Постанова

від 30.10.2018 по справі 237/1840/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/430/18

237/1840/17

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„30» жовтня 2018 року місто Маріуполь Донецької області

Єдиний унікальний номер 237/1840/17

Номер провадження 22-ц/804/430/18

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого: Зайцевої С.А.

суддів: Пономарьової О.М., Попової С.А.

за участю секретаря: Єфремової О.В

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області апеляційну скаргу Волноваської місцевої прокуратури в інтересах держави України в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області на ухвалу Мар*їнського районного суду Донецької області від 11 вересня 2017 року головуючого судді Ліпчанського С.М. із складанням повного тексту судового рішення 11 вересня 2017 року по цивільній справі про стягнення суми боргу,-

В С Т А Н О В И В :

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми бору, мотивуючи позов тим, що 15 липня 2014 року позивач в якості позики передала відповідачу 25 000 грн. У відповідності до досягнутої домовленості відповідач зобов*язався повернути грошові кошти до 30 грудня 2016 року. Факт передачі грошових коштів та обов*язок повернути позику підтверджується розпискою відповідача.До теперішнього часу грошове зобов*язання не виконано, тому просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь заборгованість за договором позики у сумі 25 000 грн, та витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 грн.

Ухвалою Мар*їнського районного суду Донецької області від 11 вересня 2017 року задоволено заяву про затвердження мирової угоди по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу.Затверджено мирову угоду, в редакції поданій сторонами до суду,провадження по цивільній справі закрито.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку розміром 6,0437 га, що розташована на території с. Дальнє Мар'їнського району Донецької області пай НОМЕР_2 : 5,6818 га кадастровий № НОМЕР_3 М 1: 10000 (рілля), 0,3619 га № НОМЕР_4 М 1: 10000 (пасовище), на підставі державного акту серія НОМЕР_5, виданого Мар'їнським районним відділом земельних ресурсів 17 серпня 2006 року.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку розміром 0,0276 га, кадастровий № НОМЕР_6 що розташована на території Дачненської сільської ради Мар'їнського району Донецької області.

В апеляційній скарзі керівник Волноваської місцевої прокуратури, в інтересах держави України в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, просить скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів скарги зазначає, що затверджуючи мирову угоду сторін, суд визнав перехід права власності на нерухоме майно, що не було предметом спору і не заявлялось у позовній заяві, що суперечить вимогам процесуального закону. Також мотивує апеляційну скаргу тим,що нормами земельного законодавства не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок,які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Затверджуючи мирову угоду, суд першої інстанції не врахував вимоги законодавства, внаслідок чого незаконно здійснено відчуження земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в рахунок погашення боргу.

Відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції .

У судовому засіданні апеляційного суду представник прокуратури Донецької області Полторацька Т.Є. підтримала доводи апеляційної скарги .

У судове засідання апеляційного суду представники Волноваської місцевої прокуратури, Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, ОСОБА_1,ОСОБА_2 не з*явилися, належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, шляхом отримання 23 жовтня 2018 року телефонограм, зареєстрованих в журналі телефонограм № 1 за №№ 156,157 (а.с.59-61),шляхом отримання судових повісток,про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.62,65,66),шляхом отримання повідомлення електронною поштою (а.с.57).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Донецької області Полторацької Т.Є., дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає,що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 3, 15 ЦПК України, в редакції 2007 року, яка діяла на час розгляду справи судом першої інстанції, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За положеннями ст. 4 ЦПК України, в редакції 2007 року, яка діяла на час розгляду справи судом першої інстанції, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до п. 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду " № 5 від 12 червня 2009 року, з метою врегулювання спору до судового розгляду суди мають з'ясовувати: чи не відмовляється позивач від позову, чи визнає позов відповідач, чи не бажають сторони укласти мирову угоду. Зазначені процесуальні дії можуть бути вчинені лише в позовному провадженні та повинні здійснюватися не формально; суди мають вживати дієві заходи для примирення сторін та врегулювання спору до судового розгляду, зберігаючи при цьому об'єктивність і неупередженість. Закриваючи провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову чи визнанням укладеної між сторонами мирової угоди, суди повинні враховувати положення ст.ст. 174, 175 ЦПК та до ухвалення відповідного судового рішення роз'яснювати сторонам наслідки вчинення відповідних процесуальних дій.

На підставі ч. 1, 2 ст. 175 ЦПК України, в редакції 2007 року, яка діяла на час розгляду справи судом першої інстанції, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну заяву. Якщо мирову угоду або повідомлення про неї викладено в адресованій суду письмовій заяві сторін, ця заява приєднується до справи.

За змістом вказаної статті мирова угода - це складена сторонами з урахуванням інтересів усіх заінтересованих осіб, що беруть участь у справі, угода, яка визнається судом лише після встановлення законності й обґрунтованості її умов, а також з'ясування думки усіх заінтересованих осіб щодо можливості її визнання.

Метою такої угоди є врегулювання спору між сторонами, а її умови можуть стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмету спору, тобто матеріально-правової вимоги позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення.

Не може визнаватися судом мирова угода, умови якої не пов*язані зі спірними правовідносинами.

Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд (ч. 5 ст. 175 ЦПК України в редакції 2007 року).

Аналогічні норми процесуального закону визначені в ЦПК України, в редакції від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII - ст.ст.4,5, 207).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 03 травня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики (а.с. 2-3).

Отже, між сторонами виникли правовідносини з приводу повернення грошових коштів, отриманих на підставі договору позики та саме наведені обставини становили предмет спору, і саме така позовна вимога була первинною, питання щодо визнання права власності на земельні ділянки не було предметом розгляду суду.

Затверджуючи мирову угоду сторін , суд першої інстанції виходив з того, що дії сторін відповідають закону, не порушують прав та інтересів інших осіб.

З такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони не ґрунтуються на законі.

Фактично судовим рішенням було узаконено договір міни земельних ділянок, що суперечить вимогам діючого законодавства.

Так, згідно з пунктом 15 розділу Х Перехідних положень ЗК України, в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року (в подальших редакціях закону пролонговано строк ) - не раніше 1 січня 2019 року, не допускається: купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2019 року, в порядку, визначеному цим Законом.

Затверджуючи мирову угоду,суд першої інстанції не врахував зазначені вимоги законодавства ,внаслідок чого здійснено відчуження земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в рахунок погашення боргу.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 14 Закону України від 05 червня 2003 року № 899-ІV Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у разі якщо власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виявляє бажання використовувати належну йому земельну ділянку самостійно, він може обміняти її на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого масиву. Обмін земельними ділянками здійснюється за згодою їх власників відповідно до закону та посвідчується нотаріально.

Вказане стосується обміну рівноцінних за цільовим призначенням земельних ділянок (саме для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) в межах єдиного масиву земель.

Тобто, обмін земельних ділянок товарного сільськогосподарського призначення повинен відповідати ст. 14 Закону № 899-ІV та здійснюватися у формі договору міни, який укладається відповідно до вимог ЗК України та ЦК України.

Законодавцем не закріплено у ЗК України чи інших законах України порядок міни земельних часток (паїв) в інших випадках.

Аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що обміняними можуть бути земельні ділянки за схемою пай на пай та лише у випадку, передбаченому ст. 14 Закону № 899-ІV.

Отже висновки суду першої інстанції про те, що дії сторін відповідають закону, не порушують прав та інтересів інших осіб необґрунтовані.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Виходячи з встановлених обставин справи та вимог закону, апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції про затвердження мирової угоди та закриття провадження по справі підлягає скасуванню, оскільки судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат,пов*язаних з розглядом справи.

Виходячи зі змісту ст.382 ЦПК України , постанова - це судове рішення суду апеляційної інстанції ,постановлена при розгляді справи по суті у випадках,передбачених ч.1.ст.374 ЦПК України,тому відповідно до норм процесуального законодавства , в резолютивній частині підлягає зазначенню розподіл судових витрат ,понесених у зв*язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Сплата суми судового збору за подання апеляційної скарги по оскаржуваному процесуальному рішенні у розмірі 1762 грн. документально підтверджена ,та відповідно ст.141 ЦПК України ,підлягає стягненню (а.с.29).

Керуючись ст.ст. 374,379,381,382 ЦПК України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Волноваської місцевої прокуратури в інтересах держави України в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області задовольнити.

Ухвалу Мар*їнського районного суду Донецької області від 11 вересня 2017 року про затвердження мирової угоди та закриття провадження по цивільній справі № 237/1840/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу - скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилася в селі Дальнє Мар*їнського району Донецької області, ІПН НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Прокуратури Донецької області, (юридична адреса: 87501, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Університетська, будинок 6, р/р 35216066016251, МФО 820172, ЄДРПОУ 25707002 Держказначейська служба України, м. Київ) понесені витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений 01 листопада 2018 року .

Судді: