Рішення

від 23.10.2018 по справі 905/1630/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.10.2018                     Справа № 905/1630/18                                                             

Господарський суд Донецької області у складі:

Головуючого судді           Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання          Мартинчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, місто Київ, вулиця Госпітальна, будинок № 12-Г; код ЄДРПОУ - 00032129) в особі філії – Сумського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк» (4004, Сумська область, місто Суми, вулиця Горького, будинок № 32)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Даком» (83052, Донецька область, місто Донецьк, проспект Миру, будинок № 52; код ЄДРПОУ - 30415647)

про стягнення 2 106,90 гривень,-

за участю представників сторін:

від позивача:                    не з'явився

від відповідача:           не з'явився

С У Т Ь С П О Р У

Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії – Сумського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк» звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Даком» про стягнення 2 106,90 гривень, з яких:

- 1980,00 гривень – основна заборгованість;

- 30,15 гривень – 3% річних;

- 94,74 гривень – інфляційні втрати;

- 2,01 гривень - пеня.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору банківського рахунку №253 від 13.11.2014, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість у заявленому розмірі, а також нараховані пеня, інфляційні та річні.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на норми ст. 173, 193, 216, 224 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526, 901, 903 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 04.09.2018 відкрито провадження по справі №905/1630/18, вирішено розглядати її за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 25.09.2018.

13.09.2018 на адресу господарського суду Донецької області від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог та клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Як вбачається зі змісту вказаної заяви, позивач у зв'язку з допущенням опечатки в позовній заяві в сумі сплаченого судового збору просив стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1762,00 гривень замість помилково зазначеної у позовній заяві суми судового збору 1841,00 гривень.

Ухвалою суду від 25.09.2018 закрито підготовче провадження у справі №905/1630/18 та призначено розгляд справи по суті на 23.10.2018.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідач своїм правом на подання відзиву по справі не скористався, в інший спосіб своєї позиції не довів, у судове засідання не з'явився.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст.165 ГПК України).

Одночасно, за висновками суду, товариство з обмеженою відповідальністю «Даком» було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи з урахуванням наступних обставин.

За приписами статті 122 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно з відомостями, які наявні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю «Даком» є: 83052, Донецька область, місто Донецьк, проспект Миру, будинок № 52.

У відповідності до листів Харківської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» відділення поштового зв'язку призупинили приймання та пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Донецької та Луганської областей, у т.ч. м. Донецьк.

З огляду на те, що відповідач знаходиться на території, на яку не здійснюється пересилання поштової кореспонденції, на офіційному веб-порталі «Судова влада України» (dn.arbitr.gov.ua) розміщувалось оголошення про дату та час судового засідання у справі №905/1630/18.

Таким чином, господарським судом було вжито всіх можливих та залежних від суду заходів для повідомлення відповідача про день, місце та час судового засідання.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд –

В С Т А Н О В И В

13.11.2014 між публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії – Сумського обласного управління АТ «Ощадбанк» (далі – банк) та товариством з обмеженою відповідальністю «Даком» (далі – клієнт) було укладено договір банківського рахунку № 253 (далі – договір), відповідно до п. 1.1. якого (в редакції додаткового договору № 1 від 10.02.2015 до договору банківського рахунку № 253 від 13.11.2014) банк зобов'язується надавати клієнту послуги з розрахунково-касового обслуговування, які пов'язані із переказом грошей з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також здійснення інших операцій, передбачених цим договором, а клієнт зобов'язується оплачувати вартість таких послуг та надає банку право користуватися тимчасово вільними коштами клієнта на власний розсуд.

          Оплата за послуги надані банком клієнту відповідно до переліку операцій розрахунково-касового обслуговування, здійснюється згідно з тарифами за послуги філії – Сумське обласне управління АТ «Ощадбанк» (додаток №1 до цього Договору, який є його невід`ємною складовою частиною), які можуть бути змінені банком в порядку, визначеному умовами цього договору), які можуть бути змінені банком в порядку (п.2.3. договору в редакції додаткового договору № 1 від 10.02.2015 до договору банківського рахунку № 253 від 13.11.2014).

          Згідно з п. 3.1. договору (в редакції додаткового договору № 1 від 10.02.2015 до договору банківського рахунку № 253 від 13.11.2014) вартість послуг банку визначена в тарифах у вигляді суми тарифу-вартості послуги.

За приписами п. 3.2. договору (в редакції додаткового договору № 1 від 10.02.2015 до договору банківського рахунку № 253 від 13.11.2014) при настанні термінів оплати вартості наданих банком послуг з розрахунково-касового обслуговування клієнт доручає банку здійснювати договірне списання коштів в передбаченому тарифами розмірі, що необхідний для оплати наданих банком послуг з рахунку(ів) клієнта, а також інших поточних рахунків клієнта, відкритих в АТ «Ощадбанк» або тих, що будуть відкриті протягом строку дії цього договору. При цьому, з метою здійснення банком права договірного списання, передбаченого у першому абзаці цього пункту договору, у разі відсутності або недостатності на рахунках клієнта в національній валюті коштів у сумі, необхідній для повної оплати послуг, клієнт надає банку право договірного списання коштів з його рахунків в іноземній валюті та доручає Банку здійснити продаж іноземної валюти, у розмірі, еквівалентному сумі, що необхідна для повної оплати послуг. Сума іноземної валюти зазначена вище, розраховується та її продаж здійснюється по курсу продажу іноземної валюти Банку для клієнтів – юридичних осіб на день здійснення її продажу. Сплата клієнтом коштів за надані банком послуги здійснюється одночасно з проведенням операції, авансом або не пізніше визначеного числа місяця наступного за звітним відповідно до додатку №1 до цього Договору.

Відповідно до умов п.2.1.2.1 Додатку №1 до Договору банківського рахунку №253 від 13.11.2014, вартість послуг за щомісячне обслуговування тарифного плану складає 99,00 гривень не пізніше 5 числа наступного місяця.

Пунктом 4.1.2. договору (в редакції додаткового договору № 1 від 10.02.2015 до договору банківського рахунку № 253 від 13.11.2014) встановлено, що банк зобов'язується приймати і розраховувати на рахунок(ки) Клієнта грошові кошті, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про проведення операцій за рахунком(ами).

Умовами п. 4.3.10. договору (в редакції додаткового договору № 1 від 10.02.2015 до договору банківського рахунку № 253 від 13.11.2014) визначено, що клієнт зобов'язується сплачувати вартість послуг банку згідно з тарифами в порядку, визначеному розділом 3 цього договору.

Згідно п. 4.3.11. договору (в редакції додаткового договору № 1 від 10.02.2015 до договору банківського рахунку № 253 від 13.11.2014) клієнт зобов'язується своєчасно поповнювати рахунок(ки) грошовими коштами, у разі відсутності або недостатності коштів на рахунку(ах), з метою належного виконання своїх обов'язків за цим договором щодо сплати на користь банку вартості наданих ним послуг, в тому числі з метою забезпечення можливості здійснення банком права договірного списання коштів у сумі, необхідній для повної оплати послуг, а також в інших випадках, визначених цим договором, для реалізації банком права договірного списання коштів з рахунку(ів)

Відповідно до п.6.4. договору (в редакції додаткового договору № 1 від 10.02.2015 до договору банківського рахунку № 253 від 13.11.2014) за несвоєчасне поповнення рахунку(ів) відповідно до умов підпункту 4.3.11. цього договору, що призвело до неможливості здійснити договірне списання грошових коштів за наданні банком послуги, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,2 (нуль цілих дві десятих) відсотка від належної до сплати суми за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 9.1. договору (в редакції додаткового договору № 1 від 10.02.2015 до договору банківського рахунку № 253 від 13.11.2014) цей договір набуває чинності з дати підписання сторонами та діє протягом одного календарного року. Дія договору автоматично продовжується на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не попередить в письмовій формі іншу сторону про припинення його дії не менше ніж за один місяць до закінчення відповідного строку дії договору.

Вищезазначений договір підписаний представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

На виконання умов спірного договору позивачем послуги з розрахунково-касового обслуговування за 13.07.2014 по 31.12.2017 надані відповідачу належним чином, що підтверджується банківськими виписками по банківському рахунку ТОВ «Даком», належним чином засвідченні копії яких наявні в матеріалах справи.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором банківського рахунку №253 від 13.11.2014, щодо своєчасного та повного виконання зобов'язань щодо сплати комісії за обслуговування протягом строку дії договору звернувся, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 72 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч. 1 ст. 1067 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Отже, в контексті зазначених норм укладений договір банківського рахунку №253 від 13.11.2014 є належною підставою для виникнення у відповідача грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку щодо своєчасного поповнення рахунку грошовими коштами, з метою належного виконання своїх обов'язків за цим Договором щодо сплати на користь банку вартості наданих ним Послуг, в тому числі з метою забезпечення можливості здійснення банком права договірного списання коштів у сумі, необхідній для повної оплати послуг згідно п.3.4.3 договору та сплати коштів за надані позивачем послуги на підставі п. 3.3. спірного Договору.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, що підтверджується виписками з рахунків другого класу Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, відкритих для відображення заборгованості відповідача за вищевказаним договором, які підтверджують наявність вказаної заборгованості відповідача перед позивачем станом на 31.01.2018

Всупереч приписам закону та умовам договору, клієнт (відповідач) взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, своєчасно комісію не сплачував, внаслідок чого станом на 22.08.2018 утворилася заборгованість за період з травня 2016 по грудень 2017 року в сумі 1980,00 гривень.

Відповідачем до прийняття судового рішення не надано доказів погашення заборгованості за розрахунково-касовим обслуговуванням по договору банківського рахунку у заявленому розмірі, у зв'язку з чим господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 3 % в сумі 30,15 грн. за період з 14.03.2017 по 09.01.2018 та пені в сумі 2,01 гривень за період з 14.03.2017 по 09.01.2018.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписами ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Статтею 254 Цивільного кодексу України визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.

3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов'язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.

Відповідно до п.2.5 Постанови №14 від 17.12.2013 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня нараховується починаючи з наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Разом із тим, як вбачається з наданого позивачем розрахунку позовних вимог, позивачем арифметично невірно здійснено нарахування пені та 3 % річних з 14.03.2017 по 09.01.2018, на підставі чого зробив власний розрахунок, відповідно до якого суми є більшими. Проте, враховуючи, що згідно ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, сума 3%, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 30,15 гривень, а сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 2,01 гривень.

Щодо вимог про стягнення інфляційних витрат за період з 14.03.2017 по 09.01.2018 в розмірі 94,74 гривень суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній є методологічно та арифметично невірним, оскільки, зважаючи на порядок формування індексу інфляції (впродовж усього календарного місяця та за цілий місяць) період нарахування має визначатися цілими місяцями, починаючи з місяця, наступного за місяцем у якому мав бути здійснений платіж (абз.3 п.3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р.). На підставі викладеного суд зробив власний розрахунок, відповідно до якого сума є більшою. Проте, враховуючи, що згідно ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд задовольняє позовні вимоги у частині стягнення інфляційних втрат в межах заявленої суми, а саме 94,74 гривень.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Сумського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Даком» про стягнення 2 106,90 гривень, з яких: 1980,00 гривень – основна заборгованість, 30,15 гривень – 3% річних, 94,74 гривень – інфляційні втрати, 2,01гривень – пеня –– задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Даком» (83052, Донецька область, місто Донецьк, проспект Миру, будинок № 52; код ЄДРПОУ - 30415647) на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, місто Київ, вулиця Госпітальна, будинок № 12-Г; код ЄДРПОУ - 00032129) в особі філії – Сумського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк» (4004, Сумська область, місто Суми, вулиця Горького, будинок № 32) 1980,00 гривень основної заборгованості, 94,74 гривень інфляційних витрат, 30,15 гривень 3% річних, 2,01 гривень – пеня, 1 762,00 гривень судового збору.

У судовому засіданні 23.10.2018 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення буде складено та підписано 31.10.2018.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (01001, місто Київ, вулиця Госпітальна, будинок № 12-Г; код ЄДРПОУ - 00032129) в особі філії – Сумського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк» (4004, Сумська область, місто Суми, вулиця Горького, будинок № 32)

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Даком» (83052, Донецька область, місто Донецьк, проспект Миру, будинок № 52; код ЄДРПОУ - 30415647)

Суддя                     С.М. Фурсова