Рішення

від 23.10.2018 по справі 923/696/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2018 року Справа № 923/696/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Горголь О. М. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Океана", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАЛТЕЯ ТРЕЙД", м. Херсон

про стягнення заборгованості в сумі 694 493,51 грн. за договором поставки

за участю представників сторін:

від позивача: Ліньков О.О., представник за довіреністю № 2018/21/05 від 21.05.2018;

від відповідача: Волкова С.Г., представник за довіреністю № 07-08/18д від 07.08.2018.

03.08.2018 року до Господарського суду Херсонської області надійшла позовна заява № 31/07-4 від 31.07.2018 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Океана" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАЛТЕЯ ТРЕЙД" (відповідач), в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 694 493,51 грн. за договором поставки № 080217-1 від 08.02.2017 року, на підставі статей 258, 712 ЦК України, статей 193, 222, 224, 225, 265 ГК України, статей 20 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 07.08.2018 позовну заяву № 31/07-4 від 31.07.2018 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 923/696/18та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 18.09.2017 року по даній справі суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 23.10.2018 року.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач визнає суму основного боргу, заперечує проти стягнення пені та штрафу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників, які прибули в судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

8 лютого 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ ОКЕАНА (далі - позивач, постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю АМАЛТЕЯ ТРЕЙД (далі - відповідач, покупець) уклали Договір Поставки №080217-1 (далі - договір).

За умовами п.1.1 Договору поставки Позивач зобов'язався поставляти Відповідачу полімерну продукцію, яку Відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти та сплатити за нього певну грошову суму. За умовами п. 3.3 Договору поставки оплата продукції, що поставляється за цим договором, здійснюється протягом 3 календарних днів з моменту відвантаження продукції.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав свої зобов'язання за договором в повному обсязі та передав у власність Відповідачу полімерну продукцію у кількості 22000 кг загальною вартістю 846120,00 грн. (видаткова накладна №64 від 22 серпня 2017 року, товаро-транспортна накладна №Р64 від 22.08.2018 року).

За договором поставки, згідно ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно приписів ст.662, ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, натомість покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Предметом спору у даній справі є невиконання відповідачем обов'язку щодо оплати поставленого позивачем товару за договором поставки та стягнення штрафних санкцій.

Згідно з вимогами ст.ст. 193, 202 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає виконання зобов'язань сторонами належним чином, тобто відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства і у строки, передбачені сторонами чи законом.

За приписом ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 357122,50 грн., яка має бути стягнута з відповідача.

Відповідач проти стягнення основного боргу не заперечує.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 357122,50 грн. є доведеними, обгрунтованими та підлягають задоволенню.

В Договорі поставки п. 4.3 встановлена відповідальність Покупця перед Постачальником за неналежне виконання грошових зобов'язань щодо оплати продукції. За порушення строків оплати продукції, встановлених в п.3.3 Договору поставки, покупець виплачує Постачальникові штрафні санкції у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, включаючи день оплати, а також 0,1 % відсоток в день від простроченої суми, згідно ст.625 Цивільного кодексу України.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача150734,59 грн. пені та 186636,42 грн. штрафу.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно приписів ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до п.4.5. договору - сторони відповідно до п.6 ст.232 ГК України домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через 5 років від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі (за більш тривалий строк) не суперечить матеріальному праву України та, відповідно, не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною.

Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи Ліга (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ ) перевірив розрахунки пені та дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в цій частині в повному обсязі. Щодо позовних вимог про стягнення 186696,42 грн. штрафних санкцій суд зазначає наступне. Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України. Відповідно до приписів ст..549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання . В пункті 4.3. договору сторони погодили, що за порушення строків оплати, покупець сплачує не тільки пеню, а й 0,1 % відсоток в день від простроченої суми, згідно ст..625 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України - боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, приписами статей 534, 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України, а також статтями 229-234 Господарського кодексу України. З урахуванням приписів частини другої статті 625 ЦК України, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто прострочення у виконанні зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й серед іншого інфляційні нарахування, що обраховуються як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією , а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Інфляційні нарахування входять до складу грошового зобов'язання. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць; відтак прострочення платежу за період часу, менший за місяць, не тягне за собою інфляційних нарахувань.

Поряд з цим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи правову природу інфляційних та річних, стягнення яких передбачено приписами ст..625 ЦК України, - суд звертає увагу позивача, що пеня нараховується за кожний день прострочення, а штраф може бути нараховано одноразово за порушення господарського зобов'язання. Діючим законодавством не передбачено нарахування штрафу за кожний день. Нарахування штрафних санкцій не передбачено ст..625 ЦК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій в розмірі 0,1 відсотка в день від простроченої суми задоволенню не підлягають.

Відповідач просить зменшити розмір пені, яка заявлена позивачем, до 1 грн.

Згідно з п.2.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду.

У підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 цієї постанови пленуму зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Таким чином, зі змісту наведених норм можна зробити висновок, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки (штрафу, пені), суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

При цьому розмір, до якого штрафні санкції підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

При розгляді заяви про зменшення розміру штрафних санкцій суд має дослідити наявність чи відсутність виняткових обставин для звільнення винної сторони від відповідальності. Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні клопотання про зменшення розміру пені у зв'язку з необґрунтованістю.

17.09.2018 року відповідач надав клопотання про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу та просить, посилаючись на приписи пп.3 п.4 ст.129 ГПК України, у разі часткового задоволення позову включити до судових витрат стягнення з позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог суму витрат відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 6100,00 грн.

Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 ст.129 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат , необхідних для надання правничої допомоги.

Представником відповідача надано розрахунок розміру витрат відповідача, пов'язаних з наданням правової допомоги (а.с.66-67).

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

Згідно п.2 ч.2 ст.126 ГПК України, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі « East/West Alliance Limited» проти України» , заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд звертає увагу відповідача, що ним не надано доказів на підтвердження понесених витрат, необхідних для надання професійної правничої допомоги. Відповідачем було надано копію договору № 02-04/18 від 02.04.2018 року абонентського юридичного обслуговування, клопотання про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, в якому зазначено, що акт приймання-здачі виконаних робіт буде надано до суду протягом 5 днів після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Враховуючи викладене, клопотання відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, частково відмовляє у задоволенні позовних вимог.

У зв'язку із частковою відмовою у задоволенні позову судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241, п.п. 17.5 п. 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АМАЛТЕЯ ТРЕЙД код ЄДРГІОУ: 36130219 (Юр. Адреса: 73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Пилипа Орлика, буд. 32) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ КОМПАНІЯ ОКЕАНА код СДРПОУ: 38197700, (49130, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Березинська, 66-Д, Р/Р 26006050245878, в ПАТ КБ ПРИВАТБАНК МФО 305299) заборгованість в сумі 357122,50 грн., пеню в розмірі 150734,59 грн. та судові витрати в розмірі 7617,86 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 01.11.2018

Суддя В.В.Литвинова