Рішення

від 22.10.2018 по справі 910/8520/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.10.2018Справа № 910/8520/18 За позовом Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами", що звернулась на захист прав позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Банкет"

про виплату компенсації 223380 грн за порушення майнових авторських прав

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Микитин О.В.

Представники сторін:

від організації - Луценко О.В.

від позивача - не прибули

від відповідача - не прибули

В судовому засіданні 22.10.2018 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулась з позовом приватна організація "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами", що звернулась на захист прав позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Банкет" про виплату компенсації 223380,00 грн. за порушення майнових авторських прав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23.07.2018.

Ухвалою суду від 23.07.2018 відкладено підготовче засідання на 06.08.2018.

Ухвалою суду від 06.08.2018 відкладено підготовче засідання на 24.09.2018.

Ухвалою суду від 24.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено до розгляду по суті на 22.10.2018.

Позивач та відповідач в підготовче засідання не з'явились, відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представника позивача та представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ

24.01.2014 між Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (видавник) укладено договір №АВ-24012014/01, за умовами якого:

- видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори, які належать або протягом дії Договору №АВ-24012014/01 йому належатимуть, а саме: дозволяти або забороняти використання об'єктів авторського права третім особам відповідно до умов Договору №АВ-24012014/01 (пункт 2.1 Договору №АВ-24012014/01);

- надання повноважень на колективне управління правами передбачає: укладення організацією договорів на право використання об'єктів авторського права третім особам, збір винагороди, її розподіл та виплату (пункт 2.2 Договору №АВ-24012014/01);

- у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює організація, остання має право пред'являти заяви, претензії, здійснювати фіксацію фактів використання об'єктів авторського права без дозволу організації, вчиняти будь-які інші дії (вживати заходи), направлені за захист авторських прав видавника, за умови отримання попередньої згоди видавника (пункт 9.2 Договору №АВ-24012014/01);

- Договір №АВ-24012014/01 вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє безстроково (пункт 12.1 Договору №АВ-24012014/01).

Товариством надано декларацію № 445 від 01.03.2017 щодо переданих в управління музичних творів, зокрема, "Subeme La Radio", виконавець "Enrique Iglesias feat Descemer Bueno".

Із названої декларації вбачається, що позивач отримав від ТОВ "Ворнер/Чаппелл" майнові права на зазначений твір на підставі Ліцензійного договору; дата початку дії Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д - 01.01.2014, кінцева дата дії - безстроково.

Отже, на підставі договору №АВ-24012014/01 Організація набула повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на музичний твір "Subeme La Radio", виконавець "Enrique Iglesias feat Descemer Bueno".

Між ТОВ Ворнер/Чаппелл надалі видавник та ТОВ Ворнер Мьюзік Україна надалі субвидавник укладений ліцензійний договір №ВЧ-01112014/02-Д від 01.11.2014 року.

Додатком №1 до ліцензійного договору є роздруківка №24 з каталогу музичних творів, відповідно до якої ТОВ Ворнер/Чаппелл передано право ТОВ Ворнер Мьюзік Україна відносно музичного твору "Subeme La Radio", виконавець "Enrique Iglesias feat Descemer Bueno". Додатком №2 до ліцензійного договору сторони обумовили передачу права від ТОВ Ворнер/Чаппелл до ТОВ Ворнер Мьюзік Україна на використання на території України без відповідного дозволу музичного твору "Subeme La Radio", виконавець "Enrique Iglesias feat Descemer Bueno" (з правом звернення до суду за захистом порушеного права, та судового представництва).

Пунктом 8.1 Ліцензійного договору встановлено, що у разі коли субвидавнику стає відомо про будь-який випадок неавторизованого або порушуючого права використання тих чи інших творів, субвидавник зобов'язаний негайно повідомити про це видавника, а видавник має право самостійно визначити, чи використовувати заходи судового захисту і якщо використовувати, то які; в додаток до зазначеного, субвидавник зобов'язується негайно повідомити видавника про будь-які судові позови і інші вимоги, пред'явлені третіми особами на території відносно субвидавника.

Разом з тим, відповідно до абзаців третіх додатку №1 і додатку №1/2 до Ліцензійного договору Товариство наділене правом звернення до суду згідно з чинним законодавством України з метою захисту порушеного права, зокрема, щодо переданого музичного твору.

Абзацами четвертими вказаних додатків встановлено, що ТОВ "Ворнер/Чаппелл" погоджується з правом Товариства доручати судове представництво Організації на підставі договору про управління майновими авторськими правами.

Крім того, в абзацах п'ятих додатку №1 і додатку №1/2 до Ліцензійного договору вказано, що право на звернення Організації до суду із позовними вимогами надається і щодо музичних творів, порушення відносно яких були виявлені до 01.11.2014, і в цьому разі позивачем, в інтересах якого буде звертатися Організація, є ТОВ "Ворнер/Чаппелл".

Таким чином, позивач набув права вимагати і одержувати від третіх осіб будь-які види винагород і компенсацій за використання творів, а Організація - звертатися до суду із відповідними позовами в інтересах позивача.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

За приписами частини першої статті 31 Закону автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" (далі - Постанова №5) зазначено, що відповідно до статті 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Згідно з підпунктом "г" частини першої статті 49 Закону організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. При цьому окреме доручення для представництва в суді не є обов'язковим.

Разом з тим, така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.

У випадку, якщо організація колективного управління звертається на захист прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається на захист юридичних осіб, то, залежно від суб'єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства.

У пункті ж 49 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (далі - Постанова №12) наведено, що організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

Організація є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтвом про облік організацій колективного управління від 24.01.2011 №18/2011.

Статтею 443 ЦК України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до статті 440 ЦК України та частини третьої статті 15 Закону майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Частиною другою статті 32 Закону встановлено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.

Суд зазначає:

що позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.

23.03.2017 представником Організації Чередніченком Є.І. проведено фіксацію факту використання музичних творів в приміщені ресторану NIVKI HALL , за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 82, в якому господарську діяльність здійснює Товариство з обмеженою відповідальністю "Люкс Банкет", у зв'язку з чим складено акт №43/03/17, яким зафіксовано факти публічного виконання музичних творів, зокрема, твору під назвою "Subeme La Radio", виконавець "Enrique Iglesias feat Descemer Bueno".

Згідно зі статтею 1 Закону публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

Факт публічного виконання спірного музичного твору засвідчується також відеозаписом на CD диску, яким підтверджено час і місце використання саме у закладі NIVKI HALL

До матеріалів справи долучено вказаний диск; суд оглянув відеозапис фіксації порушення та встановив таке:

- використання музичного твору "Subeme La Radio", виконавець "Enrique Iglesias feat Descemer Bueno", здійснювалося у приміщенні магазину ресторану NIVKI HALL , за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 82, в якому господарську діяльність здійснює Товариство з обмеженою відповідальністю "Люкс Банкет", шляхом публічного виконання у приміщенні;

- якість відеозапису та безперервна зйомка дає підстави виключити можливість монтажу.

Отже, судом встановлено, що виключні майнові авторські права на музичний твір "Subeme La Radio" належать позивачу, а відповідач не надав доказів укладення відповідачем угод із правовласниками, які б дозволяли публічне виконання вказаного твору.

Згідно із позицією Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №908/364/17 саме особа, яка здійснює господарську діяльність у закладі несе відповідальність за додержання в ньому вимог закону щодо охорони права на об'єкти інтелектуальної власності.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач має довести додержання ним вимог Цивільного кодексу України і Закону при використанні ним твори та/або об'єкти суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 Цивільного кодексу України).

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №910/4461/17.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про правомірне використання відповідачем спірного музичного твору, а тому використання відповідачем спірного музичного твору у власній господарській діяльності відбулося без дозволу відповідного правовласника та без сплати авторської винагороди.

Відповідно до ст. 431 Цивільного кодексу України порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.

Статтею 445 ЦК України передбачено право автора на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до п. а) ст. 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 вказаного вище Закону обмежень майнових прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення.

Відповідно до п. "г" ч. 1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.

Пунктом "г" ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом "г" ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Суд зазначає, що для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний.

Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об'єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації.

В абз. 9 ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" зазначено, що при визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пп. "г" п. 2 ст. 52 Закону № 3792-XII межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права", об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема музичні твори з текстом і без тексту.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що кожен музичний твір є окремим об'єктом авторського права, який належить конкретному суб'єкту (ам). Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського права та/або суміжних прав становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у виді стягнення компенсації. Кожний суб'єкт авторського права при порушенні цього права, в тому числі на один твір, має право на компенсацію в розмірі, не менше 10 мінімальних заробітних плат.

Судом встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати з січня 2018 року становить 3723 грн. 00 коп. (відповідно до ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік").

Водночас, суд зазначає, що відповідно до пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Відповідно до абзацу 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" з 1 січня 2018 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1762 грн.

Наразі такі зміни до Закону України "Про авторську право та суміжні права" не внесені. Водночас виплата згаданої компенсації підпадає під ознаки "інших виплат", про які йдеться у наведеному приписі Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ, тобто розмір мінімальної заробітної плати, визначений цим Законом, на даний час не підлягає застосуванню як розрахункова величина при визначені компенсації, пов'язаної з порушенням авторського права і (або) суміжних прав.

Отже, при визначені розміру відповідної компенсації слід виходити з приписів пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та застосовувати розрахункову величину у розмірі 1762,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Банкет" суму компенсації у розмірі 223380,00 грн. 60 (мінімальних заробітних плат) згідно з Законом України "Про державний бюджет України на 2018 рік".

Суд зазначає, що представником Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами", всупереч ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" не обґрунтовано заявлений до стягнення розмір компенсації (саме 60 мінімальні заробітні плати) в контексті відповідного, на думку організації, обсягу порушення та (або) намірів відповідача. Суд вважає визначений Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" розмір компенсації необґрунтовано завищеним.

Так, Організацією належними засобами доказування доведено факт порушення відповідачем майнових прав суб'єкта авторського права шляхом вчинення дій, які визнаються порушенням авторського права, але належним чином не обґрунтовано співвідношення розміру визначеної ним компенсації за порушення авторського права з розміром завданої неправомірним використанням об'єктів авторського права шкоди, що може бути визначена з урахуванням розміру збитків потерпілої особи, розміру доходу, отриманого відповідачем внаслідок правопорушення тощо.

За таких обставин, вимога Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правам" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Банкет" компенсації підлягає задоволенню частково у розмірі 17620,00 грн. за розрахунком: один об'єкт інтелектуальної власності * 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1*10*1762,00 = 17620,00 грн.), за порушення майнових авторських прав за використання без дозволу об'єкта правового захисту музичного твору "Subeme La Radio у виконанні "Enrique Iglesias feat Descemer Bueno".

Відтак, враховуючи мінімальний розмір компенсації відповідно до ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", положення пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", та висновок суду, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт використання відповідачем спірного музичного твору без дозволу позивача та сплати відповідної винагороди, суд дійшов висновку, що з Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Банкет" підлягає стягненню компенсація у розмірі 17620 грн. 00 коп. за порушення майнових авторських прав за використаний без дозволу музичний твір "Subeme La Radio у виконанні "Enrique Iglesias feat Descemer Bueno", а тому позовні вимоги Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" підлягають задоволенню частково, у вказаній сумі.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

До позовної заяви представником Організації долучено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, в яких він просить понесені витрати на збір доказів в сумі 5000, 00 грн, судовий збір за подання позовної заяви в сумі 3360, 00 грн, поштове відправлення копії позову відповідачу 30,00 грн. До позовної заяви долучено докази сплати судового збору у розмірі 3660,00 грн. Докази понесення витрат в зв'язку з направленням копії позовної заяви відповідачу надано тільки на суму 18,00 грн, що підтверджується фіскальним чеком ПАТ Укрпошта від 29.05.2018. Доказів понесення витрат на збір доказів у розмірі 5000,00 грн. Організацією не надано.

За змістом ст. 128 Господарського процесуального кодексу України, особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов'язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат. Розмір витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Банкет" (03113, м. Київ, проспект Перемоги, 82; ідентифікаційний код 39469952) на користь Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами (02002, м. Київ, вул. Є.Сверстюка, 23, оф. 916; ідентифікаційний код 37396151) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, буд. 15, літера А, нежиле приміщення 18; ідентифікаційний код 39019265) компенсацію за порушення майнових авторський прав за використаний без дозволу об'єкту правового захисту - музичний твір Subeme La Radio у розмірі 17 620 (сімнадцять тисяч шістсот двадцять) грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 264 (двісті шістдесят чотири) грн. 30 коп. та інші судові витрати у розмірі 1 (одна) грн. 42 коп.

3. В частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Люкс Банкет 03113, м. Київ, проспект Перемоги, 82; ідентифікаційний код 39469952) на користь Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами (02002, м. Київ, вул. Є.Сверстюка, 23, оф. 916; ідентифікаційний код 37396151) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, буд. 15, літера А, нежиле приміщення 18; ідентифікаційний код 39019265) компенсацію за порушення майнових авторський прав за використаний без дозволу об'єкту правового захисту - музичний твір Subeme La Radio у розмірі 205760,00 грн відмовити

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подання протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України)

Повне рішення складено 02.11.2018

Суддя І.В. Усатенко