Постанова

від 25.06.2007 по справі 37/114-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

37/114-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2007 р.                                                           Справа № 37/114-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Демченко В.О., судді Такмаков Ю.В. , Барбашова С.В.

при секретарі Соколовій Ю.І.

за участю:

прокурора - не з'явився

представника позивача - Підченко Н.П. (дов. № 310 від 29.05.07р.)

представників відповідача - Ярошенка О.А. (голова правління),

                                                    Шкодіна Я.В. (дов. № б/н від 19.06.07р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Споживчого товариства "Високий" Харківської райспоживспілки (с. Утківка, Харківської області)                             (вх. № 1536 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 27.03.07 р. по справі № 37/114-07

за позовом Харківської міжрайонної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області (сел. Бабаї, Харківської області)

до Споживчого товариства "Високий" Харківської райспоживспілки (с. Утківка, Харківської області)

про стягнення 33 507,20 грн., -

встановила:

У березні 2007 року Харківський міжрайонний прокурор Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області щодо стягнення з відповідача - Споживчого товариства "Високий" 33507,20 грн. збитків, спричинених державі внаслідок бездоговірного (самовільного) використання земельної ділянки площею 1805,3 кв.м., розташованої в смт.Бабаї Харківського району Харківської області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.03.2007р. по справі № 37/114-07 (суддя Доленчук Д.О.) позовні вимоги задоволені частково в сумі 32460,10 грн. та стягнуто з Споживчого товариства "Високий" на користь Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області суми збитків у розмірі 32460,10 грн. Крім того, стягнуто з Споживчого товариства "Високий" на користь державного бюджету України 324,60 грн. державного мита та на користь державного підприємства "Судовий інформаційний центр" 114,31 грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті частині позову в сумі 1047,1 грн. відмовлено.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить дане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач надав пояснення на апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його обґрунтованість.  

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши уповноважених представників позивача та відповідача, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги,  виходячи з наступних підстав.

Приймаючи оскаржене рішення, господарський суд Харківської області виходив з того, що між  позивачем та відповідачем був укладений договір оренди земельної ділянки площею 1805, 3 кв.м., яка знаходиться у смт. Бабаї Харківського району Харківської області згідно з планом землекористування, про що 01.07.2003р. у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 600.

Відповідно до п.2.2. даного Договору термін його дії було визначено сторонами 1 рік, починаючи з дня його реєстрації, тобто з 01.07.2003 р. по 01.07.2004 р.

Крім того, господарським судом встановлено, що рішенням суду від 24.01.2007 р. по справі № 37/464-06 за період дії вищевказаного договору з 01.07.2003 р. по 01.07.2004 р. стягнуто суму заборгованості по орендній платі, а в решті частині позову щодо стягнення суми заборгованості по орендній платі за вищезазначеним договором в сумі 24083,3 грн. відмовлено, оскільки орендна плата була нарахована за договором оренди, який на той час, за який нараховується орендна плата, припинив свою дію. При цьому, відповідач у даній справі після припинення дії вищезазначеного договору оренди спірної земельної ділянки не повернув її позивачу та продовжує її використовувати без оформлених належним чином правовстановлюючих документів.

Відповідно до ч. 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

На підставі ч. 2 статті 125 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної адміністрації. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону - частина 2 статті 126 Земельного кодексу України.

Таким чином, господарський суд встановив, що відповідачем заходи стосовно оформлення земельної ділянки не проведені, а дана земельна ділянка не звільнена.

У відповідності до статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з до статі 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

В зв'язку з чим, господарський суд згідно довідки-розрахунку позивача дійшов висновку, що відповідач заподіяв позивачу збитки за період з 01.07.2004 р. по лютий 2007 р. в розмірі 32460,10 грн., виходячи з розрахунку 1047,1 грн. в місяць згідно договору оренди від 01.07.03р. № 600.

Отже, враховуючи те, що сума збитків відповідачем в сумі 32460,10 грн. не сплачена, факт порушення відповідачем умов чинного законодавства доведений позивачем у повному обсязі, господарський суд визнав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі основної заборгованості у розмірі 32460,10 грн. В решті частині позову в сумі 1047,1 грн. позов залишений судом без задоволення, як безпідставно заявленим.

Переглянувши оскаржуване судове рішення колегія суддів апеляційної інстанції виходить з того, що обґрунтованим визнається  рішення,  в  якому  повно  відображені обставини і правові наслідки є вичерпними,  відповідають дійсності і  підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.  Законним рішення є тоді,  коли  суд,  встановивши  всі вимоги   процесуального   законодавства і всебічно  перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.  

Проте, як свідчать матеріали справи, господарським  судом  Харківської області було неповно встановлено всі необхідні для вирішення справи по суті фактичні  обставини,  в наслідок чого допущено неправильне застосування норм матеріального права і процесуального права та не надано вичерпної юридичної оцінки обставинам справи, що відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України  є  підставою  для  скасування  оскаржуваного рішення місцевого господарського суду.

Так, відповідно до ч.  4 ст.  22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову.

Правила доведення  порушення  прав  та  охоронюваних  законом інтересів,  викладені в положеннях ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких кожна сторона повинна довести ті обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  А згідно зі ст.  43 цього ж Кодексу господарський  суд  оцінює докази за  своїм  внутрішнім  переконанням,  що  ґрунтується  на всебічному,  повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі всіх обставин в їх сукупності,  керуючись законом. Ніякі докази не мають  для  господарського  суду  заздалегідь  встановленої  сили.

Приймаючи рішення по справі господарський суд, повинен також  керуватися положеннями ст.  83 Господарського процесуального кодексу України,  відповідно до якої приймаючи  рішення,  не  має  право  виходити за межі позовних вимог,  якщо про це не було клопотання заінтересованої сторони,  а також  якщо  це  не зумовлює необхідність захисту прав та законних інтересів позивачів або  третіх  осіб.  Відповідних  положень  суд повинен також притримуватися і при мотивації прийнятого рішення.

Однак оскаржене рішення господарського суду вказаним вимогам не відповідає, оскільки предметом даного позову було стягнення суми в розмірі 33507,20 грн. за бездоговірне використання земельної ділянки, але суд    безпідставно, без заявлення відповідного клопотання позивачем, вийшов за межі позовних вимог, задовольнивши позов з підстав заподіяння збитків в розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України внаслідок порушення відповідачем вимог чинного законодавства.

Слід також зазначити, що відповідно до  ст.  22  Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються втрати,  яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням  або  пошкодженням  речі,  а  також витрати,  які  особа  зробила  або  мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та не одержані доходи, які управнена особа одержала б у разі належного виконання зобов'язання другою стороною. Збитки підлягають відшкодуванню у разі наявності протиправної    поведінки   (дії   чи   бездіяльності), збитків, причинно-наслідкового зв'язку між ними та вини заподіювача шкоди.

За загальним правилом, збитки – це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати. Вони є фактом об'єктивної дійсності, що існує незалежно від правової оцінки і від того, підлягають збитки, що виникли, відшкодуванню згідно закону або не підлягають. Для притягнення боржника до цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування збитків необхідно, щоб порушення зобов'язання дійсно спричинило отримання кредитором збитку та можливе лише у разі наявності складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; наявності збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та спричиненням збитків; вини.

При цьому, кредитор повинен довести наявність збитків, котрі були заподіяні боржником, безпосередній причинний зв'язок між невиконанням зобов'язання і заподіянням збитків та їх розмір.

На думку колегії суддів, господарський суд безпідставно дійшов висновку, що в діях відповідача вбачається склад цивільного правопору шення – заподіяння збитків, а також не врахував того, що наявність таких збитків та їх розмір позивачем не доведені.  

В даному випадку, підставою для визначення розміру збитків стала  надана позивачем довідка-розрахунок за період з 01.07.2004 р. по лютий 2007 р., виходячи з розрахунку 1047,1 грн. в місяць згідно договору оренди від 01.07.03р. № 600.

Проте, із матеріалів справи вбачається, що 03 травня 2007 р. Харківським апеляційним господарським судом було прийнято постанову по справі № 37/464-06, якою визнано нечинним договір оренди земельної ділянки від 01.07.03р. № 600, укладений між Бабаївською селищною радою та СТ "Високий".

Отже, господарським судом безпідставно визначено розмір збитків в сумі 32460,10 грн., оскільки позивачем не надано детального та такого, що ґрунтується  на нормах чинного законодавства і на грошовій оцінці землі, розрахунку заподіяних збитків, де було б чітко визначено з чого складається вказана сума.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оплату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки землі.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" обов'язкова нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру земельного податку та визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власті.

Стаття 7 Закону України "Про оплату за землю" визначає, якщо грошову оцінку земельних ділянок не встановлено, середні вставки земельного податку встановлюються у розмірах наведених у цьому законі.

Як вказує відповідач, на даний час нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих під будівлями СТ "Високий" не проведена, в зв'язку з чим позивач неправомірно визначив вартість оплати за землю відповідно до нечинного договору оренди. Вказані дані позивачем не спростовані.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оплату за землю" підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Вина СТ "Високий" з приводу неукладення договору оренди позивачем не доведена.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, підстав для покладення відповідальності на відповідача у вигляді сплати коштів за бездоговірне використання земельної ділянки колегія суддів не знаходить.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що господарським судом Харківської області при прийнятті оскаржуваного рішення від 27.03.2007 р. по справі № 37/114-07 було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду у повній мірі не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга Споживчого товариства "Високий" Харківської райспоживспілки  підлягає задоволенню, а вказане рішення - скасуванню.

Задовольняючи вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача витрати по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги у розмірі 162,30 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 43, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Споживчого товариства "Високий" Харківської райспоживспілки, с. Утківка, Харківської області  задовольнити.     

Рішення господарського суду Харківської області від 27.03.07 р. по справі № 37/114-07 скасувати та прийняти нове рішення. У позові відмовити.

Стягнути з Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області (Харківська область, Харківський район, сел. Бабаї, м-н К.Маркса, 2а, код ЄДРПОУ 24134461, р/р 33210812600432 в УДК в Харківській області, МФО 851011) на користь Споживчого товариства "Високий" (Харківська область, Харківський район, с. Утківка, вул. Леніна, 76, код ЄДРПОУ 30501238, р/р 26000845101960 в АКБ "Укрсоцбанку", МФО 351016) витрати по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги в розмірі 162,30 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

         Головуючий суддя                                                                    Демченко В.О.  

                                 Судді                                                                    Такмаков Ю.В.  

                                                                                                               Барбашова С.В.