Ухвала

від 02.10.2018 по справі 810/1731/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

02 жовтня 2018 року м. Київ 810/1731/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є.;

при секретарі судового засідання - Бровчук Ю.В.;

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1;

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у спрощеному провадженні, адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хайвей-Медіа" до виконавчого комітету Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

ТОВ "Хайвей-Медіа" звернулось до суду в порядку оскарження рішення Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області від 21.11.2017 р. №180 "Про дострокове розірвання договору оренди".

Свої вимоги обґрунтовує безпідставністю розірвання договору від 15.12.2016 р. про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів та стверджує, що товариство сумлінно виконувало обов'язки по внесенню орендної плати.

Заслухавши позивача, дослідивши зміст заявлених вимог та предмет позову, суд вважає за необхідне провадження у даній справі закрити, з огляду на таке:

визначаючи підсудність даної справи, позивач виходив із того, що стороною спору є суб'єкт владних повноважень, який, ухвалюючи спірне рішення, здійснював владні управлінські функції.

При цьому, позивачем залишено поза увагою наступне:

"судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 5 КАСУ в порядку адміністративного судочинства.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (ч. 1 ст. 5 КАС України у редакції, чинній на час прийняття рішення). Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення".

Виходячи з аналізу ст.4 КАСУ, справою адміністративної юрисдикції є публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами частини першої статті 19 КАСУ юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, які виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у ст.4 КАСУ термін суб'єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій, в тому числі на виконання делегованих повноважень та у зв'язку з виконанням чи невиконанням зазначених функцій (повноважень).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій. Наведене узгоджується з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Однак, у справі №К/9901/1963/18 від 03.04.2018 р., Верховний суд виклав таку правову позицію:

"Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом його перегляду є акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом. п. 24 рішення в справі Сокуренко і Стригун проти України від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини вказав, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі Занд проти Австрії від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…) . З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом" (правова позиція ВС).

З матеріалів справи вбачається, що позивач оспорює рішення ради, оскільки вважає порушеним своє право на користування місцями розташування рекламних засобів, отже вказаний спір має очевидний приватно-правовий характер та відсутність будь-яких ознак публічності.

Заявником оспорюється правомірність позбавлення його права користування певною частиною земельної ділянки, яка утворює місце розташування рекламних засобів і, хоча відповідач є суб'єктом владних повноважень, за сутністю спір не відноситься до юрисдикції адміністративного суду.

Тому, суд дійшов висновку, що у справі, яка розглядається та, в якій оскаржується рішення про обмеження права користування місцем для реклами, наявні відносини, розв'язання яких має здійснюватись за правилами ЦК України, що не пов'язано із захистом прав, чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає розгляд даної справи в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічну правову позицію щодо застосування зазначених норм процесуального права висловлено Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 24 січня 2017 року у справі №815/6165/14, і підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 396/2550/17 (провадження №11-112апп18), від 13 березня 2018 року у справі №461/14599/13-а (провадження №11-101апп18), від 21 березня 2018 року у справі №802/1792/17-а (провадження №11-109апп18), від 21 березня 2018 року по справі №809/1946/15 (провадження №11-95апп18).

Приватноправові відносини відрізняються від публічно-правових наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта та підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

На підставі викладеного, керуючись статтями 238, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хайвей-Медіа" (код 40438126, м. Київ, вул. Вільямса, буд.6-д, офіс 43) до виконавчого комітету Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області (код 04363647, с. Гора Київської області, вул. Центральна, буд.5) про визнання протиправним та скасування рішення, - закрити. .

2. Копію ухвали видати (надіслати) особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.

Суддя Брагіна О.Є.