "Ахілес Груп".

Як зазначено у позовній заяві, товари, придбані у постачальників товари у подальшому реалізовано Державному територіально-галузевому об'єднанню "Південно-західна залізниця" та використано у господарській діяльності позивача.

Проте, позивач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували подальший рух придбаного товару, доказів оприбуткування його на складі та безпосереднього використання у господарській діяльності; позивач також не надав суду будь-яких доказів щодо реальності господарських операцій щодо надання рекламних послуг, інформаційно-консультаційних послуг, транспортно-експедиційних послуг, клінингових послуг та комплексного прибирання приміщень, а також маркетингових досліджень.

Суд звертає увагу, що у справі відсутні докази, з яких можливо було б встановити зміст та мету надання рекламних послуг, інформаційно-консультаційних послуг, транспортно-експедиційних послуг, клінингових послуг, комплексного прибирання приміщень і маркетингових досліджень; позивач не вказав, у чому полягали рекламні послуги, інформаційно-консультаційні послуги та послуги з маркетингових досліджень; суд не має можливості встановити які товари перевозились і куди, які приміщення прибирались, а також встановити пов'язаність придбаних послуг із діяльністю ТОВ "Промислові інновації України".

Таким чином, позивачем не доведено реальність господарських операцій по відносинам із ТОВ "Маркет Торг", ТОВ "Баден Сервіс", ТОВ "Зарін-Груп", ПП "Ахілес Груп", ТОВ "Ком Тех Україна" та ТОВ "Ахілес Груп" та пов'язаність придбаних товарів і послуг із господарською діяльністю підприємства, що виключає правомірність формування податкового кредиту у межах спірних правовідносин.

Суд враховує, що доводи акта перевірки про те, що перевірки підприємства зареєстровані з метою надання послуг та реалізації товарів по ухиленню від сплати податків реально діючим суб'єктам підприємницької діяльності шляхом незаконного формування податкового кредиту від суб'єктів підприємницької діяльності з ознаками фіктивності, не підтверджуються документально, однак, звертає увагу, що зазначене не впливає на результат вирішення спору за умови не підтвердження реальності господарських операцій та пов'язаності придбаних товарів і послуг із господарською діяльністю.

Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, тому збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість є правомірними, а позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 17 липня 2017 року №№0035231404, 0035241404 документально не підтверджуються.

Водночас суд враховує, що доводи акта перевірки про те, що перевірки підприємства зареєстровані з метою надання послуг та реалізації товарів по ухиленню від сплати податків реально діючим суб'єктам підприємницької діяльності шляхом незаконного формування податкового кредиту від суб'єктів підприємницької діяльності з ознаками фіктивності, не підтверджуються документально, однак, звертає увагу, що зазначене не впливає на результат вирішення спору за умови не підтвердження реальності господарських операцій та пов'язаності придбаних товарів і послуг із господарською діяльністю.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ Промислові інновації України" задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Промислові інновації України" відмовити повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислові інновації України" (01034, м. Київ, вул. Олеся Гончара, 30-в; ідентифікаційний код 38801073);

Головне управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 39439980)

Дата складення повного рішення суду - 22 жовтня 2018 року.

Суддя В.А. Кузьменко