Рішення

від 01.11.2018 по справі 910/11768/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 01.11.2018Справа №  910/11768/18 Суддя Господарського суду міста Києва Пукшин Л.Г.., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська 5) в особі філії «Енергозбут» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (01135, м. Київ, вул. Жилянська, 97) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Енерго» (04210, м. Київ, пр-т Героїв Сталінграда,12-д) про  стягнення 33   015,01 грн. Представники сторін не викликались ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Енергозбут» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»  звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Енерго» про стягнення 33   015,01 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем умов Договору №УЗ/ЕЕЦ-171019/00048 від 19.10.2017 про виконання проектно-вишукувальних робіт, що стало підставою для стягнення з останнього сплаченого за договором авансу у розмірі 30   712,80 грн. та пені у розмірі 2   302,21 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 відкрито провадження у справі №910/11768/18, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 10.09.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та була отримана відповідачем 03.10.2018, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103047387489. Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України. Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, встановив. 19 жовтня 2017 року між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Філії «Енергозбут» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі – замовник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пан Енерго» (надалі – виконавець/відповідач) укладено Договір на виконання проектно-вишукувальних робіт № УЗ/ЕЕЦ-171019/00048 (надалі – договір), предметом якого є закупівля з проектно-вишукувальних робіт: «Розробка проектно-кошторисної документації по об'єкту «Технічне переоснащення с заміною АКБ та ЗПУ на ПС Булацелівка». Стадія – робочий проект (у т.ч. експертиза) (ДСТУ) відповідно до узгодженого сторонами технічного завдання (Додаток 2 до договору), проведення комплексної експертизи проекту та отримання експертного звіту. Відповідно до п. 2.2 договору вартість і термін виконання робіт визначені протоколом погодження договірної ціни (Додаток 1), зведеним кошторисом на виконання проектних і вишукувальних робіт (Додаток 3), які є невід'ємною частиною договору. Згідно з п. 3.1 договору загальна вартість робіт за договором складає 51 188,00 грн. без ПДВ, крім того ПДВ (20%) – 10   237,60 грн., всього з ПДВ – 61   425,60 грн. та визначається сторонами та відображається у протоколі погодження договірної ціни (додаток 1). У п. 3.5 договору визначено, що замовник після підписання договору, протягом 30 банківських днів, перераховує на розрахунковий рахунок виконавця аванс в розмірі 50% вартості робіт, передбачених до виконання за цим договором. Остаточний розрахунок здійснюється замовником протягом 10 банківських днів з моменту підписання Акту приймання-передачі виконаних робіт (п. 3.6 договору). Відповідно до п. 4.1. договору протягом 14 робочих днів, після підписання договору, замовник передає виконавцю вихідні дані в повному обсязі: технічне завдання, дозвільні і правовстановлюючі документи, та інші документи відповідно до вимог ДБН А2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво». У п. 4.2 договору сторонами визначено, що технічні, економічні та інші вимоги до робіт повинні відповідати завданню на проектування, ДБН Д.1.1-1-2000 (зі змінами та доповненнями), ДБИ Д.1.1-7-2000 (зі змінами та доповненнями), ДБН А.2.2-3-2014, діючим нормам та правилам. Відповідно до пунктів 4.3 та 4.4 договору виконання робіт повинно починатись і здійснюватися з дня отримання вихідних даних від замовника. Термін виконання робіт: - початок: на другий день після отримання вихідних даних згідно п. 4.1 даного Договору; - завершення: 40 робочих днів після початку робіт, але не пізніше 31.12.2017. У відповідності до п. 5.1. договору замовник зобов'язаний, зокрема своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість виконаних робіт, приймати акти приймання-передачі виконаних робіт, складені відповідним чином за етапи, надати виконавцю необхідні вихідні дані. Згідно з п. 5.3. договору виконавець зобов'язаний, зокрема забезпечити виконання робіт у строки, встановлені цим договором, виконати роботи з інженерно-геологічних вишукувань і складання технічного висновку в порядку та на умовах, визначених цим договором, додержуючись вихідних даних, наданих замовником, а також спеціальних вказівок останнього та вимог, що звичайно ставляться до подібної документації. Пунктами 6.1.-6.3. договору визначено, що виконавець передає замовнику оформлену у встановленому порядку документацію у 3-х примірниках на підставі акту приймання-передачі виконаних проектно-вишукувальних робіт. Замовник протягом 10 днів з дня отримання остаточного акту зобов'язаний підписати його і повернути виконавцю. Якщо замовник відмовляється від його прийняття, він повинен надати виконавцю мотивовану відмову. Відмова замовника від прийняття робіт оформлюється двохстороннім актом з переліком необхідних (з вини виконавця) доробок і терміном їх виконання. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками та діє до 31.12.2017, а у частині розрахунків – до повного виконання сторонами передбачених договором зобов'язань (п. 10.1 договору). Як вбачається із матеріалів справи, Додатком № 1 до договору сторонами викладено Протокол погодження вартості робіт з розробки проектно-кошторисної документації; Додатком № 2 до договору сторонами погоджено технічне завдання та Додатком №3 до договору сторонами викладено Кошторис № 1 на проектні (вишукувальні) роботи. За доводами позивача, що підтверджується матеріалами справи, 15.11.2017 позивачем на підставі платіжного доручення № 48 від 15.11.2017 перераховано відповідачу аванс у розмірі  30   712,80 грн. Як зазначає позивач, ПАТ “Українська залізниця” в особі Філії “Енергозбут” ПАТ “Українська залізниця” було надано вихідні дані в розумінні положень Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 45 від 16.05.2011, містяться в Додатку 2 до договору та були надані замовником виконавцю одночасно з підписанням договору, тобто у відповідача були в наявності основні дані, необхідні для початку робіт, однак, виконавець жодного разу не здійснив виїзд свої фахівців на об'єкт проектування для проведення обстеження обсягів робіт, та не виявив бажання отримати всю необхідну йому інформацію безпосередньо у замовника робіт, а отже це свідчить про те, що всі необхідні дані для виконання передбачених умовами договорів робіт, у замовника були наявні. Таким чином, позивач зазначає, що замовником було вчинено всі дії, передбачені умовами укладеного договору, зокрема на виконання п. 3.5 договору вчасно перераховано авансовий платіж в розмірі 50% від вартості робіт, неодноразово направлялись листи, у тому числі і електронні, щодо надання необхідних даних для виконання передбачених договором робіт, проте, на неодноразові звернення замовника виконавець жодного разу не поінформував про хід виконання зобов'язань за договором, про обставини, що перешкоджають його виконанню, а також про заходи, необхідні для їх усунення. Позивач також  зазначає, що у визначений договором строк акту приймання-передачі виконаних робіт відповідачем надано не було, в зв'язку з чим, 18.01.2018 на адресу відповідача направлено претензію з вимогами надати виконані проектно-вишукувальні роботи та акти приймання-передачі робіт, або повернути суму сплаченого авансового платежу, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення. 16.02.2018 та 07.03.2018 на адресу відповідача направлено листи-відмови від договорів на виконання проектно-вишукувальних робіт № ЕЕЦ-15/86 та № ЕЕЦ-15/98, відповідно до якого позивач повідомляє про розірвання договорів, в тому числі договору №УЗ/ЕЕЦ-171019/00048 в односторонньому порядку та просить  повернути авансові платежі. Вимоги відповідачем, не були виконані, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом порушеного права. Отже, спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання з виконання робіт за договором, у зв'язку з чим позивач вказує на обов'язок відповідача повернути сплачений позивачем аванс розмірі 30   712,80 грн. Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав. Укладений між сторонами договір №УЗ/ЕЕЦ-171019/00048 від 19.10.2017 за своєю правовою природою є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України та Глави 33 Господарського кодексу України Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до ч. 1 ст. 324 Господарського кодексу України за договором підряду на проведення проектних і досліджувальних робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну документацію або виконати обумовлені договором проектні роботи, а також виконати досліджувальні роботи, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити їх. Згідно із ч. 1 ст. 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. Згідно із ч. 1 ст. 889 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом. Згідно з ч. 2 ст. 854 Цивільного кодексу України підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором. Судом встановлено,  що на виконання умов п. 3.5 договору позивачем було сплачено  аванс у розмірі 50 % вартості робіт на загальну суму 30   712,80 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №48 від 15.11.2017. Відповідно до ч. 1 ст. 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення, строки виконання роботи або її окремих етапів (ст.ст. 843, 846 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з п. 4.4 Договору термін виконання робіт: -          початок: на другий день після отримання вихідних даних згідно п. 4.1 даного договору; -          завершення: 40 робочих днів після початку робіт, але не пізніше 31.12.2017. Згідно з п. 4.1 договору на протязі 14 робочих днів, після підписання договору, замовник передає виконавцю вихідні дані в повному обсязі: технічне завдання дозвільні і правовстановлюючі документи, та інші документи відповідно до вимог ДБН А.2.2-3-2014 “Склад та зміст проектної документації на будівництво” Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.4 договору відповідач мав виконати роботи за договором не пізніше 31.12.2017. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту виконання робіт за договором станом на 31.12.2017. Відповідно до п. 10.1 даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками та діє до 31.12.2017, а у частині розрахунків - до повного виконання сторонами передбачених договором зобов'язань. Загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (стаття 598 ЦК України, стаття 202 ГК України). Перелік цих підстав наведено у статтях 599 – 601, 604 – 609 ЦК України. Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору. Отже, сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов'язку. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №905/2187/13 та у п. 27 постанови Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №910/123/17. За таких обставин, суд приходить до висновку, що зобов'язання відповідача з виконання робіт за договором не припинилось після 31.12.2017.    Судом встановлено, що 16.02.2018 на адресу відповідача направлено лист-відмову від договорів на виконання проектно-вишукувальних робіт №ЕЕЦ-15/86, відповідно до якого  позивач повідомляє про розірвання договору в односторонньому порядку та просить  повернути авансовий платіж. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Відповідно до ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору. Тобто, замовнику законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і визначене цією нормою право не може бути обмежене. Отже, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін. При цьому, одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. Аналогічні висновки містяться у постановах Вищого господарського суду України від 18.09.2013 у справі №18/1543/12 та від 28.03.2017 у справі №910/13621/16. Частинами 2, 3 статті 653 Цивільного кодексу України визначено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. За таких обставин, позивачем вчинено односторонній правочин стосовно розірвання договору, що є самостійною та достатньою підставою для припинення правовідносин сторін, а відтак договір вважається розірваним (припиненим) з моменту вчинення такого провочину, тобто з 16.02.2018. Таким чином, станом на момент подання даного позову до суду сплив строк виконання відповідачем робіт, а договір припинив свою дію. Згідно частини 2 ст. 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Водночас, згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/45382/17. З урахуванням того, що судом встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань з виконання робіт за договором, враховуючи, що термін дії такого договору закінчився, суд приходить до висновку про те, що відповідач  зобов'язаний повернути позивачу отриманий від нього авансовий платіж у розмірі 30   712,80 грн. За таких обставин, позовні вимоги позивача  про стягнення з відповідача  суми сплаченого авансу у розмірі  30   712,80 грн є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі. Крім іншого, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 2   302,21 грн. за порушення терміну виконання робіт за договором за період з 02.01.2018 по 15.02.2018. Відповідно до частин 1, 2, 7 статті 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. За змістом статей 525-527 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором. Відповідно до п. 7.5 договору у випадку порушення виконавцем терміну виконання робіт відповідно до договору, замовник має право вимагати від виконавця сплату пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості не виконаного обсягу за кожен день прострочення терміну завершення робіт за весь період прострочення. В силу приписів статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно зі статтею 230, пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв'язку з простроченням зобов'язання. Таким чином, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за несвоєчасне виконання робіт, суд вважає його арифметично вірним, відтак, з урахуванням фактичних обставин справи, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 2   302,21 грн. Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести            ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до      ст. 86 Господарського процесуального кодексу України      суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Приймаючи до уваги зазначене та враховуючи, що відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов'язання за договором та не спростовано заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 – 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва                     ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Електро» (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, буд. 12-Д; ідентифікаційний код: 34956246) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) в особі Філії «Енергозбут»  Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (01135, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 97; ідентифікаційний код: 40150221) суму сплаченого авансу  у розмірі 30   712 (тридцять тисяч сімсот дванадцять) грн  80 коп., пеню в розмірі 2 302 (дві тисяч триста дві) грн. 21 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. 3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повне рішення складено 01.11.2018.                          Суддя                                                                                                       Пукшин Л.Г.