Постанова

від 25.06.2007 по справі 29/159а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29/159а

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

25.06.07 р.                                                                             Справа № 29/159а

14 год.30 хвилин, м. Донецьк, вул.Артема157, нарадча кімната         Господарський суд Донецької області у складі  головуючого судді  Гаврищук Т.Г. при секретарі судового засідання Пашко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу  

за позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю  “Фірма “Донбаскамінь” м. Донецьк

до відповідача – Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 19.08.2004р. №17235\10\26-113

за участю прокурора – Кілійчук Т.В.- прокурор відділу прокуратури Донецької області

представників сторін:

від позивача – Костенко Т.І. (за довір.)

від відповідача  –Кутько О.М.- нач.юр.відділу (за довір.), Тінява В.А.- ст..держподатковий інспектор (за довір.)          

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “Донбаскамінь”, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 19.08.2004р. №17235\10\26-113.

                  В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на  п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” і вважає, що ним правомірно було включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними від 17.06.2004р. №14-1,№14-2, №14-3, за першою із подій..

           Відповідач  проти позову заперечує з посиланням на п.1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” , згідно до якої бюджетне відшкодування – це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв”язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Відповідач зазначив, що згідно до п.п.7.7.5 п.7.7. ст..7 цього Закону суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом. За умови повного розрахунку щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість з платником податку відповідно до наведеного Закону доходи, які надходитимуть до Державного бюджету України від сплати податку на додану вартість, використовуються у порядку, визначеному бюджетним законодавством. Відповідач вважає, що позивач  не має надмірної сплати податку на додану вартість, тому що ним розрахунки з постачальниками не проведені, що  підтверджується актом перевірки від 18.08.04р.

           Згідно з повідомленням прокуратури Донецької області від 15.06.07р. №05/1-0807 та відповідно до ст.. 60 Кодексу адміністративного судочинства України у справу вступив прокурор для представництва інтересів держави в особі Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька.

                  У судовому засіданні досліджені надані сторонами письмові докази, що знаходяться в матеріалах справи.               

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази, суд встановив:

            Позивач є юридичною особою, включений до ЄДРПОУ за номером №13477761 та знаходиться на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Київському районі м.Донецька.

           Державною податковою інспекцією у Київському районі м.Донецька була проведена документальна перевірка  позивача з питання правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за червень 2004р., за результатами якої складений акт від 18.08.2004р. №53/26-3/13477761 та прийняте податкове повідомлення-рішення від 19.08.2004р. №17235/10/26-113, яким позивачеві згідно підпункту “б” п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було виявлено завищення  суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 44406 грн. за червень 2004р.

                   З акту перевірки вбачається, що підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування послужив висновок податкового органу про те, що позивач в порушення вимог п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7  Закону України “Про податок на додану вартість” включив до складу податкового кредиту  суму податку на додану вартість в розмірі 1747646,8 грн. по отриманню товару від ЗАТ “ВО Техсировина”, факт придбання якого не підтверджується згідно діючого законодавства. В акті перевірки зазначено, що статтею 34 Закону України “Про дорожній рух” передбачено, що придбаний товар підлягає обов”язковій державній реєстрації. Згідно п.2 ст.144 Господарського кодексу України право на майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з дня реєстрації цього майна або відповідних прав на нього, якщо інше не встановлено законом. Документи, підтверджуючі державну реєстрацію придбаного товару, до перевірки підприємством не надані. Таким чином, право власності на майно у ТОВ “Фірма “Донбаскамінь” у червні 2004р. не виникло. Відповідно до п.1.4 Закону України “Про податок на додану вартість” продаж товару – це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають право власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання. На думку відповідача, у зв”язку з тим, що позивачем не оформлені належним чином документи, то факт придбання ним товару від ЗАТ “ВО Техсировина” не підтверджується.

          Наведений висновок відповідача суд вважає безпідставним виходячи з наступного. Між позивачем та ЗАТ “ВО Техсировина” був укладений договір №113/06 від 14.06.2004р. купівлі-продажу, відповідно до якого позивачем було придбано у  ЗАТ “ВО Техсировина” рухоме та нерухоме майно, сільськогосподарське обладнання, сільськогосподарський інвентар та ТМЦ згідно специфікаціям, які є невід”ємною частиною договору, на загальну суму 10485880,80 грн., у т.ч. ПДВ – 1747646,80 грн.

          Пунктом 4.1 цього договору встановлено, що при передачі у власність позивачеві товару Продавець зобов”язаний надати йому супроводжувальні документи:рахунок-фактуру, податкову накладну, акти приймання-передачі.  Право власності на товар переходить до позивача з моменту приймання за актами приймання-передачі майна та оформлення документів, зазначених в п.4.1 цього договору ( п.4.2 договору)

          На виконання умов наведеного договору позивачем було отримано певне майно , що засвідчується актами приймання-передачі №1 від 17.06.2004р. на загальну суму 7709428,80грн., у т.ч. ПДВ – 1284904,80 грн.,№2 від 17.06.2004р. на суму 2071164 грн., у т.ч. ПДВ – 345194 грн., №3 від 17.06.2004р. на суму 705288 грн., у т.ч. ПДВ – 117548 грн.

           На продаж наведеного майна ЗАО “ВО Техсировина” були складені податкові накладні №14-1 від 17.06.04р. на суму 7709428,80 грн., у т.ч.ПДВ – 1284904,80 грн., №14-2 від 17.06.04р. на суму 2071164 грн., у т.ч. ПДВ – 345194 грн., №14-3 від 17.06.04р. на суму 705288 грн., у т.ч. ПДВ – 117548 грн.

          Наведені податкові накладні були відображені позивачем у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) за датою 17.06.2004р. , включені позивачем до складу податкового кредиту та відображені в декларації з ПДВ за  червень 2004р.

           Отримане майно було оплачено позивачем в повному обсязі платіжними дорученнями №1 від 29.03.2005р. на суму 847093 грн. , №6 від 05.04.2005р. на суму 532400 грн. та шляхом передачі векселя серії АА №0212191 номінальною вартістю 9106387,80 грн., що засвідчується актом приймання-передачі векселів від 17.10.2006р.

         Рішенням Київського районного суду м.Донецька від 08.08.2006р. по справі №2-3080/06  був визнаний дійсним договір купівлі-продажу нерухомості №113/06 від 14.06.2004р., укладений між ЗАТ “ВО Техсировина” і позивачем, та визнано право власності за  позивачем на нерухоме майно, що є предметом договору купівлі-продажу нерухомості №113/06 від 14.06.2004р.   

           За вимогами п.п.7.4.1.п.7.4.ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” ( в редакції, чинної на дату формування податкового кредиту)податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

                   Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України  “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. За приписами п.п.5.2.1 п.5.2 цієї статті до складу валових витрат включаються: суми   будь-яких   витрат,   сплачених   (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених  пунктами  5.3  -  5.8  цієї статті.

         Пункти  5.3  -  5.8  Закону України  “Про оподаткування прибутку підприємств” не містять обмежень щодо включення до складу валових витрат сум, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням майна, право власності на яке підлягає обов'язковій державній реєстрації, але не було зареєстроване.

       За приписами п.п. 7.5.1.п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника  податку  на  податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:  або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) .  

        В даному випадку, першою подією, за якою позивачем і був сформований податковий кредит за спірними накладними, є дата отримання податкових накладних, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а саме 17.06.2004р., що засвідчується відповідною книгою обліку придбання товарів (робіт, послуг).

         Факт отримання спірних накладних і відображення їх позивачем у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) саме у червні 2004р. відповідачем не оспорюється.

                 Підпунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” забороняється  включення  до  податкового  кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Сума податку на додану вартість в розмірі 1747646,8 грн.  підтверджена податковими накладними від 17.06.2004р. №14-1,від 17.06.2004р. №14-2, від 17.06.2004р. №14-3, що складені ЗАТ “ВО Техсировина”, які відповідають вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, витрати у зв'язку з таким придбанням відносяться до складу валових витрат, тому суд вважає, що позивач документально підтвердив своє право на податковий кредит та правомірно сформував податковий кредит за наведеними податковими накладними за першою із подій.

Закон України “Про податок на додану вартість” не пов'язує  виникнення права на податковий кредит у платника податку на додану вартість з датою державної реєстрацією права власності на придбане майно.

Слід також зазначити, що довідкою від 17.08.2004р. № 153/26-3/22009881 про результати позапланової документальної перевірки ЗАТ “ВО “Техсировина”  з питань взаємовідносин з ТОВ “Фірма “Донбаскамінь” за червень 2004р. встановлено, що сума податку за спірними податковими накладними була включена ЗАТ “ВО “Техсировина” до податкових зобов”язань відповідного періоду, відображена у книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг) та відповідає даним податкової декларації з ПДВ за червень 2004р.

          Відповідно до ст. 71  Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб”єкта владних повноважень обов”язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач, в даному випадку, не довів правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення , тому вимоги позивача підлягають задоволенню.

                  На підставі викладеного, керуючись п.п.7.4.1, 7.4.5. п.7.4., п.п.7.5.1. п.7.5 ст.7, Закону України “Про податок на додану вартість”, та ст.ст.17-20,69-72,86,94,128,158-163, 167,185,186,254, п.6,7 розділу V11 Прикінцевих та перехідних положень  Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд,    

ПОСТАНОВИВ :

           Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Донбаскамінь” до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 19.08.2004р. №17235\10\26-113 задовольнити .

                   Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька від 19.08.2004р. №17235\10\26-113.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю “Фірма “Донбаскамінь”   (83015, м.Донецьк, вул.Челюскінців,167а, р/рахунок №26000301000544 в ДФ АКБ “Мрія” м.Донецьк, МФО 335571, ЄДРПОУ 13477761) з Державного бюджету України судовий збір  в розмірі 03грн.40 коп.

                    Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження буде подано, але апеляційна скарга не була подана у зазначений строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

           Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку .Про апеляційне оскарження постанови суду спочатку подається заява. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через господарський суд Донецької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суддя                                                                                                         

          Постанова в повному обсязі виготовлена 02.07.2007р.

Надрук. 3 примір.

1 суду 2 сторонам