Рішення

від 29.10.2018 по справі 806/2197/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2018 року м. Житомир справа № 806/2197/18

категорія 6.2.1

Житомирський окружний адміністративний суд

у складі: судді Романченка Є.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Літківської сільської ради Лугинського району Житомирської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, в якій просить:

- визнати дії Літківської сільської ради Лугинського району Житомирської області в частині не затвердження проекту землеустрою, який розроблений Приватним підприємством "Земля Поліського краю" щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1822883001:02:001:0123 неправомірними;

- скасувати п. Х протоколу двадцятої сесії VII скликання Літківської сільської ради від 17.04.2018 "Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1;

- зобов'язати Літківську сільську раду Лугинського району Житомирської області погодити йому проект землеустрою, який розроблений Приватним підприємством "Земля Поліського краю" щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1822883001:02:001:0123, яка знаходиться на території села Літки Лугинського району Житомирської області.

В обґрунтування заявлених позовних вимог указував, що Літківська сільська рада Лугинського району Житомирської області відмовляючи йому в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 1822883001:02:001:0123, розробленого ПП "Земля Поліського краю", діє неправомірно та всупереч вимогам Земельного кодексу України.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, з підстав наведених ньому. Щодо подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Представник відповідача з'явився до суду, відзиву на адміністративний позов не подав, проти подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Заслухавши думку представників сторін та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, судом постановлено протокольну ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні.

Перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як видно із матеріалів справи, Приватним підприємством "Земля поліського краю" на замовлення ОСОБА_1 та на підставі рішення одинадцятої сесії VII скликання Літківської сільської ради Лугинського району Житомирської області від 22.02.2017 № 81 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність", розроблено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,6580 га гр. ОСОБА_1 на території с.Літки, Лугинського району, Житомирської області.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року в справі № 806/258/18, яке набрало законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 до Літківської сільської ради Лугинського району Житомирської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії задоволено частково. Визнано неправомірними дії Літківської сільської ради Лугинського району Житомирської області в частині не прийняття рішення щодо затвердження або відмови у затвердженні ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Зобов'язано Літківську сільську раду Лугинського району Житомирської області повторно розглянути питання погодження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 1822883001:02:001:0123, яка знаходиться на території с. Літки Лугинського району Житомирської області, розробленого ПП "Земля Поліського краю" та прийняти рішення у строк та в порядку, визначеному статтями 186, 186-1 Земельного кодексу України. У решті позовних вимог відмовлено.

Матеріалами справи підтверджено, що листом від 07.05.2018 № 102 Літківська сільська рада повідомила ОСОБА_1 про те, що на двадцятій сесії VII скликання 17.04.2018, згідно рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року та ухвали про внесення виправлень у рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02.04.2018, було розглянуто питання "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1П.". в результаті голосування рішення по даному питанню не прийнято. До листа додано витяг з протоколу двадцятої сесії VII скликання Літківської сільської ради від 17.04.2018.

Вважаючи такі дії та рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

З'ясовуючи при вирішенні даної справи характер спірних правовідносин (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд ураховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент розгляду та вирішення спору, далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Положеннями статті 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель урегульовано Земельним кодексом України.

Пунктом "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ЗК України) передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно зі ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 ЗК України).

Згідно зі пп. "в" ч. 3 ст. 116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Частиною восьмою статті 118 ЗК України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 - 1 цього Кодексу.

Згідно зі ч. 9 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до ч. 18 ст. 186 ЗК України, ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб'єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати:

додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, встановленого Законом України "Про землеустрій";

надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею;

проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб'єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження документації із землеустрою іншими органами.

За змістом частини шостої статті 186-1 ЗК України, підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ч. 10 ст. 118 ЗК України).

Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки повинен прийняти рішення про надання земельної ділянки у власність або про відмову у такому наданні.

У контексті наведеного суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За змістом пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (зі змінами та доповненнями, далі - Закон) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради здійснюється вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до положень частини першої статті 46 Закону, сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць (ч. 5 ст. 46 Закону).

Частиною першою статті 59 Закону визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос (ч. 2 ст. 59 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону, рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід'ємною частиною протоколу сесії ради.

Із системного аналізу наведених норм можна зробити висновок, що в даному випадку прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, або про відмову у такому наданні належить до виключної компетенції Літківської сільської ради Лугинського району Житомирської області. Остання, враховуючи вищевказані положення ст.ст. 118, 186, 186-1 ЗК України, зобов'язана була прийняти відповідне у двотижневий строк із дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Поряд з цим, суд ураховує, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21.02.2018 в справі № 806/258/18, яке набрало законної сили, відповідача було зобов'язано повторно розглянути питання погодження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 1822883001:02:001:0123, яка знаходиться на території с. Літки Лугинського району Житомирської області, розробленого ПП "Земля Поліського краю" та прийняти рішення у строк та в порядку, визначеному статтями 186, 186-1 Земельного кодексу України.

Частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

За наведених обставин, суд констатує, що відповідачем на засіданні сесії повинно було бути повторно розглянути питання погодження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 1822883001:02:001:0123, яка знаходиться на території с. Літки Лугинського району Житомирської області, розробленого ПП "Земля Поліського краю" з прийняттям рішення у строк та в порядку, визначеному статтями 186, 186-1 Земельного кодексу України.

Проте, із витягу з протоколу двадцятої сесії VII скликання Літківської сільської ради від 17.04.2018 видно, що за наслідками розгляду питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 рішення прийнято не було.

Відтак, усупереч наведеним законодавчим нормам, Літківською сільською радою Лугинського району Житомирської області жодного рішення щодо проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,6580 га гр. ОСОБА_1 на території с.Літки, Лугинського району, Житомирської області, прийнято не було, а висновки суду в справі № 806/258/18 залишені поза увагою.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що в спірних правовідносинах відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не прийняття рішення за заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,6580 га гр. ОСОБА_1 на території с.Літки, Лугинського району, Житомирської області.

Водночас суд указує, що протокол двадцятої сесії VII скликання Літківської сільської ради від 17.04.2018 рішення про відмову в затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 не містить, що унеможливлює задоволення позовної вимоги про скасування п. Х цього протоколу.

Суд акцентує увагу на тому, що частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пункту 70 рішення у справі Рисовський проти України (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип належного урядування , зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.

Статтею 13 "Право на ефективний засіб юридичного захисту" Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahalv. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02)).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

У випадку, коли поданих доказів достатньо для того, щоб зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення чи утриматись від вчинення певних дій суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права.

При цьому спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду України викладеною в рішення від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15.

Крім того, слід врахувати правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 18.10.2018 у справі № 818/1976/17, про те, що із аналізу частин восьмої-дев'ятої статті 118 ЗК України вбачається, що на стадії отримання погодженого у встановленому порядку проекту землеустрою, не передбачено повноважень щодо відмови у затвердженні такого проекту землеустрою.

Згідно зі ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 вказаного Кодексу).

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У даній справі відповідачем відзиву проти позову подано не було, правомірності своїх дій щодо не прийняття рішення

щодо зменшення основного розміру раніше призначеної пенсії позивача під час проведення її перерахунку доведено не було.

Таким чином, з огляду на наявність у суду права при задоволенні вимог адміністративного позову прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчити певні дії, суд дійшов висновку, що позивачем обрано вірний спосіб захисту порушених прав, який може бути застосований при прийнятті рішення у даній адміністративній справі.

Відтак, належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача надати ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 0,5893 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області у межах населеного пункту смт. Турбів.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить частковому задоволенню.

За відсутності судових витрат понесених позивачем, останні відшкодуванню не підлягають.

З огляду на зазначене, враховуючи фактичні обставини справи та встановлений у судовому порядку факт протиправної бездіяльності Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області та, з метою повного захисту прав позивача, суд зобов'язує відповідача на найближчому пленарному засіданні сесії розглянути повторно питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 земельної ділянки, кадастровий номер 1820955100:04:000:0734 для ведення садівництва з правом передачі у власність, орієнтовною площею 0,12 га на території Брусилівського району Житомирської області в межах населених пунктів Брусилівської селищної ради, з прийняттям рішення відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України.

Відтак, суд дійшов висновку, що позов слід задовольни частково.

Керуючись статтями 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 10008, РНОКПП НОМЕР_1) до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області (вул. Митрополита Іларіона, 50, смт. Брусилів, Житомирська область, 12601, код ЄДРПОУ 04348504), треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул.Довженка,45, м.Житомир,10002), Приватне підприємство "Брусилів-Сервіс" (вул. 1-го Травня, 40, смт. Брусилів, Житомирська область,12601), Обслуговуючий кооператив "Садово-дачне товариство "Високе" (вул. Більшовицька, 231, с. Високе, Брусилівський район, Житомирська область,12611) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області щодо не прийняття рішення за заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 земельної ділянки, кадастровий номер 1820955100:04:000:0734 у власність для ведення садівництва, орієнтовною площею 0,12 га на території Брусилівського району в межах населених пунктів Брусилівської селищної ради.

Зобов'язати Брусилівську селищну раду Брусилівського району Житомирської області на найближчому пленарному засіданні сесії розглянути повторно питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 земельної ділянки, кадастровий номер 1820955100:04:000:0734 для ведення садівництва з правом передачі у власність, орієнтовною площею 0,12 га на території Брусилівського району Житомирської області в межах населених пунктів Брусилівської селищної ради, з прийняттям рішення відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Ю. Романченко