Постанова

від 30.10.2018 по справі 804/13658/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

30 жовтня 2018 року

справа №804/13658/13-а

адміністративне провадження №К/9901/9385/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року у складі судді Кальника В.В. та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року у складі колегії суддів Поплавського В.Ю., Чепурнова Д.В., Сафронової С.В. у справі № 804/13658/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будбізнеспром-Т до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій, заборону вчинити певні дії та зобов'язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

15 жовтня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнесспром-Т" (далі -Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати неправомірними дії податкового органу по проведенню зустрічної звірки Товариства в результаті якої складено акт від 26 вересня 2013 року №373/223/38114582 (далі акт від 26 вересня 2013 року) про неможливість проведення зустрічної звірки з питань фінансово-господарських відносин за період січень-липень 2013 року, визнати неправомірними дії податкового органу щодо формування в акті від 26 вересня 2013 року висновку про неможливість підтвердження реальності проведених господарських відносин та розрахунків з покупцями у січні-липні 2013 року, в частині реалізації товарів (робіт, послуг), попередньо придбаних Товариством у контрагентів-постачальників у січні-липні 2013 року, заборонити податковому органу на підставі акту від 26 вересня 2013 року проводити коригування та будь-які зміни в інформаційних базах податкової служби щодо показників податкового кредиту та податкових зобов'язань сформованих Товариством за період діяльності січень-липень 2013 року та зобов'язати податковий орган відновити в електронній базі даних Автоматизована система співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України Податковий блок показники податкової звітності Товариства зазначених останнім в податкових деклараціях за січень-липень 2013 року.

13 листопада 2013 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позов Товариства задоволений частково, визнані неправомірними дії податкового органу щодо формування в акті від 26 вересня 2013 року висновку про неможливість підтвердження реальності проведених господарських відносин та розрахунків з покупцями у січні-липні 2013 року, в частині реалізації товарів (робіт, послуг), попередньо придбаних Товариством у контрагентів-постачальників у січні-липні 2013 року та зобов'язано податковий орган відновити в електронній базі даних Автоматизована система співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України Податковий блок показники податкової звітності Товариства, зазначені останнім в податкових деклараціях за січень-липень 2013 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

19 березня 2015 року постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року в частині визнання неправомірними дій податкового органу щодо формування в акті від 26 вересня 2013 року висновку про неможливість підтвердження реальності проведених господарських відносин та розрахунків з покупцями у січні-липні 2013 року, в частині реалізації товарів (робіт, послуг), попередньо придбаних Товариством у контрагентів-постачальників у січні-липні 2013 року. У задоволенні позовних вимог у цій частині відмовити. В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року залишено без змін.

25 січня 2018 року податковим органом подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач доводить, що під поняттям коригування розуміється зміна або виправлення . Відображення в інформаційних базах результатів податкового контролю щодо платника податків не є зміною податкової звітності, а є лише відомостями щодо фактів, які об'єктивно мали - місце - проведення перевірки, її результати. При цьому, дані податкової звітності платника, податків залишаються в обсягах, самостійно визначених платником податків.

05 травня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження та витребувано справу №804/13658/13-а з Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

10 червня 2015 року справа № 804/13658/13-а надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

25 січня 2018 року справа № 804/13658/13-а з Вищого адміністративного суду України передана до Верховного Суду.

Заперечення на касаційну скаргу (відзив) на адресу суду від Товариства не надходили, що не перешкоджає перегляду судових рішень.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналогічні вимоги містять положення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податковим органом здійснено заходи з метою проведення зустрічної звірки Товариства за період січень-липень 2013 року, за результатами яких складено акт №373/223/38114582 від 26 вересня 2013 року Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ Будбізнеспром - Т (код за ЄДРПОУ 38114582) з питань фінансово - господарських відносин за період січень-липень 2013 року .

Предметом касаційного перегляду є задоволення судами попередніх інстанцій позовних вимог позивача в частині відновлення в електронній автоматизованій системі показників податкової звітності Товариства, зазначених ним в податкових деклараціях за січень-липень 2013 року.

Суди попередніх інстанцій у судових рішеннях зазначили про те, що з матеріалів справи вбачається, що зміна відповідачем в базі системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів нарівні Державної податкової адміністрації України здійснена зміна показників податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень-липень 2013 року на підставі висновків, що містяться в спірному акті про неможливість проведення зустрічної звірки позивача.

Суди попередніх інстанцій здійснили аналіз положень пункту 58.1 статті 58, статі 74, пункту 86.1 статті 86, Податкового кодексу України, встановили факт не прийняття відповідачем на підставі акта у відношенні позивача податкового повідомлення-рішення, відповідно, податкові зобов'язання не узгоджувались, внаслідок чого податковим органом безпідставно видалені дані про самостійно задекларовані Товариством суми податкового кредиту та податкових зобов'язань за січень-липень 2013 року із електронної бази даних Автоматизована система співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України Податковий блок , що є порушенням прав позивача.

Суд визнає, що заходи, спрямовані на проведення зустрічної звірки, тобто, спрямовані на вчинення дій щодо співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, однак без фактичного здійснення таких дій, не можуть вважатись діями по проведенню зустрічної звірки. Суди попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин встановили, що податковий орган зустрічної звірки Товариства не проводив, дії по співставленню даних первинних бухгалтерських та інших документів позивача не здійснював, відповідної довідки не складав, про що свідчить й сам акт про неможливість проведення зустрічної звірки.

Висновуючись на аналізі положень підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, якими надано визначення документальної перевірки та її видам, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, первинних документів, податкової інформації тощо, суди попередніх інстанцій установили відсутність такої перевірки у плані роботи контролюючого органу, а також зазначили про не надання відповідачем доказів на підтвердження існування в межах спірних правовідносин будь-якої підстави для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, перелік яких визначений в пункті 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Висновки викладені податковим органом у акті про неможливість проведення зустрічної звірки є за своєю суттю нічим іншим, як висновками складеними за результатами перевірки, які здійснюються податковим органом з метою контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства суб'єктами господарювання, а не з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, чим є по суті зустрічна звірка.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що визнання недостовірними показників податкової декларації платника податків у інший спосіб, ніж винесення податкового повідомлення-рішення, чинним законодавством - не передбачене. Не прийняття (та неможливість прийняття) податкового повідомлення - рішення за результатами не проведеної звірки, відсутність підстав для внесення до бази даних інших відомостей ніж зазначені Товариством у поданій ним податковій декларації з податку на додану вартість за січень-липень 2013 року, обумовлює протиправність вчинених відповідачем дій та доводить порушення способу реалізації податковим органом владних управлінських функцій.

Суд погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції, що інформаційна система "Податковий блок" має відображати фактичні задекларовані позивачем показники його господарської діяльності, їх коригування можливе лише за наслідками узгодження податкових зобов'язань.

Однак, Суд зазначає, що Інформаційна система Податковий блок містить декілька підсистем - автоматизованих інформаційних систем (АІС). Дані податкової звітності платника податків переноситься до підсистеми Податкова звітність , а дані перевірки відображаються у підсистемі Податковий аудит .

Судами попередніх інстанцій не встановлено, чи було податковим органом змінені показники податкової звітності самостійно задекларовані платником податків у підсистемі Податкова звітність та у якій з підсистем здійснені такі коригування.

Особливості розгляду даної справі полягають у встановленні обставин можливості настання правових наслідків дій податкового органу з внесення до бази даних інформації про результати перевірки, в межах якої встановлені податкові правопорушення без прийняття відповідних рішень про донарахування податкових зобов'язань. Поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось встановлення цих обставин або їх відсутності.

За приписами частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За визначенням пункту 8 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.

Згідно частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

У відповідності до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

З системного аналізу вказаних норм випливає, що на позивача покладається обов'язок доведення порушення його прав, свобод та інтересів з боку суб'єкта владних повноважень та необхідність їх судового захисту у зв'язку з настанням певних наслідків протиправної поведінки відповідача, а суб'єкт владних повноважень повинен довести законність та обґрунтованість прийнятого рішення, вчинених дій або допущеної бездіяльності.

Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій виходили з того, що невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, що задекларовані позивачем в декларації з податку на додану вартість за січень-липень 2013 року, показникам з централізованої бази даних податкової звітності, має безпосередній вплив на права та інтереси позивача, оскільки така невідповідність може мати для позивача негативні наслідки.

Однак, Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів настання для позивача вищезазначених правових наслідки такого корегування. Судом першої та апеляційної інстанції не встановлено наявності порушення прав позивача оспорюваними діями суб'єкта владних повноважень з внесення до інформаційної системи висновків акту перевірки.

Відтак, вирішуючи спір у цій частині суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок не дослідження зібраних у справі доказів.

Суд касаційної інстанції у відповідності до приписів частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушили норми процесуального права при ухваленні судових рішень, не з'ясували обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу частково підлягає задоволенню, судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасуванню в частині задоволення позову, справа направленню на новий розгляд у відповідній частині.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року у справі № 804/13658/13-а скасувати в частині задоволених позовних вимог, справу в цій частині направити на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду .

В іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року в частині залишеній без змін постановою суду апеляційної інстанції щодо відмови у позовних вимогах - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер