Ухвала

від 02.11.2018 по справі 927/795/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про відмову у видачі судового наказу

02 листопада 2018 року м. Чернігів справа № 927/795/18

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши матеріали заяви від 23.10.2018р. № 1565 Приватного акціонерного товариства Запорізька кондитерська фабрика (69063, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 7) про видачу судового наказу про стягнення з Приватного підприємства Комерційно - виробнича фірма ВЕКСЕЛЬ (14014, АДРЕСА_1) 50 589 грн. 97 коп.

ВСТАНОВИВ:

29 жовтня 2018 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява Приватного акціонерного товариства Запорізька кондитерська фабрика про видачу судового наказу про стягнення з Приватного підприємства Комерційно - виробнича фірма ВЕКСЕЛЬ 32 000,02 грн. заборгованості по оплаті товару, поставленого згідно договору № 247 від 22.10.2013р., 2 132,15 грн. нарахованого на суму боргу індексу інфляції, 826,00 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 6 400,00 грн. штрафу в розмірі двадцяти відсотків від суми простроченого платежу та 9 231,80 грн. грн. пені за несвоєчасну оплату поставленого товару.

В обґрунтування поданої заяви заявник посилається на неналежне виконання боржником взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної оплати поставленого товару.

Розглянувши подану заявником заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про видачу судового наказу в частині стягнення нарахованих на суму боргу штрафу та пені виходячи з наступного:

згідно ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, наказного провадження.

Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями Розділу ІІ Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 статті 147 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 148 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається зі змісту поданої заяви про видачу судового наказу, правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного договору від 22.10.2013р. № 247, який за своєю правовою природою є договором поставки.

У відповідності зі ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України).

У відповідності зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, вимоги про сплату неустойки, визначення якої надається в Главі 49 (Забезпечення виконання зобов'язання) Цивільного кодексу України, у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, та у випадку їх належного обґрунтування та розрахунку вказані суми можуть бути стягнуті з боржника в порядку позовного провадження, оскільки в порядку наказного провадження можливо стягнути лише неоспорювану заборгованість.

Враховуючи наведене вище, заявлені заявником вимоги в частині стягнення 6 400,00 грн. штрафу в розмірі двадцяти відсотків від суми простроченого платежу та 9 231,80 грн. грн. пені, є такими, що не відповідають вимогам статті 148 Господарського процесуального кодексу України, але можуть бути розглянуті окремо в позовному провадженні.

За таких обставин, заява Приватного акціонерного товариства Запорізька кондитерська фабрика про видачу судового наказу в частині стягнення 6 400,00 грн. штрафу в розмірі двадцяти відсотків від суми простроченого платежу та 9 231,80 грн. грн. пені задоволенню не підлягає.

Згідно п. 3 ч. 1, ч. ч. 2, 3 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

У разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог.

Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку (ч. 2 ст. 153 Господарського процессуального кодексу України).

Керуючись ст. ст. 147, 148, 152, 153, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Приватному акціонерному товариству Запорізька кондитерська фабрика у видачі судового наказу про стягнення з Приватного підприємства Комерційно - виробнича фірма ВЕКСЕЛЬ 6 400,00 грн. штрафу в розмірі двадцяти відсотків від суми простроченого платежу та 9 231,80 грн. грн. пені.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги через місцевий господарський суд.

Суддя А.С.Сидоренко