Постанова

від 31.10.2018 по справі 488/3026/17

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

31.10.18

22-ц/4812/70/18

Справа номер 488/3026/17

Провадження номер 22-ц/4812/70/18 Головуючий суду першої інстанції - Лазарева Г.М.

Категорія 56 Доповідач апеляційного суду - Локтіонова О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2018 року м.Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Локтіонової О.В.,

суддів: Колосовського С.Ю., Лівінського І.В.,

із секретарем судового засідання - Цуркан І.І.,

за участі:

представника позивача - Годзи Л.П.,

відповідача - ОСОБА_4,

представника відповідача - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Корабельного районного суду м.Миколаєва від 12 липня 2018 року, ухвалене об 11 год.23 хв. під головуванням судді Лазаревої Г.М. в приміщенні суду в м.Миколаєві, за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ТД-Мережа (далі - ТОВ ТД-Мережа ) до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2017 року ТОВ ТД-Мережа звернулося до суду з зазначеним позовом, який обґрунтовувало наступним.

З 18 грудня 2015 року до 14 березня 2017 року відповідач працював у товаристві на посаді експедитора. В його обов'язки входило отримання коштів (виручки) від касирів кіосків на користь позивача.

Під час прийняття відповідача на роботу з ним було укладено договір про повну матеріальну відповідальність.

23 лютого 2017 року, виконуючи свої службові обов'язки, відповідач здійснював інкасацію грошових коштів у 15 касирів торгівельних кіосків підприємства на загальну суму 75 550,38 грн.

Однак в порушення умов договору про повну матеріальну відповідальність вищезазначені кошти до банківської установи, у якій обслуговується позивач, не передав.

Позивач зазначав, що за письмовими поясненнями ОСОБА_4, вищезазначені грошові кошти були викрадені з його автомобіля невідомими особами.

Проте, постановою слідчого Центрального ВП ГУНП в Миколаївській області кримінальне провадження було закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України.

Посилаючись на умови п.3.6 трудового договору та ст.134 КЗпП України, ТОВ ТД-Мережа просило стягнути з відповідача шкоду, спричинену підприємству з вини ОСОБА_4 в сумі 75 550,38 грн.

Заперечуючи проти задоволення позову, ОСОБА_6 вказував, що до його посадових обов'язків експедитора не входила інкасація грошових коштів. Не властиві йому функції він здійснював за вказівкою керівництва підприємства без належного забезпечення умов праці.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_4 просив відмовити в задоволенні позову ТОВ ТД-Мережа .

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12 липня 2018 року позов ТОВ ТД-Мережа задоволено. З ОСОБА_4 на користь позивача стягнуто шкоду в сумі 75 550,38 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем з його вини не забезпечено виконання обов'язків, передбачених договором про повну матеріальну відповідальність щодо збереження ввірених йому товариством грошей, внаслідок чого виникла недостача.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що на підставі наказу ТОВ ТД-Мережа №27-к від 18 грудня 2015 року ОСОБА_4 було прийнято на роботу на посаду експедитора у відділ безпеки та логістики.

Цього ж дня між сторонами укладено договір про повну матеріальну відповідальність ОСОБА_4, згідно з яким відповідач як працівник, який безпосередньо пов'язаний з отриманням грошових коштів на ім'я адміністрації, а також із збереженням матеріальних цінностей, прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за невнесення до каси адміністрації або на її рахунки в установах банку виручки (повністю або частково), за незабезпечення зберігання приміщень, обладнання, грошових коштів, а також матеріальних цінностей, переданих йому під розписку адміністрацією підприємства (а.с.6).

Згідно з поясненнями представника позивача та відповідача ОСОБА_4 для виконання його службових обов'язків було надано автомобіль, обладнаний сейфом та сигналізацією.

Твердження відповідача про те, що сигналізація в автомобілі була несправна, а сейф не відповідав вимогам, які до нього пред'являються, нічим не підтверджено.

Згідно з умовами трудового договору, укладеного між ОСОБА_4 та товариством, відповідач невідкладно і за власної ініціативи інформує роботодавця про будь-які обставини, які заважають виконувати його обов'язки.

Між тим, відповідачем не надано доказів таких звернень до позивача з приводу відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей.

Відповідно до квитанцій до прибуткових касових ордерів від 23 лютого 2017 року ОСОБА_7 отримав у торгових відділеннях ТОВ ТД-Мережа грошові кошти на загальну суму 75 550,38 грн. (а.с.7-10).

У пояснювальній записці від 23 лютого 2017 року ОСОБА_6 зазначав, що в цей день під час усунення ним пошкоджень автомобіля невідомими особами було вкрадено сумку з грошима, яка знаходилась у транспортному засобі (а.с.13).

Постановою слідчого Центрального ВП ГУНП в Миколаївській області кримінальне провадження було закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України.

Згідно з наказом №313-к від 14 березня 2017 року ОСОБА_4 звільнено з роботи з займаної посади експедитора на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням.

Статтею 134 КЗпП України встановлено, що працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст.135-1 КЗпП України укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України (стаття 135-1 КЗпП України).

Відповідно до Переліку посад і робіт працівників, з якими підприємством можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС від 28.12.1977 р. №447/24, з працівником, який займає посаду експедитора, можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання.

Таким чином, вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, встановивши, що діями відповідача завдано матеріальну шкоду позивачу під час виконання трудових обов'язків та з урахуванням укладеного договору про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених йому товариством грошей, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення та зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновком суду щодо їх оцінки.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду, оскільки воно є законним та обґрунтованим .

Керуючись ст.ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Корабельного районного суду м.Миколаєва від 12 липня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий О.В. Локтіонова

Судді С.Ю. Колосовський

І.В. Лівінський

Повний текст постанови складено 01 листопада 2018 року.