Ухвала

від 30.10.2018 по справі 815/6386/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА 30 жовтня 2018 року Київ справа №815/6386/17 адміністративне провадження №К/9901/65047/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Пасічник С. С., суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П., розглянувши касаційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2018 у справі №815/6386/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Блеск Сі Рів'єра» до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, УСТАНОВИВ: У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Блеск Сі Рів'єра» звернулося з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.11.2017: №0044191402 на суму 119439 гривень; №0044201402 на суму 340 гривень; №0044081408 на суму 9927029 гривень; №0044121408 на суму 963953 гривень; №00440914408 на суму 36847 гривень; №0044101408 на суму 170 гривень. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.04.2018 позов задоволено повністю. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. Так, відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення суду першої інстанції виготовлено 26.04.2018. Зі змісту постановлених у даній справі Одеським апеляційним адміністративним судом та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвал вбачається наступне. 25.05.2018, тобто у межах строку апеляційного оскарження, відповідач подав апеляційну скаргу, яка, однак, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2018 була повернута особі, яка її подала, у відповідності з положеннями пункту першого частини четвертої статті 298 КАС України, яким встановлено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено. Повертаючи апеляційну скаргу на підставі вказаної правової норми КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов такого висновку з огляду на ненадання відповідачем оформлених у відповідності з вимогами процесуального закону документів на підтвердження повноважень представника, який її підписав від імені податкового органу (було подано виготовлену за допомогою засобів копіювальної техніки копію довіреності від 06.02.2018 №275/9/15-32-10-02-30, яка засвідчена самим представником й у матеріалах справи містились жодним чином незасвідчені копії цього документа). 18.08.2018 Головне управління ДФС в Одеській області повторно подало апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження, в обґрунтування якого посилалось на те, що до його закінчення вже зверталося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на це саме судове рішення, яка, однак, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2018 була повернута відповідачу з підстав, передбачених пунктом першим частини четвертої статті 298 КАС України, а також на відсутність належного фінансування видатків бюджету податкового органу, призначених для сплати судового збору, і здійснення органами Державної казначейської служби України безспірних списань цих коштів, у разі їх наявності. Обґрунтовуючи поважний характер підстав пропуску строку апеляційного оскарження, податковий орган також зазначав, що у більшості випадків звернення Головного управління ДФС в Одеській області до Одеського апеляційного адміністративного суду через представника з наданням на підтвердження таких повноважень саме копій довіреностей, апеляційний суд приймав апеляційні скарги до провадження й здійснював їх розгляд, однак, в аналогічній ситуації повернув апеляційну скаргу, подану відповідачем 25.05.2018 у даній справі. Втім наведені відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження визнані неповажними, у зв'язку з чим та відповідно до приписів частини третьої статті 298 КАС України ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2018 апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області залишено без руху і встановлено десятиденний з дня отримання копії ухвали строк, упродовж якого податковий орган мав право вказати інші підстави для поновлення цього строку. У межах встановленого судом строку відповідач не вказав інших підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, а відтак ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2018 відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі, як це передбачено пунктом четвертим частини першої статті 299 КАС України. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Головне управління ДФС в Одеській області звернулося до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2018 та направити справу на розгляд до апеляційного суду. Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач зазначає, що пропуск строку апеляційного оскарження при повторному зверненні до суду апеляційної інстанції було обумовлено наявністю об'єктивних причин, таких як неоднакове правозастосування Одеським апеляційним адміністративним судом положень КАС України, якими врегульовані питання представництва в адміністративному процесі, та неможливість своєчасної сплати судового збору з огляду на відсутність у податкового органу належного фінансування видатків, призначених для цієї мети, а тому суд, постановляючи оскаржувану ухвалу, допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, помилково відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі, до того ж, не врахував викладеної в ухвалах Вищого адміністративного суду України правової позиції, де наведені підстави визнані поважними для поновлення строків. Водночас за приписами пункту п'ятого частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. В свою чергу згідно з пунктом другим частини другої статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. В той же час статтею 129 Конституції України як одну з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт шостий частини третьої статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а також стаття 13 цього Кодексу, якою визначено право учасників справи на апеляційний перегляд справи. Механізм же реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України. Зокрема статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п'ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору. У відповідності з положеннями частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 КАС України). Перелік документів, що підтверджують повноваження представників і вимоги стосовно їх оформлення визначені у статті 59 КАС України, за змістом частини першої, третьої та шостої якої повноваження представників сторін та інших учасників справи - юридичних осіб мають бути підтверджені довіреністю юридичної особи, яка від її імені видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами. Відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді. Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи. Отже у разі участі юридичної особи у судовому процесі через представника, на підтвердження повноважень останнього має бути подано оригінал довіреності або ж її копія, засвідчена у визначеному саме законом порядку. Також статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті). Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги і документів, що підтверджують повноваження представників. Для цього відповідач як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Це стосується і заявників, які, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а відтак, кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, що кореспондується з пунктами 44, 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, якими, крім іншого, визначено, що штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків. З огляду на наведене, відповідач не був позбавлений можливості протягом усього поточного бюджетного року здійснювати видатки бюджету, передбачені для сплати судового збору, на підставі кошторису, а у разі його відсутності – проекту кошторису, тимчасового індивідуального кошторису, тимчасового розпису бюджету в обсязі, не меншому за розмір використаних бюджетних коштів у минулому періоді й, при цьому, мав право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору і виконання грошових зобов'язань, зокрема, щодо стягнення коштів з податкового органу. Тому здійснення органами Державної казначейської служби України безспірного списання коштів з рахунку відповідача, зокрема, призначених на сплату судового збору і, як наслідок, невиконання через це вимог закону і суду, своїх процесуальних обов'язків, не може свідчити про поважний характер підстав для поновлення строку апеляційного оскарження й не повинно впливати на можливість неухильного виконання вимог КАС України щодо оформлення апеляційної скарги, що, в свою чергу, не може ставитись в залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності (з приводу грошових зобов'язань за виконавчими документами про стягнення з податкового органу коштів і їх примусового виконання тощо), оскільки ці фактори не є взаємопов'язаними. Окрім цього пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки. Отже держава в особі органів влади, що діють як суб'єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків. У даному ж випадку вказані відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження не можна визнати поважними, оскільки останні не пов'язані з наявністю особливих і непереборних обставин, які в контексті наведених законодавчих приписів могли б зумовити апеляційний перегляд справи після закінчення цього строку, про що правильно зазначив і суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у даній справі. Що ж до доводів Головного управління ДФС в Одеській області стосовно неоднакової правозастосовчої практики апеляційного суду і посилань на судові рішення Вищого адміністративного суду України, ухвалених у справах, де вирішувалось питання поновлення строків, то такі не нівелюють обов'язкові для учасників справи вимоги правових норм КАС України і не стосуються конкретних обставин, які у даному випадку зумовили пропуск встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги До того ж, Вищий адміністративний суд України, постановляючи ухвали, що згадуються у касаційній скарзі відповідача, керувався нормами процесуального закону, які стосувались питання поновлення строку на касаційне, а не апеляційне оскарження й, при цьому, зазнали істотних змін та з 15.12.2017 викладені у новій редакції. Більше того відповідач у межах встановленого судом строку не скористався своїм правом вказати інші підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наданого йому частиною третьою статті 298 КАС України. Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, правильно застосував норми процесуального права і дійшов обґрунтованого висновку про неповажний характер вказаних відповідачем підстав для поновлення строку апеляційного оскарження. За таких обставин, касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту п'ятого частини першої та частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі. Керуючись статтею 333 КАС України, суд УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС в Одеській області на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2018 у справі №815/6386/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Блеск Сі Рів'єра» до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Суддя - доповідач                                                                      С. С. Пасічник Судді:                                                                                          І. А. Васильєва                                                                                           В. П. Юрченко