Рішення

від 29.10.2018 по справі 826/7816/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2018 року № 826/7816/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Даймондс доГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0006991409 від 16 лютого 2018 року,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Даймондс (далі по тексту - позивач, ТОВ Даймондс ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, Головне управління ДФС у м. Києві), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 16 лютого 2018 року №0006991409.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що останній належним чином, в повному обсязі, своєчасно здійснював ведення КОРО та вносив до неї всі необхідні дані та записи, а факту порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Даймондс шляхом неоприбуткування, неповного та/або несвоєчасного у касах готівки відповідачем не встановлено. Також, на думку позивача, відповідачем безпідставно видано наказ про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Даймондс .

У відзиві на адміністративний позов представник податкового органу зазначив, що матеріали перевірки свідчать про те, що підприємством не здійснено облік зазначення готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень на підставі даних фіскальних звітних чеків Z-звітів на загальну суму 42 522,60 грн. Так, перевіркою встановлено факт не здійснення обліку зазначення готівкових коштів в книзі обліку розрахункових операцій фіскальний №3000101604р/4 від 13 лютого 2017 року та №3000101604р/5 за 30 серпня 2017 року на підставі даних фіскальних звітних чеків Z-звітів за період з 15 лютого 2017 року Z-звітів №562 по 04 січня 2018 року Z-звітів №840 на загальну суму 42 522,60 грн. (відсутні записи у розділі 2. Облік сум готівки та сум розрахунків, графи 1, 2, 4, 5, 6, 7).

Представник позивача надіслав до суду відповідь на відзив, у якій стверджує, що відповідач залишає без уваги ту обставину, що позивачем було здійснено оприбуткування готівки належним чином відповідно до законодавства України, яке діяло на момент перевірки, тобто постанови Правління Національного Банку України №148 від 29 грудня 201 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2018 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

В період з 25 січня 2018 року по 31 січня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві відповідно до наказу №15785 від 29 грудня 2017 року, на підставі направлень №№ 67, 68 від 10 січня 2018 року проведено фактичну перевірку господарської одиниці - хімчистки, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 20, що належить суб'єкту господарювання - Товариству з обмеженою відповідальністю Даймондс .

В ході перевірки встановлено, що хімчисткою, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 20 та належить Товариству з обмеженою відповідальністю Даймондс , здійснюється надання послуг хімчистки через належним чином зареєстрований, опломбований та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій за готівкові кошти та на безготівковому рахунку через спеціальний платіжний термінал.

Перевіркою також встановлено факт не здійснення обліку зазначення готівкових коштів в книзі обліку розрахункових операцій фіскальний №3000101604р/4 від 13 лютого 2017 року та №3000101604р/5 за 30 серпня 2017 року на підставі даних фіскальних звітних чеків Z-звітів за період з 15 лютого 2017 року Z-звітів №562 по 04 січня 2018 року Z-звітів №840 на загальну суму 42 522,60 грн.

За результатами перевірки встановлено порушення пункту 2.6 розділу ІІ постанови Правління Національного Банку України від 15 грудня 2004 року №637 Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України (зі змінами та доповненнями).

На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0006991409 від 16 лютого 2018 року, яким до позивача за порушення вимог пункту 2.6 розділу ІІ постанови Правління Національного Банку України від 15 грудня 2004 року №637 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі, за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 212 613,00 грн.

Незгода позивача із вказаним податковим повідомленням-рішенням зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з пунктами 80.1 та 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з передбачених підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, фактична перевірка позивача проведена на підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у міста Києві №13285 від 29 грудня 2017 року. При цьому, в якості підстави прийняття вказаного наказу зазначено доповідну записку Департаменту аудиту Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 28 грудня 2017 року №231/26-15-14-09-11.

Представник позивача стверджує, що Департамент аудиту Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві не є суб'єктом владних повноважень, а відтак фактична перевірка позивача проведена безпідставно.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Даймондс проведена на підставі наказу, який прийнятий Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві, тобто уповноваженим на те органом. При цьому, позивачем не оскаржується наказ про призначення фактичної перевірки в судовому порядку, як і не вжито заходів щодо недопуску перевіряючих до перевірки за наявності обґрунтованих підстав вважати, що така перевірка здійснюється без належних на те підстав.

За таких обставин, доводи позивача в цій частині відхиляються як необґрунтовані та документально не підтверджені.

Стосовно тверджень позивача, що Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 станом на момент проведення перевірки втратило чинність, а відтак не підлягало застосуванню, суд зазначає наступне.

Як уже зазначалось вище, в ході перевірки встановлено факт не здійснення обліку зазначення готівкових коштів в книзі обліку розрахункових операцій фіскальний №3000101604р/4 від 13 лютого 2017 року та №3000101604р/5 за 30 серпня 2017 року на підставі даних фіскальних звітних чеків Z-звітів за період з 15 лютого 2017 року Z-звітів №562 по 04 січня 2018 року Z-звітів №840 на загальну суму 42 522,60 грн. (відсутні записи у розділі 2. Облік сум готівки та сум розрахунків, графи 1, 2, 4, 5, 6, 7), на підтвердження чого представником податкового органу надано копії сторінок книги обліку розрахункових операцій.

Суд звертає увагу, що зазначені в акті перевірки порушення стосуються періоду, а саме 15 лютого 2017 року та 04 січня 2018 року, в якому Положення №637 було чинним та підлягало обов'язковому виконанню Товариством з обмеженою відповідальністю Даймондс .

Так, зворотна дія нормативно-правового акта у часі - це дія нового нормативно-правового акта на факти та відносини, що мали місце до набуття ним чинності. Синонімами виступають терміни зворотна сила, ретроактивність. Окрім того, на позначення суміжних понять використовуються латинські терміни: закон ex post facto (ретроактивний закон), принцип lex retro non agit.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99у за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення частини 1 статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відтак, застосування положень постанови Правління Національного Банку України №148 від 29 грудня 2017 року неможливе до порушень, які вчинені до набрання чинності цим нормативним актом, а саме до 05 січня 2018 року.

Так, визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій віднесено до повноважень Національного банку України (пункт 6 статті 33 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV Про Національний банк України ).

Нормативно-правовим актом, який регламентує порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами, а також окремі питання організації банками робіт з готівкою, є Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320 (чинне на момент допущення позивачем порушення, далі по тексту - Положення №637).

У відповідності до пункту 1.2 цього Положення (в редакції, чинній на момент допущення позивачем порушення) оприбуткування готівки є проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно з абзацами 1 - 3 пункту 2.6 Положення №637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Відповідно до статті 2 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06 липня 1995 року №265/95-ВР (далі по тексту - Закон України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР) та пункту 1.2 глави 1 Положення №637, книга обліку розрахункових операцій (далі - КОРО) - це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах доходів і зборів книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Відповідно до пунктів 5, 6 і 8 розділу 4 Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 14 червня 2016 року №547 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 липня 2016 року за №920/29050, використання книги ОРО, зареєстрованої на господарську одиницю, передбачає: наявність книги ОРО в господарській одиниці, на яку ця книга зареєстрована, або на місці проведення розрахунків; здійснення записів про реквізити розрахункових квитанцій до початку використання розрахункової книжки та безпосередньо після закінчення її використання у межах робочого дня чи зміни; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.

Використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає: наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків до відповідних сторінок книги ОРО; щоденне виконання записів (у разі здійснення розрахункових операцій) про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо; у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії - здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій; ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО.

У разі роздрукування на РРО протягом робочого дня декількох фіскальних звітних чеків усі вони вклеюються у відповідну книгу ОРО, записи в розділі 2 книги ОРО робляться за кожним фіскальним звітним чеком окремо. Якщо фіскальний звітний чек містить дані про операції службового внесення та службової видачі коштів, графи 3, 4 розділу 2 книги ОРО можна не заповнювати. За бажанням суб'єкта господарювання у графах 5 - 10 розділу 2 книги ОРО, зареєстрованої на РРО, можна створювати додаткові графи для зазначення сум розрахунків, суми податку на додану вартість, суми акцизного податку або іншого податку (збору) та виданих при поверненні товару коштів, які отримані (видані) з використанням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо. Крім того, у цьому розділі книги ОРО на РРО або в книзі ОРО на господарську одиницю можна виконувати додаткові записи, що підсумовують дані за розрахунками за день чи за місяць.

Таким чином, облік готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі ОРО передбачає як вклеювання фіскальних звітних чеків РРО у розділ 1 книги ОРО, так і виконання записів у розділі 2 книги ОРО.

Згідно правової позиції, наведеної у постановах Верховного Суду України від 01 квітня 2014 року у справі № 21-54а14, від 15 жовтня 2013 року у справі № 21-247а13, від 15 жовтня 2013 року у справі № 21-306а13, від 02 квітня 2013 року у справі № 21-439а13, від 26 лютого 2013 року у справі № 21-7а-13, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13 травня 2013 року № К-1675/10 і постанові від 18 березня 2013 року № К-34582/10, кошти вважаються облікованими у книзі ОРО в разі заповнення як розділу 1, так і розділу 2 вказаної книги.

Виходячи з того, що законодавством під оприбуткуванням готівки у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО розуміється своєчасне (у день одержання готівкових коштів) здійснення обліку таких коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО, то не здійснення відповідних записів в книзі обліку розрахункових операцій згідно із Z-звітом у день одержання готівкових коштів у порядку, встановленому законодавством, не може вважатися оприбуткуванням готівки .

В силу норми пункту 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12 червня 1995 року №436/95, у разі порушення юридичними особами всіх форм власності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, - за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

В ході розгляду даної справи суд встановив, що Товариством з обмеженою відповідальністю Даймондс не зазначено готівкові кошти в книзі обліку розрахункових операцій фіскальний №3000101604р/4 від 13 лютого 2017 року та №3000101604р/5 за 30 серпня 2017 року на підставі даних фіскальних звітних чеків Z-звітів за період з 15 лютого 2017 року Z-звітів №562 по 04 січня 2018 року Z-звітів №840 на загальну суму 42 522,60 грн., оскільки відсутні записи у розділі 2. Облік сум готівки та сум розрахунків, графи 1, 2, 4, 5, 6, 7, що підтверджується наданими відповідачем копіями сторінок вказаних книг обліку розрахункових операцій №3000101604р/4 від 13 лютого 2017 року та №3000101604р/5 за 30 серпня 2017 року.

Позивачем на спростування вказаних обставин не надано до суду жодних документальних доказів.

Крім того, позивачем оскаржується податкове повідомлення-рішення з підстав неправомірності прийняття наказу про проведення фактичної перевірки та втрати чинності Положенням №637 станом на момент проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Даймондс , однак вказані доводи не знайшли свого підтвердження в ході вирішення даної справи.

За результатами дослідження перелічених вище документів та копій матеріалів фактичної перевірки, наданих представником відповідача, суд приходить до висновку, що наявними матеріалами справи підтверджується факт не здійснення обліку зазначення готівкових коштів в книзі обліку розрахункових операцій на загальну суму 42 522,60 грн., а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0006991409 від 16 лютого 2018 року є правомірним та підстави для його скасування з мотивів, зазначених позивачем у позовні заяві, відсутні.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами 1-2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виконав, а тому, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи, що у задоволенні позову сторони відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, - судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 257-263, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Даймондс відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко