Рішення

від 04.06.2007 по справі 6793-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

6793-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

04.06.2007Справа №2-29/6793-2007

За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю “Відродження”, м. Ялта.

До відповідача – Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України  “Укрпрофоздоровниця ”, м. Київ.

Про визнання права власності.

Суддя О.І. Башилашвілі

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Ігнатенко О.В., представник, довіреність б/н від 03.05.2007р.

Від відповідача –  Асатрян Т.Л., представник, довіреність № 04-12/1436 від 01.06.2007р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “Відродження” звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України  “Укрпрофоздоровниця ” про визнання права власності на нерухоме майно: приміщення 1-1 цокольного поверху площею 98,0 кв.м.; приміщення 2-1 цокольного поверху площею 149,9 кв.м.; приміщення 1-2 першого поверху площею 98,0 кв.м.; приміщення 2-2 першого поверху площею 149,9 кв.м., незавершеного будівництвом дванадцятиповерхового житлового будинку, загальної площею 495,8 кв.м., розташованого за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт. Гаспра, вул. Рієцька, район буд. 18а.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач придбав вищезазначене нерухоме майно на підставі укладеного між ТОВ “Відродження” та ЗАТ ЛОЗПУ “Укрпрофоздоровниця” договору купівлі-продажу № 0104038/2000-06 від 01.06.2000р. та додаткової угоди до нього від 10.10.2005р., однак він не має можливості реалізувати своє право власності, в зв'язку з тим, що відповідач порушує умови вказаного договору купівлі-продажу та ухиляється від нотаріального посвідчення цього договору та додаткової угоди до нього.

В судовому засіданні позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог у зв'язку з допущеною технічною помилкою та просить суд визнати право власності на нерухоме майно: двохповерхову нежитлову будівлю, загальної площею 495,8 кв.м., яка розташована за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт. Гаспра, вул. Рієцька, буд. 18а, та складається з: приміщення 1-1 цокольного поверху площею 98,0 кв.м.; приміщення 2-1 цокольного поверху площею 149,9 кв.м.; приміщення 1-2 першого поверху площею 98,0 кв.м.; приміщення 2-2 першого поверху площею 149,9 кв.м.

Заява прийнята судом до розгляду.

Відповідач представив відзив на позовну заяву, згідно з яким ЗАТ ЛОЗПУ “Укрпрофоздоровниця” позов визнало, однак просить суд покласти на позивача судові витрати по справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

01.06.2000р. між ЗАТ ЛОЗПУ “Укрпрофоздоровниця” (продавець) та ТОВ “Відродження” (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 0104038/2000-06 від 01.06.2000р. (а.с. 10-11).

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору, продавець, продав, а покупець купив об'єкт незавершеного будівництва, який складається з двоповерхової будівлі незавершеного будівництвом дванадцятиповерхового житлового будинку за адресою: Автономна Республіка Крим, смт. Гаспра, вул. Рієцька, район буд. № 18 – 22.

Згідно з п. 1.2. договору ціна продажу склала 32000,00 грн., які покупець сплатив продавцю до підписання вказаного договору.

01.06.2000р. вищезазначене нерухоме майно було передано продавцем покупцю за актом прийому-передачі (а.с. 12), в якому відповідач підтверджує, що покупцем вартість об'єкта продажу в розмірі 32000,00 грн. внесена повністю, а сторони претензій щодо стану об'єкта продажу або інших претензій не мають.

22.09.2005р. КП БТІ м. Ялта була проведена інвентаризація вказаного нерухомого майна, в зв'язку з чим йому була присвоєна нова адреса: АРК, м. Ялта, смт. Гаспра, вул. Рієцька, 18а.

Після того 10.10.2005р. між ТОВ “Відродження” та ЗАТ ЛОЗПУ “Укрпрофоздоровниця” була укладена додаткова угода до договору купівлі-продажу № 0104038/2000-06 від 01.06.2000р. (а.с. 12), відповідно до якої сторони домовилися викласти п. 1.1. вказаного договору у наступній редакції: продавець продав, а покупець купив об'єкт незавершеного будівництва, який складається з двоповерхової будівлі (літ. А), а саме: приміщення 1-1 цокольного поверху площею 98 кв.м.; приміщення 2-1 цокольного поверху площею 149,9 кв.м.; приміщення 1-2 першого поверху площею 98 кв.м.; приміщення 2-2 першого поверху площею 149,9 кв.м., незавершеного будівництвом дванадцятиповерхового житлового будинку загальної площею 495,8 кв.м., розташованого за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт. Гаспра, вул. Рієцька, буд. 18а.

На момент підписання вказаної додаткової угоди до договору купівлі-продажу № 0104038/2000-06 від 01.06.2000р. набув чинності Цивільний Кодекс України від 2004р., та Закон України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, якими передбачено нотаріальне посвідчення та державна реєстрація договорів про відчуження нерухомого майна.

Так, відповідно до ст. 657 Цивільного Кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до п. 3 ст. 17 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав.

          Згідно ст.ст. 19, 20 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, якими встановлено перелік документів для державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також вимоги до документів, що подаються на державну реєстрацію прав, договори купівлі-продажу нерухомого майна, що подається для державної реєстрації прав на нерухоме майно, повинен відповідати вимогам, встановленим цим Законом, Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

          Отже, після підписання додаткової угоди до вказаного договору, з метою приведення договору у відповідність з вимогами чинного законодавства України, позивач запропонував відповідачу звернутися до нотаріусу Ялтинського міського нотаріального округу по нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу № 0104038/2000-06 від 01.06.2000р., однак, відповідач відмовився направити свого представника до нотаріусу, мотивуючи свою відмову небажанням нести додаткові витрати, пов'язані з нотаріальним посвідченням договору та інші можливі витрати, а також посилаючись на повне виконання продавцем умов вказаного договору, в зв'язку з чим на теперішній час позивач не має можливості реалізувати своє право власності на придбане за цим договором нерухоме майно.

Відповідно до ст. 5 Цивільного Кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Враховуючи, що умови договору купівлі-продажу № 0104038/2000-06 від 01.06.2000р. сторонами були виконані повністю ще в 2000 році, а укладення додаткової угоди до вказаного договору не сприяло виникненню у сторін нових прав та обов'язків, суд вважає, що в даному випадку до цих правовідносин слід застосовувати положення Цивільного Кодексу Української РСР від 18.07.1963р., що діяв на момент укладення договору та регулював майнові відносини щодо виконання сторонами його умов.

Відповідно до ст. 224 Цивільного Кодексу Української РСР від 18.07.1963р. за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 128 Цивільного Кодексу Української РСР від 18.07.1963р. право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

          В п. 2.2. договору також вказано, що право власності на об'єкт продажу переходить до покупця з моменту підписання акта прийому-передачі.

Таким чином, в результаті виконання умов договору право власності на нерухоме майно: приміщення 1-1 цокольного поверху площею 98,0 кв.м.; приміщення 2-1 цокольного поверху площею 149,9 кв.м.; приміщення 1-2 першого поверху площею 98,0 кв.м.; приміщення 2-2 першого поверху площею 149,9 кв.м., незавершеного будівництвом дванадцятиповерхового житлового будинку, загальної площею 495,8 кв.м., розташованого за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт. Гаспра, вул. Рієцька, буд. 18а, перейшло до позивача з моменту передачі цього майна за актом прийому-передачі від 01.06.2000р.

Згідно п. 2 ст. 328 Цивільного Кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно ст.ст. 15, 16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. До способів захисту цивільних прав та інтересів зокрема відноситься: визнання права.

Згідно п. 2 ст. 48 Закону України “Про власність” власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.

Відповідно до ст. 392 Цивільного Кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За викладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті 320,00 грн. державного мита і 118,00 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, судом покладаються на відповідача у відповідності до ст. 49 ГПК України.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені в судовому засіданні 04.06.2007р.

Повний текст рішення оформлено та підписано 12.06.2007р.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити

2.          Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю “Відродження” (98604, АР Крим, м. Ялта, вул. Пироговська, 2/4, код а ЄДРПОУ 22291989) право власності на нерухоме майно: двохповерхову нежитлову будівлю, загальної площею 495,8 кв.м., яка розташована за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт. Гаспра, вул. Рієцька, буд. 18а, та складається з: приміщення 1-1 цокольного поверху площею 98,0 кв.м.; приміщення 2-1 цокольного поверху площею 149,9 кв.м.; приміщення 1-2 першого поверху площею 98,0 кв.м.; приміщення 2-2 першого поверху площею 149,9 кв.м.

3.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України  “Укрпрофоздоровниця ”, (01023, м. Київ -23, вул. Ш.Руставелі, 39/41, код в ЄДРПОУ 02583780) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Відродження” (98604, АР Крим, м. Ялта, вул. Пироговська, 2/4, код в ЄДРПОУ 22291989) судові витрати по сплаті 320,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат за інформаційне – технічне забезпечення судового процесу.

4.          Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Башилашвілі О.І.