Рішення

від 30.10.2018 по справі 599/638/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.10.2018 Справа №599/638/18 Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді - Позняка В.М.,

за участю секретаря с/з - Осів І.В., представника позивача - ОСОБА_2, відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа - Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 02 травня 2018 року звернувся до Зборівського районного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_3, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив звільнити його від сплати заборгованості по аліментах, які стягуються в користь ОСОБА_3 на утримання дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в сумі 16 744,42 грн.; визначити розмір аліментів на утримання дочки у твердій грошовій сумі - 500 грн. щомісячно; скасувати постанови державного виконавця про встановлення йому тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України від 28 березня 2018 року ВП № 31429926 та постанови про тимчасове обмеження боржника у праві користування вогнепальною, мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями ментальними снарядами несмертельної дії від 28 березня 2018 року ВП № 31429926.

Позов мотивовано тим, що на підставі постанови старшого держаного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції здійснюється примусове виконання виконавчого листа № 2-5971, виданого Тернопільським міськрайонним судом 25 жовтня 2007 року про стягнення з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дочки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ј частина всіх видів заробітку щомісячно. З червня 2016 року по липень 2017 року позивач офіційно працював у приватного підприємця ОСОБА_9, де отримував офіційно дохід, про що повідомив виконавчу службу, проте виконавчий лист не було скеровано за місцем його роботи, тому останній самостійно відраховував аліменти на рахунок відповідачки. З жовтня 2017 року позивач почав здійснювати догляд за одинокою похилого віку ОСОБА_10 Окрім того, 20 травня 2016 року він вдруге одружився, та в цьому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_9 року народилася дочка. Вказує, що розмір аліментів, які підлягають стягненню з нього, неправомірно вираховується державним виконавцем як для непрацюючого платника із врахуванням середньомісячного заробітку на місцевості, що становить 1248,75 грн., однак сплачувати такий розмір аліментів позивач не має можливості, оскільки не має доходу та здійснює догляд за особою похилого віку. Вказує, що враховуючи те, що прожитковий мінімум для дитини віком від 6 до 18 років у 2018 році становить 1860 грн., тому розмір аліментів на утримання дочки позивача мав би становити 930 грн., однак і таку суму він не має змоги платити.

З заяви про перегляд заочного рішення вбачається, що відповідач заперечує проти позовних вимог, вказує, що навіть неправильне нарахування аліментів не виключає їх існування взагалі, оскільки невідповідність нарахувань виправляється їх перерахунком, а не скасуванням повністю.

Ухвалою судді Зборівського районного суду Тернопільської області від 03 травня 2018 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі.

Заочним рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 06 червня 2018 року позов задоволено частково. Звільнено ОСОБА_4 від сплати заборгованості в сумі 16744,42 грн. за аліментами, які стягуються в користь ОСОБА_3, на дочку ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_1. В решті вимог - відмовлено.

Ухвалою Зборівського районного суду Тернопільської області від 09 липня 2018 року скасовано заочне рішення від 06 червня 2018 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа - Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, про скасування заборгованості по аліментах та зменшення розміру аліментів, та справу передано на розгляд до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 липня 2018 року вказану цивільну справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог, та просила їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила та просила відмовити у їх задоволенні.

Судом встановлено наступні обставини.

Сторони з 11 травня 2000 року по 28 лютого 2014 року перебували в зареєстрованому шлюбі.

Від даного шлюбу у сторін народилася дочка - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Постановою старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Побігушкою І.В. від 29 лютого 2012 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-5971 від 25 жовтня 2007 року про стягнення з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дочки ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частини всіх видів його заробітку, щомісячно.

Згідно розрахунку заборгованості по аліментах від 27 березня 2018 року, проведеного головним державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Гнатюк Н.В., заборгованість ОСОБА_4 за виконавчим листом № 2-5971 від 25 жовтня 2007 року станом на 01 березня 2018 року становить 22 568,52 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах від 08 травня 2018 року, проведеного головним державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Гнатюк Н.В., заборгованість ОСОБА_4 за виконавчим листом № 2-5971 від 25 жовтня 2007 року станом на 01 травня 2018 року становить 16 744,42 грн.

Як вбачається з відповіді Зборівського районного відділу Державної виконавчої служби Голвоного територіального управління юстиції у Тернопільській області № 4455 від 08 травня 2018 року, наданої на адвокатський запит, відділ ДВС користується даними із сайту статистики та нараховує розмір аліментів згідно виконавчих документів, використовуючи розмір середньомісячної заробітної плати по Зборівському районі за ІV квартал 2017 року, що становить 4995 грн.

Згідно розрахунку заборгованості по аліментах від 29 жовтня 2018 року, проведеного головним державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Гнатюк Н.В., заборгованість ОСОБА_4 за виконавчим листом № 2-5971 від 25 жовтня 2007 року становить 21 697,42 грн.

Постановою головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Гнатюк Н.В. від 28 березня 2018 року, при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-5971 від 25 жовтня 2010 року, встановлено тимчасове обмеження боржнику ОСОБА_4 у праві виїзді за межі України.

Постановою головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Гнатюк Н.В. від 28 березня 2018 року, при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-5971 від 25 жовтня 2010 року, встановлено тимчасове обмеження боржнику ОСОБА_4 у праві користування вогнепальною, мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями ментальними снарядами несмертельної дії.

Як вбачається з довідки про доходи від 13 квітня 2018 року № 06/18, виданої приватним підприємцем ОСОБА_9, ОСОБА_4 працював у приватного підприємця ОСОБА_9 з 02 червня 2016 року по 01 серпня 2017 року обвалювальником м'яса, та загальна сума його доходу за період з 02 червня 2016 року по 01 серпня 2017 року склала 34 400 грн., аліменти із вказаної суми не відраховувалися.

З 20 травня 2016 року ОСОБА_4 зареєстрував повторний шлюб із ОСОБА_13, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3, виданим 20 травня 2016 року Виконавчим комітетом Озерянської сільської ради Зборівського району Тернопільської області.

Від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_9 року у них народилася дочка - ОСОБА_14, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4, виданим 19 серпня 2016 року Зборівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.

Як вбачається з довідки № 2-133 від 20 квітня 2018 року, виданої Озерянською сільською радою Зборівського району Тернопільської області, ОСОБА_4 проживає в с. Осташівці без реєстрації останні чотири роки, разом з ним зареєстровані та проживають: дружина - ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_2, дочка - ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_3, діти - ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Згідно довідки № 07-05/105 від 20 квітня 2018 року, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення, ОСОБА_4 зареєстрований в Управлінні праці та соціального захисту населення м. Зборів, і отримує компенсацію за надання соціальних послуг інвалідам 3 групи (хворим). Розмір компенсації за період з жовтня 2017 року по березень 2018 року склав 729,12 грн.

Як вбачається з Довідки № 2-134 від 20 квітня 2018 року, виданої Озерянською сільською радою Зборівського району Тернопільської області, ОСОБА_4 дійсно здійснює догляд за одинокою ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 127984442 від 18 червня 2018 року, ОСОБА_4 є власником 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2

З довідки № 1779 від 25 вересня 2017 року, виданої Тернопільським міськрайонним центром зайнятості, вбачається, що ОСОБА_3 перебувала на обліку як безробітна з 01 квітня 2016 року по 07 березня 2017 року.

Згідно довідки № 21 від 26 жовтня 2018 року, виданої Комунальною установою Тернопільської обласної ради База спеціального медичного постачання , ОСОБА_3 працює в Комунальній установі Тернопільської обласної ради База спеціального медичного постачання на посаді інженера по охороні праці з посадовим окладом згідно штатного розпису в сумі 3048 грн.

З акту дослідження про факт відсутності участі батька у вихованні дитини, складеного начальником ПП Карпати-2010 (№ 543 від 08 жовтня 2018 року), згідно свідчень опитаних сусідів-свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_20, підтверджено факт відсутності участі ОСОБА_4 у вихованні дочки ОСОБА_4 з червня 2013 року по даний час, яка проживає разом з матір'ю ОСОБА_3, за адресою: АДРЕСА_3

Аналізуючи в сукупності викладені обставини і визначені відповідно до них правовідносини сторін, положення закону, якими вони регулюються, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до наступних висновків.

В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів , поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вимогами статті 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За змістом ст. 141 Сімейного кодексу України батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 p., яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991p. та набула чинності для України 27 вересня 1991 p., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Таким чином, стягувачу аліментів надано виняткове право вибору та ініціювання подальшої зміни в судовому порядку способу стягнення аліментів - в частці від доходу платника або в твердій грошовій сумі. Платник аліментів позбавлений можливості впливати на обрання способу стягнення аліментів.

Згідно з вимогами ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3.1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3.2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (частина 1 статті 184 СК України).

При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень ст. ст. 183, 184 СК України.

Відповідно до вимог ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина 3 статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 p., яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 p., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Як вбачається із позовної заяви, позивач просить зменшити розмір аліментів шляхом зміни способу їх стягнення, визначивши їх у твердій грошовій сумі в розмірі 500 гривень щомісячно, замість їх стягнення у розмірі ј частки з усіх видів його заробітку.

Разом з тим, платник аліментів не наділений таким правом щодо зміни способу стягнення аліментів, оскільки у відповідності до вимог ч. 3 ст. 181 СК України, спосіб стягнення аліментів, визначених за рішенням суду, змінюється тільки за позовом одержувача аліментів, а не самого платника.

При цьому, суд враховує, що визначений попереднім рішенням суду про стягнення аліментів розмір аліментів прямо залежить від доходів платника аліментів, оскільки встановлений у частці від його доходу. Від-так, у разі зменшення доходів позивача, відповідно зменшується сума аліментів, яка підлягає стягненню.

Окрім того, суд враховує, що 01 листопада 2018 року дочці сторін - ОСОБА_6, на утримання якої з позивача стягуються аліменти, виповнюється вісімнадцять років, та з цього часу буде припинено стягнення аліментів з позивача, від-так, відпадає доцільність в подальшій зміні його розміру чи способу стягнення.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що позовна вимога про зменшення розміру аліментів шляхом зміни способу їх стягнення, а саме - в розмірі 500 гривень щомісяця замість ј від усіх видів доходів платника аліментів не підлягає до задоволення.

Стосовно позовної вимоги про звільнення позивача від сплати заборгованості по аліментах в користь ОСОБА_3 на утримання дочки ОСОБА_4, в сумі 16 744,42 грн. (станом на 01 травня 2018 року), суд вважає, що вказані вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 197 СК України, за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

З аналізу положень вказаної норми законодавства вбачається, що підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами є обставини, які мають істотне значення, у зв'язку з якими виникла така заборгованість та які перешкоджають платнику погасити її. Такими обставинами, відповідно до положень даної статті є, зокрема, тяжка хвороба та ін.

Так, як на підставу звільнення від сплати заборгованості по аліментах, позивач посилається на неправильне нарахування державним виконавцем розміру аліментів, який підлягав стягненню з нього.

Разом з тим, на думку суду, вказана обставина не є істотною в розумінні ч. 2 ст. 197 СК України та не є підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами, оскільки у разі незгоди платника аліментів з рішеннями та діями державного виконавця щодо порядку нарахування аліментів згідно виконавчого листа, позивач може їх оскаржити в порядку ст. 447 ЦПК України шляхом подання скарги на рішення чи дії державного виконавця.

Наявність у позивача інших обставин для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами, які б мали істотне значення в розумінні ч. 2 ст. 197 СК України, позивачем не доведено, а тому підстави для звільнення ОСОБА_4 від сплати заборгованості за аліментами, відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа - Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, про зменшення розміру аліментів та скасування заборгованості по аліментах необхідно відмовити.

При вирішенні позовної вимоги про скасування постанов державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 28 березня 2018 року ВП №31429926 та про тимчасове обмеження боржника у праві користування вогнепальною, мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії від 28 березня 2018 року ВП №31429926, суд виходить з наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що вищевказані постанови державного виконавця винесені в рамках виконавчого провадження ВП № 31429926 з примусового виконання виконавчого листа № 2-5971 від 25 жовтня 2007 року про стягнення з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дочки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частини всіх видів його заробітку, щомісячно, в якому ОСОБА_4 є боржником.

Як вбачається з позовної заяви, як на підставу для скасування вказаних постанов державного виконавця, позивач посилається на те, що державним виконавцем неправильно здійснено визначення розміру щомісячних платежів, які підлягали стягненню з нього в якості аліментів, що в подальшому потягло за собою неправомірне винесення вказаних постанов.

При цьому, в заявленому в порядку цивільного судочинства позові про скасування постанов державного виконавця, ОСОБА_4 не ставить жодної вимоги цивільно-правового характеру, а позов стосується виключно незгоди з діями державного виконавця, оцінки правомірності таких дій та скасування постанов.

Відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, суд доходить висновку, що провадження в справі за даним позовом в частині вимог про скасування постанов державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 28 березня 2018 року ВП №31429926 та про тимчасове обмеження боржника у праві користування вогнепальною, мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії від 28 березня 2018 року ВП №31429926 слід закрити, оскільки вказані вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскарження зазначених постанов може бути здійснено в порядку, встановленому ст. ст. 447-453 ЦПК України, шляхом звернення до суду із скаргою на рішення державного виконавця.

Окрім того, у відповідності до ст. 141, 142 ЦПК України, судові витрати покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 141, 180, 181, 182, 192, 197 Сімейного кодексу України, ст.ст. 4, 10, 81, 141, 255, 259, 263-268, 272, 273, 352, 354, 355, 447 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_4 (зареєстрований в АДРЕСА_5, фактично проживає в АДРЕСА_4 ІПН НОМЕР_1) до ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2), третя особа - Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (м. Тернопіль, вул. Кн. Острозького, 14, ЄДРПОУ 40330167) про скасування заборгованості по аліментах та зменшення розміру аліментів відмовити.

Закрити провадження по справі в частині позовних вимог про скасування постанов державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 28 березня 2018 року ВП №31429926 та про тимчасове обмеження боржника у праві користування вогнепальною, мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії від 28 березня 2018 року ВП №31429926 на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 31 жовтня 2018 року.

Головуючий суддяВ. М. Позняк