Рішення

від 24.10.2018 по справі 826/4253/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

24 жовтня 2018 року справа №826/4253/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Турбоенергокомплект-Сервіс" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Турбоенергокомплект-Сервіс") доГоловного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у місті Києві) провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 жовтня 2016 року №№0020661404, 0020671404, 0020701404 В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з підстав незаконності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки господарські операції із контрагентом ТОВ "Саваж-Торг" підтверджені належним чином оформленими первинними та податковими документами, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а ТОВ "Турбоенергокомплект-Сервіс" дотримано передбачені законодавством умови для формування податкового кредиту.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/4253/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач подав письмове заперечення проти позову, в якому повністю підтримав висновки акта перевірки.

В судовому засіданні 11 вересня 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечив; на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 25 жовтня 2016 року №0020661404 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1, статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України ТОВ "Турбоенергокомплект-Сервіс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1 302 196,50 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями 1 180 196,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 122 000,50 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 25 жовтня 2016 року №0020671404 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення пункту 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України ТОВ "Турбоенергокомплект-Сервіс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 970 495,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями 776 396,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 194 099,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 25 жовтня 2016 року №0020701404 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України ТОВ "Турбоенергокомплект-Сервіс" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень та грудень 2015 року на суму 701 397,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 12 вересня 2016 року №212/26-15-14-04-04/33835160 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ "Турбоенергокомплект-Сервіс" (код 33835160) з питань дотримання правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Саваж-Торг" (код 39760447) за вересень, грудень 2015, січень 2016" (далі по тексту - акт перевірки).

В акті перевірки встановлено порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України, а саме заниження фінансового результату до оподаткування, визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності за грудень 2015 року та січень 2016 року на суму 6 556 647,68 грн.; пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за грудень 2015 року на суму 776 396,00 грн., завищення суми від'ємного значення за вересень 2015 року та січень 2016 року на суму 701 389,00 грн.

Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані безпідставним віднесення до складу збитку та податкового кредиту з податку на додану відповідних сум вартості товарів, придбаних у ТОВ "Саваж-Торг", у зв'язку із не доведенням реальності господарських операцій, а саме: в ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів позивачу, оскільки ТОВ "Саваж-Торг" купувало у своїх постачальників зовсім інші товари; згідно отриманої податкової інформації ТОВ "Саваж-Торг" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту; до перевірки не надано оформлених заявок на поставку продукції, які відповідно до договору поставки є обов'язковими, не надано сертифікат якості на товар; до перевірки також не надано один оригінальний екземпляр товарно-транспортної накладної чи/або накладної на відпуск товару, оригінальний екземпляр рахунку-фактури на партію товару; до перевірки не надано документів, які підтверджують якість та безпеку поставленого товару; оскільки товари фактично не поставлені, на думку відповідача, сума витрат не повинна відноситись до витрат, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування.

Згідно усталеної судової практики при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій позивачем з його контрагентами - ТОВ "Саваж-Торг"; мету придбання та обставини використання придбаних робіт/товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.

Наявні у справі докази свідчать, що 29 вересня 2015 року позивачем придбано у ТОВ "Саваж-Торг" мастильні матеріали та гідравлічну рідину на суму 47,71 грн., згідно рахунку-фактури від 29 вересня 2015 року, видаткової накладної від 29 вересня 2015 року №91 та податкової накладної від 29 вересня 2015 року №91 на суму 47,71 грн., в тому числі податок на додану вартість 07,95 грн.

Крім того, 02 грудня 2015 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Саваж-Торг" (постачальник) укладеного договір поставки №0212, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти та передати у власність покупця товар, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у додатках до цього Договору, що є невід'ємною частиною цього договору.

Поставка товару здійснюється окремими партіями. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) кожної партії Товару узгоджується сторонами шляхом оформлення замовлень на поставку продукції відповідно до умов, визначених цим договором (пункт 1.4 договору).

Фактична кількість, асортимент та ціна товару, що підлягає поставці покупцеві, визначаються у специфікації, яка підписується сторонами і є невід'ємною частиною цього договорі, або у рахунку-фактурі, що узгоджений покупцем шляхом здійснення попередньої оплати за товар відповідно до умов договору або в момент підписання відповідних додатків до Договору (пункт 2.1 договору).

Якість товару, що передається, повинна відповідати вимогам законодавства України. Постачальник зобов'язаний видати сертифікат якості на товар, який посвідчує відповідність названого товару вимогам відповідних стандартів або технічних умов (пункт 3.1 договору).

Одночасно з передачею кожної партії товару постачальник передає покупцеві наступні документи: один оригінальний екземпляр товарно-транспортної накладної чи/або накладної на відпуск товару та один оригінальний екземпляр рахунку-фактури на партію товару (пункт 4.2 договору).

Приймання-передача продукції здійснюється представниками обох сторін на складі доставки згідно наданих постачальником супроводжувальних документів на товар із підписанням відповідних накладних (пункт 5.3 договору).

На підтвердження виконання вимог договору №0212 позивачем надано копії специфікацій від 02 грудня 2015 року №1 та №2 до договору поставки від 02 грудня 2015 року №0212, видаткових накладних від 09 грудня 2015 року №РН-0000072, №РН-0000073, №РН-0000074, №РН-0000075, №РН-0000076, №РН-0000077, №РН-0000078, №РН-0000079, від 22 грудня 2015 року №РН-0000128, від 21 січня 2016 року №РН-0000068, №РН-0000069, №РН-0000070, №РН-0000071, №РН-0000072, №РН-0000073, №РН-0000074, №РН-0000075, згідно з якими постачальник поставив наступний товар: система підігріву повітря, перехідник кінцевий, секція 2200, каркас під КПОП, глушник шума, секція перехідна, коліно 1, коліно 2, каркас піп повітрявідвід та площадку обслуговування, секція повітровода, секція 1000, перехідник, фільтри повітряні, засув клиновий, система управління до АПОМ 210.8.6к-ПМ2.

ТОВ "Саваж-Торг" виписало позивачу наступні податкові накладні: від 09 грудня 2015 року №72 на суму 404 972,20 грн., в тому числі податок на додану вартість 67 495,37 грн., №73 на суму 331 800,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 55 300,00 грн., №74 на суму 352 800,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 58 800,00 грн., №75 на суму 600 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 100 000,00 грн., №76 на суму 249 280,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 41 546,67 грн., №77 на суму 480 840,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 80 140,00 грн., №78 на суму 400 738,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 66 789,67 грн., №79 на суму 432 918,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 72 153,00 грн., від 22 грудня 2015 року №128 на суму 5 613 360,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 935 560,00 грн., від 21 січня 2016 року №68 на суму 331 800,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 55 300,00 грн., №69 на суму 352 800,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 58 800,00 грн., №70 на суму 600 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 100 000,00 грн., №71 на суму 249 280,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 41 546,67 грн., №72 на суму 480 840,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 80 140,00 грн., №73 на суму 400 738,40 грн., в тому числі податок на додану вартість 66 789,73 грн., №74 на суму 432 918,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 72 153,00 грн., №75 на суму 404 972,20 грн., в тому числі податок на додану вартість 67 495,37 грн.

В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок постачальника грошові кошти, що підтверджується відповідними виписками з банку.

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України встановлює, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Таким чином, фінансовий результат до оподаткування та, відповідно, база оподаткування податком на прибуток, визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам; міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з цим, формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Так, досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю та реальність господарських операцій, суд зазначає про наступне.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що позивач здійснює діяльність у сфері ремонту та технічного обслуговування машин та устаткування промислового призначення.

Як зазначає позивач, товари у ТОВ "Саваж-Торг" придбавались з метою виконання зобов'язань перед контрагентом ПАТ "Укртрансгаз" за договорами від 26 травня 2015 року №150500366 та №150500367 при проведенні ремонтних робіт.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, суд звертає увагу, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували подальший рух придбаного у ТОВ "Саваж-Торг" товару - система підігріву повітря, перехідник кінцевий, секція 2200, каркас під КПОП, глушник шума, секція перехідна, коліно 1, коліно 2, каркас піп повітрявідвід та площадку обслуговування, секція повітровода, секція 1000, перехідник, фільтри повітряні, засув клиновий, система управління до АПОМ 210.8.6к-ПМ2, зокрема при приведенні ремонтних робіт.

Дійсно, між позивачем та ПАТ "Укртрансгаз" укладено договори від 26 травня 2015 року №150500366 та №150500367 щодо виконання капітального ремонту системи охолодження масла на ГПА-10-01 ст. №4 та №7 КС "Решетилівка" Диканського ЛВУ МГ (Полтавська область, смт. Диканька).

Однак, у справі відсутні докази, які б дозволили ідентифікувати використання при виконанні капітального ремонту системи охолодження масла на ГПА-10-01 ст. №4 та №7 КС "Решетилівка" Диканського ЛВУ МГ саме товару, придбаного у межах спірних господарських операцій, у тому числі ті, які підтверджують доставку цього товару до місця виконання робіт.

Крім того, суд звертає увагу, що позивачем не надано до перевірки та під час судового розгляду оригінальний екземпляр товарно-транспортної накладної чи/або накладної на відпуск товару; оригінальний екземпляр рахунку-фактури на партію товару, які є невід'ємною частиною договору від 02 грудня 2015 року №0212.

Крім того, матеріли справи не містять доказів відповідності поставлених товарів технічним умовам або ГОСТам; так, в матеріалах справи відсутні документи, що засвідчують відповідність товару вимогам стандарту або технічним умовам відповідно до діючого законодавства України, як передбачено у пункті 3.1 договору від 02 грудня 2015 року №0212.

Також позивачем не надано довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей, що б підтверджували отримання позивачем поставленого товару.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції носять реальний характер, а придбані товари використані в межах господарської діяльності або придбавались з такою метою.

Таким чином, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.

Оцінюючи правомірність висновків акта перевірки про безпідставне включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум податку по відносинах із постачальниками, суд керується наступним.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Матеріали справи підтверджують, що за перевірений період позивач відображав суми податку на додану вартість у складі податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Саваж-Торг" у зв'язку з придбанням товарів.

Проте, суд звертає увагу, що наявність у позивача податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення до складу податкового кредиту відпорних сум податку на додану вартість по сумнівним господарським операціям.

Як зазначено вище при розгляді питання правомірності формування витрат, судом не встановлено факту використання в межах господарської діяльності позивача товарів, придбаних у ТОВ "Саваж-Торг", що виключає можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаним операціям.

З огляду на зазначене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту та є обґрунтованими, а тому збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшення розміру від'ємного значення є правомірним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність своїх рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Турбоенергокомплект-Сервіс" задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Турбоенергокомплект-Сервіс" відмовити повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Турбоенергокомплект-Сервіс" (03113, м. Київ, просп. Перемоги, 68/01, оф. 62, ідентифікаційний код 33835160);

Головне управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 39439980).

Суддя В.А. Кузьменко