Рішення

від 29.10.2018 по справі 922/2325/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,   тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

---

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "29" жовтня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/2325/18 Господарський суд Харківської області у складі: судді Аюпової Р.М.               при секретарі судового засідання Васильєві А.В. розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом    Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз", м. Харків      до   Товариства з обмеженою відповідальністю  "Виробниче підприємство "Газкомунбуд", м. Дергачі    про   стягнення коштів в розмірі 29934,32 грн за участю представників сторін: позивача - Мелетян Р.М., довіреність № 6-622 від 22.02.2018; відповідача - не з'явився.  ВСТАНОВИВ:  Акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Газкомунбуд", м. Дергачі (відповідача) про стягнення з останнього пені в сумі 23619,98 грн. та штрафу в сумі 6314,34 грн. Судові витрати позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача. Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг №1702000652 від 16.02.2017. Ухвалою господарського суду від 27.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 18.09.2018 о 10:45 год. Протокольними ухвалами від 18.09.2018, 16.10.2018 у судових засіданнях оголошувалась перерва на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України. У судовому засіданні 29.10.2018 представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні. Представник відповідача у судове засідання 29.10.2018 не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав. При цьому суд зазначає, що відповідач про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: 62302, Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Петровського, 155, а з матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 27.08.2018 про відкриття провадження у справі була надіслана відповідачу за вищезазначеною адресою, але не була ним отримана та повернута Укрпоштою до суду за закінченням встановленого строку зберігання. Відповідно до частини 2 статті  178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа №922/2325/18 розглядається судом за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України. Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989  Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain). З'ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, заслухавши представника позивача,  господарський суд встановив наступне. Між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (найменування змінено на Акціонерне товариство "Укртрансгаз") в особі філії "Харківтрансгаз" (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Газкомунбуд" (виконавець, відповідач) укладено договір №1702000652 від 16.02.2017  про надання послуг (далі - Договір). За умовами Договору (п. 1.1.), виконавець зобов'язався надати послуги щодо монтажу водопровідних, каналізаційних, систем опалювання, вентиляції та кондиціювання повітря (Встановлення опалювальних, вентиляційних систем і систем кондиціювання повітря (Ремонт систем опалення та гарячого водопостачання) - Лот 6. Ремонт систем опалення Краматорського п/м Краматорського ЛВУМГ, а замовник - прийняти та оплатити такі послуги. Відповідно до п. 5.5. Договору, послуги повинні надаватися у відповідності до узгодженого виконавцем і замовником Календарного плану, водночас згідно з п. 1.2. Договору Календарний план (Додаток №1) є невід'ємною частиною Договору, у якому визначаються зміст і строки надання послуг. За узгодженим сторонами Календарним планом та відповідно до п. 5.1 Договору відповідач зобов'язався виконати весь обсяг робіт до 31.12.2017, загальна вартість яких визначена Договірною ціною (Додаток №2) та складає суму в розмірі 90204,78 грн., у тому числі  ПДВ 15034,13 грн., водночас згідно з п. 6.3.1 Договору зобов'язався надати послуги у строки, встановлені цим Договором. Так, Календарним планом передбачалось, що відповідач забезпечить надання послуг у встановлені строки, зокрема: - Ремонт системи опалення виробничого корпусу  Краматорського ЛВУМГ - Донецька область, м. Краматорськ, вул. Паркова, 70 (вартість послуг 30204,78 грн., термін надання послуг - серпень 2017 року,  вартість послуг 30000,00 грн., термін надання послуг - вересень  2017 року, вартість послуг 30000,00 грн., термін надання послуг - жовтень 2017 року). Позивач зазначає, що всупереч умовам Договору, відповідач взагалі не приступив до виконання свого зобов'язання. 02.01.2018  позивачем на адресу відповідача направлено претензію №166/17 з вимогою сплатити позивачу суму штрафних санкцій за невиконання умов Договору. Претензія отримана адресатом, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення ДП "Укрпошта". Проте, відповідач ніяким чином на вказану претензію не відреагував, заборгованість не сплатив. Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку. Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного. Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. Як зазначено в ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України). За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Між тим, всупереч умовам Договору, у встановлені строки відповідач не виконав свої зобов'язання, чим припустився порушення господарського зобов'язання. Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 ЦК України кваліфікує як порушення зобов'язання. Приписами ст. 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. У ч.1 ст. 549 ЦК України вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України). При цьому, право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань, у тому числі, встановлювати неустойку за порушення негрошового зобов'язання, визначено частиною 2 ст. 546 ЦК України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань. Аналогічну позицію висловлено Вищим господарським судом України в інформаційному листі №01-06/249 від 15.03.2011 та Верховним Судом України у постанові від 22.11.2010  по справі №14/80-09-2056. Пунктом 7.2 Договору встановлена відповідальність за порушення господарського зобов'язання, зокрема, за порушення строків надання послуг або надання послуг в менших обсягах без погодження із Замовником, що вказані в даному Договорі, Виконавець сплачує Замовнику пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, з яких допущено порушення строку виконання, за кожний день такого прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Перевіривши розрахунок пені та штрафу, суд вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, а тому вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 23619,98 грн. та штрафу в сумі 6314,34 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі  його порушення, невизнання або оспорювання.           Згідно статті 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка  відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент: Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі  “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати  свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 11 ГПК України, суд, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав та основоположних свобод 1959 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.    Враховуючи вищевикладене, в процесі повного і всебічного з'ясування обставин, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд дійшов висновку щодо задоволення заявлених Акціонерним товариством "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз"   позовних вимог у повному обсязі. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 123, 126, 129, 165, 178, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 247, 252, 256 ГПК України, суд, -         ВИРІШИВ: Позов задовольнити в повному обсязі. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Газкомунбуд" (62302, Харківська область, м. Дергачі, вул. Петровського, 155 код ЄДРПОУ 30038997) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1 код ЄДРПОУ 30019801) в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" (61001, м. Харків, вул. Культури, 20-А код ЄДРПОУ 25698645) пеню в сумі 23619,98 грн., штраф в сумі 6314,34 грн. та 1762,00 грн. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно  ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Повний текст рішення складено 01.11.2018.     Суддя  Р.М. Аюпова справа № 922/2325/18