Постанова

від 31.10.2018 по справі 136/198/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/198/18

Провадження № 22-ц/772/1838/2018

Категорія: 30

Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривенко Д. Т.

Доповідач:Кучевський П. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2018 рокуСправа № 136/198/18м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі колегії:

головуючого: Кучевського П.В. (суддя-доповідач),

суддів: Голоти Л.О., Марчук В.С.

з участю секретаря судового засідання Топольської В.О.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_3,

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Агрохімцентр ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4, ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 22 червня 2018 року, постановлене у складі судді Кривенка Д.Т., о 18:04, в приміщенні Липовецького районного суду Вінницької області,

встановив:

У лютому 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохімцентр про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 08.05.2000 приблизно з 10:00 до 12:30 години в суху сонячну погоду, в порушення Державних санітарних правил, а також Інструкції по застосуванню Кінмікс 5 КЕ працівниками КСП Поточанське (перейменовано на ТОВ Агрохімцентр ) було проведено обробку посіву ріпака на полі поблизу с. Пісочин Липовецького району Вінницької області, препаратом Кінмікс 5 КЕ , в склад якого входить рипкорд (цеперметрин), не оповістивши про це жителів населених пунктів, що розташовані поблизу. ОСОБА_4, працюючи агрономом КСП Поточанське Немирівського району, в межах своїх обов'язків не організував та не забезпечив належне використання пестицидів при обробітку поля з ріпаком. Внаслідок вказаних порушень, в період з 8 по 18 травня 2000 року від отруєння ріпкордом (цеперметрином) в с. Пісочин загинули бджолосім'ї, з яких 26 бджолосімей ОСОБА_3, у зв'язку із чим йому було завдано майнової та моральної шкоди.

Стягнення моральної шкоди позивач обґрунтував тим, що бджільництвом він займається багато років, пасіка є єдиним джерелом його існування, а тому загибель бджолосімей завдала йому великого душевного болю.

З підстав, викладених у позовній заяві, ОСОБА_3 просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохімцентр на його користь 312480 грн. матеріальної та моральної шкоди.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 22 червня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено складу правопорушення в діях ТОВ Агрохімцентр , а саме: не доведено їх протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, а також вина такої особи, а тому дійшов висновку про відсутність правових підстав для відшкодування із відповідача на користь позивача шкоди завданої загибеллю бджіл на його пасіці.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, мотивовану тим, що вина Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохімцентр в спричиненні йому матеріальної та моральної шкоди підтверджується матеріалами досудового розслідування, однак суд першої інстанції ці обставини не врахував, що на думку апелянта призвело до неправильного вирішення спору.

А тому, ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати, та постановити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, при цьому в апеляційній скарзі зроблено посилання на неповноту з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

Пунктом 8 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вищевказаним вимогам Закону не відповідає.

Так судом першої інстанції встановлено, що 08 травня 2000 року громадянами в складі голови сільської ради Федотової З.В., пасічників ОСОБА_7, ОСОБА_3, а також трактористів, які відмовились назвати свої прізвища було складено Акт відповідно до якого констатовано, що цього дня 08.05.2000 до 13 години проводився обробіток озимого рапсу, який належить ТОВ Поточанське ядохімікатами Кінмікс 5 КЕ трактором МТЗ - 80, державний номерний знак НОМЕР_1, трактористи відмовились від підпису в акті.

12 травня 2000 року, згідно Актів складених комісією в складі директора Липовецької лабораторії ветмедецини Багрій О.М., провідного лікаря Могила І.С., депутата сільської ради Корватко Г.В., власників бджолосімей ОСОБА_3, ОСОБА_7 було проведено обстеження бджолосімей власників с. Пісочин ОСОБА_3 та ОСОБА_7 та виявлено масову падіж бджіл до 60%, деякі бджолосім'ї загинули повністю біля лотків земля вкрита мертвими бджолами. Зі слів власників бджолосімей встановлено, що ТОВ Поточанське обробляли рапс 08.05.2000 препаратом Кінмікс 5 КЕ в обідню пору, хоча згідно інструкції до препарату його використання можливе після заходу сонця. Масовий падіж почався 11.05.2000 після обіду. Було відібрано проби підмору і живих бджіл та направлено до Вінницької лабораторії ветмедецини.

13.05.2000 власники бджолосімей ОСОБА_3 та ОСОБА_7 звернулись до Липовецького РВ УМВС у Вінницькій області із заявами відповідного змісту щодо прийняття мір відповідного реагування до керівників КСП Поточанське , внаслідок масового падежу бджолосімей.

За фактом загибелі бджолосімей 29.05.2000 за матеріалами загальнонаглядової перевірки було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.167 КК України (в редакції 1960 року). ОСОБА_3 у вказаному кримінальному провадженні був визнаний потерпілим та заявив цивільний позов про відшкодування шкоди.

З матеріалів кримінальної справи слідує, що у справі було постановлено обвинувальний вирок та задоволено позови потерпілих, який в подальшому скасовано судом апеляційної інстанції з направленням справи для продовження досудового розслідування. Провадження у справі неодноразово закривалось, однак в результаті скасування постанов відновлювалось. Постановою слідчого від 29 січня 2018 року кримінальне провадження закрито, і ця постанова учасниками справи не оскаржувалась.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

З огляду на вищезазначені вимоги в указаній справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР 1963 року .

За правилами ст. 440 ЦК УРСР, шкода, заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода, заподіяна організації, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі, за винятком випадків, передбачених законодавством Союзу РСР. Той, хто заподіяв шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини.

Статтею 441 ЦК Української РСР 1963 року передбачалось, що організація повинна відшкодувати шкоду, заподіяну з вини її працівників під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно із п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, завдана фізичній особі, майну фізичної особи чи майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за вказаними нормами права доказуванню підлягають: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією і негативними наслідками.

Факт загибелі бджолосімей в період з 08 по 18.05.2000 в с. Іванька не заперечувався сторонами, а також підтверджено належними доказами, що додані до матеріалів цивільної та кримінальної справ, зокрема висновками експертів, складеними актами, показами свідків.

Також по справі встановлено, земельна ділянка, засіяна ріпаком поблизу с. Пісочин Липовецького району Вінницької області перебувала у користуванні КСП Поточанське , правонаступником якого є ТОВ Агрохімцентр (а.с. 12, 28).

Як слідує з Акту складеного головою сільської ради Федотової З.В., пасічниками ОСОБА_7, ОСОБА_3, а також трактористами, які відмовились назвати свої прізвища 08.05.2000 до 13 години проводився обробіток озимого рапсу, який належить ТОВ Поточанське ядохімікатами Кінмікс 5 КЕ трактором МТЗ - 80, державний номерний знак НОМЕР_1, трактористи відмовились від підпису в акті.

У матеріалах кримінального провадження (Т.1 а.с. 10, 12) є пояснення голови КСП Пісочанське Грубанського І.М. та агронома цього підприємства ОСОБА_4, у якому вони зазначають, що 08.05. 2000 року оброблявся інсекпестецидом Кінмікс 5КЕ . Обробіток проводив тракторист ОСОБА_5 з 10:00 до 12:00 на 20 га. посівної площі.

Пояснення ОСОБА_4 під час розгляду справи в суду апеляційної інстанції, про те, що 08.05.2000 року працівники КСП Пісочанське проводили випробування сільськогосподарської техніки, під час якого використовували воду, а не пестицид, не заслуговують на увагу, оскільки документально не підтверджені, та спростовуються його ж первинними показами під час досудового досудового розслідування.

Факт отримання препарату Кінмікс 5КЕ ОСОБА_12 підтверджується копією накладної КСП Пісочанське (а.с. 26).

Згідно із висновком експерта Обласної державної лабораторії ветеринарної медицини Управління Ветеринарної медицини у Вінницькій області загибель Бджіл на пасіці ОСОБА_3 наступила в наслідок отруєння препаратом рипкорд (циперметрин) або пестицидами в склад яких входить рипкорд (циперметрин).

Згідно із повідомленням Одеської прикордонної державної- контрольно-токсикологічної лабораторії УКРАГРОХІМ Мінагропром України діючою речовиною препарату Кінмікс 5КЕ виробництва Угорщини є бета- циперметрин. Аналогічна інформація міститься і на етикетці препарату вилученій під час досудового розслідування.

Згідно із частиною 2 статті 37 Закону України Про бджільництво (в редакції Закону від 20.02.2000) фізичні та юридичні особи, які застосовують засоби захисту рослин для обробки медоносних рослин, зобов'язані не пізніше ніж за три доби до початку обробки через засоби масової інформації попередити про це пасічників, пасіки яких знаходяться на відстані до десяти кілометрів від оброблюваних площ. При цьому повідомляється дата обробки, назва препарату, ступінь і строк дії токсичності препарату.

З матеріалів справи слідує, що ТОВ Агрохімцентр не виконало обов'язок передбачений частиною 2 статті 37 Закону України Про бджільництво та відповідно не інформувало пасічників про застосування засобів захисту рослин для оброблення земельної ділянки поблизу с. Пісочин, Липовецького району Вінницької області.

Відповідно до ст. 38 Закону України Про бджільництво (в редакції Закону від 20.02.2000) порушення законодавства в галузі бджільництва тягне за собою, окрім іншого, цивільно-правову відповідальність згідно з законами України. Відповідальність за порушення законодавства в галузі бджільництва несуть особи, винні у неповідомленні (приховуванні) або наданні неправдивої інформації про виникнення загрози бджолам при застосуванні засобів захисту рослин .

Виходячи з визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного судочинства, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачу.

Доводи відповідача про те, що вина спростована постановою про закриття кримінального провадження є безпідставними, оскільки, як слідує із постанови слідчого від 29.01.2018 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013010200000458 від 08.11.2013, закрито, у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 247 КК України.

Вказана постанова також мотивована тим, що подія мала місце в травні 2000 року і на даний час з вказаного моменту минуло 15 років, та строки притягнення до кримінальної відповідальності особи закінчились.

Окрім цього, в силу положень ст. 82 ЦПК України, постанова слідчого про закриття кримінального провадження не має приюдиційного значення для розгляду цивільної справи.

Відсутність складу кримінального правопорушення не спростовує підстав для цивільно-правової відповідальності.

У даному випадку слід врахувати, що цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Причинно-наслідковий зв'язок між загибеллю бджіл позивача та діями КСП Пісочанське , що полягали в обробітку посіву ріпака засобами захисту рослин встановлено судом апеляційної інстанції на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів та не спростовано відповідачем під час розгляду справи.

В розумінні ст.ст. 440, 441 ЦК Української РСР 1963 року вказаних обставин достатньо для покладення цивільно-правої відповідальності на відповідача з обов'язком відшкодувати шкоду спричинену загибеллю бджолосімей.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог є помилковим.

Також суд першої інстанції не врахував п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України 18.12.2009 №14 Про судове рішення у цивільній справі , за змістом якого, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Статтею 71 ЦК Української РСР 1963 року передбачалось, що загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

У справі встановлено, що подія, за фактом якої заявлено вимоги, мала місце у травні 2000 року, а ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом у лютому 2018 року тобто з пропуском строку позовної давності.

ОСОБА_3 подав суду заяву про поновлення строку позовної давності, а відповідач та треті особи подали заяви про застосування наслідків закінчення строку позовної давності.

Вказані заяви не мають правового значення для суду, оскільки, ст. 75 ЦК Української РСР 1963 року передбачалося, що позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.

Частиною 1 статті 80 ЦК Української РСР 1963 року передбачалося, що закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди з підстав закінчення строку позовної давності.

Вирішуючи спір між сторонами в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди колегія суддів враховує наступне.

Як передбачалось ч. 1 статті 83 ЦК Української РСР 1963 року позовна давність не поширюється на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом. Тобто на позовні вимоги ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди позовна давність не поширюється.

Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є: шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою, вина. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Як уже зазначалась, обставини цивільного правопорушення, що дають правові підстави для відшкодування моральної шкоди у цій справі встановлено.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Із наведеного вище вбачається, що шкода є другою неодмінною умовою цивільно-правової відповідальності. Під шкодою розуміють зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага. Залежно від об'єкта правопорушення розрізняють майнову або немайнову (моральну) шкоду.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року).

Європейський суд з прав людини у справі Тома проти Люксембурга (2001 рік), використав принцип по якому сам факт визнання порушеного права є достатнім для справедливої сатисфакції.

При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять розумність та справедливість при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, рішеннях Тома проти Люксембургу , Калок проти Франції (2000) та Недбала проти Польщі , Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

Колегія суддів враховує, що загибель бджіл, котрі були єдиними джерелом доходу позивача, призвела до нематеріальних втрат та душевних страждань ОСОБА_3, що в свою чергу спричинило погіршення стану здоров'я з подальшим неодноразовим лікуванням у відповідних медичних та профілактично-оздоровчих закладах (а.с.74, 216).

Поряд з цим, заявлені позовні вимоги про стягнення 156240 грн. моральної шкоди є не співмірними із характером страждань позивача, а тому виходячи із засад розумності та справедливості, враховуючи прецедентну практику Європейського суду з прав людини, колегія суддів приходить до висновку про зменшення розміру моральної шкоди до 50000 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, які зроблені з порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування з прийняттям нового рішення про часткове задоволенні позову.

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Частиною 1 та 2 статті 141 передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача;3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч. 5 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно ч. 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Як слідує з матеріалів справи за розгляд позовної заяви ОСОБА_3 сплатив 3125 грн. судового збору, а за розгляд апеляційної скарги - 2822,42 грн., при цьому у суді першої інстанції позивач зазначав ціну позову 312480 грн., а судом задоволено позовні вимоги на 50000 грн.

Отже , з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохімцентр , слід стягнути на користь ОСОБА_3 951,58 грн. судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 376, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 22 червня 2018 року скасувати та постановити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохімцентр про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохімцентр код ЄДРПОУ 30805458, (адреса місцезнаходження: Вінницька область, Гайсинський район, с. Кунка, вул. Леніна, 61, копус А) на користь ОСОБА_3 50000 (п'ятдесят тисяч) гривень моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохімцентр код ЄДРПОУ30805458, (адреса місцезнаходження: Вінницька область, Гайсинський район, с. Кунка, вул. Леніна, 61, копус А) на користь ОСОБА_3 951,58 грн. судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий /підпис/ П.В. Кучевський

Судді /підпис/ ОСОБА_13

/підпис/ ОСОБА_14

Згідно із оригіналом:

Головуючий П.В. Кучевський