Рішення

від 01.11.2018 по справі 353/873/18

ТЛУМАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 353/873/18

Провадження № 2/353/424/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2018 року м.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Мануляка Ю.В.

з участю:

cекретаря судового засідання Риндич О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумач в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тлумацького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства КРИСТАЛБАНК про зняття арешту з нерухомого майна, -

В С Т А Н О В И В:

16.08.2018 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Тлумацького РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області, ОСОБА_2 та ПАТ КРИСТАЛБАНК про зняття арешту з нерухомого майна, а саме земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3, площею 0,0434 га, яка розташована по АДРЕСА_1. Свої вимоги обгрунтовує тим, що вона придбала вищевказану земельну ділянку, однак при здійсненні державної реєстрації права власності на нерухоме майно було встановлено, що на це майно накладене обтяження по виконавчому провадженню на попереднього власника цієї земельної ділянки. А тому, вважає за необхідне зняти арешт з належної їй земельної ділянки. Також просила стягнути на її користь понесені судові витрати по сплаті судового збору.

Відповідно до частин 2-6 статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, серед іншого, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). З огляду на предмет та ціну позову дана справа підпадає під ознаки малозначної справи та не віднесена до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження. Обставини справи, що згідно частини третьої статті 274 ЦПК України, мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку.

Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 03.09.2018 року вирішено розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження. Також даною ухвалою було встановлено відповідачам п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання ними відзиву на позовну заяву.

14.09.2018 року представник відповідача - Тлумацького РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області, подав до суду письмову заяву, в якій вказав, що арешт на нерухоме майно було накладено на підставі виконавчого листа № 2-15, виданого Тлумацьким районним судом Івано-Франківської області 03.08.2010 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль , правонаступником якого є ПАТ КРИСТАЛБАНК , оскільки, згідно відповіді на вимогу державного виконавця відділу Держгеокадастру у Тлумацькому районі Івано-Франківської області, дана земельна ділянка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 Вважає, що дії державного виконавця вчинені під час виконання вищенаведеного виконавчого провадження є правомірними, а тому судові витрати слід покласти на позивача.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, будучи повідомленими належним чином про дату, час та місце проведення судового розгляду про що свідчить розписка представника позивача (а.с. 55). Відповіді на відзив суду не надали.

Представник відповідача Тлумацького РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (копія реєстру на відправлення кореспонденції кур'єром, а.с. 68).

Представник співвідповідача ПАТ КРИСТАЛБАНК втретє не з'явився в судове засідання, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (рекомендоване повідомлення про вручення судової повістки, а.с. 26,37,67). Відзиву на позов до суду не подав

Співвідповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву суду не надав, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с. 61).

У відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.04.2009 року між ОСОБА_2 (продавець/відповідач) та ОСОБА_1 (покупець/позивач) був укладений нотаріально- посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 517 (а.с. 5), відповідно до яких ОСОБА_2 (відповідач) відчужив ОСОБА_1 (позивач) належну йому на праві особистої приватної власності земельну ділянку площею 0,0434 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, розташовану по АДРЕСА_1, за кадастровим номером № НОМЕР_3, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянки серії ІФ № 047623, виданого Тлумацьким районним відділом земельних ресурсів 07.04.2004 року на підставі договору купівлі-продажу від 23.10.2003 року за № 405 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 253.

Вищевказаний договір купівлі- продажу був посвідчений приватним нотаріусом Тлумацького районного нотаріально округу Івано-Франківської області Дузінкевич С.М., яка 08.04.2009 року внесла відомості про вчинення вищевказаного правочину до Державного реєстру правочинів, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру правочинів від 08.04.2009 року (а.с. 6).

Проте, з копії інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 13.03.2018 року (а.с. 7,8) вбачається, що спірне нерухоме майно обмежене обтяженнями, накладеними при примусовому виконанні виконавчого провадження ВП № 21815429, за яким попереднім власником майна (боржником) був ОСОБА_2 (відповідач), зокрема постановою головного державного виконавця Тлумацького РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Стасюка І.І. від 21.03.2017 року накладено арешт на нерухоме майно боржника ОСОБА_2 В той же час, згідно зазначеної інформації вбачається, що державна реєстрація права приватної власності за ОСОБА_1 (позивач) на вищевказані земельні ділянки, яке виникло на підставі вказаного договору купівлі-продажу, відбулась 16.08.2017 року. Дані обставини також підтверджуються копією постанови про арешт майна боржника від 21.03.2017 року, винесеної головним державним виконавцем Тлумацького РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Стасюком І.І. у виконавчому провадженні № 21815429 по виконанню виконавчого листа № 2-15, виданого Тлумацьким районним судом Івано-Франківської області 03.08.2010 року про стягнення з ОСОБА_2 (відповідач) на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль 1676034,09 грн. (а.с. 20). Відповідно до заяви представника відповідача - Тлумацького РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області від 14.09.2018 року (а.с. 18,19), проведено заміну сторони виконавчого провадження № 21815429, а саме: замінено ПАТ Райффайзен Банк Аваль , як стягувача, на його правонаступника - ПАТ КРИСТАЛБАНК .

15.11.2017 року ОСОБА_1 (позивач) звернувшись до Тлумацького РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області із заявою №1526 про звільнення з-під арешту майна боржника, а саме спірної земельної ділянки, отримала відповідь № 32 від 14.12.2017 року, відповідно до якої Тлумацький РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області повідомило про те, що згідно інформації наданої відділом Держгеокадастру у Тлумацькому районі ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області спірна земельна ділянка належать на праві власності особі, щодо якої відкриті виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих документів про стягнення заборгованості, у зв'язку з чим державним виконавцем зареєстровано обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 9). Так, відповідно до копій відповідей Відділу Держгеокадастру у Тлумацькому районі ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області (а.с. 21-24), встановлено, що згідно записів у книгах реєстрації державних актів на право власності на землю на території Тлумацького району, станом на 31.12.2012 року за ОСОБА_2 (відповідач) зареєстровано земельні ділянки за кадастровими номерами: № НОМЕР_4, № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6.

Частиною 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Порядок звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника, арешт та вилучення майна боржника визначено Роздідом VII Закону України Про виконавче провадження, зокрема ч. 1 ст. 48 вищевказаного закону передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 56 Закону України Про виконавче провадження арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

При цьому, відповідно до ст. 59 Закону України Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Згідно роз'яснень, викладених в абзаці 3 п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст. 24 ЦПК попередньої редакції, ст. 12 ГПК попередньої редакції) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту.

Інститут права власності в Україні регулюється приписами статті 41 Конституції України. У відповідності до ч. 1 даної статті, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Частина 4 ст. 41 Конституції України встановлює принцип непорушності приватної власності.

Частиною 1 ст. 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Крім цього, ст. 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядженням своїм майном.

Тобто в розумінні цієї статті, власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 15 травня 2013 року у справі № 6-26цс13, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Як встановлено з матеріалів справи в судовому засіданні нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, укладений 08.04.2009 року, про що також було внесено відомості до Державного реєстру правочинів, тобто раніше, ніж державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника від 21.03.2017 року. Обтяження спірних земельних ділянок ОСОБА_2, як колишнього власника, унеможливлює ОСОБА_1, як нового власника, реалізувати в повному обсязі своє право власності на вказане нерухоме майно.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з вищевикладеного, суд, оцінивши докази, які містяться у матеріалах справи, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що в ході розгляду справи доведені ті обставини, на які позивач посилалася як на підстави позовних вимог, позовні вимоги є підставними, тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

При такому вирішенні позову, з відповідача та співвідповідачів слід стягнути на користь позивача понесені нею документально підтверджені судові витрати, а саме судовий збір в сумі 704,80 грн., тобто по 234,93 грн. з кожного.

На підставі вищевикладеного, відповідно до Конституції України, ст. 316, 321, 328, 334, 391 ЦК України, ст.ст. 18, 48, 56, 59 Закону України Про виконавче провадження , керуючись керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 178, 247, 263-265, 268, 273, 274-279, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Зняти арешт з нерухомого майна:

- земельної ділянки площею 0,0434 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, розташованої по АДРЕСА_1 за кадастровим номером: НОМЕР_6,

який накладений постановою про арешт майна боржника, серія та номер: ВП № 21815429, виданою 21.03.2017 року головним державним виконавцем Тлумацького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Стасюком І.І. (номер запису про обтяження: 19555825).

Стягнути з Тлумацького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 - 234,93 грн. (двісті тридцять чотири гривні 93 копійки) судових витрат понесених позивачем по сплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 234,93 грн. (двісті тридцять чотири гривні 93 копійки) судових витрат понесених позивачем по сплаті судового збору.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства КРИСТАЛБАНК на користь ОСОБА_1 - 234,93 грн. (двісті тридцять чотири гривні 93 копійки) судових витрат понесених позивачем по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителька АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1.

Відповідач: Тлумацький районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, пл. Д.Галицького, 17, м. Тлумач, Івано-Франківської області, ЄДРПОУ - 34023481.

Відповідач: ОСОБА_2, жителя АДРЕСА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2.

Відповідач: Публічне акціонерне товариство КРИСТАЛБАНК , вул. Кудрявський узвіз, 2, м. Київ, ЄДРПОУ - 39544699.

Суддя: Мануляк Ю.В.