Рішення

від 30.10.2018 по справі 910/10562/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 30.10.2018Справа №  910/10562/18 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Бондаренко Г. П., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу      № 910/10562/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЗОР СЕРВІС"  (03083, м. Київ, пр-т Науки, буд 54-Б, літ. А, н/п 377; 02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, буд. 8) до  Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРОБАК АНЛІМІТЕД КО" (03110, м. Київ, вул. Пироговського, буд. 19, корпус 4) про  стягнення 24 881,00 грн Без виклику представників сторін ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Дозор Сервіс” (далі – позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дробак Анлімітед Ко” (далі – відповідач) про стягнення 24881, 00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором № 132/07/ПМВ16 про виконання робіт від 23.02.2016, в частині здійснення повного розрахунку за виконані роботи. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2018 залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Дозор Сервіс” без руху, встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви десять днів з дня вручення цієї ухвали шляхом: поданням до суду заяви із зазначенням правильної адреси місцезнаходження відповідача; подання до суду письмової заяви, яка буде містити підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; подання до суду письмової заяви з зазначенням електронних адрес відповідача; заяву з попереднім орієнтовним розрахунком судових витрат по справі, які позивач поніс та з яких сум складаються вказані витрати; поданням до суду заяви із доданням до неї доказів відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів на адресу місцезнаходження відповідача, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань; поданням до суду заяви із зазначенням  щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви. 17.08.2018 від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду від 13.08.2018, яким останній усунув недоліки, встановлені у даній ухвалі. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи №910/10562/18 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику сторін; запропоновано сторонам надати докази по справі та повідомлено, що подання ними додаткових письмових доказів, висновків експертів, клопотань, заяв, пояснень, можуть бути подані до суду у строк до 30.09.2018. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру. За приписами частини 1 статті 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 30.08.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03110, м. Київ, вул. Пироговського, буд. 19, корпус 4. Як вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ухвала суду від 30.08.2018 була вручена представнику відповідача 03.09.2018. Приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.   У ч. 8   ст. 252 Господарського процесуального кодексу України   передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва - ВСТАНОВИВ: Як підтверджено матеріалами справи, між позивачем, як виконавцем відповідачем, як замовником було укладено 23.02.2016 договір № 132/07/ПМВ16 про виконання робіт (далі за текстом – договір), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання провести роботи з розробки проекту на роботи з вогнезахисного обробляння металевих конструкцій балок покриття, площею 228 мІ, розташованої за адресою: м. Київ, проспект Науки, буд. 5 (далі – об'єкт), провести роботи з вогнезахисного обробляння металевих конструкцій балок покриття будівлі, площею 228 мІ на об'єкті (далі – роботи), оформити виконання робіт актом приймання виконання робіт. Замовник зобов'язується прийняти роботи та оплатити їх вартість виконавцю в строки та розмірах, що обумовлені договором (п. 1.2. договору). Згідно з п. 3.1. договору вартість робіт визначається згідно кошторису (додаток № 1 та додаток № 2), що є невід'ємною частиною договору, включає вартість матеріалів та інших витрат виконавця по виконанню робіт складає – 44   233, 33 грн, крім того ПДВ – 20 % - 8   846, 67 грн. загальна вартість робіт складає – 53   080, 00 грн і перераховується замовником на поточний рахунок виконавця в наступному порядку: 70 % від вартості робіт вказаних в п. 3.1 договору, що складає – 37156,00 грн – передплата, що сплачується замовником до початку робіт виконавцем (п. 3.1.1.); Остаточний розрахунок у розмірі 30 % від вартості робіт вказаних в п. 3.1 договору, що складає 15   924, 00 грн, протягом п'яти банківських днів з дати підписання актів здачі – прийняття виконаних робіт (п. 3.1.2.). Відповідно до п. 4.4. договору якість та обсяг виконаних робіт підтверджується актом приймання виконаних робіт підписаним виконавцем, після чого акт підписується замовником протягом 3 – х днів з моменту його отримання та в цей же строк один екземпляр належно оформленого акта повертається виконавцю. В п. 5.1.3 договору сторони погодили, що замовник несе відповідальність за затримку платежів передбачених п. 3.1. договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожний прострочений день. Договір вступає в силу з моменту його підписання і укладається строком до 31.12.2016, проте діє до моменту повного виконання сторонами зазначених в договорі зобов'язань. 24.02.2016, як зазначено в позовній заяві, відповідачем  було перераховано на поточний рахунок позивача передплату (70% від вартості робіт) у розмірі 37156, 00 грн з ПДВ, відповідно до п. 3.1.1. договору. Обумовлені договором роботи були виконані позивачем та прийняті відповідачем, про що сторонами підписано акти здачі – прийняття робіт 16.03.2016. Відповідач остаточний розрахунок з позивачем за виконані роботи не здійснив. Позивач направив відповідачу претензію № 74 від 24.05.2018 з вимогою сплатити заборгованість, на яку відповідач не відреагував. Доказів здійснення відповідачем остаточного розрахунки за виконані за договором роботи в розмірі 15924, 00 грн матеріали справи не містять. Предметом позову у справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача 15924, 00 грн основного боргу, 4   988, 58 грн інфляційних збитків за період з 24.03.2016 по 02.08.2018, 1   128, 20 грн 3 % річних за період прострочення з 24.03.2016 по 02.08.2018 та 2   840, 22 грн пені за період прострочення з 24.03.2016 по 23.09.2016. Правовідносини сторін виникли з договору підряду і вони регулюються главою 61 Цивільного кодексу України та загальними положеннями про зобов'язання. Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.  Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ст. 845 ЦК України). В п. 3.1.2. договору сторонами було погоджено, що остаточний розрахунок у розмірі 30 % від вартості робіт – 15   924, 00 грн замовник здійснює протягом п'яти банківських днів з дати підписання актів здачі – прийняття виконаних робіт. Отже відповідач був зобов'язаний сплатити 15   924, 00 грн, з огляду на дату підписання актів здачі – прийняття робіт, до 23.03.2016 включно. Зазначене зобов'язання виконано відповідачем не було, і доказів іншого матеріали справи не містять. Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності виконаних робіт умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано. В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 15   924, 00 грн відповідачем суду не надано. Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 15   924, 00 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 3.1.2. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 15924, 00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом. Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. В п. 5.1.3 договору сторонами було погоджено сплату замовником пені у випадку порушення строків оплати виконаних робіт в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Судом встановлено, що відповідачем було допущено прострочення строків оплати визначених п. 3.1.2 договору, оплата 30 % вартості робіт здійснена вчасно не була, відповідно є підстави для стягнення з відповідача пені за період прострочення визначений позивачем, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України, з 24.03.2016 по 23.09.2016 в розмірі 2840, 22 грн. Позовна заява містить розрахунок суми пені згідно п. 5.1.3. договору, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок.   Згідно ст. 229 ГК України та ст.625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.   Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача  індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі  (п. 2 ст. 625 ЦК України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок. Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у відповідача обов'язку сплати заборгованості у заявленому позивачем розмірі. Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені в судовому засіданні,  за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог. Відповідно до  ст. 129 Господарського процесуального кодексу України  витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд –                                                              В И Р І Ш И В: 1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЗОР СЕРВІС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРОБАК АНЛІМІТЕД КО" про стягнення 24 881, 00 грн задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРОБАК АНЛІМІТЕД КО" (03110, м. Київ, вул. Пироговського, буд. 19, корпус 4; ідентифікаційний код 36715632) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЗОР СЕРВІС"  (03083, м. Київ, пр-т Науки, буд 54-Б, літ. А, н/п 377; адреса для листування: 02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, буд. 8; ідентифікаційний код 33442495) 15924 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот двадцять чотири) грн 00 коп. основної заборгованості, 2840 (дві тисячі вісімсот сорок) грн 22 коп. пені, 1128 (одна тисяча сто двадцять вісім) грн 20 коп. 3% річних,  4988 (чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят вісім) грн 58 коп. інфляційних втрат та 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп. судового збору. 3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складене 02.11.2018. Суддя                                                                                          Г.П. Бондаренко