Рішення

від 23.10.2018 по справі 910/8605/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2018Справа № 910/8605/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., при секретарі судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення

до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія НБМ

про стягнення 1884307,17 грн.

Представники:

від позивача : Панамаренко Д.М.

від відповідача: Грабєжов О.Е.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "НБМ" про стягнення 1884307,17 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не в повному обсязі оплатив вартість телекомунікаційних послуг, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 1437540,92 грн., 3% річних у розмірі 85812,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 360954,25 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 суд ухвалив: позовну заяву Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви; встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

23.07.2018 до відділу діловодства суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до п. 8 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи ціну позову, зважаючи на наведені імперативні приписи п. 8 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, дана справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2018 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначити на 28.08.2018.

20.08.2018 до відділу діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У підготовче засідання 28.08.2018 з'явився представник відповідача. Представник позивача в підготовче засідання не з'явився, про дату, час та місце був повідомлений належним чином.

У підготовчому засіданні оголошено перерву до 11.09.2018.

У підготовче засідання 11.09.2018 з'явилися представники сторін.

У підготовчому засіданні 11.09.2018 судом з'ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.10.2018.

У судове засідання 23.10.2018 прибули представник позивача та відповідача. Представник позивача підтримав позов, представник відповідача проти позову заперечив частково.

У судовому засіданні 23.10.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення є державним господарським об'єднанням підприємств, створеним наказом Державного комітету України по зв'язку від 04.10.1991 № 102 "Про створення Концерну РРТ", заснованим на державній формі власності і належить до сфери управління Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.

Згідно з статтею 28 Закону України "Про телекомунікації" використання ресурсів телекомунікаційних мереж загального користування для потреб телебачення та радіомовлення здійснюється на договірних засадах відповідно до законодавства. Надання телекомунікаційних послуг для потреб телебачення і радіомовлення регулюється Законом України "Про телебачення і радіомовлення".

Частиною 4 статті 39 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" встановлено, що телерадіоорганізації здійснюють мовлення з використанням ресурсу багатоканальної телемережі відповідно до умов ліцензії на мовлення та угоди з оператором багатоканальної телемережі.

Пунктом 150 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 передбачено, що Послуги ефірного телерадіомовлення надаються операторами мереж ефірного телерадіомовлення за наявності ліцензії на надання послуг з технічного обслуговування і експлуатації таких мереж, виданої НКРЗІ. Послугами ефірного телерадіомовлення є: технічне обслуговування і експлуатація технічних засобів випромінення в ефір; передача телерадіопрограм до технічних засобів випромінення в ефір з використанням споруд і ліній зв'язку; трансляція телерадіопрограм технічними засобами випромінення в ефір.

Концерн РРТ включений до Реєстру операторів та провайдерів телекомунікацій згідно рішення НКРЗ від 07.12.2007 № 1019 "Про введення реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій", реєстраційний № 898.

Судом встановлено, що Підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю НБМ є телерадіоорганізацією - зареєстрованою у встановленому законодавством порядку юридичною особою, яка на підставі виданої Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення ліцензії на мовлення створює передачі та розповсюджує їх за допомогою технічних засобів мовлення (абзац 46 статті 1 Закону України Про телебачення і радіомовлення ).

Станом на 01.01.2016 року Підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю НБМ мало ліцензію на мовлення ефірне (телебачення) серії НР № 0305-м, що була видана Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення 04.04.2002. Відповідно до додатку № 6 до ліцензії на телебачення Підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю НБМ мало право вести наземне ефірне та мережне мовлення у 36 містах України.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" мовлення (телерадіомовлення) - створення (комплектування та/або пакетування) і розповсюдження програм, пакетів програм, передач з використанням технічних засобів телекомунікацій для публічного приймання за допомогою побутових теле- та радіоприймачів у відкритий спосіб чи за абонентну плату на договірних засадах.

Судом встановлено, що 21.12.2015 Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення відповідно до листа від 18.12.2015 № 6112/4-07, направив на адресу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "НБМ" на розгляд та підписання договір № 4-552 з додатком № 1 про надання Концерном РТТ телекомунікаційних послуг у 2016 році, який було отримано 23.12.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0411215002853.

Предметом даного договору є надання позивачем, як виконавцем, у відповідності до ліцензій на технічне обслуговування і експлуатацію мереж ефірного телемовлення, телекомунікаційних послуг з технічного обслуговування та експлуатації технічних засобів відповідача, як замовника.

Судом встановлено, що Підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія НБМ листом від 25.12.2015 № 354/1 (отриманий Концерном РРТ 04.01.2016 р. вх. № 5/07) надіслало підписаний і скріплений печаткою договір від 18.12.2015 № 4-552 та протокол розбіжностей від 25.12.2015 до Додатку № 1 до договору від 18.12.2015 № 4-552, в якому запропонувало свою вартість послуг, які надаються Концерном РРТ.

Так, Додаток № 1 до договору від 18.12.2015 № 4-552 визначає вартість послуги позивача за технічне обслуговування технічного засобу відповідача.

Судом встановлено, що листом №84/4-07 від 14.01.2016 Концерн РРТ повідомив Підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія НБМ , що не приймає умови протоколу розбіжностей від 25.12.2015 до Додатку № 1 до договору від 18.12.2015 № 4-552.

Судом встановлено, що протягом періоду з 01.01.2016 по 31.12.2016 позивач надав відповідачу телекомунікаційні послуги, а останній фактично споживав дані послуги.

Судом встановлено, що позивач надсилав на адресу відповідача акти виконання робіт (наданих послуг), зведення на оплату наданих послуг; рахунок на оплату телекомунікаційних послуг; відомість роботи технічних засобів Концерна РРТ, а саме: акти виконаних робіт № 131 від 31.01.2016 на суму 427040,42 грн., № 231 від 29.02.2016 на суму 399253,82 грн., № 379 від 31.03.2016 на суму 427258,37 грн., № 502 від 30.04.2016 на суму 412621,31 грн., № 647 від 31.05.2016 на суму 424489,45 грн., № 744 від 30.06.2016 на суму 411789,68 грн., № 893 від 31.07.2016 на суму 427164,67 грн., № 1031 від 31.08.2016 на суму 427117,12 грн., № 1177 від 30.09.2016 на суму 413143,62 грн., № 1234 від 31.10.2016 на суму 427458,40 грн., № 1470 від 30.11.2016 на суму 413052,95 грн., № 1639 від 31.12.2016 на суму 427151,11 грн. Відповідно до вказаних актів загальна вартість наданих позивачем послуг у 2016 році складає 5037540,92 грн. Вказані акти підписані лише зі сторони позивача.

Судом встановлено, що відповідачем протягом 2016-2017 р.р. було сплачено позивачеві грошові кошти у розмірі 3600000,00 грн., а саме: за січень сплачено 300 000,00 грн., дата оплати 15.02.2016; за лютий сплачено 300000,00 грн., дата оплати 15.03.2016; за березень сплачено 300 000,00 грн., дата оплати 19.04.2016; за квітень сплачено 300 000,00 грн., дата оплати 18.05.2016; за травень сплачено 300000,00 грн., дата оплати 21.06.2016; за червень сплачено 300 000,00 грн., дата оплати 25.07.2016; за липень сплачено 300 000,00 грн., дата оплати 23.08.2016; за серпень сплачено 300 000,00 грн., дата оплати 26.09.2016; за вересень сплачено 300 000,00 грн., дата оплати 28.10.2016; за жовтень сплачено 300 000,00 грн., дата оплати 28.11.2016; за листопад сплачено 300 000,00 грн., дата оплати 26.12.2016; за грудень сплачено 300 000,00 грн., дата оплати 27.01.2017. Наведене підтверджується випискою по рахунку позивача, що долучена до позову.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що оскільки припинення трансляції телевізійного сигналу суперечить суспільним інтересам та порушує закріплене статтею 34 Конституцією України право кожного громадянина на вільний доступ до інформації, Концерн РРТ, незважаючи на відсутність укладеного договору між сторонами, усвідомлюючи важливість надання достовірної інформації громадянам України, здійснював технічне обслуговування та експлуатацію технічних засобів відповідача, які працювали у звичайному режимі та розповсюджували сигнал. З огляду на наведене, зважаючи на неповну сплату відповідачем вартості телекомунікаційних послуг, позивач просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 1437540,92 грн., 3% річних у розмірі 85812,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 360954,25 грн.

Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що всупереч власній письмово викладеній позиції щодо не укладання Договору, Концерн РРТ не вимкнув електроенергію, а продовжував забезпечувати приймально-передавальні системи Телерадіокомпанії НБМ електричним струмом. Такі дії позивача беззаперечно підтверджують фактичне виконання Концерном РРТ договірних відносин між Концерном РРТ та Телерадіокомпанією НБМ (конклюдентні дії) в рамках договору від 18.12.2015 № 4-552 з урахуванням протоколу розбіжностей від 25.12.2015 (Договору в редакції Телерадіокомпанії НБМ ), а тому, приймаючи до уваги факт надання Концерном РРТ послуг після отримання ним листа Телерадіокомпанії НБМ від 25.12.2015 р. № 354/1 разом з Протоколом розбіжностей до Додатку №1 договору від 18.12.2015 № 4-552, Телерадіокомпанія НБМ вважає, що Концерн РРТ конклюдентними діями (в порядку ч. 2 ст. 642 ЦК України) погодився на договірну ціну послуг за договором від 18.12.2015 № 4-552, запропоновану Телерадіокомпанією НБМ . З огляду на наведене, відповідач здійснював оплату наданих Концерном РРТ в 2016 році телекомунікаційних послуг за Договором саме за договірними цінами, визначеними у протоколі розбіжностей від 25.12.2015, а тому, за розрахунком відповідача відповідно до договірної ціни, зазначеної у протоколі розбіжностей від 25.12.2015 до Додатку №1 до договору від 18.12.2015 № 4-552, заборгованість відповідача перед позивачем складає 264951,70 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Нормами статті 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з положеннями статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена (ст. 641 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Відповідно до частини 2 статті 181 Господарського кодексу України, проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Згідно з статтею 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умовою надання телекомунікаційних послуг є укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації.

Як встановлено судом, 21.12.2015 Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення відповідно до листа від 18.12.2015 № 6112/4-07, направив на адресу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "НБМ" на розгляд та підписання договір № 4-552 з додатком № 1 про надання Концерном РТТ телекомунікаційних послуг у 2016 році, який було отримано 23.12.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0411215002853.

Предметом даного договору є надання позивачем, як виконавцем, у відповідності до ліцензій на технічне обслуговування і експлуатацію мереж ефірного телемовлення, телекомунікаційних послуг з технічного обслуговування та експлуатації технічних засобів відповідача, як замовника.

Положеннями частини 3, 4 статті 181 Господарського кодексу України, встановлено, що сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Як встановлено судом, в межах визначеного законодавством строку Підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія НБМ листом від 25.12.2015 № 354/1 (отриманий Концерном РРТ 04.01.2016 р. вх. № 5/07) надіслало підписаний і скріплений печаткою договір від 18.12.2015 № 4-552 та протокол розбіжностей від 25.12.2015 до Додатку № 1 до договору від 18.12.2015 № 4-552, в якому запропонувало свою вартість послуг, які надаються Концерном РРТ.

Наведені обставини в їх сукупності свідчать про відсутність зі сторони відповідача конклюдентних дій в розумінні частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України в рамках договору від 18.12.2015 № 4-552, а саме щодо прийняття пропозиції на укладення договору саме в запропонованій позивачем редакції.

Відповідно до частини 5 статті 181 Господарського кодексу України, сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Як встановлено судом, листом №84/4-07 від 14.01.2016 Концерн РРТ повідомив Підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія НБМ , що не приймає умови протоколу розбіжностей від 25.12.2015 до Додатку № 1 до договору від 18.12.2015 № 4-552.

При цьому, як встановлено судом, протягом періоду з 01.01.2016 по 31.12.2016 позивач надав відповідачу телекомунікаційні послуги, а останній фактично споживав дані послуги.

Так, отримавши від відповідача договір від 18.12.2015 № 4-552 із протоколом розбіжностей від 25.12.2015 щодо ціни за годину телекомунікаційних послуг, позивач у 2016 році продовжував надавати відповідачу послуги.

Відповідно до частини 2 ст. 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що вказані вище дії позивача беззаперечно підтверджують фактичне виконання Концерном РРТ договірних відносин між Концерном РРТ та Підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія НБМ (конклюдентні дії) в рамках договору від 18.12.2015 № 4-552 з урахуванням протоколу розбіжностей від 25.12.2015 (Договору в редакції відповідача).

Відтак, беручи до уваги факт надання Концерном РРТ послуг після отримання ним листа Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія НБМ від 25.12.2015 № 354/1 разом з протоколом розбіжностей до Додатку №1 до договору від 18.12.2015 № 4-552, суд доходить висновку, що Підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія НБМ обґрунтовано вважало, що Концерн РРТ своїми конклюдентними діями (в порядку ч. 2 ст. 642 ЦК України) погодився на договірну ціну послуг за договором від 18.12.2015 № 4-552, запропоновану відповідачем.

З огляду на наведене, спірний договір від 18.12.2015 № 4-552 є укладеним на умовах та за договірними цінами, які були запропоновані відповідачем та визначені у протоколі розбіжностей від 25.12.2015, та продовжував діяти до закінчення строку його дії.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 910/16858/17.

З огляду на те, що позивачем протягом 2016 року надавались відповідачу телекомунікаційні послуги та з огляду на наведені висновки суду, вартість таких послуг слід розраховувати за договірними цінами, які були запропоновані відповідачем та визначені у протоколі розбіжностей від 25.12.2015 до Додатку №1 до договору від 18.12.2015 № 4-552.

Дослідивши наданий відповідачем контррозрахунок вартості наданих послуг у 2016 році, суд зазначає, що такий розрахунок здійснений з урахуванням наявних у справі даних про фактичний обсяг роботи обладнання відповідача (у годинах), та вартості послуг, визначеної з урахуванням договірних цін, вказаних у протоколі розбіжностей від 25.12.2015 до Додатку №1 до договору від 18.12.2015 № 4-552, вказаний розрахунок є обґрунтованим та арифметично правильним, з огляду на що загальна вартість наданих позивачем відповідачеві послуг у 2016 році складає 3864951,70 грн., а саме: у січні 2016 року - 327749,48 грн., у лютому 2016 року - 306361,27 грн., у березні 2016 року - 327850,06 грн., у квітні 2016 року - 316618,60 грн., у травні 2016 року - 325725,54 грн., у червні 2016 року - 315610,67 грн., у липні 2016 року - 327778,23 грн., у серпні 2016 року - 327741,74 грн., у вересні 2016 року - 317019,40 грн., у жовтні 2016 року - 328003,64 грн., у листопаді 2016 року - 316949,88 грн., у грудні 2016 року - 327543,19 грн.

Відповідно до п. 5.8. договору від 18.12.2015 № 4-552, оплата здійснюється за фактичний час надання телекомунікаційних послуг за кожний місяць. До 5 числа поточного місяця замовник перераховує виконавцю аванс у розмірі 30% орієнтовної вартості послуг у поточному місяці. Не пізніше 10 числа наступного місяця проводиться остаточний розрахунок за надані послуги з урахуванням авансу.

З огляду на наведене, вартість наданих послуг підлягає сплаті не пізніше 10 числа наступного місяця за місяцем надання послуг, а отже строк сплати відповідачем вартості наданих у 2016 році послуг є таким, що настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В той же час, як встановлено судом, відповідачем протягом 2016-2017 р.р. було сплачено позивачеві грошові кошти у розмірі 3600000,00 грн., а саме: за січень сплачено 300 000,00 грн., дата оплати 15.02.2016; за лютий сплачено 300000,00 грн., дата оплати 15.03.2016; за березень сплачено 300 000,00 грн., дата оплати 19.04.2016; за квітень сплачено 300 000,00 грн., дата оплати 18.05.2016; за травень сплачено 300000,00 грн., дата оплати 21.06.2016; за червень сплачено 300 000,00 грн., дата оплати 25.07.2016; за липень сплачено 300 000,00 грн., дата оплати 23.08.2016; за серпень сплачено 300 000,00 грн., дата оплати 26.09.2016; за вересень сплачено 300 000,00 грн., дата оплати 28.10.2016; за жовтень сплачено 300 000,00 грн., дата оплати 28.11.2016; за листопад сплачено 300 000,00 грн., дата оплати 26.12.2016; за грудень сплачено 300 000,00 грн., дата оплати 27.01.2017. Наведене підтверджується випискою по рахунку позивача, що долучена до позову.

Відповідачем не надано доказів сплати вартості наданих позивачем у 2016 році послуг в повному обсязі, не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов'язку зі сплати вартості послуг, відтак, наявність та обсяг заборгованості відповідача у розмірі 264951,70 грн. підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовано, у зв'язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 264951,70 грн., з огляду на що позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню частково, у вказаній сумі.

Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення 360954,25 грн. інфляційних втрат та 85812,00 грн. 3% річних.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що він розрахований за загальний період з 11.02.2016 по 27.06.2018 щодо кожного розрахункового місяця, з урахуванням строку оплати за умовами п. 5.8. договору від 18.12.2015 № 4-552 та з урахуванням вихідних днів, однак, розрахований щодо сум заборгованості, які визначені позивачем за ціною (Додаток №1 до договору від 18.12.2015 № 4-552 ), яка була ним запропонована та не прийнята відповідачем.

Відтак, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат щодо встановленої судом загальної суми заборгованості 264951,70 грн., за загальний період з 11.02.2016 по 27.06.2018, як заявлено в позові, щодо встановленого судом розміру заборгованості у кожному місяці та з урахуванням строків оплати, суд зазначає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 18384,45 грн. та інфляційні втрати у розмірі 69348,44 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, у вказаних сумах.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія НБМ (04176, м. Київ, вул. Електриків, 26; ідентифікаційний код: 22837796) на користь Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 10; ідентифікаційний код: 01190043) основний борг у розмірі 264951 (двісті шістдесят чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят одна) грн. 70 коп., 3% річних розмірі 18384 (вісімнадцять тисяч триста вісімдесят чотири) грн. 45 коп., інфляційні втрати у розмірі 69348 (шістдесят дев'ять тисяч триста сорок вісім) грн. 44 коп. та судовий збір у розмірі 5290 (п'ять тисяч двісті дев'яносто) грн. 27 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 01.11.2018

Суддя Ю.В. Картавцева