Рішення

від 29.10.2018 по справі 227/673/18

ДОБРОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29.10.2018 227/673/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2018 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Хоменко Д.Є.

за участю секретаря судового засідання Малашко С.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Афонцевої Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Добропілля цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Рута-Плюс , про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати та розірвання договору оренди, -

ВСТАНОВИВ:

06.03.2018 року ОСОБА_3 (далі також - позивач) звернулась до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Рута-Плюс (далі також - ТОВ Рута-Плюс , відповідач), про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати та розірвання договору оренди.

Позов обґрунтований тим, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 07.11.2005 року, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 5,29 га, яка розташована на території Криворізької сільської ради та видана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером НОМЕР_1. За договором оренди землі б/н від 07.04.2008 року зазначену земельну ділянку позивач передала в оренду ТОВ Рута-Плюс строком на 49 років. Згідно пунктів 9, 10, 11 договору оренди землі, відповідач зобов'язався протягом строку дії договору, за кожен рік користування земельною ділянкою, сплачувати позивачу 1,5% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, визначених відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, але не пізніше 31 грудня кожного року. З моменту підписання договору нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації зросла. Указом Президента України Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) № 92/2002 від 02.02.2002 року зі змінами та доповненнями від 19.08.2008 передбачено, що за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення встановлюється плата у розмірі не менше 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки. Позивач зазначає, що відповідач користуючись її юридичною необізнаністю порушив права не тільки щодо своєчасності розрахунку за користування земельним паєм, а й щодо встановлення розміру орендної плати. Відповідно до умов договору ТОВ Рута-Плюс нехтує своїми зобов'язаннями вказаними в умовах договору оренди землі. Станом на 2017 рік, в рахунок погашення заборгованості за користування земельним паєм за 2008-2017рр. не сплачено жодних грошових коштів. Також ніяких послуг в рахунок орендної плати позивач не отримувала.

У зв'язку з викладеним позивач просить суд: розірвати договір оренди земельної ділянки від 07.04.2008р., укладений між ОСОБА_3 та ТОВ Рута-Плюс , на земельну ділянку площею 5,29 га, кадастровий номер НОМЕР_1, зареєстрований в Добропільському міському відділі Донецької регіональної філії ДП ЦДЗК при державному комітеті України по земельних ресурсах про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №4АА007251040817400015 від 07.04.2008р.; стягнути з ТОВ Рута-Плюс на користь ОСОБА_3 заборгованість з орендної плати на земельну ділянку у розмірі 33602,42грн., пеню у розмірі 0,1% у розмірі 15003,49грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 9072,65грн., відсотки з урахуванням індексу інфляції 4841,03грн., що у загальній сумі становить 62519,59грн.; стягнути з ТОВ Рута-Плюс судовий збір.

Позивач в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце судового засідання належним чином була повідомлена. В матеріалах справи мається заява ОСОБА_3 від 07.06.2018р, про розгляд справи без її участі за участю представника - адвоката ОСОБА_1 У вказаній заяві позивач зазначила, що просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У підготовчих судових засіданнях представник позивача - адвокат ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала повністю з причин вказаних у позовній заяві, просила задовольнити їх. Крім цього у своїй заяві від 18.09.2018р. просила розглянути справу без її участі та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача - Афонцева Н.М. в підготовчих судових засіданнях позовні вимоги не визнала і просила відмовити в їх задоволенні з причин зазначених у відзиві на позовну заяву. Згідно відзиву на позов від 11.05.2018р. розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України Про плату за землю ). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи. Зазначено, що сторонами договору було досягнуто домовленості з усіх істотних умов щодо орендної плати. Доводи позивача про те, що від нормативної грошової оцінки, зазначеної в договорі, розмір орендної плати складає лише 1,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, не відповідають дійсності, оскільки орендна плата була визначена станом на дату укладання Договору від 07.04.2008р. та договору від 17.04.2008р. виходячи з нормативної грошової оцінки землі. З доводами позивача щодо того, що орендна плата повинна нараховуватися в розмірі не меншому ніж 3% від грошової оцінки земельної ділянки, як то передбачено Указом Президента України від 02.02.2002 року № 92/2002 Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) не погодились, посилаючись на те, що вказаний нормативний акт має рекомендаційний характер, а зміна розміру орендної плати, яка встановлена в договорі за домовленістю між сторонами в розмірі 1,5%, можлива лише за згодою сторін. Крім того ТОВ Рута-Плюс позивачу в особі її представника - ОСОБА_4, який діяв на підставі нотаріально засвідченої довіреності від 17.01.2008р. в інтересах позивача, була сплачена орендна плата в повному обсязі за період з 2008р. по 2013р. Щодо сплати орендної плати по наступним рокам зазначено, що ТОВ Рута-Плюс письмово, листом-відповіддю на звернення позивача від 19.02.2018р., запропонувало останній звернутися за грошовими коштами за оренду землі за 2014-2017 роки до бухгалтерії ТОВ Рута-Плюс , однак станом на сьогоднішній день позивач так і не звернулась за отриманням належної їй орендної плати, а розшук Орендодавця Орендарем для виплати орендної плати дійсним договором оренди, а також нормами чинного законодавства України не передбачений. Також у письмовому клопотанні від 08.06.2018 року представник відповідача просить застосувати до вимог позивача строки позовної давності, посилаючись на те, що позивач весь цей час не була позбавлена права на звернення до суду за захистом своїх прав в межах строку загальної та спеціальної позовної давності. У своїх заявах від 05.10.2018р. та 26.10.2018р. директор ТОВ Рута-Плюс просив розглянути справу за відсутністю сторони у справі ТОВ Рута-Плюс , за наявними матеріалами справи, з урахуванням заяви про застосування позовної давності, строк якої сплинув та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за період з 2008р. по 2014р. включно.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню виходячи з такого.

Судом встановлено, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі .

Відповідно до частини 2 ст.792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Частиною 9 ст. 93 ЗК України також встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України від 06.10.1998 року № 161-XIV Про оренду землі (в редакції Закону України від 2.10.2003 року № 1211-IV з наступними змінами).

Відповідно до частини 4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Згідно статті 1 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV Про оренду землі (в редакції Закону України від 2.10.2003 року № 1211-IV), оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст.13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 15 Закону України Про оренду землі (в редакції, яка діяла на час укладення договору оренди 07.04.2008 року) орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією з істотних умов договору оренди землі.

Відповідно до ст.21 Закону України Про оренду землі (в редакції, яка діяла на час укладення договору оренди 07.04.2008 року) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України Про плату за землю ). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до ст.22 Закону України Про оренду землі (в редакції, яка діяла на час укладення договору оренди 07.04.2008 року), орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах.

ОСОБА_3, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07.04.2015 року, належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 5,29 га, адреса об'єкта: Донецька область, Добропільський район, с/рада Криворізька, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, землі сільськогосподарського призначення (а.с.12).

07.04.2008 року між ОСОБА_3 (орендодавець) та ТОВ Рута-Плюс , в особі директора ОСОБА_5 (орендар) укладено договір оренди землі(а.с.14).

За умовами вказаного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Криворізької сільської ради Добропільського району Донецької області. Площа земельної ділянки 5,29 га. Нормативно грошова оцінка землі - 53660,35 грн. Строк дії договору 49 років. Орендна плата встановлюється в розмірі 1,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, форма платежу - грошова. Орендна плата вноситься у такі строки - один раз на рік, до 31 грудня. Пунктом 28 вказаного договору визначено право орендодавця вимагати від орендаря, зокрема - своєчасного внесення орендної плати. Пунктом 38 визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також і інших підстав, визначених законом.

Що стосується доводів позивача з приводу того, що відповідач порушив її право щодо належного встановлення розміру орендної плати, то з цього приводу суд зазначає наступне.

Зі змісту договору оренди землі від 07.04.2008 року вбачається, що сторони встановили, що орендна плата за вказаним договором справляється у грошовій формі в розмірі 1,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Частиною 2 ст.23 Про оренду землі № 161-XIV встановлено, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Пунктом 1 Указу Президента України № 92/2002 від 02 лютого 2002 року Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) , у редакції, чинній на момент укладення сторонами договору оренди земельної ділянки (станом на 07.04.2008 року), визнано одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема, шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 1,5 відсотка визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

Указом Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008 Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) , внесено зміни до Указу Президента №92/2002 та встановлено розмір орендної плати не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки. Цей Указ Президента набрав чинності з дня його опублікування, а саме з 01.09.2008 року. У його тексті відсутнє посилання на те, що його дія розповсюджується на договори, укладені до набрання ним чинності, а тому змінити розмір орендної плати можливо лише за згодою сторін.

Доказів того, що позивач звертався з пропозицією до відповідача про зміну розміру орендної плати, матеріали справи не містять.

Виходячи з наведеного Указ Президента № 92/2002 (у редакції зі змінами, внесеними Указом Президента №725/2008) має рекомендаційний характер. Крім того, він був прийнятий після укладення сторонами договору від 07.04.2008 року і є підставою для перегляду за ініціативою сторін розміру орендної плати, установленої умовами договору, а не для автоматичної зміни умов договору оренди та підвищення розміру орендної плати до 3 %.

Аналогічна правова позиція, висловлена у постанові Верховного Суду України від 25.06.2011 року у справі №6-17цс11 та постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №420/655/16-ц.

Таким чином, доводи позивача з приводу того, що відповідач повинен був за 2009 - 2017 роки нараховувати та виплачувати йому орендну плату за договором оренди від 07.04.2008 року в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (як зазначено у розрахунку а.с.8) є необґрунтованими і не заслуговують на увагу.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про те, що відповідач повинен був сплачувати позивачу орендну плату в розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно листа Відділу у Добропільському районі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 02.02.2018 року №180/103-18(а.с.21), вартість земельної ділянки площею 5,29 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка належить ОСОБА_3, становить: 2008 рік - 57099,82 грн., 2009 рік - 65785,62 грн., 2010 рік - 69660,48 грн.; 2011 рік - 69660,48 грн.; 2012 рік - 122323,80 грн.; 2013 рік - 122323,80 грн.; 2014 рік - 122323,80 грн.; 2015 рік - 152790,07 грн.; 2016 рік - 183332,80 грн.; 2017 рік - 183332,80 грн.; 2018 рік - 183332,80 грн.

З вищевказаного листа вбачається, що з моменту укладення договору нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації зросла.

Враховуючи наведене, розмір орендної плати, яку повинен був сплачувати відповідач, згідно умов договору, з вирахуванням податків, становить( із застосування формули: (вартість нормативної грошової оцінки х 1,5%/100-ПДФО-Військовий збір):

РікНормативно грошова оцінка земліВідсоток орендної плати %Нараховано орендної платиСтавка податку ПДФОСтавка військового збору %Сума орендної плати до сплати за вирахуванням податків 2008 57099,82 1,5 856,50 15 0 728,02 2009 65785,62 1,5 986,78 15 0 838,77 2010 69660,48 1,5 1044,91 15 0 888,17 2011 69660,48 1,5 1044,91 15 0 888,17 2012 122323,80 1,5 1834,86 15 0 1559,63 2013 122323,80 1,5 1834,86 15 0 1559,63 2014 122323,80 1,5 1834,86 15 1,5 за ставкою 1,5% військового збору обкладаються 5 місячних платежів оренди згідно ЗУ №1621-VII 152,90нараховано оренди в місяць за 2014 рік 1070,33нараховано оренди за 7 місяців 2014 рокуза 7 місяців 2014 року без врахування судового збору 1,5 % 909,78 764,52нараховано оренди за 5 місяців 2014 рокуза 5 місяців 2014 року з врахуванням ставки судового збору 1,5% 753,06 Разом сума орендної плати за 2014 рік 1662,84 2015 152790,07 1,5 2291,85 15 1,5 1913,70 2016 183332,80 1,5 2749,99 18 1,5 2213,74 2017 183332,80 1,5 2749,99 18 1,5 2213,74 Загальна сума заборгованості по орендній платі позивача за 2008-2017 рік 14466,41

Згідно довідки ТОВ Рута-Плюс №144 від 08.06.2018 року, про нарахування орендної плати ОСОБА_3.(а.с.56), ТОВ Рута-Плюс підтверджує, що орендну плату ОСОБА_3 за період з 2008р. по 2012р. було сплачено ОСОБА_4 на підставі довіреності, що зареєстрована в реєстрі №519 від 01.02.2008р. приватним нотаріусом Добропільського районного нотаріального округу Донецької області ОСОБА_6 Так було визначено суми до видачі з вирахуванням податків, за 2008 рік позивачу нарахована орендна плата у розмірі 728,03 грн. (856,50-128,47), за 2009 рік - 1631,32 грн. (1919,20-287,88), 2010 рік - 1439,57 грн. (1693,61-254,04), 2011 рік - 1776,34 грн. (2089,81-313,47), 2012 рік - 3119,25 грн. (3669,71-550,46), всього за 2008-2012 роки нарахована сума до видачі скала 8694,51 грн., що фактично не відповідає розрахунку заборгованості за орендною платою в розмірі 14 466,41грн. за 2008-2017 роки, який розрахований судом.

Позивач надав свій розрахунок з відсотковою ставкою у 3 відсотки, що судом не приймається, оскільки встановлено, що відповідач повинен був сплачувати позивачу орендну плату в розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. В судовому засіданні не доведено, що позивач звертався до відповідача з пропозицією про зміну розміру орендної плати.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

Відповідно до п.11 договору оренди орендна плата вноситься один раз на рік до 31 грудня.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилалась на те, що відповідач жодного разу, починаючи з 2008 року, орендну плату за 2008 - 2017 роки їй не виплачував.

Відповідач вищевказані пояснення позивача, в судовому засіданні, не спростував і належних та допустимих доказів фактів сплати орендної плати позивачу не надав.

Таким чином, враховуючи наведене суд вважає, що відповідачем не виплачено позивачу орендну плату в розмірі 14 466,41грн.(з вирахування податків), яка складається з сум орендної плати за 2008 - 2017 роки.

Враховуючи наведене, в межах заявлених позивачем вимог, в подальшому суд виходить саме з цього розміру орендної плати, яка не суперечить умовам укладеного між сторонами договору оренди.

Що стосується доводів відповідача про те, що орендну плату за 2008-2012 роки було сплачено представнику позивача - ОСОБА_4 за довіреністю №519 від 01.02.2008 року, то до вказаних доводів відповідача суд відноситься критично виходячи з такого.

Відповідно до частин 1, 2 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Також до матеріалів справи сторонами не було додано копію нотаріально посвідченої довіреності ОСОБА_3 №519 від 01.02.2008р. згідно якої уповноважила ОСОБА_4 користуватися земельною ділянкою, наданою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Але представник позивача не оспорював в судовому засіданні факт видачі позивачем цієї довіреності, навпаки зазначив про це у позовній заяві, посилався на те, що довіреність на ім'я ОСОБА_4 позивач видавала на користування земельною ділянкою, а не для отримання орендної плати за користування цією земельною ділянкою. До того ж, ОСОБА_4 є засновником ТОВ Рута-Плюс , що свідчить про те, що ОСОБА_3 не могла уповноважити орендаря не тільки користуватися земельною ділянкою, а ще й отримувати від нього ж самого орендну плату.

Зазначені доводи представника позивача суд вважає обґрунтованими і звертає увагу на те, що зазначена довіреність була видана позивачем ОСОБА_4 01.02.2008 року, тобто до укладення договору оренди від 07.04.2008 року, а тому посилання відповідача на те, що позивач цією довіреністю уповноважила ОСОБА_4, в тому числі на отримання орендної плати за договором оренди від 07.04.2008 року, на думку суду є хибними.

В судовому засіданні представник відповідача не оспорювала той факт, що ОСОБА_4 є одним із засновників ТОВ "Рута-Плюс".

Згідно довідки ТОВ Рута-Плюс № 144 від 08.06.2018 року (а.с.56) та листа ТОВ Рута-Плюс № 31 від 19.02.2018 року (а.с.19) ОСОБА_3 здала в оренду ТОВ Рута-Плюс земельну ділянку і відповідно до договору оренди від 07.04.2008 року отримувала орендну плату. Як свідчать вказані документи, в період з 2008 по 2013 рік включно орендну плату отримував ОСОБА_4 за довіреністю №519 від 01.02.2008 року. А починаючи з 2014 року і по теперішній час, бухгалтерією ТОВ Рута-Плюс нараховувалась орендна плата за користування земельною ділянкою згідно договору, але виплата не проводилась, оскільки позивачка не зверталась за виплатою коштів.

Суд звертає увагу, що відомостей про отримання ОСОБА_4 орендної плати за 2008-2012 роки довідка ТОВ Рута-Плюс (а.с.56) не містить.

Згідно довідки ТОВ Рута-Плюс №144 від 08.06.2018 року, ОСОБА_3 орендна плата нарахована:

- за 2008 рік - 856,50 грн., податки 128,47 грн., до видачі 728,03 грн.;

- за 2009 рік - 1919,20 грн., податки 287,88 грн., до видачі 1631,32 грн.;

- за 2010 рік - 1693,61 грн., податки 254,04 грн., до видачі 1439,57 грн.;

- за 2011 рік - 2089,81 грн., податки 313,47 грн., до видачі 1776,34 грн.;

- за 2012 рік - 3669,71 грн., податки 550,46 грн., до видачі 3119,25 грн. (а.с.56).

Відповідно до частини 4 ст.22 Закону України Про оренду землі , внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Частиною 1 ст.77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що довіреність на ім'я ОСОБА_4 від 01.02.2008 року, довідка ТОВ Рута-Плюс №144 від 08.06.2018 року про нарахування ОСОБА_3 орендної плати за 2008-2012 роки не є належними доказами підтвердження факту внесення (виплати) орендарем - ТОВ Рута-Плюс орендної плати ОСОБА_3, оскільки не містять інформації саме щодо виплати нарахованої орендної плати.

Відповідно до частини 1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Надана відповідачем довідка №144 від 08.06.2018 року на а.с.56 не містить інформації коли та в якому розмірі ОСОБА_4 виплачена орендна плата, не містить підпису ОСОБА_4 про отримання орендної плати, до неї не додані первинні бухгалтерські документи про отримання ОСОБА_4 орендної плати, які містять підпис ОСОБА_4, а тому у розумінні ст.76 ЦПК України та частини 4 ст.22 Закону України Про оренду землі (в редакції Закону України від 2.10.2003 року № 1211-IV, яка діяла до 05.04.2015 року) не є належним доказом факту отримання не лише ОСОБА_3., а й ОСОБА_4 орендної плати у строки, встановлені договором оренди від 07.04.2008 року.

Відповідно до частини 6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи наведене, суд вважає, що факт внесення орендної плати відповідачем за 2008-2017 роки є недоведеним, а тому вимоги позивача у частині стягнення заборгованості за цей період є обґрунтованими.

Таким чином, з відповідача на користь позивача (з урахуванням меж заявлених позовних вимог) підлягає стягненню заборгованість за орендною платою за вказаний період, яка становить 14 466,41грн.(з вирахування податків) та складається з сум орендної плати за 2008 - 2017 роки.

Водночас, суд зазначає, що відповідачем було заявлено клопотання про застосування позовної давності до вимог позивача і вказане клопотання підлягає врахуванню судом виходячи з такого.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність в один рік (скорочена) до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 ст.261 ЦК України).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 ст. 261 ЦК України).

Частинами третьою, четвертою ст.267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається зі змісту договору оренди (п.10), орендна плата вноситься один раз на рік до 31 грудня. Зі змісту договору не вбачається, що строк позовної давності між сторонами збільшувався. До суду позивач звернувся 06.03.2018 року.

Між тим, у матеріалах справи міститься лише одна письмова заява від позивача на адресу директора ТОВ Рута-Плюс від 08.02.2018 року(а.с.18) із письмовою вимогою сплати заборгованості по орендній платі з 2008 по 2017 рік. Відповідачем не надано суду будь-яких письмових доказів звернення позивача до нього з вимогою погасити борг до 08.02.2018 року. А зважаючи на існування довіреності від позивача на імвЂ�я ОСОБА_4 датованої 01.02.2008 року(а.с.57), поважного віку позивача(67 років на момент укладання договору 08.04.2008 року), відсутності у неї юридичної освіти, суд вважає, що у розумінні приписів ст.261 ЦК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.97), позивач довідалася про порушення свого права саме при наданні їй юридичної допомоги з боку адвоката при складанні вищевказаної заяви від 08.02.2018 року, тому строк позовної давності не є таким що сплинув.

Що стосується доводів відповідача щодо відсутності його вини у порушенні строків внесення орендної плати, оскільки позивач не зверталась до відповідача для отримання орендної плати, то до вказаних доводів суд відноситься критично виходячи з такого.

Відповідно до ст.532 ЦК України, місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі.

Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання за грошовим зобов'язанням провадиться - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання (п.4 абзацу 2 частини 1 ст.532 ЦК України).

В договорі оренди місце виконання орендарем грошового зобов'язання по внесенню орендодавцю орендної плати не встановлено, а тому воно має виконуватися відповідно до п.4 абзацу 2 частини 1 ст.532 ЦК України за місцем проживання орендодавця, тобто позивача.

Оскільки внесення орендної плати є грошовим зобов'язанням саме відповідача, саме він має докладати зусиль для його виконання.

Орендодавець, яким є позивач, відповідно до ст.24 Закону України Про оренду землі має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до частин 1,2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, ЦК України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише в тому разі, коли доведе відсутність своєї вини в порушенні зобов'язання (постанова судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 13.02.2013 р. у справі №6-170цс12).

Отже, саме відповідач у справі має доводити у суді відсутність своєї вини у невиконанні зобов'язання за договором оренди з внесення орендної плати або ж довести факт виконання ним даного зобов'язання.

Відповідачем не надано суду доказів про те, що він приймав заходи щодо внесення орендної плати за договором оренди за місцем проживання орендодавця щороку до 31 грудня.

Відповідачем не надано доказів відсутності кредитора, тобто позивача, у місці виконання зобов'язання, а саме, за місцем її проживання впродовж 2008-2017 років, як і доказів про те, що позивач відмовилась прийняти належне виконання, запропоноване боржником, а саме, отримати орендну плату за 2008-2017 роки у строки та на умовах, що встановлені договором оренди.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що розшук орендарем орендодавця для виплати орендної плати ні договором оренди, ні діючим законодавством не передбачений, що такі дії орендодавця мають бути кваліфіковані як неприйняття належного виконання договору, суперечать нормам ст.532 ЦК України щодо місця виконання грошового зобов'язання. Договором оренди не встановлено обов'язок орендодавця з'являтися до орендаря для виконання орендарем свого зобов'язання щодо внесення орендної плати, тобто не встановлено, що місцем виконання орендарем грошового зобов'язання щодо внесення орендної плати є місцезнаходження орендаря.

Враховуючи, що відповідачем не доведена відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання щодо внесення орендної плати у строки, встановлені договором оренди, суд вважає, що строки внесення орендної плати за 2008-2017 роки відповідачем порушені з його вини.

Невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання (ст. 610 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (частина 1 ст.611 ЦК).

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 14 договору оренди встановлено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,1% несплаченої суми за кожен день прострочення (а.с.14 на оборотній стороні).

Враховуючи, що суд дійшов висновку про те, що відповідачем порушені строки внесення орендної плати за 2008-2017 роки, які встановлені договором оренди, позивач має право на отримання від відповідача пені в розмірі, встановленому договором оренди (0,1% несплаченої суми за кожен день прострочення).

Але, враховуючи те, що суд дійшов висновку що відповідачем не виплачено позивачу орендну плату в розмірі 14 466,41грн. Тому суд вважає розрахунок пені позивача не вірним.

Розраховуючи суму пені, суд виходить з наступних даних(розрахунок за формулою: (заборгованість зі сплати орендної плати х кількість днів прострочення х 0,1%)/100):

РікЗаборгованість зі сплати орендної плати Період простроченняКількість днівРозмір пені %Сума заборгованості по сплаті пені 0,1% (п.14 Договору) 2008 728,02з 01.01.2009 по 31.12.2009 365 0,1 265,73 2009 838,77з 01.01.2010 по 31.12.2010 365 0,1 306,15 2010 888,17з 01.01.2011 по 31.12.2011 365 0,1 324,18 2011 888,17з 01.01.2012 по 31.12.2012 365 0,1 324,18 2012 1559,63з 01.01.2013 по 31.12.2013 365 0,1 569,26 2013 1559,63з 01.01.2014 по 31.12.2014 365 0,1 569,26 2014 1662,84з 01.01.2015 по 31.12.2015 365 0,1 606,94 2015 1913,70з 01.01.2016 по 31.12.2016 365 0,1 698,50 2016 2213,74з 01.01.2017 по 31.12.2017 365 0,1 808,02 Загальна сума заборгованості по оплаті пені за 2008-2016 рік 4472,22

Що стосується вимог позивача щодо застосування ст.625 ЦК України, то вирішуючи вказані вимоги суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст.ст.524, 533 - 535, 625 ЦК України, грошовим є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом частини 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 06.06.2012 року у справі № 6-49цс12, від 24.10. 2011 року у справі № 6-38цс11, від 01.10.2014 року у справі № 6-113цс14). Отже, проценти, передбачені ст.625 ЦК, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17.10.2011 року у справі № 6-42цс11) та нараховуються незалежно від вини боржника (постанова Верховного Суду України від 24.10.2011 року у справі № 6-38цс11).

Заходи відповідальності за порушення грошового зобов'язання та неустойка є різними правовими інститутами, обмеження можливості одночасного застосування яких законом не встановлена (постанови Верховного Суду України від 6.06.2012 року у справі № 6-49цс12, від 30.10.2013 року у справі № 6-59цс13).

Враховуючи, що суд дійшов висновку про те, що відповідачем порушені строки внесення орендної плати за 2008-2017 роки, які встановлені договором оренди, тобто, боржник прострочив виконання грошового зобов'язання, суд вважає, що позивач має право на отримання від відповідача трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних витрат.

Згідно позовної заяви та доданого до неї розрахунку позивач просила стягнути з відповідача 3% річних, відповідно до ст.625 ЦК України, за період з 31.12.2008 року по 31.12.2017 року, виходячи з суми заборгованості за орендною платою 33602,42 грн., що складає 9072,65 грн.(а.с.9).

Суд вважає, що зазначений розрахунок не відповідає умовам укладеного між сторонами договору, оскільки орендна плата відповідно до п.11 договору оренди вноситься щороку до 31 грудня і відповідно, у разі невнесення орендної плати за відповідний рік в строк до 31 грудня, з 01 січня наступного року настає прострочення цієї суми орендної плати. Крім того судом встановлено, що заборгованості за орендною платою складає 14 466,41грн.

Заборгованість 14 466,41грн., є загальною заборгованістю за 2008-2017 роки, в той час як три проценти річних мають нараховуватися на заборгованість за орендною платою за кожний рік окремо і виходячи з розміру заборгованості орендної плати.

Виходячи з умов договору оренди, суми орендної плати, яку суд вважав такою, що не виплачена позивачу за 2008-2017 роки, три проценти річних за прострочення відповідачем внесення орендної плати за 2008-2016 роки станом на 31.12.2017 року (в межах заявлених позовних вимог) становлять(Розрахунок 3 % річних розраховується за формулою: Сума санкції = С х 3 х Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості,Д - кількість днів прострочення):

РікЗаборгованість зі сплати орендної плати Період простроченняКількість днівРозмір %Сума заборгованості по сплаті 3% річних (ст.625 ЦК України) 2008 728,02з 01.01.2008 по 31.12.2008 365 3 21,84 2009 838,77з 01.01.2009 по 31.12.2009 365 3 25,16 2010 888,17з 01.01.2010 по 31.12.2010 365 3 26,65 2011 888,17з 01.01.2011 по 31.12.2011 365 3 26,65 2012 1559,63з 01.01.2012 по 31.12.2012 365 3 46,79 2013 1559,63з 01.01.2013 по 31.12.2013 365 3 46,79 2014 1662,84з 01.01.2014 по 31.12.2014 365 3 49,89 2015 1913,70з 01.01.2015 по 31.12.2015 365 3 57,41 2016 2213,74з 01.01.2016 по 31.12.2016 365 3 66,41 2017 2213,74з 01.01.2017 по 31.12.2017 365 3 66,41 Загальна сума заборгованості по оплаті 3% річних за 2008-2017 рік 433,99

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 433,99грн.

Що стосується вимог щодо стягнення інфляційних витрат відповідно до ст.625 ЦК України, то ці вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають виходячи з такого.

Згідно позовної заяви та доданого до неї розрахунку позивач просила стягнути з відповідача суму інфляційних витрат, відповідно до ст.625 ЦК України, в розмірі 4841,03 грн.

Суд вважає, що зазначений розрахунок є не вірним, оскільки заборгованість з орендної плати була обрахована позивачем невірно і в перерахунку суду становить 14 466,41грн., тому розрахунок інфляційних витрат здійснюється судом за наступною формулою (Сукупний індекс інфляції:ІІс = (ІІ1:100) х (ІІ2:100) х (ІІ3:100) х…(ІІZ:100), де ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ІІ2 - індекс інфляції за другий місяць прострочення, . . . ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення. Сума заборгованості із врахуванням індексу інфляції складає: сума заборгованості х ІІс):

РікЗаборгованість зі сплати орендної плати Період простроченняКількість днівІндекс інфляції %Сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції(ст.625 ЦК України) 2008 728,02з 01.01.2008 по 31.12.2008 365 122,3 162,35 2009 838,77з 01.01.2009 по 31.12.2009 365 112,3 103,17 2010 888,17з 01.01.2010 по 31.12.2010 365 109,1 80,82 2011 888,17з 01.01.2011 по 31.12.2011 365 104,6 40,86 2012 1559,63з 01.01.2012 по 31.12.2012 365 99,8 2013 1559,63з 01.01.2013 по 31.12.2013 365 100,5 7,80 2014 1662,84з 01.01.2014 по 31.12.2014 365 124,9 414,05 2015 1913,70з 01.01.2015 по 31.12.2015 365 143,3 828,63 2016 2213,74з 01.01.2016 по 31.12.2016 365 112,4 274,50 2017 2213,74з 01.01.2017 по 31.12.2017 365 113,7 303,28 Загальна сума заборгованості індексу інфляції за 2008-2017 рік 2215,46 Що стосується вимог позивача щодо розірвання договору оренди землі від 07.04.2008 року, укладеного між нею та ТОВ Рута-Плюс , у зв'язку невиконанням відповідачем обов'язків, передбачених умовами договору (систематична несплата орендної плати), то вказані вимоги є обґрунтованими, такими, що знайшли своє підтвердження в ході судового засіданні і тому вони підлягають задоволенню виходячи з такого.

За правилами ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Аналогічна норма закріплена і в ст.31 Закону України Про оренду землі , згідно частини третьої якої договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст.32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пунктом 38 договору оренди визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором (а.с.14-15).

Згідно із п. д частини 1 ст.141 ЗК України, підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 28.09.2016 року у справі №6-977цс16, аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, разове порушення умов договору у цій частині не є підставою для його розірвання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.12.2012 року у справі № 6-146цс12.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач орендну плату за 2008-2017 роки позивачу станом на день розгляду справи у суді не виплачував.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про сплату позивачу орендної плати, відповідачем суду надано не було.

Несплата відповідачем орендної плати протягом 10 років (2008-2017 роки) у строки, встановлені договором, є систематичною несплатою відповідачем орендної плати (невиконанням обов'язків, передбачених умовами договору) та відповідно істотним порушенням відповідачем договору, що є підставою для задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди землі, який був укладений 07.04.2008 року між орендодавцем ОСОБА_3 та орендарем - ТОВ Рута-Плюс , на підставі п. д частини 1 ст.141 ЗК України, ст.32 Закону України Про оренду землі та ст.651 ЦК України.

Враховуючи наведене позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме в частині:

розірвання договору оренди;

стягнення орендної плати за 2008-2017 роки в розмірі 14 466,41грн.;

стягнення 0,1% пені від простроченої суми орендної плати в розмірі 4472,22грн.;

стягнення 3% річних за прострочення внесення орендної плати за 2008-2017 роки в розмірі 433,99грн.;

стягнення суми заборгованості індексу інфляції за 2008-2017 рік в розмірі 2215,46грн.

Таким чином загальна сума яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить: 14 466,41+4472,22+433,99+2215,46= 21 588,09грн.

Решта вимог позивача задоволенню не підлягає у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись ст.141 ЦПК України, та враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесений ним судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивачем були заявлені дві вимоги: немайнового характеру (про розірвання договору) та майнового характеру (стягнення суми заборгованості в розмірі 62519,59 грн.).

За вимогу немайнового характеру позивачем сплачено судовий збір за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідає нормам ст.4 Закону України Про судовий збір і становить 704,80 грн. Вказані вимоги немайнового характеру судом задоволені в повному обсязі, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вказані судові витрати у вигляді понесеного судового збору в розмірі 704,80 грн.

За вимогу майнового характеру позивачем, як фізичною особою сплачено судовий збір за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідає нормам ст.4 Закону України Про судовий збір і становить 704,80 грн.(а.с.39). Вимоги майнового характеру задоволені судом частково в розмірі 21 588,09грн. Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору за майнові вимоги пропорційно до задоволених вимог(34,53%), а саме сума в розмірі 243,36 грн.

Таким чином загальна сума судових витрат понесених позивачем у вигляді судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 948,16грн.(704,80 грн. + 243,36грн.).

Керуючись ст.ст.202, 207, 256, 257, 258, 261, 267, 532, 549, 551, 610, 614, 625, 651, 791 ЦК України, Законом України Про оренду землі , Земельним кодексом України, Законом України Про судовий збір , ст.ст. 4, 12, 13, 77, 81, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Рута-Плюс , про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати та розірвання договору оренди - задовольнити частково.

Розірвати договір оренди земельної ділянки від 07.04.2008 року, укладений між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю Рута - Плюс , на земельну ділянку площею 5,29 га, кадастровий номер НОМЕР_1, зареєстрований в Добропільському міському відділі Донецької регіональної філії ДП ЦДЗК при державному комітеті України по земельних ресурсах про що у державному реєстрі земель вчинено запис №4АА007251040817400015 від 07.04.2008 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Рута - Плюс (код ЄДРПОУ 32090273, індекс 85030, Донецька область, Добропільський район, с.Криворіжжя, вул.Центральна, 83Б) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (і.п.н.НОМЕР_3, паспорт серії НОМЕР_4, індекс 85030, АДРЕСА_1), заборгованість:

- з орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 2008-2017 роки в розмірі 14 466,41грн.;

- 0,1% пені від простроченої суми орендної плати за період з 2008 по 2016 рік в сумі 4472,22грн.;

- 3%(три відсотки) річних від простроченої суми заборгованості по орендній платі за 2008-2017 роки в розмірі 433,99грн.;

- індексу інфляції за період 2008-2017 роки в розмірі 2215,46грн.,

яка загалом становить 21 588,09(двадцять одна тисяча пвЂ�ятсот вісімдесят вісім)грн. 09коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Рута - Плюс (код ЄДРПОУ 32090273, індекс 85030, Донецька область, Добропільський район, с.Криворіжжя, вул.Центральна, 83Б) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (і.п.н.НОМЕР_3, паспорт серії НОМЕР_4, індекс 85030, АДРЕСА_1), сплачену суму судового збору у розмірі 948,16(деввЂ�ятсот сорок вісім)грн. 16коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Надруковано власноручно в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя Д.Є. Хоменко