Рішення

від 31.10.2018 по справі 1640/2277/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2018 року м. ПолтаваСправа № 1640/2277/18

Полтавський окружний адміністративний суд у склад судді - Слободянюк Н.І., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 /надалі- позивач/ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Полтавській області /надалі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області/ про:

- визнання протиправним та скасування рішення ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Полтавській області, яке викладене у листі №4287/0/26-18 від 22 травня 2018 року "Про відмову у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Пащенківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту";

- зобов'язання ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18 травня 2018 року "Про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Пащенківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту" з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з доводом відповідача, наведеним в листі № 4287/0/26-18 від 22 травня 2018 року, щодо належності запитуваної земельної ділянки до земель колективної власності, оскільки діючим законодавством України не передбачено існування колективної форми власності на земельну ділянку, процес розпаювання колишніх колгоспів відбувся у 2000-2002 роках, а тому Державний акт на право колективної власності на землю не може вважатись належним доказом права колективної власності на обрану ним земельну ділянку. Також зазначив, що відповідачем не надано обґрунтованої відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою із зазначенням підстав для такої відмови, передбачених статтею 118 Земельного кодексу України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 липня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

27 липня 2018 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, оскільки спірна земельна ділянка відноситься до земель колективної власності КСП "Україна" на підставі чинного Державного акта на право колективної власності серії ПЛ-12 від 20 листопада 1995 року, а тому у ГУ Держгеокадастру у Полтавській області відсутні повноваження щодо розпорядження цією земельною ділянкою (а.с. 29-31).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання учасники справи не з'явилися, надавши суду заяви про розгляд справи за їх відсутності (а.с. 145, 148).

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи, що клопотання про розгляд справи за їх відсутності, заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою від 18 травня 2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Пащенківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту /а.с.12/.

До вказаної заяви ОСОБА_1 додано копії паспорта, ідентифікаційного номера, довіреності уповноваженої особи, посвідчення учасника бойових дій та графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки /а.с. 13/.

ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Полтавській області №4287/0/26-18 від 22 травня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено, оскільки за інформацією відділу у Решетилівському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області вищезазначена земельна ділянка відноситься до земель колективної власності, а відповідно до пункту є статті 15-1 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом /а.с. 14/.

Не погодившись з такою відповіддю відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та аргументам учасників справи, вказаним у заявах по суті, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю врегульовані Земельним кодексом України №2768-ІІІ від 25 жовтня 2001 року /надалі - ЗК України/.

Відповідно до положень статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону /частина перша/.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування /частина друга/.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом /пункт "в" частини третьої цієї статті/.

Згідно з пунктом "б" частини першої статті 121 вказаного Кодексу громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частиною сьомою статті 118 цього Кодексу встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

За приписом частини четвертої статті 122 цього ж Кодексу центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Таким центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14 січня 2015 року є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр).

Підпунктом 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 333 від 29 вересня 2016 року, визначено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Враховуючи викладене, до повноважень відповідача належить розпорядження землями державної власності.

Наявним у матеріалах справи Державним актом на право колективної власності на землю серії ПЛ-12, виданим 20 листопада 1995 року Решетилівською районною Радою народних депутатів, підтверджується, що земельна ділянка, яку бажав отримати позивач, передана у колективну власність Колективному сільськогосподарському підприємству Україна , с. Пащенки / а.с. 34-35/.

Відповідно до статті 23 Земельного кодексу України № 561-ХІІ від 18 грудня 1990 року, діючого до набрання чинності Земельним кодексом України N 2768-III від 25 жовтня 2001 року, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Згідно з частиною першою статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Державний акт про право колективної власності на земельну ділянку серії ПЛ - 12 від 20 листопада 1995 року оформлений належним чином та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 12. Доказів визнання протиправним та скасування цього акта суду не надано.

А відтак, суд дійшов висновку, що Державний акт на право колективної власності на землю серії ПЛ-12 від 20 листопада 1995 року є належним доказом, що підтверджує право колективної власності на земельну ділянку, яку бажав отримати позивач.

За змістом відомостей ОСОБА_2 управління статистики у Полтавській області № 03.3-19/343з від 19 червня 2018 року в Загальносоюзному класифікаторі підприємств та організацій значився суб'єкт (ідентифікаційний код 05524819) з назвою:

- з 1979 по 1988 - Колгосп "Україна" Решетилівський район;

- з 1989 по 1992 - Колгосп "Україна" Решетилівського РАПО Решетилівський район, с. Пащенки;

- з 1993 - Колективне сільськогосподарське підприємство Україна .

З 01 січня 1994 року до Державного реєстру звітних (статистичних) одиниць України суб'єкт (ідентифікаційний код 05524819) був включений з назвою Колективне сільськогосподарське підприємство "Україна". З цією ж назвою суб'єкта включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ЄДРПОУ) в 1996 році.

З 30 березня 2000 року в ЄДРПОУ за ідентифікаційним кодом 05524819 значився суб'єкт за назвою Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Україна" .

Згідно з пунктом 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 118 від 22 січня 1996 року, ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний протягом усього періоду його існування і є єдиним. У разі перетворення юридичної особи зберігається її ідентифікаційний код.

Також Головне управління статистики у Полтавській області повідомило, що відповідно до відомостей, наданих державним реєстратором Решетилівської РДА Полтавської області, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Україна" (код ЄДРПОУ 05524819) вилучено з бази даних (правовий статус суб'єкта - юридична особа; 38451, Полтавська область, Решетилівський район, с. Пащенки; дані про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи: Решетилівська районна державна адміністрація Полтавської області, дата реєстрації припинення - 25.06.2008, причина ліквідації - в результаті реорганізації; номер запису - 15781170003000382) /а.с. 22/.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, залученим до матеріалів справи, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Україна" (код ЄДРПОУ 05524819) припинено 25 червня 2008 року за судовим рішенням Господарського суду Полтавської області від 20 травня 2008 року у справі 18/200 (а.с. 42-46).

Пунктом 1 Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" № 720/95 від 08 серпня 1995 року встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Відповідно до пункту 2 вказаного Указу право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідачем до суду надано витяги із Проекту роздержавлення і приватизації земель колективного сільськогосподарського підприємства "Україна" Решетилівського району Полтавської області (а.с. 58-107).

Пунктом 7 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України № 2768-ІІІ від 25 жовтня 2001 року встановлено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Доказів, що нерозподілена (невитребувана) частина землі після реалізації проекту приватизації земель Колективного сільськогосподарського підприємства "Україна" та в подальшому Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" була передана в установленому законодавством порядку до державної власності, суду не надано.

Діючим Земельним кодексом України № 2768-ІІІ від 25 жовтня 2001 року, прийнятим у зв'язку із втратою чинності Земельним кодексом України № 561-ХІІ від 18 грудня 1990 року, не врегульований процес припинення права колективної власності на земельну ділянку та її подальший перехід у державну чи комунальну власність та не встановлений орган, уповноважений приймати рішення про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність. Відсутність будь-якого законодавчого врегулювання цього питання не означає, що нерозподілені (невитребувані) землі колективної власності автоматично перейшли у державну власність.

З огляду на це, якщо землі колективної власності не були повернуті до земель державної чи комунальної власності і право власності на них підтверджується Державним актом на право колективної власності на землю, то землі залишаються у колективній власності і розпорядження такими землями не належить до компетенції жодного органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, визначеного статтею 122 Земельного кодексу України.

Погоджуючись із доводом позивача, що відповідно до діючої редакції статті 78 ЗК України серед форм власності на землю не існує такої форми власності як колективна, суд, разом з тим, зауважує, що підстави припинення права власності на земельну ділянку визначені у статті 28 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року та у статті 140 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року і є вичерпними.

Таким чином, зміни, що відбулися в земельному законодавстві після видачі Державного акта на право колективної власності на землю, та відсутність у новому законодавстві колективної форми власності, не можуть бути підставою для припинення колективної власності на землю.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 06 червня 2018 року у справі 816/1618/17 (номер в ЄДРСР 74550313).

Враховуючи, що спірна земельна ділянка належить до колективної власності, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні повноваження розпоряджатися цією земельною ділянкою, в тому числі і надавати дозвіл позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Зважаючи на викладене, позов задоволенню не підлягає.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 39600, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, буд. 23, м. Полтава, Полтавська область, 36039, ідентифікаційний код 39767930) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя ОСОБА_3