Постанова

від 21.06.2007 по справі 5/54-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/54-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2007 р.                                                           Справа № 5/54-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Демченко В.О., судді Такмаков Ю.В. , Барбашова С.В.

при секретарі Соколовій Ю.І.

за участю представників сторін:

позивача - Іваненко Н.О. (ліквідатор)

відповідача -  Базильчук О.М. (дов. № 32 від 13.06.07р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрний фонд, м. Київ (вх. № 1519 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 26.03.07 р. по справі № 5/54-07

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Глухівське хлібоприймальне підприємство", м. Глухів, Сумська область

до Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрний фонд, м. Київ

про розірвання договорів складського зберігання зерна, -

встановила:

У лютому 2007 року Відкрите акціонерне товариство "Глухівське хлібоприймальне підприємство", м. Глухів, Сумська область звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрний фонд, м. Київ про розірвання договорів складського  зберігання зерна № 62/1 від 21.12.2005 р., № 62/2 від 11.05.2006 р., № 62/3 від 30.03.2006р., укладених між сторонами у справі. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача суму судових витрат у справі.

12.03.2007р. позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог, в якій просив розірвати спірні договори, стягнути суму судових витрат у справі, а також зобов'язати відповідача забрати від ВАТ "Глухівське хлібоприймальне підприємство" жито групи "А" по заліковій вазі в кількості 1616,103 т.

Рішенням господарського суду Сумської області від 26.03.2007р. по справі № 5/54-07 (суддя Гудим В.Д.) позовні вимоги задоволені у повному обсязі.   

Відповідач з рішенням суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій вважає дане рішення незаконним, посилаючись на неповне з'ясування судом  обставин, що мають значення для справи та недоведеністю обставин, які мають значення для справи, а тому просить рішення господарського суду Сумської області від 26.03.2007р. по справі № 5/54-07 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідач - заявник апеляційної скарги, в судове засідання 29.05.2007р. не з'явився, про причини неявки свого представника суд апеляційної інстанції не попередив, хоча був належним чином повідомлений про день, час та місце  розгляду справи, в зв'язку з чим розгляд даної справи було відкладено на 19.06.07р.  

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши уповноважених представників сторін,  колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги,  виходячи з наступних підстав.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Сумської області виходив з того, що відповідно до умов укладених між сторонами договорів   складського зберігання зерна № 62/1 від 21.12.05 р., № 62/2 від 11.05.06 р., № 62/3 від 30.06.06 р. відповідач зобов'язувався передати зерно жита групи "А" по заліковій вазі на зерновий склад позивача, а позивач зобов'язувався прийняти його на зберігання.

Відповідно вищезазначених договорів позивачу було передано відповідачем жито групи "А" по заліковій вазі в кількості 1619,103 тони.

Постановою господарського суду Сумської області від 11.12.06 р. по справі № 12/97 ВАТ "Глухівське хлібоприймальне підприємство" визнано банкрутом,   відкрита ліквідаційна процедура та призначено ліквідатором банкрута - арбітражного керуючого Іваненко Н.О.

Відповідно ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, ліквідатор позивача листом від 28.12.06 р. повідомив відповідача про визнання ВАТ "Глухівське хлібоприймальне підприємство" банкрутом та про розірвання договорів, укладених між сторонами, а також було направлено картку аналізу зерна № 468 від 25.12.06 р., проте відповідач листом від 16.01.07 р. повідомив, що на даний час не може прийняти ніякого рішення.

Статтею 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний в судовому порядку.

Крім того, судом встановлено, що відповідач не здійснив оплату за надані послуги позивачем за грудень 2006 року, чим порушив умови, зазначені в п. 11 вищевказаних Договорів.  

Як вбачається з матеріалів справи та визначено господарським судом, 24.10.06 р. начальником Сумської Держхлібінспекції Токарем Л.М. було винесено рішення № 1 про призупинення дії сертифіката відповідності на підставі розгляду та аналізу результатів проведених перевірок по наданню послуг із зберігання зерна. В пунктах 2, 3 рішення зазначено, що призупинено дію сертифіката відповідності позивача і в разі не усунення зерновим складом порушень протягом терміну призупинення, дія сертифіката буде анульована, проте позивачем не було усунено порушень, зазначених в рішенні протягом терміну призупинення сертифіката відповідності.

Відповідно ст. 11 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", послуги із зберігання зерна та продуктів його переробки підлягають сертифікації на відповідність існуючим правилам і технічним умовам зберігання зерна та продуктів його переробки.

Пунктом 2 Наказу Міністерства аграрної політики України від 15.06.04 р. № 228 "Про затвердження Технічного регламенту зернового складу" передбачено, що зерновий склад є юридичною особою, яка має на праві власності зерносховище і сертифікат відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, а сертифікат відповідності послуг зернового складу - документ, який підтверджує, що послуги із зберігання зерна та продуктів його переробки відповідають правилам і технічним умовам зберігання зерна та продуктів його переробки.

Оцінивши доводи сторін у справі, а також з урахуванням того, що відповідач доказів належного виконання умов договорів складського зберігання зерна не надав та в зв'язку з істотними змінами обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, господарський суд дійшов висновку про  обґрунтованість позовних вимог, розірвавши договори складського зберігання зерна № 62/1 від 21.12.05р., № 62/2 від 11.05.06р. та № 62/3 від 30.06.06р., укладені між сторонами, та зобов'язавши відповідача вжити заходи по звільненню з зернового складу жита в кількості 1619,103 тони.

Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, тому є підстави для  задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення, оскільки відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх обставин справи  в їх сукупності, керуючись законом.

Місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення не взяв до уваги обставини, суттєві для розгляду цього спору.

Так, приймаючи оскаржене рішення господарський суд не врахував правові підстави та наслідки розірвання договорів складського зберігання зерна № 62/1 від 21.12.05р., № 62/2 від 11.05.06р. та № 62/3 від 30.06.06р.

Зерно державного продовольчого резерву, котре є предметом спірних Договорів та яке знаходиться на зберіганні ВАТ "Глухівське ХПП" є державною власністю, в зв'язку з чим позивач не має жодного права здійснити самовільне його перевезення або реалізацію.

Разом з цим, відповідач не має можливості здійснення переміщення зерна,  зокрема жита групи "А" в кількості 1619,103 тон з ВАТ "Глухівське хлібоприймальне підприємство" або його реалізації, так як прийняття рішення щодо зазначених питань не входить до компетенції відповідача. Крім того, відповідач не має у своїй власності будь - яких складів для можливого зберігання даного зерна, а відповідно до Положення про Аграрний  фонд, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 6 липня 2005 р. № 543, Аграрний фонд є бюджетною установою та фінансується виключно за рахунок коштів Державного бюджету.

Постановою господарського суду Сумської області від 11.12.06 р. по справі № 12/97 ВАТ "Глухівське хлібоприймальне підприємство" визнано банкрутом,   відкрита ліквідаційна процедура та призначено ліквідатором банкрута - арбітражного керуючого Іваненко Н.О.

Статтею 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що ліквідаційна процедура не може перевищувати дванадцяти місяців, а тому подальше зберігання вказаного зерна, до прийняття відповідного Урядового рішення щодо його реалізації, не буде суперечити чинному законодавству України, про що правомірно зазначив відповідач у своїй апеляційній скарзі.

При цьому, посилання господарського суду на істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні спірних Договорів, а саме визнання Відкритого акціонерного товариства "Глухівське хлібоприймальне підприємство" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, колегія суддів вважає неправомірними, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства правові  підстави для розірвання спірних Договорів в даному випадку відсутні.  

Крім того, згідно із Наказом Міністерства аграрної політики України від 15.06.2004 р. № 228 "Про затвердження Технічного регламенту зернового складу"  зерновий склад є юридичної особою, яка має на праві власності зерносховище і сертифікат відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки.

24.10.2006 р. начальником Сумської Держхлібінспекції Токарем Л.М. було винесено рішення № 1 про призупинення дії сертифіката відповідності ВАТ "Глухівське ХПП".

З огляду на вказане, а також те, що дію сертифікату відповідності існуючим правилам і технічним умовам зберігання зерна та продуктів його переробки ВАТ "Глухівське хлібоприймальне підприємство" не анульовано та не скасовано; строк зберігання жита групи "А" в кількості 1619,103 тон на ВАТ "Глухівське хлібоприймальне підприємство", спірними Договорами не обумовлений; доказів того, що зерносховище, на якому зберігається вказане зерно, продане і позивач не має можливості надати відповідачу послуги з його зберігання, позивачем не надано, а в матеріалах справи міститься повідомлення про проведення  16.04.2007 р. аукціону з продажу майна Відкритого акціонерного товариства "Глухівське хлібоприймальне підприємство" (лот № 1), тому колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для розірвання договорів складського зберігання зерна № 62/1 від 21.12.05р., № 62/2 від 11.05.06р. та № 62/3 від 30.06.06р.

Згідно зі ст. 943 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний виконувати свої обов'язки за договором зберігання особисто. Зберігач має право передати річ на зберігання іншій особі у разі, якщо він вимушений це зробити в інтересах Поклажодавця і не має можливості отримати його згоду. Про передання  речі на зберігання іншій особі зберігач зобов'язаний своєчасно повідомити поклажодавця. У разі передання зберігачем речі на зберігання іншій особі умови  договору  зберігання є чинними і первісний зберігач відповідає за дії особи, якій він передав річ на зберігання.

А відповідно до ст. 956 Цивільного кодексу України - товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов'язані зі зберіганням на засадах підприємницької діяльності.

Виходячи зі змісту зазначених норм чинного законодавства, у разі продажу майна Відкритого акціонерного товариства "Глухівське хлібоприймальне підприємство", позивач може передати новому власнику зерносховища права та обов'язки по договорам складського зберігання № 62/1 від 21.12.2005 р., №62/2 від 11.05.2006 р., № 62/3 від 30.06.2006 р., а останній в свою чергу має право переукласти дані Договори з поклажедавцем - відповідачем у даній справі.

Отже, враховуючи те, що жито державного продовольчого резерву, котре  знаходиться на зберіганні ВАТ "Глухівське хлібоприймальне підприємство" є державною власністю, та до нього передбачені особливості щодо будь-якого  перевезення або реалізації, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для розірвання договорів  складського зберігання № 62/1 від 21.12.2005 р., №62/2 від 11.05.2006 р., № 62/3 від 30.06.2006 р. та зобов'язання відповідача вжити заходи по звільненню з зернового складу жита в кількості 1619,103 тони.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції господарський суд невірно визначився щодо визначення в якості правових підстав для розірвання договорів складського зберігання № 62/1 від 21.12.2005р., №62/2 від 11.05.2006р., № 62/3 від 30.06.2006р. порушення відповідачем п. 11 даних договорів, а саме несплату  вартості наданих позивачем послуг, пов'язаних зі зберіганням зерна, за грудень 2006 року.

В даному випадку встановлене господарським судом порушення з боку відповідача у вигляді несплати послуг зі зберігання за грудень 2006 року, є несистематичним, а тому не може вважатись суттєвим порушенням умов спірних Договорів. Докази того, що відповідач не сплачував вартість наданих позивачем послуг, останнім не надані та в матеріалах справи відсутні.  

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Колегія суддів вважає, що правові підстави для розірвання договорів складського зберігання № 62/1 від 21.12.2005р., №62/2 від 11.05.2006р., № 62/3 від 30.06.2006р., які покладені в основу заявлених позовних вимог, відсутні та не знайшли свого підтвердження з огляду на представлені докази та посилання на норми чинного законодавства.

Таким чином, позивач не надав доказів, які б свідчили про істотні зміни обставин або істотні порушення зобов"язань з боку відповідача, тому правових  підстав для розірвання спірних договорів колегія суддів не знаходить.

В зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про скасування прийнятого у справі господарським судом рішення,  оскільки при вирішенні даного господарського спору суд першої інстанції не в повній мірі дослідив умови укладених між сторонами Договорів складського зберігання, належно не  перевірив обставини щодо істотного порушення умов договорів та виклав у рішенні висновки  про  наявність  підстав  до  їх розірвання, що не можна вважати такими, що ґрунтуються на матеріалах справи та нормах чинного законодавства, а тому колегія суддів приймає нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовляє, з огляду на їх правову безпідставність.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що господарським судом Сумської області при прийнятті оскаржуваного рішення від 26.03.2007 р. по справі № 5/54-07 було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду у повній мірі не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрний фонд, м. Київ підлягає задоволенню, а вказане рішення - скасуванню.

Задовольняючи вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача витрати по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги у розмірі 42,50 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 43, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрний фонд, м. Київ задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 26.03.2007 р. по справі № 5/54-07 скасувати та прийняти нове рішення. У позові відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Глухівське хлібоприймальне підприємство", Сумська область, м. Глухів, вул. Індустріальна, 4 (п/р 26009007249002 в ФВАТ КБ "Надра" СРУ "Слобожанщина", МФО 337535, код 00955905) на користь Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрний фонд , м. Київ, вул. Б. Грінченко, 1 (п/р 35222003003207 в УДК м. Києва, МФО 820019, код 33642855) витрати по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги в розмірі 42,50 грн.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

         Головуючий суддя                                                                    Демченко В.О.  

                                 Судді                                                                    Такмаков Ю.В.  

                                                                                                               Барбашова С.В.