Постанова

від 30.10.2018 по справі 813/4692/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 жовтня 2018 року

Київ

справа №813/4692/17

адміністративне провадження №К/9901/58255/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Приватного підприємства Анвіма

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 (суддя Костецький Н.В.)

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2018 (судді Бруновська Н.В., Матковська З.М., Шавель Р.М.)

у справі № 813/4692/17

за позовом Приватного підприємства Анвіма

до Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року Приватне підприємство Анвіма (далі - позивач, ПП Анвіма ) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Львівській області), в якому просило суд визнати протиправним на скасувати наказ Головного управління ДФС у Львівській області від 03.10.2017 № 4494.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.04.2018, яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2018, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2018 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами попередніх інстанцій не надано оцінки доводам позивача, що податкове законодавство не містить такої підстави для призначення перевірки як неповне надання документів на письмовий запит податкового органу, а підстави зазначені в наказі на проведення перевірки не збігаються з підставами зазначеними в запиті. Також, наказ про проведення перевірки суперечить положенням статті 81 Податкового кодексу України, оскільки не містить мети проведення перевірки та підстав для проведення такої. Відтак суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки запитам податкового органу про надання інформації, в той час як такі не відповідають встановленим Податковим кодексом України вимогам до такого запиту. Крім того, в касаційній скарзі позивач посилається на позицію Верховного Суду, що була викладена у постановах від 20.03.2018 у справі № 815/6267/15, від 20.02.2018 у справі № 813/3614/15, від 27.03.2018 у справі 813/2162/17.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.05.2017 на адресу позивача направлено запит № 5177/10/13-01-14-14 Про надання інформації ( пояснень) та їх документальних підтверджень які стосуються господарських відносин з ТОВ Хорса Груп за березень 2017 року.

20.06.2017 позивач ПП Анвіма надав письмову відповідь № 20/06 та копії підтверджуючих документів.

05.07.2017 на адресу позивача направлено № 8413/10/13-01-14-14 Про надання пояснень та їх документальних підтверджень а саме: надання інформації та її документальне підтвердження які безпосередньо стосуються господарських відносин із ТОВ Край Транс за лютий-березень 2017 року, ПП Адітум Маркет за квітень 2017 року.

02.08.2017, 03.08.2017 позивач ПП Анвіма надав відповіді № 02/08, № 03/08 та копії підтверджуючих документів.

07.07.2017 на адресу позивача направлено запит № 8631/10/13-01-14-14 Про надання пояснень та їх документальних підтверджень які безпосередньо стосуються господарських відносин, виду обсягу і якості операцій та розрахунків (їх відображення в обліку і звітності) з ПП Брасів-ЛТД , ПП Інтера Антив за травень 2017 року.

02.08.2017 позивач ПП Анвіма надав відповідь № 02/08 та копії підтверджуючих документів.

03.10.2017 начальником Головного управління ДФС у Львівський області Кондро І.В., відповідно до вимог підпунктів 16.1.5, 16.1.7, пункту 16.1 статті 16, підпункту 20.1.2. пункту 20.1 статті 20, пункту 73.3 статті 73, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, розглянувши доповідну записку заступника начальника управління аудиту ГУ ДФС у Львівській області Гереги О.І. від 03.10.2017 № 209/13-01-14-14-15, видано наказ № 4494 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП Анвіма по взаємовідносинах з ТОВ Хорса Груп за період березень 2017 року, ТОВ Край Транс за період лютий 2017 року, березень 2017 року, ПП Адітум Маркет за період квітень 2017 року, ТОВ Брасів ЛТД за період травень 2017 року, ПП Інтера Актив за період травень 2017 року.

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій, з висновками яких погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Право контролюючого органу на проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок визначено пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Пунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, коли отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідно до підпункту 20.1.14 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючим органам надано право у разі виявлення порушення вимог податкового чи іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, надсилати платникам податків письмові запити щодо надання засвідчених належним чином копій документів.

Згідно з пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин, зокрема, коли: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених ст. 39 цього Кодексу; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків відповідних документів; у разі проведення зустрічної звірки; в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Пунктом 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника)зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації,що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують. Положеннями абзацу вісімнадцятого пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі, коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому пункту 73.3 статті 73 Кодексу, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит. З матеріалів справи вбачається, що запити, направлені Управлінням на адресу Товариства, містили вказівку на фактичну і правову підстави направлення запиту - підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, а також обставини, встановлені на підставі податкової інформації, отриманої й опрацьованої відповідно до статей 72, 73, 74 Податкового кодексу України. Запит містив опис інформації, що запитується, та орієнтовний перелік документів, що її підтверджують.

За таких обставин на позивача покладався обов'язок щодо надання відповідної інформації. В той же час, платник податку, який вважає,що такий запит оформлений з порушенням форми, встановленої для такого запиту, має право не надавати відповідь на такий запит. Однак, позивач наданим йому правом не скористався. В той час як у справах № 813/3614/15 та № 815/6267/15, на які посилається позивач у касаційній скарзі, з встановлених судами фактичних обставин справи вбачається, що позивачі, вважаючи, що запити податкового органу оформлені з порушенням вимог, встановлених для таких запитів, скористалися наданим їм правом та відмовилися надавати відповідь на такі запити. У рішенні Верховного Суду від 27.03.2018 у справі 813/2162/17 встановлено, що запит податкового органу не відповідає вимогам, встановленим для такого запиту, зокрема, юридична підстава для надіслання запиту та підстава для прийняття спірного наказу на підставі вказаного запиту не співпадають. Таким чином, вказані судові рішення від 20.03.2018 у справі № 815/6267/15, від 20.02.2018 у справі № 813/3614/15, від 27.03.2018 у справі 813/2162/17 постановлені за інших фактичних обставин справи.

Відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у наказі про проведення документальної виїзної перевірки зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Матеріали справи містять копію наказу відповідача від 03.10.2017 № 4494, який відповідає цим вимогам.

При цьому, колегія суддів зазначає, що окремі дефекти оформлення наказу про призначення податкової перевірки не повинні розглядатися як підстава для визнання наказу протиправним, якщо зі змісту такого наказу можна ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу для призначення відповідної перевірки.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеній у постанові від 27.01.2015 у справі № 21-425а14, виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями. За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення необґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена. Суб'єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді. У такому спорі суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб'єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем відповідь на запити податкового органу було надано не в повному обсязі. Таким чином, оцінивши надані позивачем пояснення та їх документальне підтвердження, встановивши, що такі документи надані платником податку не в повному обсязі, податковим органом була призначена перевірка з підстав передбачених підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства Анвіма залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2018 у справі № 813/4692/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. Васильєва Судді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. Юрченко