Рішення

від 22.10.2018 по справі 909/547/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.10.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/547/18 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "ОСОБА_1 завод нестандартного обладнання",

до відповідача -1: Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" ,

до відповідача: -2: ОСОБА_1 міської ради Івано-Франківської області,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Приватного підприємства "Верес"

про стягнення грошових коштів в сумі 176049,72 грн,

за участю:

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача-1: ОСОБА_3

від відповідача- 2: представник не з'явився,

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні

позивача : представник не з'явився

установив таке.

22.06.2018 до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Приватне підприємство "ОСОБА_1 завод нестандартного обладнання" із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" про стягнення грошових коштів у сумі 176049,72 грн.

Вирішення процесуальних питань.

26.06.2018 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 25.07.2018.

25.07.2018 суд постановив продовжити підготовче провадження строком на 30 днів та відклав підготовче засідання у справі на 18.09.2018.

В судовому засіданні 18.09.2018 суд задоволив клопотання позивача про залучення ОСОБА_1 міської ради до участі у справі як співвідповідача; заяву про зменшення позовних вимог вх.№14013 та розглядає справу про стягнення в солідарному порядку з Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" та ОСОБА_1 міської ради втраченої вигоди, що виразилась у доходах, які відповідач-1 одержав або міг одержати за 2007 рік від незаконної експлуатації трансформаторної підстанції КТП №289 по вул.Жибчина в м.Городенка Івано-Франківської області в розмірі 176049,72 грн; відклав підготовче засідання у справі на 26.09.2018.

26.09.2018 в судовому засіданні суд:

- задоволив клопотання представника позивача (вх.№14678/18) про долучення до матеріалів справи додаткових доказів;

- відмовив у прийнятті додаткових доказів, долучених відповідачем до заперечення на відповідь на відзив за вх.№14621/18 від 26.09.2018;

- приєднав до матеріалів справи заперечення на відповідь на відзив (від 26.09.2018 вх.№14621/18);

- закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 17.10.2018.

Крім того, представник позивача заявив у судовому засіданні усне клопотання про колегіальний розгляд справи обґрунтовуючи його тим, що справа № 909/547/18 є складною, оскільки в межах цієї справи необхідно дослідити значний ряд обставин та доказів, які мають значення для справи та зазначив, що ця категорія спорів досить рідко розглядається господарським судом Івано-Франківської області.

Суд розглянув клопотання позивача про колегіальний розгляд справи та відмовив у його задоволенні.

17.10.2018 відповідач -2 ОСОБА_1 міська рада подала відзив на позовну заяву вх.№15937/18, який судом приєднано до матеріалів справи.

В судовому засіданні 17.10.2018 суд оголошував перерву до 22.10.2018.

22.10.2018 в судовому засіданні представник позивача подав письмові пояснення в матеріали справи вх.№16394/18, які суд приєднав до матеріалів справи.

Також представник позивача подав клопотання про призначення судової технічної експертизи вх.№16043/18. В обґрунтування поданого клопотання вказав на те, що у нього є підозра, що акт №1 приймання передачі матеріальних цінностей (КТП № 289 по вул.Жибчина в м.Городенка) від 07.12.2011 був зроблений під час розгляду справи, тому необхідно призначити судову технічну експертизу для визначення фактичного періоду виготовлення спірного акта.

Представники відповідача-1 в судовому засіданні щодо призначення судової технічної експертизи заперечили з огляду на наявність у матеріалах справи також інших документальних доказів, які підтверджують факт передачі спірного об"єкта.

Розглянувши клопотання представника відповідача про призначення у справі судової технічної експертизи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з"ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Отже, вказаною нормою Господарського процесуального кодексу України передбачено право, а не обов'язок суду, щодо призначення судової експертизи за наявності дійсної необхідності її призначення, у випадку необхідності спеціальних знань, якими не володіє суд та у разі неможливості суду вирішити питання, що входять до предмету доказування без її призначення.

Суд зазначає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов"язків, передбачених Господарським процесуальним кодексом.

Проте, клопотання представника позивача не містить обґрунтованого мотивування необхідності проведення судової експертизи, призначення якої зумовить зупинення провадження у справі та неможливості суду самостійно встановити фактичні обставини справи за результатами оцінки наявних у справі доказів.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про призначення судової технічної експертизи, оскільки може самостійно надати оцінку доказам в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник відповідача-2 ОСОБА_1 міської ради в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача в судові засідання жодного разу не з'явився, вимог ухвали від 18.09.2018 не виконав, про місце, дату та час проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Згідно ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об"єктивному встановленню всіх обставин справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача 2 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, належним чином про розгляд судової справи і забезпечення їх явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи по суті без участі представників відповідача 2 та третьої особи за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду справи у засіданні суду здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні 22.10.2018 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.03.2006 ОСОБА_1 міська рада незаконно вилучила з господарського відання ПП "ОСОБА_1 завод нестандартного обладнання" та з власності ПП "Верес" КТП №289 та передала на баланс філії ВАТ «Прикарпаттяобленерго» ОСОБА_1 РЕМ. Тому ОСОБА_4 "Прикарпаттяобленерго" зобов"язане відшкодувати втрачену вигоду, що виразилась у доходах, які відповідач-1 одержав або міг одержати за 2007 рік від незаконної експлуатації трансформаторної підстанції КТП №289 по вул.Жибчина в м.Городенка Івано-Франківської області в розмірі 176049,72 грн.

Позивач зазначив, що строк звернення з позовом підприємством пропущений з поважних причин, а саме 04.02.2008 Господарський суд Івано-Франківської області порушив провадження у справі №Б-21/29 про банкрутство приватного підприємства "ОСОБА_1 завод нестандартного обладнання" у порядку ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та 26.02.2008 визнав підприємство банкрутом і призначив ліквідатора. 13.10.2016 суд припинив провадження по цій справі. 30.11.2017 ухвалу суду про припинення провадження Львівський апеляційний суд скасував та направив матеріали справи до місцевого суду для розгляду на стадії судової процедури ліквідації. З наведених причин підприємство перебувало в процедурі банкрутства без керівника, а тому не могло належним чином захищати свої права та інтереси, тому просить суд поновити строк для подання позову.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві вх.№9322/18 від 2.06.2018, заяві про зменшення позовних вимог вх.№14013 від 18.09.2018; відповіді на відзив вх.№14057/18 від 18.09.2018 та письмових поясненнях від 23.10.2018 вх.№16394/18.

Заперечення відповідача 1.

Відповідач ОСОБА_4 "Прикарпаттяобленерго" проти позову заперечив, представники вказали, що ОСОБА_4 "Прикарпаттяобленерго" є добросовісним набувачем КТП 10/0,4 кВ №289, оскільки товариство не знало і не могло знати, що ОСОБА_1 міська рада не дотрималася процедури взяття на облік безхазяйної речі, передбаченої ст.335 Цивільного кодексу України та не мала права розпоряджатися цією електроустановкою. Також, зазначили що позовні вимоги заявлені з пропущенням строку позовної давності, а тому позивач втратив можливість в судовому порядку здійснити захист належного їм цивільного майнового права. Просив суд в позові відмовити у зв"язку із закінченням строку позовної давності.

Представники відповідача 1 в судовому засіданні заперечення проти позову підтримали з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 20.07.2018 вх.№11210/18, запереченні на відповідь на відзив на позовну заяву від 26.09.2018 вх.№14621.

Заперечення відповідача 2.

Відповідач ОСОБА_1 міська рада проти позову заперечила, вказала що 12.12.2011 ПП"Верес", як власник відчужило КТП №289 ФОП ОСОБА_5, що підтверджується договором купівлі-продажу №4/12, копія якого приєднана до матеріалів справи. Тому, ПП "Верес" втратило право володіти, користуватися та розпоряджатися КТП №289 , а отже не мало права уступати право вимоги іншим особам. Крім того відповідач 2 просив суд відмовити в позові у зв"язку із закінченням строку позовної давності.

Обставини справи, дослідження доказів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, судом встановлено.

Предметом позову є стягнення в солідарному порядку з Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" (26.04.2017 змінило організаційно-правову форму, що підтверджується Витягом з ЄДРЮОФОПГФ) та ОСОБА_1 міської ради втраченої вигоди, що виразилась у доходах, які відповідач-1 одержав або міг одержати за 2007 рік від незаконної експлуатації трансформаторної підстанції КТП №289 по вул.Жибчина в м.Городенка Івано-Франківської області в розмірі 176049,72 грн.

Львівський апеляційний господарський суд у постанові від 29.06.2011 у справі №5010/137/2011-26/9 визнав за Приватним підприємством "Верес" право власності на майно: КТП-10/0,4 кВ № 289, що знаходиться по вул. Жибчина в м. Городенка Івано-Франківської області та зобов"язав Публічне акціонерне товариство "Прикарпаттяобленерго" повернути Приватному підприємству "Верес" майно: КТП-10/0,4 кВ № 289.

Під час розгляду вищевказаної справи, Львівський апеляційний господарський суд визнав доводи ПАТ "Прикарпаттяобленерго" про те, що ним правомірно прийнято безгосподарне майно такими, що не відповідають дійсності та встановив, що ОСОБА_1 міською радою самочинно переведено спірне майно в категорію безгосподарного, чим грубо порушено права позивача на володіння, користування та розпорядження своїм майном.

На виконання зазначеної постанови 07.12.2011 Публічне акціонерне товариство "Прикарпаттяобленерго" передало, а Приватне підприємство "Верес" прийняло на свій баланс, КТП-10/0,4 кВ № 289, що знаходиться по вул. Жибчина в м. Городенка, що підтверджується ОСОБА_2 №1 приймання - передачі матеріальних цінностей (копія приєднана до матеріалів справи, оригінал оглянуто судом в судовому засіданні 22.10.2018, а.с. 119) та листом №10 від 10.01.2012, копія якого приєднана до матеріалів справи (а.с.120).

Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в Івано-Франківській області в ОСОБА_2 №03/31-20-28 від 24.11.2011 встановила, що від КПТ -10/0,4 к.Вт №289, що знаходиться по вул.Жибчина,42, в м.Городенка Івано-Франківської області заживлено 115 побутових споживачів (14 не проживає) з дозволеною потужністю до споживання 1,5 кВт кожний та 3 юридичних споживача сумарною дозволеною потужністю 10 кВт. Загальна розрахункова потужність, що споживалась в період 2007-2011 рік від КТП №289 рівна 99 кВт.

Враховуючи інформацію наведену в цьому ОСОБА_2 доходи, які ПАТ "Прикарпаття обленерго" одержало або могло одержати від незаконного володіння КТП -10/0,4 кВт №289 протягом 2007 року, на думку позивача, складаються із вартості реалізованої електроенергії за 365 днів при потужності 99 кВт в годину та вартості 1кВт -год згідно з Постановою НКЕРЄ №309 від 10.03.1999 -0,203 грн та становлять 176049,72 грн.

15.05.2014 між Приватним підприємством "Верес" та Приватним підприємством "ОСОБА_1 завод нестандартного обладнання" укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ПП "Верес" уступає (передає) своє право вимоги до ПАТ "Прикарпаттяобленерго" на суму доходу, одержаного від незаконного володіння чужим майном в період з 10.03.2006 до 29.06.2011, ПП "ОСОБА_1 завод нестандартного обладнання".

23.03.2018 ПП "ОСОБА_1 завод нестандартного обладнання" звернувся до ПАТ "Прикарпаттяобленерго" з претензією №14 про відшкодування всіх доходів, які одержали або могли одержати від незаконного володіння КТП -10/0,4 кВт №289 в період з 10.03.2006 до 29.06.2011 на суму 4785792,00 грн.

16.04.2018 АТ "Прикарпаттяобленерго" надало відповідь на претензію, де вказало, що ці вимоги є необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

У зв"язку із чим позивач звернувся за захистом свого порушеного права до суду із позовною вимогою про стягнення в солідарному порядку з Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" та ОСОБА_1 міської ради втраченої вигоди.

Дослідивши подані сторонами докази в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України суд встановив, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження наявності у відповідача-1 права на законне утримання КТП -10/0,4 кВт №289 в період з 10.03.2006 до 29.06.2011, а тому відповідач -1 є особою, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави та зобов"язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна.

При ухваленні рішення суд застосував такі норми права.

Спірні правовідносини між сторонами регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Згідно частин 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов»язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов»язків, зокрема, є: договори та інші правочини, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України, можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов"язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб"єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Водночас, статтею 1212 ЦК України визначені загальні положення про зобов"язання у зв"язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов"язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов"язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином, витребування майна власником із чужого незаконного володіння, повернення виконаного однією із сторін у зобов"язанні, відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов"язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов"язана повернути доходи.

Згідно приписів ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У силу приписів зазначеної вище статті, рішення суду у справі №5010/137/2011-26/9 має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.

Як вже вище зазначено, рішенням у справі №5010/137/2011-26/9 встановлено факт порушення права власності ПП "Верес" на КТП -10/0,4 кВт №289, отже підприємство мало право на дохід одержаний від незаконного володіння цим майном та яке відступило позивачу - ПП "ОСОБА_1 завод нестандартного обладнання" за договором від 15.05.2014.

Розгляд заяв про застосування строку позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд встановив, що на час прийняття рішення ОСОБА_1 міською радою 10.03.2006 №1222 "Про надання дозволу на безоплатну передачу на баланс філії ВАТ "Прикарпаттяобленерго" ОСОБА_1 РЕМ КТП -10/0,4кВ №289 - власником майна було ПП "Верес", яке 26.01.2011 року звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою про визнання права власності на майно та витребування майна з чужого незаконного володіння, тобто із цієї дати власник був обізнаний про порушення свого права власності. Отже перебіг позовної давності для звернення із вимогою про стягнення втраченої вигоди починається з дня набрання рішенням суду у справі №5010/137/2011-26/9 законної сили - 29.06.2011.

Якщо порушення права мало місце до призначення ліквідаційної комісії, а позов подається у процесі ліквідації юридичної особи, перебіг позовної давності починається з моменту, коли про порушене право чи про особу, що його порушила, стало відомо чи мало стати відомо правовласникові, а не ліквідаційній комісії.

Зміна арбітражних керуючих в справі про банкрутство та зміна кредитора, згідно договору про відступлення права вимоги від 15.05.2014 не є поважною причиною пропуску строку позовної давності, а відтак не належить до поновлення.

Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Висновок суду.

Суд враховує, що у справі "Серявін та інші проти України", Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип пов"язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Суд зважаючи на обставини, встановлені у постанові Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2011 у справі №5010/137/2011-26/9, дійшов висновку про наявність у позивача права на відшкодування доходів, які одержав або міг одержати відповідач-1 через неправомірні дії відповідача-2, проте з врахуванням заяв відповідачів про застосування строку позовної давності та відсутність наведених позивачем поважних причин його пропуску, суд відмовляє у вимозі про стягнення грошових коштів в сумі 176049,72 грн у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Судові витрати.

Згідно з ч. 2 ст. 123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір в розмірі 2640,75 грн, згідно з положеннями ст. 129 ГПК України, суд покладає на позивача. При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог.

На підставі викладеного, відповідно до ст. 129 Конституції України, керуючись статтями 76, 77, 78, 79, 91, 129, 222,232-233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в позові Приватного підприємства "ОСОБА_1 завод нестандартного обладнання" до Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" та ОСОБА_1 міської ради Івано-Франківської області про стягнення грошових коштів в сумі 176049,72 грн відмовити.

Судовий збір в розмірі 2640,75 грн покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана в порядку, передбаченому Розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 02.11.2018

Суддя Т. В. Максимів