Рішення

від 30.10.2018 по справі 914/1700/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30.10.2018                                                                                 Справа №914/1700/18 м. Львів За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕМАРА-ІНТЕР», м. Одеса до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛ-СІТІ», м. Львів про стягнення 616 558, 48 грн.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 Суддя Мороз Н.В. при секретарі Забора Ю. П. Представники: Від позивача: Корнишин О. О.      Від відповідача: н/з      Суть спору:           Позов подано Товариством з обмеженою відповідальністю «ОДЕМАРА-ІНТЕР» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛ-СІТІ» про стягнення 616 558, 48 грн.           Ухвалою суду від 14.09.2018р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 08.10.2018р. 08.10.2018р. розгляд справи відкладено на 30.10.2018р., про що відповідача повідомлено ухвалою про виклик в порядку ст.121 ГПК України.           В судове засідання 30.10.2018р. представник позивача з'явився. Через службу діловодства господарського суду подав додаткові письмові пояснення якими повідомив про часткову сплату відповідачем заборгованості у розмірі 50    000, 00 грн., в підтвердження чого долучив платіжне доручення від 26.09.2018р. №133. Крім того,  подав клопотання про долучення до матеріалів справи копію Гарантійного листа ТзОВ «ГАЛ-СІТІ» від 29.09.2018р. №7 про оплату заборгованості частинами.           Відповідач явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи, причин неявки суду не повідомив. Вимоги ухвали суду від 14.09.2018р. не виконав, відзиву на позов не подав.           Відтак, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача  або його представника та за відсутності його відзиву на позов, в порядку ст.165 ГПК України, за наявними матеріалами.           Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, створивши у відповідності до ст. 13 ГПК України сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив.           Згідно ст. 509 ЦК України, зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов”язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку. Однією з підстав виникнення зобов”язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.            12.12.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “ОДЕМАРА-ІНТЕР” (позивач, за договором – експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ГАЛ-СІТІ” (відповідач, за договором – клієнт) укладено договір №1212/07-01 транспортного експедирування.           Згідно п. 1.1 договору, експедитор зобов'язується за плату і за рахунок клієнта надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу, в тому числі надання митно-брокерських послуг.           Відповідно до умов вказаного договору, конкретне експедирування вантажу здійснюється на підставі заявки, передбаченої договором.           Клієнт зобов'язаний оплатити послуги експедитора, а також відшкодувати витрати, затрати, штрафи та інші платежі, понесені експедитором в інтересах клієнта (п.2.4.15).           Пунктом 3.2 договору встановлено, що клієнт оплачує рахунки експедитора в термін до 10 (десяти) календарних днів з дати подачі контейнерів на митний термінал з переводом вказаних в рахунку сум на поточний рахунок експедитора. Клієнт погоджується, що експедитор має право направити клієнту рахунок з використанням засобів факсимільного та електронного зв'язку. В разі несплати клієнтом рахунків в зазначений термін, експедитор виставляє клієнту для сплати додатковий рахунок на суму компенсації, пов'язаної з девальвацією гривні по відношенню до долара США за період з дати виставлення первісного рахунку до його сплати. Додатковий рахунок експедитора має бути оплачений клієнтом протягом одного банківського дня з дати його оформлення.           На підставі наданих клієнтом заявок (№№1-10) до договору транспортного експедирування, експедитором доставлено за призначенням контейнери з вантажем та надано рахунки на оплату.           Вказані послуги виконано експедитором без зауважень та застережень з боку клієнта, що підтверджується міжнародними товаротранспортними накладними CMR, а також податковими накладними та квитанціями отримання податкових накладних, де отримувачем є ТзОВ «ГАЛ-СІТІ» (в матеріалах справи).           Однак, ТзОВ «ГАЛ-СІТІ» своє зобов'язання щодо оплати за надані ТзОВ «ОДЕМАРА-ІНТЕР» транспортно-експедиторські послуги виконало лише частково, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість.           Зокрема, відповідачем не оплачено послуги згідно рахунків за заявками №5 від 05.03.2018р. (рахунок №627 сплачений частково у розмірі 18    578, 75 грн.); заявки №6 від 05.03.2018р; заявки №7 від 14.03.2018р; заявки №8 від 02.04.2018р; заявки №9 від 16.04.2018р. та заявки №10 від 18.04.2018р.на загальну суму 545    382, 69 грн.                     З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача надіслано претензію про погашення заборгованості №288 від 15.06.2018р., яку залишено останнім без відповіді та задоволення.                     З метою захисту своїх прав, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за надані транспортно-експедиторські послуги.           Згідно ст. 316 ГК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.           Згідно ст.526 ЦК України в контексті з вимогами ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв  ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.           Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).           Згідно ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.           Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).           Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.           Згідно приписів    ст. 614 ЦК України    особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.           Встановлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання,    ЦК України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише в тому разі, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 17.05.2017 р. у справі №911/151/16, постанова Вищого господарського суду України від 24.01.2017 р. у справі № 922/5651/15).           Таким чином саме особа, яка порушила зобов'язання має довести відсутність своєї вини у вказаному порушенні в силу вимог вищевказаних норм законодавства.                     В той же час, відповідачем в порушення приписів    ст.74 ГПК України    не доведено, що ним ужито усіх заходів для недопущення господарського правопорушення (прострочення оплати заборгованості за договором №1212/07-01 транспортного експедирування від 12.12.2017р.).           Уклавши вказаний вище договір та отримавши від позивача транспортно-експедиційні послуги, відповідачу було відомо про виникнення у нього обов'язку щодо оплати за надані послуги.           Невжиття відповідачем заходів, спрямованих на виконання свого зобов'язання за договором щодо оплати наданих послуг за своєю суттю є ухиленням від виконання господарського зобов'язання.           Разом з тим, в силу ст.ст.    6,    626 ЦК України,    сторони є вільними у виборі контрагента та визначенні (погоджені) умов договору. При цьому відносини, що виникли між сторонами засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч. 1    ст. 1 ЦК України), що регулюються актами цивільного законодавства України.           Дослідивши та проаналізувавши подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем не виконано передбаченого договором та законом обов'язку щодо оплати за надані послуги, чим було порушено право позивача на одержання коштів. Відтак, позивач в порядку захисту свого порушеного права вправі вимагати стягнення з відповідача заборгованості за договором №1212/07-01 транспортного експедирування від 12.12.2017р.           Листом від 29.09.2018р. №7 (в матеріалах справи) відповідач гарантував оплату заборгованості частинами.                     В процесі розгляду справи, відповідачем частково сплачено заборгованість у розмірі 50    000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 26.09.2018р. №133 (в матеріалах справи).                     Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.                     Враховуючи викладене та наявні докази, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення  основного боргу в сумі  50 000, 00 грн.           Згідно ст. 230 ГК України, п. 4 ст. 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.           Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Таким чином, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, передбачені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.           Згідно ч.ч.2, 3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).                     Відповідно до п. 3.4 договору транспортного експедирування, за прострочення оплати рахунку експедитора, клієнт сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від невиплаченої суми за кожен день прострочення.           На підставі наведених законодавчих норм та положень п. 3.4 договору, позивачем нараховано відповідачу 61    118, 58 грн. пені за прострочення оплати рахунків, відповідно до розрахунку штрафних санкцій, доданого до позовної заяви та за вказані у ньому періоди (в матеріалах справи).           Крім того, згідно ч.2. ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.           Згідно п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.           На підставі вищенаведеного позивачем за прострочення виконання зобов'язання правомірно нараховано відповідачу 4    712, 21 грн. – інфляційних втрат та 5    345, 00 грн. – 3% річних відповідно до розрахунку штрафних санкцій, доданого до позовної заяви та за вказані у ньому періоди (в матеріалах справи).                     Таким чином, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору та порушенням строків оплати за надані транспортно-експедиторські послуги, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та становить 495    382, 69 грн. – основного боргу, 61    118, 58 грн. – пені, 5    345, 00 грн. – 3% річних та 4    712, 21 грн. – інфляційних нарахувань. Доказів зворотнього суду не надано.                     Згідно ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.           Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.           Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.           Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог .                     Керуючись ст.ст. 13, 46, 73, 74, 76-78, 129, 231, 233, 236-238, 240, 327 ГПК України, господарський суд,- ВИРІШИВ: 1. Позов задоволити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛ-СІТІ», м. Львів, вул. Кавалерідзе, 19/17 (код ЄДРПОУ 41719356) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕМАРА-ІНТЕР», м. Одеса, Митна площа, 1«А» (код ЄДРПОУ 23869953) – 495    382, 69 грн. – основного боргу, 61    118, 58 грн. – пені, 5    345, 00 грн. – 3% річних, 4    712, 21 грн. – інфляційних нарахувань та 9    248, 38 грн. судового збору. 3. В частині стягнення заборгованості в розмірі 50 000, 00 грн. – провадження закрити. Повний текст рішення виготовлено 01.11.2018р. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України. Суддя                                                                                                     Мороз Н.В.