Рішення

від 12.07.2018 по справі 905/971/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ   61022,  м. Харків, пр. Науки, 5,  тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua РІШЕНН Я    іменем України 12.07.2018                                                                                                          Справа № 905/971/18                                Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В., при секретарі судового засідання Паніній Я.М., розглянувши справу №905/971/18 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОСКЛОСЕРВІС» до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення 272 807,79грн., за участю представників: від позивача: не з'явився від відповідача: не з'явився Суть спору: ТОВ «ДНІПРОСКЛОСЕРВІС» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить суд стягнути з ПрАТ «Старокраматорський машинобудівний завод» 272 807,79грн., з яких: 236 584,86грн. – основний борг, 27 119,85грн. – пеня, 2 478,70грн. – 3 % річних, 6 624,38грн. – інфляційні втрати. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу №27/03-01 від 27.03.2017р. 29.05.2018р. господарським судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі №905/971/18, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначення судового засідання для розгляду справи по суті на 21.06.2018р. 13.06.2018р. за вх.№12272/18 господарський суд одержав супровідний лист разом з відзивом на позовну заяву, в якому відповідач визнає суму заборгованості за договором купівлі-продажу №27/03-01 від 27.03.2017р. у розмірі 236 584,86грн. Водночас, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 27 119,85грн., 3% річних в розмірі 2 478,70 грн., інфляційних втрат в розмірі 6 624,38 грн., з посиланням  на те, що позивач всупереч п.4.6. договору не надав відповідачу разом із товаром повний пакет товаросупровідних документів, а тому останній скористався правом, передбаченим п. 3.5. договору, та затримав оплату товару.   18.06.2018р. за вх.№12559/18 господарський суд одержав відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що у відповідача були всі необхідні документи для здійснення оплати за договором, про що свідчить, зокрема, наявність двостороннє оформлених та підписаних специфікацій, відсутність зауважень з боку відповідача щодо наявності або відсутності документів та порядку їх оформлення, посилання відповідача на рахунки-фактури у первинних бухгалтерських документах. 18.06.2018р. за вх. № 12558/18 господарський суд одержав письмові пояснення позивача, в яких останній посилається на те, що поставка товару за спірними накладними здійснювалась в рамках укладеної між сторонами специфікації № 3 від 01.12.2017р., яка є невід'ємною частиною договору. При цьому, вказаною специфікацією погоджено обсяг поставки  на рівні 50 т, але фактично поставлено 33,8 т. 21.06.2018р. господарським судом постановлено ухвалу в т.ч. про оголошення перерви у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті до 12.07.2018р.   На підставі ст.240 ГПК України у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті 12.07.2018р. господарським судом складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення. Розглянувши матеріали справи, суд встановив: 27.03.2017р. між ТОВ «ДНІПРОСКЛОСЕРВІС» (продавець, позивач) та ПАТ «Старокраматорський машинобудівний завод» (на теперішній час - ПрАТ «Старокраматорський машинобудівний завод») (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу №27/03-01, згідно з яким в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти та оплатити товар, визначений у п.1.2 договору (п.1.1 договору). Відповідно до умов п.1.2 договору товаром, що передається, є скло рідке натрієве. Найменування (опис), виробник, одиниці виміру, кількість, ціна товару визначаються у специфікаціях, згідно замовлень на кожну партію товару окремо. За п.3.1 договору ціна на товар встановлюється за домовленістю сторін та визначається у специфікації, згідно замовлень на кожну партію товару окремо. Ціна товару включає витрати, пов'язані з упаковкою, маркуванням, вантаженням, зберіганням, понесені продавцем. Ціни на товар є остаточними і не змінюються на узгоджену специфікацією партію товару. Специфікація набирає чинності після підписання обома сторонами (п.3.2 договору). Оплата товару здійснюється на умовах, вказаних в специфікаціях до цього договору (п.3.4 договору). Підпис уповноваженої особи покупця в накладній на отримання товару є одночасно підтвердженням покупцем факту приймання від продавця товарів за їх кількістю та якістю. Повноваження особи, що здійснює приймання товарів від продавця, підтверджуються довіреністю покупця (п.4.4 договору). При порушенні покупцем термінів оплати, крім випадків, визначених п.3.5 цього договору, покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення платежу. Для розрахунку приймається облікова ставка НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня (п.6.4 договору). Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами, діє до 31.12.2018 р., але в будь-якому випадку договір діє до припинення прав та обов'язків сторін, які з нього виникли. Якщо жодна зі сторін не заявить іншій стороні про вимогу припинити дію договору за 30 календарних днів до дати закінчення дії даного договору, то даний договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих самих умовах (п.8.1 договору у редакції додаткової угоди №1 від 29.12.2017р.). Датою укладання цього договору є дата підписання його сторонами, зазначена на першій сторінці у преамбулі договору у правому верхньому куті (п.8.2 договору). Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.8.3 договору). Також судом встановлено, що 01.12.2017р. між сторонами підписано специфікацію № 3 до договору, згідно з якою визначено найменування товару – скло рідке натрієве, мод. 2,4, кількість товару – 50 т,  ціну товару без ПДВ – 4 645 грн., суму товару без ПДВ – 232 250 грн., суму товару з ПДВ – 278 700 грн.; строк оплати – протягом 10 робочих днів з дати поставки. На виконання умов договору та специфікації до нього позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 238 845,90 грн., що підтверджується  видатковими накладними №580 від 08.12.2017р. на суму 16 443,30 грн. з ПДВ, №593 від 14.12.2017р. на суму 17 112,18 грн. з ПДВ, №597 від 15.12.2017р. на суму 16 889,22 грн. з ПДВ, №603 від 19.12.2017р. на суму 16 220,34 грн. з ПДВ, №606 від 20.12.2017р. на суму 15 161,28 грн. з ПДВ, №607 від 21.12.2017р. на суму 8 082,30 грн. з ПДВ, №608 від 22.12.2017р. на суму 100 499,22 грн. з ПДВ, №11 від 12.01.2018р. на суму 16 443,30 грн з ПДВ, №17 від 16.01.2018р. на суму 16 164,60 грн. з ПДВ, №21 від 18.01.2018р. на суму 15 830,16 грн. з ПДВ. Вказані накладні підписані відповідачем без жодних зауважень та заперечень. Повноваження на отримання відповідачем товару підтверджуються довіреностями № 5493 від 08.12.2017р., № 5534 від 14.12.2017р., № 5544 від 15.12.2017р., № 5578 від 19.12.2017р., № 5591 від 20.12.2017р., № 5609 від 21.12.2017р., № 5610 від 22.12.2017р., № 5709 від 12.01.2018р., № 5720 від 16.01.2018р.,  № 5730 від 17.01.2018р. Також, на кожну поставку товару складені товарно - транспортні накладні № Р580 від 08.12.2017р., № Р593 від 14.12.2017р., № Р597 від 15.12.2017р., № Р603 від 19.12.2017р., № Р606 від 20.12.2017р.,  № Р607 від 21.12.2017р., № Р608 від 22.12.2017р., №Р11 від 12.01.2018р., № Р17 від 16.01.2018р., № Р21 від 18.01.2018р. Товар, поставлений за видатковою накладною №580 від 08.12.2017р., оплачений відповідачем частково в розмірі 2 261,04 грн., що підтверджується  платіжним дорученням № 86 від 11.01.2018р. (загальна сума платежу - 40 000 грн., з яких в рахунок погашення заборгованості за видатковою накладною №580 від 08.12.2017р. зараховано 2 261,04 грн.). Товар, поставлений за іншими  видатковими накладними, відповідачем не оплачений. Таким чином, борг відповідача становить 236 584,86 грн. (238 845,90 грн. – 2 261,04 грн.). Неналежне виконання умов договору та специфікації до нього зумовило звернення позивача до суду з даним позовом, в якому останній просить суд стягнути з відповідача, крім основного боргу в розмірі 236 584,86 грн., також і пеню в розмірі 27 119,85 грн., 3 % річних в розмірі 2 478,70 грн., інфляційні втрати в розмірі 6 624,38 грн. Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного: Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з вимогами ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до вимог ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Як вище встановлено судом, між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу №27/03-01 від 27.03.2017р. та специфікацію № 3 від 01.12.2017р. до нього, згідно з якими позивач зобов'язався передати у власність покупцю товар (скло рідке натрієве), а відповідач – протягом десяти робочих днів з дати поставки оплатити товар. Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України. Між тим, обставини справи свідчать, що відповідач частково розрахувався за поставлений позивачем товар, у зв'язку з чим у відповідача виник борг в розмірі 236     584,86 грн. При цьому, вказаний борг повністю визнаний відповідачем у відзиві на позов. За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу, а отже і про їх задоволення. Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. За приписами ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Умовами п.6.4 договору передбачено, що при порушенні покупцем термінів оплати, крім випадків визначених п.3.5 цього договору, покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення платежу. Для розрахунку приймається облікова ставка НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Розрахунок пені, який здійснений позивачем та згідно з яким сума пені складає 27 119,85грн. за загальний період з 23.12.2017р. по 14.05.2018р., судом перевірений та встановлено, що позивачем невірно визначено суму основного боргу, на яку здійснювалось нарахування пені за період з 10.01.2018р. по 25.01.2018р., а також кількість днів прострочення відповідача за період з 02.03.2018р. по 14.05.2018р. (77 днів, замість 74 дні). Тому, господарським судом самостійно, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобов'язань, здійснений розрахунок пені та встановлено, що сума пені за загальний період з 23.12.2017р. по 14.05.2018р. становить 26  438,46грн., що підлягає стягненню з відповідача. В силу вимог ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимогами ч.1ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем та згідно з яким сума 3% річних складає 2 478,70грн. за загальний період з 23.12.2017р. по 14.05.2018р., судом перевірений та встановлено, що позивачем невірно визначено суму основного боргу, на яку здійснювалось нарахування 3 % річних за період з 10.01.2018р. по 26.01.2018р., а також кількість днів прострочення відповідача за період з 02.02.2018р. по 14.05.2018р. (105 днів, замість 102 дні). Тому, господарським судом самостійно, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобов'язань, здійснений розрахунок 3% річних та встановлено, що сума 3 % річних за загальний період з 23.12.2017р. по 14.05.2018р. складає 2 419,87грн., що підлягає стягненню з відповідача. Розрахунок інфляційних втрат, який здійснений позивачем та згідно з яким сума інфляційних втрат складає 6 624,38грн. за загальний період з 02.02.2018р. по 14.05.2018р., судом перевірений та встановлено, що позивачем невірно визначено початок та кінець  періоду нарахування, а саме не враховано, що  індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Тому, господарським судом самостійно, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобов'язань, здійснений розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що за загальний період з березня  2018р. по квітень 2018р. сума інфляційних втрат становить 4 515,93грн., що підлягає стягненню з відповідача. Посилання відповідача на затримку оплати товару з огляду на ненадання позивачем  рахунків – фактур, сертифікатів якості на товар, податкових накладних та, відповідно, на відсутність підстав для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат,  не прийняті господарським судом до уваги, оскільки: -по – перше, умовами договору та специфікації до нього встановлений строк розрахунків за товар, а саме, протягом 10 робочих днів з дати поставки, тобто виконання відповідачем зобов'язань з оплати товару жодним чином не пов'язується з наданням позивачем рахунків – фактур,  сертифікатів якості на товар та податкових накладних; -по – друге, видаткові накладні, за якими поставлено відповідачу товар, підписані останнім без жодних зауважень щодо якості та комплектності товару, кількості товару, а також щодо відсутності будь-яких необхідних документів, а  відповідно до п. 4.4 договору підпис уповноваженої особи відповідача в накладній на отримання товару є одночасно підтвердженням відповідача факту приймання від позивача товарів за їх кількістю та якістю. Матеріали справи не містять ані актів, в яких зазначено відповідачем про відсутність всіх або певної частини документів, ані доказів, що підтверджують звернення відповідача до позивача з вимогою про  надання всіх або певної частини документів та про встановлення позивачу строку для їх передачі (з правом подальшої відмови від прийняття товару в разі ненадання документів)  в порядку ст. 666 ЦК України, п. 12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо – технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю № П-6, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р.; -по- третє, рахунок-фактура є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити отриманий товар. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 29.09.2009р. № 37/405, постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.01.2018р. по справі № 910/9472/17. При цьому,  господарський суд вважає, що ненадання інших документів (сертифікатів якості на товар, податкових накладних) також не є ані відкладальною обставиною, ані  простроченням кредитора, та, відповідно, не може бути підставою для затримки оплати товару. Щодо розподілу судових витрат у справі суд виходить з наступного: Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно з п. п. 1, 4 ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: витрати на професійну правничу допомогу, витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до ч.ч.1,2 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч.1 ст. 26 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Позивачем заявлено до стягнення з відповідача судові витрати у вигляді: - судового збору в сумі 4 092,12 грн., - витрат на професійну правничу допомогу (адвокатських витрат) в сумі 5 000 грн. (підготовка та направлення на адресу суду та відповідача адвокатом позовної заяви). Відповідно до приписів ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з ч. 1 ст.130 ГПК України у разі  визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Отже, на підставі ст. ст. 129, 130 ГПК України 50 % судового збору, сплаченого за подання даного позову в частині вимог про стягнення основного боргу, -1 774,39 грн., підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України, у зв'язку із визнанням відповідачем позову в цій частині до початку розгляду справи по суті; 50 % судового збору, сплаченого за подання даного позову в частині вимог про стягнення основного боргу, - 1 774,39 грн., підлягає покладенню на відповідача; судовий збір, сплачений за подання даного позову в частині вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат  – на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: 500,61 грн. – на відповідача та 42,73 грн. – на позивача. Водночас, вимоги позивача щодо покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу (адвокатські витрати) в сумі 5 000 грн. підлягають залишенню без задоволення, оскільки матеріали справи не містять ані відповідного договору на правничу допомогу, ані доказів, що підтверджують фактичне понесення позивачем таких витрат. При цьому, позовна заява підписана директором позивача, а не адвокатом. Керуючись ст. ст. 129, 130, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд - ВИРІШИВ: 1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОСКЛОСЕРВІС» задовольнити частково. 2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (84302, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2, р/р 26005962483969 в АТ «ПУМБ», МФО 334851, код ЄДРПОУ 05763642) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОСКЛОСЕРВІС» (49007, м. Дніпро, вул. Данили Нечая, буд.31, кв. 16, р/р 26002055722646 в ПАТ КБ «Приватбанк» МФО 313399, код ЄДРПОУ 36639185) 236 584 (двісті тридцять шість тисяч п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 86 коп. основного боргу, 26 438 (двадцять шість тисяч чотириста тридцять вісім) грн. 46 коп. пені, 2 419 (дві тисячі чотириста дев'ятнадцять) грн. 87 коп. 3% річних, 4 515 (чотири тисячі п'ятсот п'ятнадцять) грн. 93 коп. інфляційних втрат, 2 275 (дві тисячі двісті сімдесят п'ять) грн. судового збору. 3. В решті позовних вимог відмовити. 4.Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОСКЛОСЕРВІС» (49007, м. Дніпро, вул. Данили Нечая, буд.31, кв. 16, р/р 26002055722646 в ПАТ КБ «Приватбанк» МФО 313399, код ЄДРПОУ 36639185) 50% судового збору у розмірі 1 774 (одна тисяча сімсот сімдесят чотири) грн. 39 коп., сплаченого за платіжним дорученням №3151 від 15.05.2018р. Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення. Повне рішення складено 13.07.2018р. Суддя                                                                                            Л.В. Ніколаєва