Рішення

від 01.11.2018 по справі 927/639/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

01 листопада 2018 року м. Чернігівсправа № 927/639/18

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Книш Н.Ю.

за участю секретаря судового засідання Солончева О.П.

розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу №927/639/18

за позовом: Дочірнього підприємства Сервіс-Авто Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортно-експедиційна компанія

вул. Пирятинська, 127, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю БУ-1 Прилуки

вул. Індустріальна, 2, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500

про стягнення 11175грн 60коп.

За участю :

представник позивача: не прибув

представник відповідача: не прибув

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Дочірнім підприємством Сервіс-Авто Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортно-експедиційна компанія подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю БУ-1 Прилуки про стягнення 11175,60 грн, а саме: 5118,00 грн за шину 11.00R20(И-68А) 16 сл. в кількості 1 шт., 4377,60 грн за лист 1-ї ресори 2-х задн. з сайлентоблоками (Чусовая), одну шт., посилювач гальм вакуумний ГАЗ 31029 2410 ДК (Росія) одну шт., катушку запалення ОСОБА_1, Газель, ПАЗ Б116 одну шт., фільтр паливний Z-304 одну шт., резонатор фургона (короткий) 2705-120200В одну штуку, насос водяний ЯМЗ Євро (в-во Україна) 236-1307010-Б1 одну шт., акумулятор INTER Premium Євро 6ст-60АЗЕ, 1680,00 грн р/к насоса водяного №2 в кількості дві штуки, обідну стрічку 300/320-508 в кількості 1 шт.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань, щодо оплати вартості товару відвантаженого згідно накладних №5 від 06.05.2015 на суму 5118,00 грн (отриманого, згідно довіреності №5 від 06.05.2015), № 108 від 26.06.2015 на суму 1680,00 грн (отриманого, згідно довіреності №152 від 26.06.2015), №48 від 20.06.2014 на суму 4377,60 грн (отриманого, згідно довіреності №37 від 20.06.2014). Ухвалою господарського суду від 17 вересня 2018 року, після усунення недоліків вказаних в ухвалі від 30.08.2018 про залишення позовної заяви без руху, було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №927/639/18 за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 17 жовтня 2018 року, викликано у судове засідання уповноважених представників позивача та відповідача.

Уповноважені представники сторін в призначене судове засідання 17.10.2018 не прибули, причини неявки не повідомили.

17.10.2018 судом вчинені дії щодо перевірки отримання позивачем ухвали суду від 17.09.2018, направленої на адресу Дочірнього підприємства Сервіс-Авто Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортно-експедиційна компанія рекомендованою кореспонденцією з повідомленням за штрихкодовим ідентифікатором 1400041114357.

Як вбачається з інформації Пошук поштових відправлень з офіційного сайту ДППЗ Укрпошта , поштове відправлення із штрихкодовим ідентифікатором 1400041114357 вручене адресату - 28.09.2018 в місці виконання операції ПРИЛУКИ1. Таким чином, позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Ухвала суду від 17.09.2018 направлена на адресу відповідача: вул. Індустріальна, 2, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, повернулася 25.09.2018 до суду неврученою з відміткою відділення поштового зв'язку за закінченням встановленого строку зберігання .

Суд повторно 26.09.2018 направив на адресу відповідача ухвалу суду від 17.09.2018, яка повернулася до суду неврученою 04.10.2018 з відміткою відділення поштового зв'язку інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення .

08.10.2018 на адресу Господарського суду Чернігівської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 02.10.2018 з додатками. У поданому відзиві відповідач повідомляє про неотримання ухвали суду про відкриття провадження та про надання відзиву на підставі інформації отриманої з Єдиного державного реєстру судових рішень. Відповідач просить повністю відмовити у задоволенні позову та повідомляє про надходження 12.07.2018 претензії від 14.06.18 за вих №40 від 14.06.18, в якій позивач вимагав оплату у розмірі 4377,60грн за відвантажений товар по накладній №48 від 20.06.2015 (мовою документа) отриманого ОСОБА_1, з наданням копії довіреності №37 від 20.06.2014 дійсної до 29.06.2014. Відповідач звертає увагу суду на невідповідність довіреності та дати видачі накладної, відсутність необхідних реквізитів одержувача товару, в тому числі посади, ПІБ тощо, що підпис на накладній не відповідає підпису на довіреності. Відповідач вважає, що з наданих документів неможливо ідентифікувати особу - отримувача матеріальних цінностей. Також відповідач повідомляє про надходження на його адресу 12.07.2018 за вих.№41 від 14.06.2018 претензії з вимогою сплатити 5118, 00 за відвантажений товар по накладній №5 від 06.05.2015 з наданням копії довіреності №5 від 06.05.2015 дійсної до 15.06.2015 та виданої нібито ТОВ БУ-1 Прилуки ОСОБА_1 Відповідач повідомляє про надходження на його адресу 12.07.2018 претензії від 14.06.2018 за вих.№42 з вимогою оплатити 1680,00грн за відвантажений товар відповідно до накладної №108 від 26.06.2015, отриманого ОСОБА_1 з наданням копії довіреності №15 від 26.06.2015 дійсної до 05.07.2015. Відповідач звертає увагу суду на відсутність необхідних реквізитів одержувача товару, в тому числі посади, ПІБ тощо, що неможливо ідентифікувати особу - отримувача матеріальних цінностей. Відповідач посилається на направлення позивачу відповіді (вих.№б/н від 07.08.18), в якій просив надати інформацію стосовно наявності договірних відносин та підстав виникнення заборгованості. ТОВ БУ-1 Прилуки стверджує, що викладені в позовній заяві обставини не підтверджені ніякими доказами: не надано договорів, рахунків-фактур, інших первинних бухгалтерських документів. Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідачем сформовано заяву про застосування позовної давності. Суд долучив поданий відзив з додатками до матеріалів справи. Відзив на адресу позивача направлений 03.10.2018 цінним листом з описом вкладення (штрихкодовий ідентифікатор 0209606493025).

З метою дотримання процесуальних прав сторін суд ухвалою від 17.10.2018 відклав судове засідання на 01.11.2018.

Позивач та відповідач належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення позивачу та представнику відповідача за №1400041697492 і за №1400041697476 відповідно, проте уповноважених представників в судове засідання сторони не направили.

Ухвала суду від 17.10.2018 направлена на адресу відповідача (вул. Індустріальна, 2, м. Прилуки) повернулася до суду з відміткою підприємства зв'язку за закінченням встановленого строку зберігання .

29.10.2018 на адресу суду надійшло клопотання від 26.10.2018 про відкладення розгляду справи за підписом адвоката ОСОБА_2 У поданому клопотанні представник позивача повідомляє про неможливість прибуття у судове засідання для надання у засіданні для огляду оригіналів доданих до позовної заяви доказів, оскільки приймає участь у судовому засіданні в Печерському районному суді м. Києва у справі кримінального провадження.

Клопотання позивача про відкладення судового засідання на іншу дату відхилене судом, з огляду на наступне.

Відповідно до частини ч.1 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Як свідчать матеріали справи та зміст клопотання позивача від 26.10.2018, відсутні підстави для відкладення розгляду справи на підставі ч.2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Згідно зі ст. 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Таким чином, позивач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. У разі неможливості направити в судове засідання уповноваженого представника, в судове засідання має з'явитися керівник сторони. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Суд зазначає, що позивач заздалегідь отримав ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 17.10.2018, а отже був обізнаним щодо справи та мав достатньо часу для забезпечення прибуття у судове засідання 01.11.2018 іншого представника, керівника підприємства або направити до суду оригінали доданих до позовної заяви документів поштою.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Зважаючи на те, що згідно з ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому повторна неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи з огляду на приписи ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Судом враховано, що відкладення справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за повторної відсутності представників позивача та відповідача, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом на подання відповіді на відзив відповідача протягом 5 днів з дня отримання відзиву з викладенням позиції щодо заперечень відповідача проти позовних вимог та щодо застосування строку позовної давності до стягнення боргу в сумі 11175,60 грн.

Відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив.

Судом вчинені дії щодо перевірки статусу та місця реєстрації позивача, у зв'язку з чим отримано ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо позивача станом на 01.11.2018. Відповідно до вказаного витягу за критерієм пошуку код ЄДРПОУ - 30148242, станом на 01.11.2018 в реєстрі значиться Дочірнє підприємство Сервіс-Авто Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортно-експедиційна компанія , місцезнаходження: вул. Пирятинська, 127, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, ОСОБА_3, - керівник, підписант; не перебуває в процесі припинення.

Судом вчинені дії щодо перевірки статусу та місця реєстрації відповідача, у зв'язку з чим отримано ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача станом на 01.11.2018. Відповідно до вказаного витягу за критерієм пошуку код ЄДРПОУ - 32512456, станом на 01.11.2018 в реєстрі значиться Товариство з обмеженою відповідальністю БУ-1 Прилуки , місцезнаходження: вул. Індустріальна, 2, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, ОСОБА_4, 14.06.2018 - керівник, не перебуває в процесі припинення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.2 та ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Доказів укладання договору як єдиного письмового документа сторони не надали.

Як свідчать матеріали, позивачем були оформлені рахунки-фактури на загальну суму 11175,60 грн, а саме: №202 від 18.02.2014 на суму 4377,60 грн, №774 від 07.05.2015 на суму 1680,00 грн, №768 від 06.05.2015 на суму 5118,00 грн.

Згідно накладної № 5 від 06.05.2015 (копія якої додана до матеріалів справи) позивач передав, а відповідач через ОСОБА_5 прийняв товар: шина 11.00R20 (И-68А) 16 сл. з камерой в кількості 1 шт., вартістю 5118,00 грн (з ПДВ) по довіреності №5 від 06.05.2015. Позивачем на підтвердження отримання відповідачем вказаного товару надана копія довіреності Товариства з обмеженою відповідальністю БУ-1 Прилуки № 5 від 06.05.2015 на одержання цінностей від позивача по рахунку-фактурі №768 від 06.05.2015.

Згідно накладної № 108 від 26.06.2015 (копія якої додана до матеріалів справи) позивач передав, а відповідач через ОСОБА_5 прийняв товар: Р/к насоса водяного №2 в кількості 2 шт та обідну стрічку 300/320-508 в кількості 1 шт, на загальну суму 1680,00 грн (з ПДВ) по довіреності №15 від 26.06.2015. Позивачем на підтвердження отримання відповідачем вказаного товару надана копія довіреності Товариства з обмеженою відповідальністю БУ-1 Прилуки № 15 від 26.06.2015 на одержання запчастин від позивача.

Згідно накладної № 48 від 20.06.2014 (копія якої додана до матеріалів справи) позивач передав, а відповідач через ОСОБА_5 прийняв товар: лист 1-ї ресори 2-х задн. з сайлентоблоками (Чусовая), одну шт., посилювач гальм вакуумний ГАЗ 31029 2410 ДК (Росія) в кількості 1 шт., катушку запалення ОСОБА_5, Газель, ПАЗ Б116 в кількості 1 шт., фільтр паливний Z-304 в кількості 1 шт., резонатор фургона (короткий) 2705-120200В в кількості 1 шт., насос водяний ЯМЗ Євро (в-во Україна) 236-1307010-Б1 в кількості 1 шт., акумулятор INTER Premium Євро 6ст-60АЗЕ в кількості 1 шт. на загальну суму 4377,60 грн (з ПДВ) по довіреності №37 від 20.06.2014. Позивачем на підтвердження отримання відповідачем вказаного товару надана копія довіреності Товариства з обмеженою відповідальністю БУ-1 Прилуки № 37 від 20.06.2014 на одержання запчастин від позивача.

Як вбачається із матеріалів справи, накладна №48 на суму 4377,60 грн має дату оформлення 20.06.2014, в якій безпосередньо йде посилання на довіреність відповідача №37 від 20.06.2014, іншої накладної за №48 на суму 4377,60 грн до матеріалів справи ні позивачем ні відповідачем не надано. Отже позивачем допущена помилка при зазначенні року накладної №48, при усуненні недоліків поданої позовної заяви позивачем зазначено дата накладної №48 відповідно до поданого документа.

Враховуючи вище наведене, суд доходить висновку, що між сторонами укладено договір купівлі-продажу в простій письмовій формі.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 30 вересня 2014 року в справі №927/1232/13, від 19 серпня 2014 року в справі №925/1332/13.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

Заперечення відповідача щодо неможливості ідентифікації особи, яка отримала матеріальні цінності за довіреностями в якості непідтвердження отримання товару спростовуються матеріалами справи. Як встановлено судом, факт передачі позивачем та отримання відповідачем товару через ОСОБА_5 підтверджується накладними №5 від 06.05.2015, №108 від 26.06.2015, №48 від 20.06.2014 та довіреностями за №5 від 06.05.2015, за №15 від 26.06.2015, за №37 від 20.06.2014 виданими відповідачем представнику на отримання спірного товару.

Суд критично оцінює доводи відповідача, щодо невідповідності підписів на довіреності та накладній, оскільки відповідачем не подано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї позиції, а також сторони не заявляли клопотань для проведення експертизи відповідності підписів.

За ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, відповідач зобов'язаний був оплатити вартість товару не пізніше ніж на наступний день з дня одержання товару, вказаного у накладних, а саме : за накладною №48 від 20.06.2014 - 21.06.2014, за накладною №5 від 06.05.2015 - 07.05.2015, за накладною № 108 від 26.06.2015 - 27.06.2015.

Відповідач порушив умови зобов'язання - вартість товару не оплатив.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву сформовано заяву про застосування позовної давності до вимог щодо стягнення заборгованості у зв'язку з чим, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав спливу позовної давності.

В частинах 1 та 5 статті 261 Цивільного кодексу України вказано, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 14.06.2018 звернувся до відповідача з досудовими вимогами: за №42 від 14.06.2018, в яких позивач просить терміново сплатити борг в сумі 1680,00 грн за накладною №108 від 26.06.2015; за № 41 від 14.06.2018, в якій позивач просить терміново сплатити борг в сумі 5118,00 грн за накладною №5 від 06.05.2015, за №40 від 14.06.2018, в якій позивач просить терміново сплатити борг в сумі 4377,60 грн за накладною №48 від 20.06.2015 (мовою документа), що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №1750704717876, 1750704717884, 1750704717868.

Вимоги залишені відповідачем без задоволення.

У відповідь на досудові вимоги відповідач 15.08.2018 направив на адресу позивача лист від 07.08.2018, в якому просить надати всю наявну у позивача інформацію з приводу договірних відносин та підстав виникнення заборгованості, в тому числі договори.

Однак направлення досудових вимог позивачем відповідачу не змінює початку перебігу позовної давності.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові у відповідності до п.4 ст. ст.267 Цивільного кодексу України.

Позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, за змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки сторонами не узгоджений інший строк оплати поставленого товару ніж встановлений ст.692 Цивільного кодексу України, то відповідач допустив прострочення з оплати товару, отриманого на підставі накладної №48 від 20.06.2014 - починаючи з 24.06.2014, оскільки мав здійснити оплату 21.06.2014 (21.06.14 вихідний день субота), на підставі накладної №5 від 06.05.2015 - починаючи з 08.05.2015, оскільки мав здійснити оплату 07.05.2015, на підставі накладної № 108 від 26.06.2015 - починаючи з 30.06.2015, оскільки мав здійснити оплату 27.06.2015 (27.06.15 вихідний день субота) . Відтак, право пред'явити вимогу про оплату товару у позивача відповідно виникло 24.06.2014, 08.05.2015, 30.06.2015. До даних правовідносин застосовується загальна позовна давність в три роки.

Слід зазначити, що позовна давність пов'язується із судовим захистом суб'єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб'єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов'язаної особи.

У зобов'язальних відносинах (ст. 509 Цивільного кодексу України) суб'єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов'язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов'язку. Так само боржник зі спливом строку позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов'язку.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Отже, враховуючи те, що позивач з відповідною позовною заявою звернувся до Господарського суду Чернігівської області тільки 23.08.2018, що підтверджується відбитком поштового шемпеля на конверті, у який були вкладені позовна заява з додатками, та описом вкладення у цінний лист №1751000925054 щодо направлення до суду позовної заяви з додатками, то господарський суд дійшов висновку, що позивач звернувся за захистом свого порушеного права щодо отримання від відповідача оплати за товар після спливу 3 річного строку позовної давності на стягнення заборгованості за поставлений відповідачу товар за накладною №48 від 20.06.2014 на суму 4377,60грн, за накладною №5 від 06.05.2015 на суму 5118,00грн, за накладною № 108 від 26.06.2015 на суму 1680,00грн.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписам ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, за результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, встановлення фактів та вимог вищезазначених правових норм, суд доходить висновку, що в позові позивача про стягнення з відповідача боргу у сумі 11175,60грн має бути відмовлено в зв'язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем до винесення судом рішення.

Судовий збір відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат 10662,00грн, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи і які він просить стягнути з відповідача.

Відповідно до положень ст.126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії: договору про надання правничої допомоги від 17.08.2018, укладений між адвокатом ОСОБА_2 та Дочірнім підприємством Сервіс-Авто Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортно-експедиційна компанія , розрахунку витрат робочого часу адвоката, пов'язаних з наданням правової допомоги, що підлягає сплаті як судові витрати.

Приписами ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивачем до матеріалів справи не додано доказів понесення витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 10662,00 грн.

У відповідності до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на оплату правничої допомоги адвоката покладаються на позивача у разі відмови йому у позові.

Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог у повній сумі, то витрати на професійну правничу допомогу, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача, і відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача 10662,00 грн за правничу допомогу задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 12, 42, 73-80, 86, 123, 129, 165-167, 232, 233, 236-241, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства Сервіс-Авто Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортно-експедиційна компанія (вул. Пирятинська, 127, м. Прилуки, Чернігівська обл., ідентифікаційний код 30148242) до Товариства з обмеженою відповідальністю БУ-1 Прилуки ( вул. Індустріальна, 2, м. Прилуки, Чернігівська обл., ідентифікаційний код 32512456) про стягнення боргу у сумі 5118,00 грн за шину 11.00R20(И-68А) 16 сл. в кількості однієї штуки; боргу у сумі 4377,60 грн за лист 1-ї ресори 2-х задн. з сайлентоблоками (Чусовая), одну штуку, посилювач гальм вакуумний ГАЗ 31029 2410 ДК (Росія) одну штуку, катушку запалення ОСОБА_5, Газель, ПАЗ Б116 одну штуку, фільтр паливний Z-304 одну штуку, резонатор фургона (короткий) 2705-120200В одну штуку, насос водяний ЯМЗ Євро (в-во Україна) 236-1307010-Б1 одну штуку, акумулятор INTER Premium Євро 6ст-60АЗЕ; боргу у сумі 1680,00 грн за р/к насоса водяного №2 в кількості дві штуки, обідну стрічку 300/320-508 в кількості однвєї штуки, а всього 11175,60 грн, відмовити повністю.

2. У задоволенні вимоги Дочірнього підприємства Сервіс-Авто Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортно-експедиційна компанія (вул. Пирятинська, 127, м. Прилуки, Чернігівська обл., ідентифікаційний код 30148242) до Товариства з обмеженою відповідальністю БУ-1 Прилуки ( вул. Індустріальна, 2, м. Прилуки, Чернігівська обл., ідентифікаційний код 32512456) про стягнення 10662,00 грн витрат за правничу допомогу та 1762,00 грн судового збору відмовити повністю.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 02.11.2018.

Суддя Н.Ю.Книш