Рішення

від 05.04.2007 по справі 3986-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

3986-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

05.04.2007Справа №2-7/3986-2007

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничепідприємство «АГРОМАРКЕТ» (49005, м.Дніпропетровськ, вул..Чернишевського, 1-Б, к.328, код ЗКПО 13443093)

До відповідачів: 1) Ялтинської міської Ради (98600, м.Ялта, пл.Советська, 1); 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬ» (98668, с.Гаспра, Велика Ялта, вул..Миру, 3)

Про визнання недійсним договору.

Суддя Дворний І. І.

                                        представники:

Від позивача – не з'явився (клопотання).

Від відповідачів  - 1) Койков Д. І., гол. фахівець, дов. №02.9-2/20 від 16.01.206 р.; 2) Руденко М. Ю., предст., дов. №20 від 17.01.2007 р.  

        Суть справи: ТОВ «НВП «АГРОМАРКЕТ» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовною заявою про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 23.01.2003 р., укладеного між Ялтинською міською Радою та ТОВ «АЛЬ».

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ним була направлена до Ялтинської міської Ради заява про відведення земельної ділянки раніше, ніж укладено спірний договір оренди. Також позивач зазначив, що другий відповідач немає погодження з боку органів охорони культурної спадщини, не сплачує орендну плату, фактично не використовує земельну ділянку.

Відповідачі проти позову заперечували з мотивів його повної недоведеності та необґрунтованості, невідповідності жодного з тверджень дійсності. Докладно доводи відповідачів викладені у відзивах на позовну заяву.

У судовому засідання 05.04.2007р. позивач надав клопотання про розгляд справи в його відсутність та про додання до матеріалів справи документів. Суд вважає за можливе клопотання задовольнити.

    Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення  представників відповідачів, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

          29.11.2001 року на засіданні 41-ої сесії Ялтинської міської Ради 23-го скликання було прийнято Рішення №31 «Про затвердження проектів відводів земельних ділянок та технічних звітів щодо встановлення меж земельних ділянок підприємствам, організаціям, установам та підприємцям та наданням їх у користування на землях м.Ялти», яким було вирішено: «1.Затвердити проекти відводів земельних ділянок, технічні звіти по встановленню меж земельних ділянок. п.п.1.9. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю «АЛЬ» земельну ділянку площею 0,8462 га, у тому числі за угіддями: землі, які використовуються для відпочинку та інші відкриті землі (графи 55, 56 форми 6-зем.) у тимчасове користування на умовах оренди строком на 50 років для будівництва та обслуговування пансіонату сімейного типу за адресою: м. Ялта, вул. Полікуровська на землях Ялтинської міської Ради».

Посилання позивача на звернення №192 від 01.08.2001р. суд не приймає до уваги та оцінює критично з огляду на наступне:

Позивач у власному клопотанні стверджує, що немає доказів направлення та отримання відповідного листа Ялтинською міською Радою.

Крім того, Ялтинська міська Рада заперечує проти факту отримання відповідного листа.

Відповідно до норм Земельного кодексу України (у редакції, яка діяла не період виконання проекту відводу), а саме ст.ст.19,24 проект відводу земельної ділянки виконувався відповідачем на підставі рішення Ялтинської міської Ради 1999 року про надання дозволу на складання проекту відводу. Проект відводу виконано ТОВ «Кримський інститут екології та проектування», як організацією, яка має відповідну Ліцензію державного зразка ще у 2000 року.

Із системного аналізу норм земельного законодавства України вбачається, що існує так званий пріоритет виникнення прав на земельну ділянку, тобто перевагу має та юридична особа, яка раніше звернулася із відповідним проханням до органу місцевого самоврядування та отримала відповідне рішення.

На 01.08.2001р. другим відповідачем було вже отримано рішення Ялтинської міської Ради про дозвіл на виконання проекту відводу, виконано проект відводу та подано документи на затвердження проекту відводу, що підтверджується документами, доданими до відзиву

Таким чином суд приходить до висновку, що у  2001 році проект відводу ТОВ «АЛЬ» був вже на затвердженні і був затверджений вказаним вище рішенням, тоді як позивач висловив тільки бажання отримати відповідну земельну ділянку у користування.

23.01.2003 року на підставі вищезазначеного Рішення між Ялтинською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬ» був укладений Договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу АРК Єпіфановим Ю.О. за реєстровим номером 418. Відповідно до вказаного договору Ялтинська міська Рада передала, а ТОВ «АЛЬ» прийняло у тимчасове платне користування на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 0,8462 розташовану за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Полікуровська на землях Ялтинської міської Ради.

Договір оренди відповідачем укладено на підставі розробленого у встановленому порядку проекту землеустрою, за наявності усіх передбачених Земельним кодексом України та іншими актами законодавства погоджень

Будь-якого рішення з приводу дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки з відповідачем (як орендарем) не приймалось.

Ч. 2 ст. 220 ЦК України встановлено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного Кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Ч. 3 ст. 180 Господарського Кодексу України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Договір оренди земельної ділянки не розірвано, він містить усі істотні умови для договорів даного виду, дія його не припинена, він не визнаний недійсним за рішенням суду, та за таких обставин, є цілком легітимним.

Виходячи із вищенаведеного, позивачем були виконані усі необхідні дії передбачені ст.124 Земельного кодексу України «Порядок передачі земельних ділянок в оренду» та він цілком на законних підставах набув право на користування земельною ділянкою.

Твердження позивача про відсутність погодження з боку органів охорони культурної спадщини не приймаються судом, оскільки повністю спростовуються наданими другим відповідачем документами – погодженням Республіканського комітету з охорони культурної спадщини як проекту відводу земельної ділянки, так і власне будівництва, яка буде здійснено на земельній ділянці, яка знаходиться у орендному користуванні відповідача.

Крім того, суд зазначає, що оскільки відповідне погодження є обов'язковою складовою частиною проекту відводу земельної ділянки та умовою його затвердження відповідною Радою, то факт затвердження проекту відводу другого відповідача також є доказом наявності відповідних погоджень.

Доводи позивача стосовно несплати орендної плати другим відповідачем матеріалами справи не підтверджені та сприймаються судом критично, з огляду на наступне.

Протягом дії договору оренди другим відповідачем належним чином виконувались всі обов'язки користувача земельної ділянки, визначені як положеннями ст.25 Закону України “Про оренду землі”, так і умовами договору оренди, у т.ч. щодо внесення орендної плати, що підтверджується копіями документів, доданих до цієї позовної заяви – реєстру платіжних доручень ТОВ «АЛЬ» та актів звірки взаєморозрахунків із Державною податковою інспекцією у м. Ялта.

Суд зазначає, що саме на несплату орендної плати за землю позивач вказує як на правову підставу задоволення позову із посиланням на ст..141 Земельного кодексу України та ст..31 Закону України «Про оренду землі». Однак вказані норми права регламентують не визнання договору недійсним, однак вказують на підстави для дострокового припинення права землекористування, про що вимог не заявлено. Крім того, орендна плата відповідачем сплачується у встановлених розміру та строках, тобто обставин, які вказані у позовній заяві взагалі не існує.

Стосовно фактичного використання земельної ділянки за цільовим призначенням суд не приймає доводи позивача з огляду на наступне.

Згідно до ч.1 ст.95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право самостійно господарювати на землі.

Цільове призначення земельної ділянки, яка знаходиться у орендному користуванні у позивача – «будівництво та обслуговування пансіонату сімейного типу».

Діючим законодавством не встановлено ані трирічний, ані будь-який інший строк, протягом якого повинно бути розпочато фактичне використання земельної ділянки.

Однак і дане твердження позивача не є обґрунтованим, оскільки земельна ділянка надана для будівництва. Необхідною умовою будівництва є складання та затвердження проектної та дозвільної документації.           

Відповідач, у суворій відповідності до вимог діючого законодавства, почав розробку проектної документації на будівництво та отримання відповідних погоджень.

          На даний момент у відповідача є наявними наступні правовстановлюючі  документи: Рішення на проектно-вишукувальні роботи; Архітектурно-планувальне завдання; технічні умови щодо інженерних мереж, позитивні висновки місцевої та республіканської містобудівної Ради, висновок щодо сейсмічності будівництва, історико-містобудівне обґрунтування, позитивний висновок Головного управління Міністерства з надзвичайних ситуацій України в Криму.

          У даний час позивач проходить комплексну державну інвестиційну експертизу та експертизу у Кримській республіканській СЕС.

          Таким чином, відповідач суворо дотримуються усі вимоги діючого земельного та містобудівного законодавства при використанні земельної ділянки, яка знаходиться у орендному користуванні у позивача.

          З огляду на вищенаведене відповідач на даний час здійснює саме цільове та фактичне використання земельної ділянки, яке є необхідною попередньою процедурою до початку власне будівництва.

          Крім того судом взято до уваги, що підтвердженням належного землекористування другого відповідача відповідною земельною ділянкою у відповідності до умов чинного законодавства є також Громадські слухання щодо об'єкту, будівництво якого буде здійснювати відповідач, які були проведені 02 лютого 2007 року.

          Під час підготовки до даних слухань були проведені громадські юридична, архітектурна та екологічна експертизи, згідно висновків яких у цілому проект будівництва пансіонату сімейного типу ТОВ «АЛЬ» може бути схвалено з урахуванням деяких доповнень.

          Після проведення вказаних громадських слухань була створена спеціальна депутатська комісія, яка у робочому порядку вивчає документи другого відповідача та за попередніми висновками, не знаходить жодних підстав для дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки.

Доводи позивача, викладені у позові, щодо недійсності відповідного договору не є переконливим. Так, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочинну є недодержання в момент вчинення правочинну стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Одна з таких вимог передбачена ч. 5 ст. 203 ЦК України, в якій акцентується, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст.43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Ч. ст.. 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'зань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні 05.04.2007 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Рішення складено та підписано в повному обсягу 11.04.2007 р.

          З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85  ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.