Рішення

від 30.10.2018 по справі 922/2645/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,   тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

---

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "30" жовтня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/2645/18 Господарський суд Харківської області у складі: судді Рильової В.В.               при секретарі судового засідання Горбачовій О.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом    Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ в особі  Харківської філії  Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Харків      до  Управління соціального захисту населення Золочівської Районної державної адміністрації, смт. Золочів    про   стягнення 10 622,52 грн. за участю представників: позивача - Самойленко Н.П. довіреність № 2548 від 12.12.2017; відповідача - не з'явився; ВСТАНОВИВ: Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Управління соціального захисту населення Золочівської Районної державної адміністрації (відповідач) 10 622,52 грн., з яких: 7 748,77 грн. - інфляційні втрати за період 01.09.2017 - 31.08.2018 та 2 873,75 грн. - 3% річних за період 08.08.2017 - 18.09.2018, нараховані на суму основної заборгованості за надані послуги зв'язку - 85 906,54 грн., яку було стягнуто постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07 серпня 2017 року. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.10.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/2645/18; розгляд справи постановлено здійснювати з повідомленням сторін; призначено розгляд справи в судовому засіданні на 30 жовтня 2018 року. 22 жовтня 2018 року до суду надійшов відзив Управління соціального захисту населення Золочівської Районної державної адміністрації на позовну заяву (вх. № 30226), в якому відповідач просив суд розглянути справу без участі його представника та зазначив, що не визнає позовних вимог і не може бути відповідачем у даній справі з огляду на те, що між сторонами не було укладено договір про відшкодування витрат, пов'язаних з наданням послуг зв'язку пільговим категоріям населення на період з 01.01.2017 по 31.12.2017, а відтак відповідач не мав брати на себе зобов'язання з відшкодування зазначених витрат. Крім того, відповідач стверджує, що Постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, що затверджує Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі Порядок № 256), на яку посилається позивач, визначає механізм фінансування видатків за рахунок субвенцій з державного бюджету відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України. У даному ж випадку відшкодування витрат здійснюється відповідно до п. 20-4 статті 91 Бюджетного кодексу України за рахунок видатків з місцевих бюджетів, а не за рахунок субвенцій. До того ж, п. 1 не передбачено, що Порядок № 256 визначає механізм відшкодування витрат за послуги зв'язку. Так, на думку відповідача, жоден із законодавчих актів, на які посилається позивач, не містять норм, які вказували б на обов'язок управління соціального захисту населення відшкодовувати витрати за надання послуг зв'язку пільговим категоріям громадян. Законодавець визначає джерело фінансування зазначених витрат, проте не визначає розпорядника бюджетних коштів. Відповідачем, в свою чергу, проводилася роз'яснювальна робота з органами місцевого самоврядування щодо необхідності передбачити в місцевих бюджетах відповідні кошти. За ініціативою управління було направлено листи за підписом першого заступника голови Золочівської районної державної адміністрації на адреси селищної та 13 сільських рад, в яких рекомендовано внести зміни до програм соціально-економічного розвитку, передбачити кошти за надані послуги зв'язку пільговикам та укласти договори про відшкодування з ПАТ "Укртелеком". Однак, селищною та сільськими радами не було передбачено коштів для здійснення цих видатків та не передано міжбюджетних трансфертів з селищного та сільських бюджетів до районного. Також відповідач у відзиві посилається на те, що три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних, а грошові зобов'язання, відповідальність за які встановлена статтею 625 ЦК України, передбачають насамперед договірні правовідносини. Відтак, у відповідача не виникли зобов'язання ні з договору, ні з норм законодавства. Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" 24.10.2018 року подало до суду відповідь на відзив (вх. № 30418), в якому позивач не погоджується з доводами відповідача та вважає їх безпідставними з огляду на те, що вони не стосуються предмету позову та фактично зводяться до переоцінки доказів, які були досліджені судами при ухваленні рішення у справі № 922/1512/17 та які у сукупності покладені в його основу. Так, відповідач не взяв до уваги, що предметом позову є не відшкодування витрат щодо надання послуг пільговим категоріям населення, а стягнення втрат від впливу інфляційних процесів та 3% річних в наслідок невиконання боржником грошового зобов'язання, а наявність судового рішення про задоволення вимог позивача, яке не виконано відповідачем, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє позивача права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України. Надані сторонами заяви по суті справи (відзив та відповідь на відзив) були досліджені та долучені судом до матеріалів справи. Представник позивача, який брав участь в судовому засіданні 30.10.2018, позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Представник відповідача в судове засідання 30.10.2018 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи Управління соціального захисту населення Золочівської Районної державної адміністрації було повідомлено належним чином. Враховуючи принцип диспозитивності та право сторін на власний розсуд розпоряджатись своїми правами, в тому числі брати участь в судовому засіданні; з огляду на те, що неявка учасників справи в судове засідання, відповідно до приписів частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає розгляду справи по суті, а також приймаючи до уваги обмежені строки розгляду справи, визначені статтею 248 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу № 922/2645/18 за відсутності представника відповідача. Всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне. У травні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" (далі - ПАТ "Укртелеком") звернулося до Господарського суду Харківської області із позовом про стягнення з Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації (далі - Управління соцзахисту населення Золочівської РДА, Управління соцзахисту) 85 906,54 грн. невідшкодованих витрат щодо надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення за період з 1 січня по 31 грудня 2016 року. Рішенням Господарського суду Харківської області від 13 червня 2017 року у справі № 922/1512/17 (суддя Бринцев О.В.) в задоволенні позову відмовлено. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07 серпня 2017 року рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено; стягнуто з Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" 85 906,54 грн. заборгованості (витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг (послуг зв'язку). Постановою Вищого господарського суду України від 22 листопада 2017 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.08.2017 у справі № 922/1512/17 залишено без змін. Звертаючись до суду із даним позовом, ПАТ "Укртелеком" наголошує , що факт невиконання зобов'язань щодо оплати заборгованості за невідшкодовані послуги зв'язку, надані пільговим категоріям населення смт. Золочів та Золочівського району Харківської області в період з 01.01.2016 по 31.12.2016 в сумі 85 906,54 грн., в повному обсязі встановлено постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07 серпня 2017 року та постановою Вищого господарського суду України від 22 листопада 2017 року у справі № 922/1512/17. Разом з тим, Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації вищевказану постанову Харківського апеляційного господарського суду  № 922/1512/17 не виконало, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг, не відшкодувало, а відтак, за ним рахується заборгованість в сумі 85 906,54 грн. Прострочення зазначеного грошового зобов'язання має місце з 08.08.2017 (оскільки рішення суду апеляційної інстанції вступило в законну силу з дня його прийняття - 07 серпня 2017 року). Враховуючи викладене, на суму основного боргу Управління соцзахисту населення Золочівської РДА позивачем нараховано втрати від впливу інфляційних процесів в розмірі 7 748,77 грн. та 3% річних в розмірі 2 873,75 грн. за період з 08 серпня 2017 року по 18 вересня 2018 року. Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов'язковість судового рішення. Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Статтею 18 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Згідно з частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Під час розгляду справи № 922/1512/17, судами було встановлено, що у період з січня 2016 року по грудень 2016 року ПАТ "Укртелеком", як оператор телекомунікацій, надало телекомунікаційні послуги (послуги зв'язку) на пільгових умовах населенню смт. Золочів та Золочівського району Харківської області, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширювались дія п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціальні захисту", п. 11 ст. 20, ст. 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", п. 6 ч. 1 ст. 6, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", 4 ч. 3 ст. 13 Закону України "Про охорону дитинства". Загальна вартість цих послуг склала 85 906,54 грн., однак відповідач відмовився відшкодовувати позивачу їх вартість. В постанові Харківського апеляційного господарського суду від 07 серпня 2017 року, посилаючись на ст. 11, 509 ЦК України, ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" суд дійшов висновку, що зобов'язання відшкодувати спірні витрати позивача у відповідача виникли саме безпосередньо з актів цивільного законодавства, оскільки безумовний обов'язок оператора телекомунікації надавати пільги категоріям громадян, визначених спеціальними законами України, норми яких є нормами прямої дії, кореспондують безумовний обов'язок Держави в особі її уповноважених органів відшкодувати такі пільги. Крім того, посилаючись на ч. 2 ст. 617 ЦК України, ст. 218 Господарського кодексу України, постанову Верховного суду України від 15.05.2012 року у справі №11/446 та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України", суд апеляційної інстанції зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Таким чином, наявність грошового зобов'язання відповідача перед позивачем, яке мало бути виконано починаючи з 08 серпня 2017 року, не потребує доказування, а доведеність цих обставин не досліджується судом в межах даної справи, в силу статті 75 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Крім того, частина друга статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання. Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Суд не приймає доводи Управління соціального захисту населення Золочівської Районної державної адміністрації про відсутність у відповідача обов'язку з відшкодовування витрат за надання послуг зв'язку пільговим категоріям громадян, з огляду на те, що між сторонами не було укладено договору про відшкодування таких витрат, оскільки чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, адже зобов'язання сторін у цій справі, виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх бажання. Крім того, законодавством не передбачена можливість звільнення відповідача від виконання своїх законних обов'язків по вищенаведеному відшкодуванню через відсутність фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету. В свою чергу, наявне чинне судове рішення у справі № 922/1512/17 від 07.08.2017, яке має преюдиціальне значення для вирішення даної справи, належним чином підтверджує факт порушення відповідачем грошового зобов'язання у вигляді прострочення оплати заборгованості в сумі 85 906,54 грн. перед позивачем з відшкодування витрат по наданню послуг звязку пільговим категоріям населення у 2016 році, у розумінні статті 610 Цивільного кодексу України. При цьому, сам факт прийняття означеного судового рішення діючим законодавством наразі не віднесений до обставин, що припиняють чи змінюють правову природу грошового зобов'язання, а отже - жодною мірою не звільняє боржника від відповідальності за порушення грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора на отримання коштів, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування яких припиняється лише із припиненням відповідного грошового зобов'язання. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. Суд також зазначає, що це положення спрямоване на захист майнового права та інтересу стягувача (кредитора у зобов'язанні), реальне забезпечення виконання зобов'язань та рішень суду. Адже у зв'язку з невиконанням боржником рішення суду та зобов'язання, стягувач (кредитор) зазнає матеріальних втрат від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та від неправомірного користування належними йому до сплати коштами. Таким чином, застосування статті 625 Цивільного кодексу України після винесення рішення суду, спонукає боржника виконати таке рішення, адже сума коштів, що підлягає до стягнення продовжує зростати до моменту фактичного виконання рішення суду і може бути стягнена за бажанням стягувача (кредитора). З огляду на викладене вище, суд, перевіривши нарахований позивачем розмір інфляційних втрат та 3% річних на предмет відповідності вимогам чинного законодавства України, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача  7 748,77 грн. інфляційних втрат та 2 873,75 грн. 3% річних є законними та обґрунтованими,  правильно нарахованими, а отже підлягають задоволенню. Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Позовні вимоги у даній справі задоволено у повному обсязі, тому витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 762,00 грн. покладаються на Управління соціального захисту населення Золочівської Районної державної адміністраці та підлягають стягненню з останнього на користь позивача. З огляду на наведене, відповідно до статей 96, 525, 526, 610, 617, 625 Цивільного кодексу України, статей 193, 218 Господарського кодексу України, та керуючись статтями 1, 13, 18, 73-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -    ВИРІШИВ: Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до Управління соціального захисту населення Золочівської Районної державної адміністрації задовольнити в повному обсязі. Стягнути з Управління соціального захисту населення Золочівської Районної державної адміністрації (адреса: 62203, Харківська область, Золочівський район, смт. Золочів, пл. Слобожанська, 2; код ЄДРПОУ 03196452) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (код ЄДРПОУ 21560766) в особі  Харківської філії  Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (адреса: 61010, м. Харків, Нетіченська набережна, 8; код ЄДРПОУ 25614660) на розрахунковий рахунок 26007310791 в АТ "Ощадбанк", м. Київ, МФО 300465 - 10 622,52 грн., з яких: 7 748,77 грн. - інфляційні втрати; 2 873,75 грн. - 3% річних  та 1 762, 00 грн. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня  складення повного судового рішення в порядку, передбаченому  ст. 256 ГПК України та п. 17.5  Перехідних положень ГПК України. Повне рішення складено 01.11.2018 р.    Суддя  В.В. Рильова справа № 922/2645/18