Постанова

від 18.06.2007 по справі 7523-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

7523-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 321

ПОСТАНОВА

Іменем України

18.06.2007Справа №2-17/7523-2007А

За позовом ТОВ „Центр розваг „Алушта” (98650, м. Алушта, вул. Піонерська 17)

До відповідача    Алуштинська міська Рада (98650, м. Алушта, пл. Радянська 1)

про  визнання протиправним та скасування рішення, та  визнання права на оренду земельної ділянки

                                                                                       Суддя   В.І.  Гайворонський

            при секретарі   Т.Ю Шенягіной

                                           ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача –  Терещенко Е.О., представник., дов. від  13.06.2007 року

Від відповідача –  Галенко В.А.,  представник., дов. від 12.01.2007 року № 02.1-13/90

Сутність спору:

  Позивач звернувся з позовом, згідно з яким просить  визнати протиправним  і відмінити рішення Алуштинської міської Ради № 2/107 від 31.05.2006 року „Про відмову в продовженні договору оренди земельної ділянки”, та визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю  „Центр розваг „Алушта” право оренди строком до 08 серпня 2007 року, на умовах договору оренди від 28.05.2002 року, укладеного  між  Алуштинською міською радою і  ТОВ  „Центр розваг „Алушта”, на земельну ділянку загальною площею 0,0289 га із  земель міської  ради, зайнятих вулицями, площами, набережними, для  використання в комерційних цілях – для розміщення атракціону в м. Алушта на центральній набережній   у  зв'язку з тим, що  спірним рішенням йому відмовлено в продовженні договору оренди, однак він згідно ч. 3 статті 33 Закону України „Про оренду землі” має право на оренду спірної земельної ділянки.

  Відповідач у відзиві в задоволенні позовних вимог  в частині визнання протиправним    та  відміни Рішення Алуштинської міської ради  від 31.05.2006 року № 2/107 просить відмовити, в частині  визнання за позивачем  права оренди строком до 08 серпня 2007 року, на умовах договору оренди від 28.05.2002 року, укладеного  між  Алуштинською міською радою і  ТОВ  „Центр розваг „Алушта”, на земельну ділянку загальною площею 0,0289 га із  земель міської зайнятих вулицями, площами, набережними, для  використання в комерційних цілях – для розміщення атракціону в м. Алушта на центральній набережній  -  припинити.

  Відповідач вказує, що він, як власник,  вправі поступати по своїй волі, незалежно від волі інших осіб, і що він вправі здійснювати  у відношенні свого майна будь-які дії.

   Відповідач також вказує, що в силу статті 17 КАС України  компетенція адміністративних судів не розповсюджується на спори, які торкаються питань щодо права.

   Згідно з Договором  оренди земельної ділянки від 28.05.2002 року, укладеного між позивачем та відповідачем, відповідач надає позивачу строком до 31.03.2003 року земельну ділянку, загальною площею 0,0289 га із земель міської ради на центральній набережній.

  Згідно рішення Алуштинської міської ради від 31.05.2006 року № 2/107 „Про відмову в продовженні договору оренди земельної ділянки” вирішено договір оренди земельної ділянки  від 28.05.2002 року  про надання в тимчасове користування ТОВ „Центр розваг „Алушта” земельної ділянки загальною площею 0, 0289 га  на центральній набережній не продовжувати.

   Згідно постанови Господарського суду АР Крим від 21.02.2006 року по справі № 2-29/5077-2006 А  за позовом  ТОВ „Центр розваг „Алушта” до Алуштинської міської ради  за ТОВ „Центр розваг „Алушта” визнано право оренди  строком до  08.08.2006 року на умовах договору оренди  земельної ділянки від  28.05.2002 року, укладеного між  Алуштинською міською радою та ТОВ „Центр розваг „Алушта”, на земельну ділянку загальною площею 0,0289 га із земель міської ради, зайнятих вулицями, площами, набережними для використання її в комерційних цілях для розміщення атракціону в м. Алушта на центральній набережній, у зв'язку з тим, що строк договору оренди витік, а позивач користується земельною ділянкою та прозводить за неї орендну плату, при тому, що відповідач  протягом місяця  після закінчення строку оренди не заявив про те, що він проти оренди.

   Згідно договору (контракту) № 2 про реалізацію  інвестиційного проекту на території приоритетного розвитку „Алушта” в АРК від 26.01.2001 року, укладеного між  ТОВ „Центр розваг „Алушта”, що іменується „Інвестор”  та Виконавчим комітетом  міської ради міста Алушта, що іменується „Орган управління”  в особі його голови, Орган управління зобов'язується  оформити в тимчасове користування  інвестору  земельні ділянки, розташовані на території  набережної в м. Алушта.

  Згідно Бізнес-плану, який є додатком  до указаного договору, строк дії договору  по 2010 рік.

  Згідно платіжних доручень за вересень, жовтень 2006 року та за січень-квітень 2007 року, позивач  здійснює платежі до  місцевої ради міста Алушти  у вигляді орендної плати  за землю.

  В засіданні суду, яке відбулося  14.06.2007 року була оголошена перерва до 18.06.2007 року. Після перерви представник відповідача в засідання суду не з'явився. Від відповідача поступило клопотання про розгляд справи  в його відсутність.

  Суд вважає, що  справа може бути  розглянута за наявними в ній матеріалами.

  По справі проголошена вступна та резолютивна частини постанови.

         Розглянувши матеріали справи, суд –

                                                             ВСТАНОВИВ:

  28 травня 2002 року між Алуштинською міською Радою та ТОВ   „Центр розваг „Алушта”  був укладений договір оренди  земельної ділянки загальною площею  0,0289 га, розташований в м. Алушта на центральній набережній, що підтверджується указаним договором.

  31 травня 2006 року  Алуштинською міською радою  було прийняте рішення  № 2/107 „Про відмову в продовженні договору оренди земельної ділянки”, відповідно до  якого Алуштинська міська рада вирішила договір оренди  земельної ділянки від 28.05.2002 року не продовжувати, що підтверджується указаним рішенням.

 Суд вважає, що  позов підлягає задоволенню, при цьому  виходить з наступних підстав:

  Згідно ч. 9 статті 123 ЗК України  відмова органів місцевого самоврядування  або органів виконавчої влади  у наданні земельної ділянки  в користування  або залишення клопотання без розгляду у встановлений строк  може бути оскаржено в судовому порядку. Рішення про відмову у наданні земельної ділянки в користування має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні  положення  нормативно-правових актів, затвердженої  містобудівної документації та документації із землеустрою.

  Суд вважає, що з врахуванням передбаченої ст. 8 ЦК України аналогії, мотивація рішення повинна бути і в спірному випадку.

  Однак, рішення відповідача не мотивоване.

  Таким чином, спірне рішення неможна вважати таким, що відповідає діючому законодавству, а цьому  підлягає визнанню протиправним та відміні.

  Згідно ч. 3 статті  33  Закону України „Про оренду землі” позивач має право на оренду спірної земельної ділянки.

  Відповідачем не представлено доказів  того, що вимоги указаної норми їм не виконані.

   Крім цього, постановою Господарського суду АР Крим від 21.02.2006 року по справі № 2-29/5077-2006 А між позивачем -  ТОВ  „Центр розваг „Алушта”  та відповідачем – Алуштинською міською радою встановлено, що  ТОВ  „Центр розваг „Алушта”   має право на спірну  земельну ділянку до 08.08.2006 року.

  При цьому необхідно відмітити, що  обставини, викладені в указаній постанові  аналогічні обставинам по цій справі.

  Таким чином, прийняття судом постанови про відмову у позові по  цій справі при аналогічних обставинах  буде нерозумно, і відповідно, порушить закріплений  ст. 3 ЦК України один із основних  принципів цивільного права – принцип  розумності.

  Крім цього, згідно статті 72  КАСУ обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрала законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

  Згідно статті 254 КАСУ постанова суду першої інстанції набирає законної сили  після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

  Зацікавленою стороною  не представлено доказів того, що  указана  постанова у встановленому Законом порядку була оскаржена  чи змінена.

         Ст. 129 Конституції України  передбачено, що  сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості, а також закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед Законом та судом.

          Згідно   ст. 8  Конституції  України   вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

          Про необхідність дотримання принципу диспозитивності  сторін також указується в постанові  Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132. (справа № Д12/12), а в постанові  Пленуму  Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування  норм Конституції України при здійсненні  правосуддя” вказується, що  суди вправі  застосовувати безпосередньо  норми Конституції як норми прямої  дії.   

       Оскільки відповідні докази не представлені зацікавленою стороною до винесення цієї постанови, немає підстав залучати їх до матеріалів справи після прийняття постанови по цій справі.

         Таким чином, у суду немає підстав не приймати до уваги указані обставини.

         Таким чином, позивач має право на оренду спірної земельної ділянки до 08.08.2007 року на умовах договору оренди від 28.05.2002 року.

         Посилання відповідача на те, що  він як власник вправі діяти  за своєю волею незалежно від волі інших осіб, і що він вправі здійснювати у відношенні свого майна будь-які дії  не може бути прийняте до уваги.

         Згідно ст. 327 ЦК України та Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”   не відповідач є власником майна, а територіальна громада.

         Так, згідно статті 10 указаного Закону  відповідач тільки  представляє територіальну громаду.

         При цьому відповідач згідно  ч. 2 статті 19 Конституції України зобов'язаний діяти   тільки на підставах,  в межах повноважень та способом, які передбачені Конституцією  та Законами  України, а не так, як вважає відповідач, що він може діяти за своєю волею незалежно від волі інших осіб.

         Не може  бути також прийняте до уваги посилання відповідача  на те, що в силу статті 17 КАСУ компетенція адміністративних судів  не розповсюджується на  спори, пов'язані із вирішенням питання щодо права.

        Так, в указаній статті відсутній відповідний запис.

          Більш того, ст. 104 КАС України прямо передбачено, що до  адміністративного суду має  право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси.

         Таким чином, оскільки допускається захист  порушеного права, то відповідно,  допускається також  і спір про порушене право.

         Більш  того,  ст. 162 КАСУ прямо передбачено, що  суд може  прийняти постанову, яка б гарантувала б  дотримання та захист прав, свобод та інтересів  суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

         Таким чином, дана норма, виходячи із її сенсу, є спеціальною нормою.

         Для того, щоб захистити  права, свободи та інтереси позивача від порушень з боку  відповідача - суб'єкта владних повноважень та відмінити його протиправне рішення, необхідно дати оцінку та встановити, чи має  позивач право на оренду указаної земельної ділянки.

Відповідач, згідно ст.  81 ЦК України є юридичною особою публічного права. Відповідно, відношення, які виникають при реалізації ним своїх повноважень є публічно-правовими відношеннями і підлягають розгляду за нормами КАС України згідно п. 1 ч. 1 ст. 17  Кодексу адміністративного судочинства України.

         Згідно Постанови Верховного Суду України № 06/035 від 24.01.2006 року та Постанови Верховного Суду України від 06.07.2006 року № 06/246 (справа № 14/3 об пн), а також згідно Постанов Верховного Суду України від 24.01.2006 року у справах №№ 11/268, 6/140, 23/178, 11/261, 13/212, 11/206, 11/266, 27/231 аналогічні спори  повинні розглядатися за нормами КАС України. Тобто, із указаних постанов витікає, що спори із суб'єктами владних повноважень є публічно-правовими спорами.

         Необхідно також відмітити,  що згідно змін, внесених до  статті 12 ГПК України, із статті 12 ГПК України виключено те, що   господарським судам підвідомчі спори про визнання недійсними актів, а згідно  статті 162 КАС України спори про визнання протиправними відповідних  актів та їх відміни чи визнання їх нечинними підсудні адміністративним судам. Тобто,  в  ст. 12 ГПК України в діючій редакції  указані спори не визначені, однак, визначені в ст. 162 КАС України.

         Згідно  ч. 1 статті 94 КАС України  витрати з державного мита  підлягають стягненню на користь  позивача  із місцевого бюджету міста Алушта.

         На підставі вищевикладеного, а також керуючись   ст.ст. 94, 162,163  КАС України, суд -                            

                                             ПОСТАНОВИВ:

         Позов задовольнити повністю.

  Визнати протиправним  і відмінити рішення Алуштинської міської Ради № 2/107 від 31.05.2006 року „Про відмову в продовженні договору оренди земельної ділянки”.

  Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю  „Центр розваг „Алушта” (98650, м. Алушта, вул. Піонерська 17; ідентифікаційний код - 31050349)  право оренди строком до 08 серпня 2007 року, на умовах договору оренди від 28.05.2002 року, укладеного  між  Алуштинською міською радою і  ТОВ  „Центр розваг „Алушта”, на земельну ділянку загальною площею 0,0289 га із  земель міської ради, зайнятих вулицями, площами, набережними, для  використання в комерційних цілях – для розміщення атракціону в м. Алушта на центральній набережній.

         Стягнути із місцевого бюджету м. Алушта  на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю  „Центр розваг „Алушта” (98650, м. Алушта, вул. Піонерська 17; ідентифікаційний код - 31050349)  судові витрати: 3,40 грн. державного мита.

               Ст. 254 КАС України передбачено, що  постанова першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку.

               У разі подання апеляційної  скарги судове рішення, якщо його  не  скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк  апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

                Постанова може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені ст. 186 КАСУ України у Севастопольський апеляційний господарський суд, якою встановлено, що:

            про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку   подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

            Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

             Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а  в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.

            Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається  протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне  оскарження.

         Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

         Заява  про  апеляційне  оскарження  чи  апеляційна скарга, подані  після  закінчення  строків,  встановлених  цією   статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про  що постановляється ухвала.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.