Постанова

від 30.10.2018 по справі 804/11786/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

30 жовтня 2018 року

справа №804/11786/13-а

адміністративне провадження №К/9901/5911/18, №К/9901/5912/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2015 року та касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року у складі судді Павловського Д.П. та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2015 року у складі колегії суддів Ясенової Т.І., Головко О.В., Суховарова А.В. у справі № 804/11786/13-а за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення,

У С Т А Н О В И В :

06 вересня 2013 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець, платник податків, позивач у справі) звернувся до суду з адміністративним позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення податкового органу оформлене наказом № 60 від 17 липня 2013 року Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1. , визнати протиправними дії цього органу по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки Підприємця з питань взаємовідносин з підприємством Товариством з обмеженою відповідальністю Сігурно (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) за період: червень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року та по складанню акту № 214/17-3/НОМЕР_1 від 01 серпня 2013 року Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань взаємовідносин з підприємством ТОВ Сігурно (код ЄДРПОУ 36960076) за період червень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року (далі акт перевірки від 01 серпня 2013 року), визнати протиправним дії податкового органу щодо встановлення в акті перевірки від 01 серпня 2013 року порушень з боку Підприємця, з мотивів протиправності вчинених дій та безпідставності прийнятого рішення.

24 вересня 2013 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду повністю задоволено позов Підприємця, внаслідок чого визнано протиправним та скасоване рішення податкового органу оформлене наказом від 17 липня 2013 року № 60 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1. , визнані протиправними дії цього органу по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань взаємовідносин з підприємством ТОВ Сігурно (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) за період: червень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року та по складанню акту № 214/17-3/НОМЕР_1 від 01 серпня 2013 року Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань взаємовідносин з підприємством ТОВ Сігурно (код ЄДРПОУ 36960076) за період червень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року ,

визнані протиправними дії податкового органу щодо встановлення в акті від 01 серпня 2013 року порушень з боку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.

12 березня 2015 року постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року скасовано в частині визнання протиправними дій по складанню акта від 01 серпня 2013 року та щодо встановлення в цьому акті порушень з боку Підприємця, із прийняттям в цій частині нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

06 квітня 2015 року позивачем подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій він посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення суду апеляційної інстанції в частині скасування постанови суду першої інстанції та відмови у цій частині у задоволені позовних вимог та залишити в силі постанову суду першої інстанції у цій частині, якою задоволені позовні вимоги Підприємця.

07 квітня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребувано справу № 804/11786/13-а з Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

06 травня 2015 року податковим органом подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій відповідач посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в тій частині, в якій постанову першої інстанції залишено без змін.

13 травня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу № 804/11786/13-а з Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

07 квітня 2016 року справа № 804/11786/13-а надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

18 січня 2018 року справа № 804/11786/13-а разом із матеріалами касаційного провадження К/9901/5911/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

Заперечення на касаційні скарги (відзиви) один одного від позивача та відповідача на адресу Суду не надходили, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційних скарг.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналогічні вимоги містять положення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що керівником податкового органу винесено наказ від 17 липня 2013 року № 60 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Підприємця з питань взаємовідносин з підприємством Товариством з обмеженою відповідальністю „Сігурно" за період: червень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, правовою підставою якого наведені положення статті 79 Податкового кодексу України, та наявність обставин, визначених підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

На підставі зазначеного наказу посадовою особою податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Підприємця, за результатами якої складено акт перевірки від 01 серпня 2013 року №214/17-3/НОМЕР_1.

Вирішуючи спір у частині видання наказу та дії податкового органу по проведенню перевірки суди попередніх інстанцій дійшли висновку про протиправність оскаржуваного наказу та відсутності жодної підстави, передбаченої підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України для проведення позапланової невиїзної перевірки позивача, висновуючись на системному аналізі пункту 73.3 статті 73, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункти 79.1, 79.2 статті 79 Податкового кодексу України та дослідивши фактичні обставини справи, зокрема передчасність видання спірного наказу, оскільки запит відповідача про надання документів по взаємовідносинам із Товариством з обмеженою відповідальністю „Сігурно" від 15 липня 2013 року позивач отримав 02 серпня 2013 року, термін для надання відповіді настав 15 серпня 2013 року, спірний наказ винесений 17 липня 2013 року.

Суд визнає, що недоведеність податковим органом правових підстав для проведення позапланової невиїзної перевірки позивача в оскаржуваному наказі передбачених підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, передчасність його прийняття обумовлює правомірність висновків судів попередніх інстанцій про його протиправність та недотримання умов проведення документальної невиїзної перевірки позивача відповідно до положень пункту 79.2 статті 79 цього кодексу.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що відсутність законних підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача доводить протиправність оскаржуваного наказу та наявність підстав його скасування.

Відтак, доводи касаційної скарги податкового органу є неприйнятними.

Суд визнає, що висновки, викладені в акті перевірки, не породжують правових наслідків для позивача, не створюють, не змінюють та/або не припиняють прав та обов'язків для нього та учасників спірних відносин.

Аналізуючи спір у цій частині суд апеляційної інстанції висновувався на аналізі пункту першого частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обов'язковою ознакою рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, як предмета адміністративного спору, є прямий (безпосередній) вплив рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень на правовий статус фізичної чи юридичної особи, тобто обмеження її прав, свобод, покладення на неї обов'язків.

Аналізуючи правове навантаження акту перевірки, як службового документу, який стверджує факт проведення зокрема невиїзної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що наявність акту перевірки чи включення до його змісту певних висновків самі собою не створюють жодних перешкод для діяльності платника податків.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що діяльність із складання актів перевірок є службовою діяльністю працівників органу державної податкової служби на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання платником податків податкової дисципліни, внаслідок чого дії контролюючого органу по складанню акта перевірки та викладення в ньому певних висновків, не порушують права чи інтереси особи, не впливають на її суб'єктивні права та обов'язки, а відтак підстави для задоволення таких позовних вимог відсутні.

Правові наслідки для платника податків створює прийняття податкового повідомлення-рішення прийняте на підставі такого акту перевірки, адміністративне або судове оскарження якого дозволяє оцінити акт, як доказ доведеності складу податкового правопорушення (податкових правопорушень) платника податків. Натомість позивач, у позові та у касаційній скарзі доводить необхідність оскарження доказу, що є неприйнятним.

Відтак, касаційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанції, та суд першої інстанції у частині залишеній без змін судом апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційні скарги податкового органу залишаються без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2015 року та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року в частині залишеній без змін постановою суду апеляційної інстанції у справі № 804/11786/13-а - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер