Постанова

від 30.10.2018 по справі 807/4320/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

30 жовтня 2018 року

справа №807/4320/13-а

адміністративне провадження №К/9901/5745/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Тисагаз на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року у складі суддів Святецького В.В., Гудим Л.Я., Долгополова О.М. у справі №807/4320/13-а за позовом Приватного акціонерного товариства Тисагаз до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

06 грудня 2013 року Приватне акціонерне товариство Тисагаз (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 27 вересня 2013 року № 0000452200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 53525 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 13381 грн., з мотивів безпідставності його прийняття.

08 квітня 2014 року постановою Закарпатського окружного адміністративного суду позов Товариства задоволений, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення - рішення податкового органу від 27 вересня 2013 року № 0000452200, з підстав доведеності Товариством правомірності формування податкового кредиту відповідно до положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, обумовленої наявністю податкових накладних.

21 квітня 2015 року постановою Львівського апеляційного адміністративного суду скасовано постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року, ухвалено нову постанову, якою у задоволені позову Товариства відмовлено у повному обсязі з мотивів доведеності податковим органом податкового правопорушення покладеного в основу прийняття спірного податкового повідомлення - рішення.

15 травня 2015 року Товариством подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, з підстав реального характеру спірних господарських операцій та його добросовісності.

12 червня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього суду від 18 травня 2015 року, та витребувано справу №807/4320/13-а з Закарпатського окружного адміністративного суду.

13 липня 2015 року надані заперечення податкового органу на касаційну скаргу Товариства до Вищого адміністративного суду України, в яких відповідач просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

07 червня 2016 року справа №807/4320/13-а надійшла до Вищого адміністративного суду України.

18 січня 2018 року справа №807/4320/13-а разом із матеріалами касаційного провадження К/9901/5745/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 22091121, перебуває на податковому обліку податкового органу з 02 липня 1997 року.

Податковим органом у серпні - вересні 2013 року проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань правомірності нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах із контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю Унітек та правомірності відображення сум у складі витрат по операціях із зазначеним контрагентом за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року, результати якої викладені в акті перевірки від 13 вересня 2013 року №383/22-0/22091121 (далі - акт перевірки).

Керівником податкового органу 27 вересня 2013 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000452200 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, на підставі акту перевірки, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 53525 грн. за порушення пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 13381 грн. на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Склад податкового правопорушення за висновками податкового органу полягає у тому, що Товариством завищено податковий кредит за вересень 2012 року у сумі 31300,00 грн. та за жовтень 2012 року у сумі 22225,00 грн., сформованого ним за результатами укладення та виконання договорів між Товариством та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Унітек" від 13 вересня 2012 року.

На підтвердження факту виконання умов вказаних договорів позивач надав видаткові накладні, податкові накладні, за якими Товариством віднесло до складу податкового кредиту податок на додану вартість на загальну суму 53525,00 грн., в тому числі за вересень 2012 року у сумі 31300,00 грн., за жовтень 2012 року у сумі 22225,00 грн.

Судами попередніх інстанцій системно проаналізовані положення частини другої статті 19 Конституції України, підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, статті 198 пунктів 201.10, 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, статті 1, частини першої та другої статті 9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

З огляду на аналіз наведених положень суд апеляційної інстанції дійшов узагальнюючого висновку про те, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За висновком суду першої інстанції для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка призводить до руху активів (майна, коштів тощо) платників податків у процесі її здійснення.

Оцінюючи спірні правовідносини податковий орган встановив, що договори укладались в м. Івано-Франківську, де і згідно видаткових накладних представник позивача отримував товар, при цьому жодних документів на підтвердження відряджень представників Товариства в м. Івано-Франківськ та підтвердження їх повноважень (видання довіреностей) позивач не надав. У видаткових накладних також відсутні реквізити довіреностей на отримання товарів.

Позивач також не надав до перевірки (в межах виконання пункту 4.2 договорів) товарно-транспортні накладні на переміщення обладнання від постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю ,,УНІТЕК" (м. Івано-Франківськ) до покупця (площадка Русько - Комарівського УППГ в Ужгородському районі), акти приймання-передачі обладнання від постачальника до покупця в пункті поставки - площадка Русько-Комарівського УППГ, паспорти та технічні характеристики на обладнання.

Неприйнятними за висновком судів попередніх інстанцій є також доведення використання придбаної позивачем продукції (товару) при виконані ним умов договору підряду від 13 вересня 2012 року №3-09/12 на установку газового обладнання на Русько-Комарівському родовищі, внаслідок того, що у Товариства відсутній акт передачі будівельного майданчика підряднику Приватному підприємству ,,Рембудсервіс-Газ", який по документах виконував установку обладнання. Позивачем не надані до перевірки та впродовж судового розгляду дозволи Держгірпромнагляду на проведення робіт підвищеної небезпеки на Русько-Комарівському родовищі та на введення в експлуатація придбаного обладнання від постачальника ТОВ ,,УНІТЕК", обов'язкова наявність яких передбачена приписами пункту 5.2 Правил безпеки в нафтогазовидобувній промисловості України, які затверджені наказом Держкомітетом України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 06 травня 2008 року за № 95.

Судом апеляційної інстанції врахована податкова інформація даних АІС ,,Співставлення податкових зобов'язань податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України", якою встановлена розбіжність податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинах Товариства з його контрагентом, а також обставини встановлені постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 березня 2013 року у справі №809/355/13-а, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2014 року, якою відмовлено у позові Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Унітек" про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську щодо викладених в акті перевірки від 08 січня 2013 року №21/22-3/25068140 висновків про безтоварність господарських операцій.

Суд апеляційної інстанції оцінюючи всі докази у їх сукупності погодився з доводами податкового органу щодо протиправності формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Унітек", оскільки фактичного виконання цих операцій не було.

Суд погоджується із застосованим судом апеляційної інстанції способом оцінки доказів як таким, що узгоджується з положеннями частини третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2015 року), за якими суд оцінює належність, допустимість, достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд оцінюючи доводи касаційної скарги в тій частині, які є тотожними доводам апеляційної скарги, які оцінені та частково прийняті судом апеляційної інстанції, при цьому ця частина не вплинула на вирішення спору по суті, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, зокрема з тим, що відсутність товарно-транспортних накладних не є абсолютним підтвердженням відсутності реального характеру здійснення господарських операцій.

Оцінюючи посилання позивача на добросовісність , як довід касаційної скарги, Суд зазначає, що Товариство, звертаючись до підстав формування бухгалтерського обліку вбачає єдиною, достатньою та необхідною підставою їх формування наявність наданих для перевірки первинних документів.

Суд визнає, що дотримання принципу добросовісності полягає у дотриманні основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності встановлених статтею 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність від 16 липня 1999 року № 996-14, зокрема обачність, яка означає застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства та превалювання сутності над формою, яка означає, що операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

У межах спірних відносин суд першої інстанції обмежився виключно формою наданих позивачем документів, натомість суд апеляційної інстанції встановив усі обставини можливості здійснення господарських операцій, тобто їх сутність та правомірно дійшов висновку щодо недоведеності їх вчинення, внаслідок чого Суд вважає доведеним склад податкового правопорушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що позивачем касаційною скаргою не обґрунтовано, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, внаслідок чого касаційна скарга є невмотивованою.

Позивач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Тисагаз залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року у справі №807/4320/13-а залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер