Постанова

від 30.10.2018 по справі 810/939/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/939/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Аліменка В.О.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Сан Сервіс на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року, суддя Лисенко В.І., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Сан Сервіс до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальтністю Авто Сан Сервіс звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.01.2018 року №0000691413.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач Головне управління ДФС у Київській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 2010 року є юридичною особою та перебуває на обліку у Вишгородській об'єднаній податковій інспекції ГУ ДФС у Київській області.

30.04.2016 року між позивачем та ТОВ ТК Комфорт (орендар) укладено договір суборенди №3000416-001.

Відповідно до умов договору, орендар зобов'язується передати, а суборендар ТОВ Авто Сан Сервіс прийняти у строкове платне користування складські приміщення, що перебувають у користуванні в орендодавця і знаходяться за адресами: м. Черкаси, вул. 30-років Перемоги, загальною площею 360 кв.м., 900 кв.м., 120 кв.м; м. Одеса, Логістичний Центр, Ленінградське шосе,27, загальна площа 400 кв.м.

01.05.2016 року учасники договору склали акт приймання-передачі, відповідно до якого суборендар прийняв у строкове платне користування об'єкти суборенди.

30.04.2016 року між позивачем та ТОВ ТК Комфорт укладено договір оренди техніки №300416-002 відповідно до якого ТОВ ТК Комфорт (орендодавець) зобов'язується надати в тимчасове користування, а позивач (орендар) прийняти, оплатити та вчасно повернути технічні засоби у справному стані з урахуванням нормального зношування, а саме:штабелер електричний FХ 12- 4 шт.

Сторони договору склали акт приймання-передачі від 01.05.2016 року, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар приняв у строкове користування об єкти оренди.

30 квітня 2016 року між позивачем та ТОВ ТК Комфорт укладено договір оренди техніки №300416-003, відповідно до умов якого ТОВ ТК Комфорт як орендодавець зобов'язався надати в тимчасове користування, а ТОВ Авто Сан Сервіс (одендар) прийняти, оплатити та вчасно поівернути технічні засоби у справному стані з урахуванням нормального зношування, а саме: навантажувач СРСD 25 - 4 шт.

ТОВ ТК Комфорт на адресу позивача виписало та зареєструвало наступні податкові накладні:

- від 31.07.2016 №3100 на суму 133200, НДС 22200 грн за послуги оренди нежитлових приміщень;

- від 10.07.2016 року №1033 на суму 106752 грн, ПДВ 17792 грн за складські логічстичні послуги;

- від 10.07.2016 року №1031 на суму 136800 грн, ПДВ 22800 грн за послуги оренди складської техніки;

- від 10.07.2016 №1032 на суму 78720 грн, ПДВ 13120 грн за складські логістичні послуги;

- від 10.07.2016 року на суму 13200 грн, ПДВ 22200грн за послуги оренди нежитлових приміщень;

- від 30.06.2016 року №3002 на суму 139200 грн. ПДВ 23200 грн за послуги оренди складської техніки;

- від 30.06ю.2016 року № 3009 на суму 70298,40 грн, ПДВ 11716,40 грн за складські логістичні послуги.

Уподальшому позивач включив ПДВ у загальному розмірі 133028 грн по вищезазначених податкових накладних до складу податкового кредиту до податкової декларації з ПДВ за липень 2016 року.

Податковим органом проведено планову виїзну перевірку ТОВ Авто Сан Сервіс з питань дотримання податкового законодавства щодо нарахування і сплати податку на додану вартість по взаємовідносинх з ТОВ ТК Комфорт .

За результатами перевірки складено акт від 13.12.2017 року №995/10-36-14-13/36382118 у якому зазначені виявлені під час перевірки порушення вимог п.198.1,198.2,198.3,198.5,198.6 ст. 198 та п.201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого позивачем було занижено ПДВ в період, що перевірявся на суму 133028 грн, мотивуючи тим, що за результатами аналізу бази даних ГУ ДФС у Київській області встановлено, що по ланцюгу формування податкового кредиту ТОВ ТК Комфорт від контрагентів-постачальників не встановлено факту придбання товарів (робіт-послуг), тобто не можливо встановити факт реального походження надання послуг. Крім того, перевіркою встановлено, що на баланс і ТОВ ТК Комфорт відсутні будь-які основні засоби.

Також в акті перевірки зазначено, що остання декларація контрагента позивача з ПДВ була подана за серпень 2016 року (від 20.09.2016 №9173451582), а його свідоцтво платника ПДВ анульовано з 17.10.2017.

Таким чином, на думку відповідача, ТОВ "ТК Комфорт" не могло здійснювати господарські операції на користь позивача, що вказує на формування позивачем активу за рахунок надходження послуг з джерел невідомого походження, шляхом безоплатного їх отримання.

За наслідками перевірки та з урахуванням зазначених в акті порушень, податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення від 11.01.2018 №0000691413, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій та збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "Податок на додану вартість" на загальну суму 160275,00 грн, з яких сума грошового зобов`язання - 133028,00 грн, сума штрафних санкцій 33257,00 грн.

Колегія суддів повністю погоджується з доводами суду першої інстанції щодо протиправності прийнятого податковим органом податкового повідомлення-рішення та зазначає наступне.

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1, 198.2 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулась раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податі у товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, ін. документами передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, право на формування податкового кредиту виникає у платника податків у зв'язку із здійсненням ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними, та іншими документами. Таке право покупця не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що його дія поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм власності.

Статтею 9 Закону встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документи; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи надані до справи докази, а також, виходячи з фактичних обставин справи, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивач, укладаючи договори з ТОВ ТК Кофорт займався реальною господарською діяльністю, сплачував грошові кошти за умовами укладених договорів, з яких він сплачував податок на додану вартість та формував податковий кредит, що підтверджується переліком наданих як до суду в ході розгляду справи, так і контролюючому органу під час перевірки первинних документів.

Суд вірно звернув увагу на той факт, що ані в акті перевірки, а ні в ході судового розгляду податковий орган не ставив під сумнів достовірність даних, які містять первинні бухгалтерські документи позивача, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, проте, не взяв їх до уваги, не надав оцінки таким доказам, а прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Доводи апелянта про те, що контрагент позивача порушив вимоги чинного законодавства, станом на час складання акту мав стан 0 , останню декларацію з ПДВ подав за серпень 2016 року, не можна вважати доказом того, що позивач не здійснював господарської діяльності відповідно до укладених договорів з ТОВ ТК Комфорт .

Судова колегія враховує, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податків, право на формування витрат та податкового кредиту не можуть ставитьсь у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Законодавством України не передбачено відповідальність юридичної особи за зобов`язаннями іншої юридичної особи.

Крім того, судова колегія враховує, що визначальною ознакою господарської операції, яка дозволяє віднести грошову суму такої операції до фактичних, підтверджених витрат є зміна майнового стану платника податків.

Як убачається з акта перевірки, оплата за надані послуги частково проведена, що підтверджують платіжні доручення від 23.06.2016 року №1570 на суму 36828,00 грн та від 02.08.2016 №1653 на суму 59847,30 грн.

Згідно наданої до перевірки картки рахунку 631, станом на 30.11.2017 кредиторська заборгованість ТОВ Авто сан сервіс перед ТОВ "ТК Комфорт" становить 1170542,40 грн (т.1 а.с.16), що є свідченням часткової оплати та підтверджується платіжними дорученнями, а невиплачена сума оплати послуг сформувала кредиторську заборгованість позивача перед контрагентом.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про фактичність та дійсність господарських операцій між позивачем та ТОВ "ТК Комфорт", оформлених достатньою, достовірною та належною доказовою базою, наявною в матеріалах справи (договорами, актами приймання-передачі, актами надання послуг тощо), а також прийшов до правильного висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 11.01.2018 року№0000691413.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Аліменко В.О.

Повний текст виготовлено: 31 жовтня 2018 року.